Повномасштабна війна змінила уявлення українців про безпеку. Якщо раніше цивільним здавалося, що виживання, оборона і тактична медицина — це щось далеке, тепер ці знання можуть стати необхідністю будь-де: на фронті, в тилу, у дворі багатоповерхівки. Проте держава не завжди встигає — тому виникають ініціативи, які беруть на себе місію навчати й готувати суспільство до життя у воєнних реаліях.
Одна з таких ініціатив — Центри готовності цивільних. Вони з’явилися як волонтерський проєкт і з 2022 року навчили десятки тисяч українців: зупиняти кровотечу, поводитися зі зброєю, керувати дроном чи ухвалювати рішення в стресі. У цьому матеріалі ми розповідаємо, як працюють ЦГЦ у Полтаві та Харкові, чому люди приходять на тренінги, як змінюється їхнє ставлення до війни — і як ці знання будують місток між цивільними й військовими.
Ми підготували цей матеріал у співпраці з колегами з медіа «Полтавська хвиля».
Сильніші, коли готові до всього
Координатор Центру готовності цивільних (ЦГЦ) на Полтавщині Олександр Скрипай розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення було зрозуміло, що громадському сектору потрібно включатися в допомогу державі.
«Ми, як локальні волонтери, тоді допомагали багатьом підрозділам, знали військових і вирішили, що можемо поєднати нашу організаційну спроможність, нашу проактивність, аби підготувати людей до викликів війни», — розповідає Олександр.
ЦГЦ працює в Полтаві понад три роки і за цей час тут провели 700 тренінгів для майже 10 тисяч людей. За словами координатора, до центру ходять приблизно 60% жінок і 40% чоловіків віком в середньому до 40 років.
«На початку була тотальна зацікавленість. Ми могли проводити й 10, і 15 тренінгів на місяць в нашому центрі. Зараз це 6-8 тренінгів, бо хто хотів, уже навчився. Зацікавленість дещо знизилася», — пояснює Олександр.
Організатори спостерігають зріст реєстрацій на тренінги після надзвичайних подій. До прикладу, у Полтаві, після прильоту двох ракет по військовому навчальному закладу 3 вересня 2024 осередок ЦГЦ організував понад 50 тренінгів з домедичної допомоги протягом вересня.
Наразі в центрі проходять тренінги з домедичної допомоги, три види стрілецької справи, управління дронами, а саме мавіками, FPV. Розповідають ще й про психологічну підтримку та самодопомогу. Тренінги мають і теоретичну, і практичну частину: учасники пілотують дрони, накладають турнікети, навчаються стабілізувати свій стан у кризових ситуаціях, безпечно поводитися зі зброєю тощо. Тривалість занять різна: від двох до семи годин. До тренерства в ЦГЦ залучають військових та фахівців у своїх сферах, які мають велику експертизу.
«На мою думку, найважливіша навичка, яку має опанувати цивільна людина – це домедична допомога навіть без війни, а у війну тим більше», — наголошує Олександр.
Наприклад, під час тренінгів зі стрілецької справи, люди навчаються базово збирати та розбирати автомати, знайомляться з їх будовою, відпрацьовують стійки та переміщення зі зброєю в будівлях.
«Домедична допомога і стрілецька справа найпопулярніші. Це з перших днів і до цього часу так залишається. Це важливо зараз знати, тому що ми живемо в такий час, коли кожного це може зачепити. Також кожен може стати військовим, тож потрібно це знати», — розповідає Олександр.
За словами Олександра, є десятки людей, які саме з полтавського осередку пішли в військо. Координатор знає людину, яка ходила до центру два місяці, і після цього доєдналася до підрозділу ЗСУ.
«Також я знаю точно, що були випадки, коли росія обстрілювала Полтаву та інші міста, то наші учасники вже знали, що робити, та могли надати допомогу. Є пілоти дронів, які проходили у нас навчання і зараз доєдналися до Збройних Сил, — зазначає Олександр.
