Нещодавно у психології з’явився та почав набувати широкого вжитку новий термін: «покоління сніжинок» (від англ. generation snowflake). Це термін на позначення покоління, яке характеризується відчуттями вразливості й чутливості, а також упевненості у своїй особливості та значущості. Дорослішання цього покоління випало на кінець XX століття — початок XXI століття. Ідеться про відрізок часу від 1990-го до початку 2000-х років.
Саме словосполучення «покоління сніжинок» підкреслює гіперчутливість і неспроможність витримувати виклики реальності й переносити зіткнення із зовнішніми подразниками — починаючи від життєвих проблем і закінчуючи погодними умовами або іншою думкою під час обговорення.
Людей порівнюють зі сніжинками — ніжними, крихкими, тендітними та надзвичайно вразливими до реальності.
Також вони вкрай уважні до стану свого здоров’я, уразливі, складно сприймають навіть конструктивну критику, нехтують будь-яку думку, окрім своєї. Їм складно переносити побутові обмеження. Фізична праця також не для них. Часто представники покоління сніжинок ховаються від реальності в онлайні — як єдиному безпечному місці.
Зазвичай вони негативно ставляться до будь-яких форм насильства й агресії. Уникають її використання і не здатні дати відсіч. Саме тому головною цінністю убачають безпеку й відчуття захищеності — як у фізичному, так і в психологічному розумінні. Намагання створити таку безпеку може виявлятися у відвертості й привертанні уваги до свого емоційного стану та своїх потреб. Оскільки агресію блоковано, покоління сніжинок не сприймає будь-яких її глобальних виявів і підтримує тих, кого утискають та обмежують. Підтримує, очевидно, пасивно й на відстані.
Це надзвичайно тривожні та неспокійні люди, які дуже добре вміють брати й вимагати, проте не знають, як віддавати й ділитися.
Як з’явилося ціле покоління сніжинок? Це діти, батьки яких були надзвичайно уважними до кордонів, прав, безпеки й комфорту своїх нащадків. Але не побачили різниці між здоровим адаптивним вихованням і гіперопікою та створенням штучних нереалістичних казкових умов навколо. Батьки в цьому разі доходили до певного рівня на межі з неадекватністю, коли намагалися повністю вилучити будь-які труднощі із життя дітей. Тоді як зовнішній світ, у який так чи так потрапляє представник покоління сніжинок, не буде постійно добрим і позитивним. Тотальне нерозуміння, як бути в часто несправедливому, жорстокому, маніпулятивному та незрозумілому світі, створює основу проблем для таких людей. Це можна порівняти з відчуттями п’ятирічної дитини, яка опинилася посеред мегаполіса й має виживати.
Найчастіше представник покоління сніжинок звертає увагу на труднощі у своєму житті після закінчення університету й настання реального дорослого життя. Не зрозуміло, як будувати взаємини, адже люди навколо неідеальні, мають своє бачення та свої потреби. Крім того, навіть найкращий партнер не буде постійно піклуватися, оберігати й підтримувати. Також складно захистити своє місце у світі, адже для цього потрібна агресія.
Як наслідок, представник покоління сніжинок може дістати тривожний розлад, панічні атаки й депресію, не бути спроможним реалізуватися і будувати своє життя. Найпростіше рішення — повернутися у батьківську сім’ю — ідеальний казковий простір, де все зрозуміло та безпечно. Або звернутися по допомогу до професіонала й крок за кроком формувати реалістичне уявлення про побудову та функціонування світу навколо. Кожному самому обирати.