253 тренінги за рік: як у Харкові навчають технологічній війні
Центр готовності цивільних у Харківській області — всеукраїнський проєкт благодійного фонду Сергія Притули. ЦГЦ – волонтерський проєкт для навчання цивільних корисним під час війни навичкам. Також це може знадобитися людям, які планують бути військовими. Центр працює з 2022 року та наразі його осередки діють у 20 областях. За цей час на території України провели понад 4800 тренінгів, які відвідали понад 80 тисяч учасників. Протягом цього часу в Харкові провели 253 тренінги, які відвідали понад п’ять тисяч учасників.
Зокрема центр пропонує тренінги по зупинці кровотечі, серцево-легеневій реанімації, стрілецькій справі, протимінній безпеці, розвідці, підвищенню стресостійкості тощо. Серед інструкторів є колишні військові, долучені до військової служби люди або цивільні з відповідною кваліфікацією.
«Запити частково змінилися, а частково ні, бо найбільш популярні тренінги – це максимально практичні та пов’язані з технологічними рішеннями», — розповідає координаторка осередку Центру готовності цивільних у Харківській області Наталія Коваленко.
Тренінги, які мають найбільший попит – це стрілецька справа, практична стрільба з різноманітної зброї та тематика безпілотних систем і аеророзвідки. Центр готовності цивільних співпрацює зі «Стрікс», підрозділом цивільного військового співробітництва Збройних сил та деякий час співпрацювали з ДФТГ «Фенікс».
«Загалом це залежить від політичної волі керівництва певних підрозділів та певних інтересів. Адже хтось може хотіти проводити цю діяльність, хтось не хоче залучати цивільних. А хтось розуміє, що необхідно залучати цивільних, бо це допоможе зрозуміти їм, що таке війна, як це відбувається. Щоб не було ситуації, коли одна частина людей воює, для них це одна реальність, а для цивільних — інша», — ділиться координаторка Наталія Коваленко.
Нещодавно у центрі провели перший масштабний виїзний захід. Там було шість локацій та понад шістдесят учасників. Вони ознайомлювалися з такими безпілотниками як «Вампір», «Дартс», Mavik, FPV. Учасники могли також спробувати покерувати деякими з них. Також вони ознайомилися з наземним роботизованим комплексом та рушницею проти FPV.
«Мені здається, що таких заходів ще не проводили в Харківській області. Я вважаю, що це дуже класний захід, аби розпочати співпрацю в такому актуальному напрямку», — зазначає координаторка Наталія Коваленко.
Наталія розповідає, що дуже вдячна підрозділу «Стрікс» за ініціативу у створенні цього тренінгу.
Виконувач обов’язків коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів «Стрікс» 4-го прикордонного загону Андрій Стрельченко зазначає, що значна кількість цивільних в Україні думає, що війна – це взяв автомат і побіг.
«Можливо, так було у 2022 році, але сьогодні це проведення аналізу. Залучення технологій – 60%, а решта – все інше. Тому ми хотіли показати цивільному населенню, як проходить війна, яке сьогодні поле бою, чим займаються хлопці на позиціях. І це не так страшно, як здається», — зазначає Андрій.
Андрій розповідає, що від учасників тренінгу був зворотний зв’язок, всі задоволені та хотіли відвідувати подібні заходи у майбутньому.
«До нас підходила дівчинка і говорила, що з радістю запросила б на такий захід всю свою родину. І підходили чоловіки, які також хотіли до нас приєднатися», — ділиться Андрій.
У центрі допомагають об’єднати військових та цивільних. Тож військові діляться своїми знаннями, а цивільні долучаються до розуміння роботи військових та мотивуються донатити.
«Сподіваюся, що якраз з підрозділом “Стрікс” ми будемо проводити такі заходи, а саме ознайомлення з безпілотними системами, бо це найбільш популярні тренінги. І наразі наша війна – технологічна», — говорить координаторка Наталія Коваленко.
З цим погоджується й Андрій Стрельченко, адже технології допомагають проводити аналітику, отримувати інформацію, уражати цілі ворога.
«Нам потрібно рухати цей процес (перспективу розвитку ролі дронів у війні проти росії – ред.) Нам не можна зупинятися. Технології потрібно долучати до підрозділів піхотних і БПЛА. Для нас, як для підрозділу, це зовсім не нове, бо безпосередньо виконання бойових завдань ми почали так, як і всі з 2022-го. Та у 2023 році почали започатковувати в піхотному підрозділі, де я проходив службу, дрони-розвідники та ударні дрони», — зазначає Андрій Стрельченко.
«Стрікс» створили у травні 2025 року. Хлопці проводять бойові дії на харківському напрямку. Вони займаються дальньою і ближньою розвідкою та ураженнями. Підрозділ отримав і започатковує наземні роботизовані комплекси для допомоги позиціям та евакуації поранених.
«Комплектування підрозділу триває дуже повільно, бо охочих прийти та доєднатися не так багато. Але люди йдуть, є певна кількість, яку ми добираємо», — розповідає Андрій Стрельченко.
Заступник коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування з інженерно-авіаційного забезпечення «Стрікс» 4-го прикордонного загону Владислав Ткачук розповідає, що більшість людей в підрозділі розпочали свою роботу з БПЛА ще у 2022-2023 році.
«Зараз на людей, які приходять, треба витратити багато часу, аби їх навчити, долучити, з’ясувати, в якому напрямку вони будуть найефективніші», — розповідає Владислав.
Підсумовуючи, Наталія Коваленко розповідає, що такий захід показав співпрацю волонтерів, військових та центру готовності цивільних.
«Одним заходом вдалося показати людям, що ми, як військові, не кусаємося, з нами можна спілкуватися та співпрацювати. Ми показали, що війна така як зараз не така, як була колись. Люди думали, що вони не справляться і їх заберуть одразу в піхоту. Тому такі заходи треба проводити однозначно», – додає Владислав Ткачук.
Не лише знання, а й відчуття спільності: роль Хартія-Хабу у Полтаві
Хартія-Хаб – просвітницький центр другого корпусу НГУ «Хартія», місце, яке обʼєднує військових та цивільних. У полтавському хабі відбуваються тренінги й лекції, які проводять військові, історики та локальні фахівці.
За словами керівниці хабу Вікторії Гончар, для подій залучають хартійців, хорунжу службу, патронатну службу. Також вони партнеряться з різними неурядовими організаціями, які проводять заходи, релевантні до діяльності хабу. Зокрема з культурною агенцією «Терен», завдяки якій вдруге відбудеться зустріч із письменниками, які проходили військову службу.
Нещодавно у Хабі відбулася зустріч з відомою парамедикинею Тайрою (Юлією Паєвською), яка тривала три години. На подію завітали 70 людей. Вона розповідала, як поводитись цивільним під час обстрілів. Всі учасники цієї події отримали посібники, які вона склала самостійно з власного життєвого досвіду.
«Я думаю, що в майбутньому ці посібники мають розповсюджувати масово, адже там є дуже цінна практична інформація», – зазначає керівниця Хабу в Полтаві Вікторія Гончар.
За словами Вікторії, під час зустрічі всі слухали, затамувавши подих, адже Тайра – це дійсно легенда, яка працювала в нелюдських умовах та врятувала велику кількість життів.
«Коли слухаєш легенду, то це вже честь, а коли чуєш від неї базову корисну інформацію, яка може тобі врятувати життя, то це подвійне задоволення і радість», – розповідає Вікторія.
Коли керівниця послухала курс Тайри, то придбала деякі необхідні речі та доукомплектувала тривожну валізку.
«У коридорі в мене завжди є питна вода, теплі речі та тривожна валізка. Також я хочу собі придбати мобільну драбинку з мотузок, яку зможу швидко викинути та спуститися через балкон, якщо двері будуть заблоковані», – ділиться Вікторія.
Під час тренінгів з домедичної допомоги фахівці навчають основних навичок: зупинці масивних кровотеч, непрямого масажу серця, приведенню людини у стабільне бокове положення, аби люди мали базові знання, як правильно діяти в надзвичайних ситуаціях.
«Тренінгів, які дають більш фахові знання, ми не проводимо, бо це вже складніші теми, які люди самостійно вирішують, чи вивчати далі. Але вміти надати базову першу домедичну допомогу має кожен, хоча б навіть собі в першу чергу. І потрібно знати, що турнікет і рукавички – це must-have носити з собою у сумочці чи рюкзаку для кожного українця», – розповідає Вікторія.
Військові з другого корпусу «Хартії» бригади «Рейд» відвідали ліцей та центр патріотичного виховання. Вікторія зазначає, що військовий розповідав, що після заходу зрозумів, що його праця не даремна, і зростає гідна молодь, яка колись теж стане на захист держави.
«Серед аудиторії були діти, яким цікава тема розвідки, снайпінгу. Школярі задавали такі питання, що свідчили про високий рівень їхньої обізнаності. І вже видно, що серед них в майбутньому можуть бути представники військової еліти України. Тому це надихає і військових, і нас в нашій діяльності», – говорить Вікторія.
У Хабі проводять і просвітницькі заходи. Наприклад, директор історико-культурного заповідника «Більськ» Ігор Корост розповідав про Більське городище, його історію та значення для України і Європи.
«До першого вересня ми організовували відкритий патріотичний урок про українську державність разом з одним з полтавських ліцеїв. Історичний блогер козак Михайлик завітав на цей захід. Діти могли між собою спілкуватися про значення державності».
Всі події відвідує різноманітна аудиторія: від 14 до 60 років.
Також у Хартія-Хабу є «Школа рекрута», де цивільних навчають базовій загальновійськовій підготовці.
«Хто бажає, може долучатися і спробувати, чи дійсно ви готові у майбутньому стати до лав війська. Під час таких триденних занять ви відчуєте на собі, як тренуються військові», – говорить Вікторія.
Військовий та актор Олег Шульга розповідає, що мережа Хартія-Хабів намагається максимально широко охопити всі необхідні знання, які можуть знадобитися людині.
«Наразі ми налагоджуємо системну роботу в підготовці всіх охочих до загальновійськових дисциплін. Під час занять учні проводять добу в польових умовах та опановують загальні речі: поводження зі зброєю, елементи тактики, топографії, планування, робота в групах. Все це завершується навчальною бойовою задачею», — розповідає Олег.
На думку Олега, відвідини таких заходів цікаві та заповнюють певні прогалини в уявленні людей про військо:
«Насамперед спілкування і такий певний звʼязок між людьми та інституціями знімає психічну напругу. Ми наразі всі живемо у стресі та перед тим, як зробити крок, дуже хвилюємося. А от коли комунікаційний канал вже є, і ти знаєш, що тут легко задавати питання та легко отримувати відповіді, то цей стрес знімається».
Головний виклик для Хартія-Хабу – знайти час та ресурс. Адже запит є, люди приходять та розуміють, що це потрібно.
«Хотілося б якомога більше таких заходів проводити, але фізично наразі ми можемо охопити лише ту кількість, яку ми робимо. Сподіваюся, проєкт розростатиметься і ми матимемо більше людей в команді у майбутньому», – розповідає Вікторія.
У Хартії-Хаб є команда волонтерів, які кажуть, що знайшли своє місце, де їм комфортно, та можуть прикладати хоч якісь зусилля на допомогу війську. Вікторія зазначає, що до волонтерства люди приєдналися після відвідування заходів Хабу.
«Хтось приходить сюди доторкнутися до легенди, для когось важливо почути щось нове. Кожен приходить зі своєю мотивацією, але загалом люди хочуть бути більш корисними та причетними до тих процесів, про які ми вже згадували, що ми спільно працюємо на нашу перемогу, на збереження нашої державності», – зазначає Вікторія.
Є люди, які планують долучитися до війська.
«Деякі гості вже планують долучатися і до війська після відвідин наших заходів. Тобто в людей стирається нерозуміння і страх щодо функціонування сучасного війська. Зокрема ми знаємо, що бригада “Хартія”, корпус “Хартія” в основу своєї діяльності ставлять цінність людського життя», – говорить Вікторія.
Також в «Хартії» є підрозділи, де ти не перебуваєш на лінії бойового зіткнення. Наприклад, це вакансії бізнес-аналітиків та програмістів.
«І я вже бачу, що до нас приходять люди з таким запитом, звертаються до нашої рекрутингової служби на консультацію», – розповідає Вікторія.
Місток між цивільними й військовими
Попри війну, що триває вже понад десять років, взаєморозуміння між цивільними та військовими досі не є чимось автоматичним. Багато українців не до кінця уявляють, як насправді працює армія, які навички потрібні на фронті, і яку роль у цій системі може відіграти кожен із нас. Центри підготовки цивільних і організації на кшталт Хартія-Хабу допомагають подолати цю розділеність. Через навчання, живе спілкування і спільну дію між людьми у формі та без неї народжується довіра, що стає ключем до стійкості.
«Ми всі живемо в одній державі, яку нам варто зберегти та кожен з нас працює на своєму рівні на перемогу. Тож варто більше комунікувати й розуміти один одного, бо чи не в кожній другій родині в Україні хтось військовий або, на жаль, загинув, чи знаходиться в полоні», – каже керівниця Хартія-Хабу в Полтаві Вікторія.
Вона наголошує, що це стосується кожного з нас і це базова потреба – налагоджувати містки з різними людьми.
«Зараз ми повинні докладати якомога більше зусиль, щоб об’єднатися. Мені здається, наш проєкт виконує свою місію. У нас тут відбуваються численні зустрічі вже понад чотири місяці, і я бачу, що є потреба як у цивільних, так і у військових у цьому спілкуванні. Це приносить свої плоди», – підсумовує Вікторія.
З цим погоджується й військовий Олег Шульга:
«Попри те, що війна в нас давно, у багатьох людей уявлення про армію складаються з хаотичного і безсистемного інформаційного поля. Яскраві враження від якоїсь публікації чи виступу складають уривчасті та хибні уявлення.
Тому одна з місії Хартія-Хабу – побудувати місток між цивільними та військовими, роз’яснити, навчити, аби зробити нас добрими друзями та знайомими. Щоб ми не оперували в дискусії випадковими та хаотичними образами, а мали знання один про одного».
За словами координатора ЦГЦ на Полтавщині Олександра, після таких тренінгів цивільні більше зрозуміли військових, у них з’явилося значне бачення військової справи.
«Навчений – значить озброєний. Коли ти навчаєшся, то розумієш військових та куди рухатися далі», – розповідає Олександр про важливість відвідин таких тренінгів.
Досвід Полтави й Харкова показує, що в умовах тривалої війни саме регіони формують нову культуру цивільної готовності. Центри підготовки працюють не як формальні структури, а як точки впливу, передаючи знання і змінюючи ставлення людей до себе, до армії, до відповідальності. Те, що десятки тисяч людей свідомо приходять на тренінги, свідчить про запит на практичні навички та готовність брати участь у захисті держави зі зброєю в руках.
Такі ініціативи до того ж руйнують прірву між тилом і фронтом, допомагають налагодити горизонтальні зв’язки між військовими й суспільством. Для регіонів це про мобілізацію внутрішнього ресурсу і демонстрацію, що навіть без централізованої вказівки громади можуть об’єднуватися, створювати сталі процеси та впливати на реальність через дію.
