Ровесникам пенсійної реформи радимо відкладати на старість уже сьогодні. Які для цього є можливості в Україні — читайте далі.
Як би ви описали європейських пенсіонерів? Напевно, уявляєте літнє подружжя, достатньо здорове для різних активностей і подорожей світом. А скільки старших людей у Європі знаходять себе в новому хобі та, як то кажуть, «живуть життя». Не перейматися старістю їм дозволяє якісна соціальна та медична підтримка. А ще — накопичені на власних пенсійних рахунках кошти.
Що в українців? Пенсії часто не вистачає навіть на комуналку, а на подорожі й поготів. Суми виплат настільки малі, що наші люди навіть після виходу на пенсію шукають підробіток.
Забезпечити гідні пенсії, а відтак — спокійну старість стало ще складніше через війну. На цій хвилі заговорили про перехід на накопичувальну пенсійну систему. За кордоном вона доповнює солідарну (державну) пенсію та дійсно дає змогу не рахувати кожну копійку в старості. Відповідний законопроєкт торік зареєструвала Верховна Рада. Однак документ не ухвалили: відправили на доопрацювання до кінця цього літа.
Насправді ідея не нова
Це один з етапів пенсійної реформи, яка триває в нас уже 20 років. Добровільні пенсійні накопичення ввели у 2004 році. Відтоді з’явилися недержавні пенсійні фонди. Зараз їх налічується 56. Установи пережили світову фінансову кризу 2008 року, початок війни у 2014-му і тримаються нині. За цей час фонди накопичили 4,7 мільярда гривень, виплатили понад 1,6 мільярда пенсій і заробили для людей більше трьох мільярдів гривень прибутку.
Громадяни самі ладні обирати, в якому фонді відкладати собі на пенсію. Сьогодні це 10% від кількості офіційно працевлаштованих, тож про популярність послуги судити складно.
Від початку повномасштабної війни гостро постала потреба оптимізувати пенсійні виплати, бо коштів на всіх критично бракує. Що ж, окрім війни, призвело до цього, та яких змін очікувати наступного року в разі прийняття законопроєкту?
Перехід на накопичувальну пенсійну систему запланований у 2025 році
Остання редакція документа передбачає, що роботодавці робитимуть внески на працівників в уповноважений державний пенсійний фонд. У перший рік запуску системи 1%, у другий — 1,5%, у третій і в подальшому — 2%. Чим більша сума внесків, тим меншим для роботодавця буде ЄСВ. Держава відраховуватиме громадянину такі ж суми.
Із 2027 року працівник зможе вибрати недержавний пенсійний фонд. Туди ж на нього продовжать нараховувати внески.
Що далі відбуватиметься з грошима?
Активами управлятиме компанія з відповідним досвідом, яка пройшла державну перевірку. В проєкті закону є вимоги до розподілу цих активів. Зокрема, не більше 5% вкласти в зобов’язання одного підприємства, не більше 10% — у нерухомість. Можна купити корпоративні, муніципальні чи державні облігації, акції підприємств, інші цінні папери, банківські метали або ж покласти частину коштів на депозит.
Забороняється зберігати всю суму в одному банку чи підприємстві, бо так є ризик втратити гроші, якщо установа збанкрутує.
Де б людина не зберігала накопичення, лише вона є власником цих коштів. Компанії, які обслуговують фонд (компанія з управління активами, адміністратор, банк-зберігач) не мають доступу до коштів людей, окрім як для виплат та інвестування. Виплати громадянин почне отримувати з виходом на пенсію.
Попередньо це стосуватиметься офіційно працевлаштованих українців віком до 55 років. Самозайняті можуть добровільно взяти участь у накопичувальній системі, підписавши заяву. Якщо людина старша за 55 років, працює та зацікавлена отримувати такі накопичення, вона теж може звернутися в державний пенсійний фонд із заявою. Або ж самостійно обрати недержавний фонд і накопичувати там.
Як до подібної системи прийшли за кордоном
Раніше у світі існувала лише солідарна пенсійна система: коли працездатне населення сплачує податки, з яких держава формує пенсії. Подекуди ця схема досі існує, але не як єдине рішення. Солідарний підхід добре працював, допоки на одного пенсіонера було три-п’ять працюючих, які «скидалися» внесками на пенсію.
Із часом люди стали жити довше, а народжувати менше. Кількість пенсіонерів зростала, працюючого населення — навпаки. Сплачених до бюджету податків не вистачало на пенсії всім. Тому більшість країн впровадили додаткові пенсійні накопичення: обов’язкові та добровільні. Так із виходом на пенсію люди отримали кілька джерел доходу, в тому числі — зі власних накопичень. До цього намагаються прийти і в Україні.
Передумови в Україні
- Населення скорочується
Народжуваність падає з 2013 року, щороку приблизно на 7%. На третину від довоєнного рівня знизилася народжуваність за підсумками 2023 року. Минулорічний показник у 187 тисяч дітей — найменший за всю історію спостережень в Україні. Нація старіє, тож, як наслідок…
- Працездатних людей стає менше
За даними Міністерства економіки, у 2021 році ринок праці охоплював 11,5 мільйона осіб, у 2023-му — 9 мільйонів офіційно працевлаштованих. Частина українців виходить на пенсію достроково за станом здоров’я. Вочевидь, це торкнеться нинішніх військових і ветеранів війни. А щойно хтось випадає з ринку праці — це вже мінус по внескам у пенсійну казну.
«Станом на 1 січня 2024 року в Україні було 10,8 мільйона працюючих, за яких сплачувалися внески до солідарної пенсійної системи. Та 10,5 мільйона пенсіонерів, які отримували виплати з цієї системи. Уже зараз один працюючий утримує одного пенсіонера.
Підстав очікувати покращень у демографії поки немає. Без цього і без змін у рівні зайнятості населення нам не досягти суттєвого збільшення у співвідношенні працюючих і пенсіонерів. А це є критичним для збереження солідарної пенсійної системи», — зауважує Дарина Марчак, заступниця міністра соціальної політики.
Так, саме збереження. У пропозиціях уряду не йдеться про відмову від солідарних пенсій. Накопичувальна система, швидше, виглядає як «план Б», аби в умовах війни надалі підтримувати пенсіонерів (і десь брати на це кошти). А разом із тим — заохочувати працююче населення відкладати собі на старість уже сьогодні.
Щодо солідарних пенсій — принцип їхнього нарахування планують переглянути.
«Ми вже спроєктували зміни до чинного законодавства та зараз їх фіналізуємо, аби зробити солідарні пенсії справедливими. Ми побачили викривлення у тому, як обраховується пенсія для сьогоднішніх пенсіонерів і для тих, хто давно отримали пенсії. Зараз вирівняємо рівень пенсійних виплат, щоб вони стали справедливими. Це буде перша частина великої реформи», — пояснює міністерка соціальної політики Оксана Жолнович.
- Через війну в частини людей зменшилися доходи, інші — втратили роботу
Страховий стаж громадян падає, а з ним — і показники доходів, з яких формується солідарна пенсія. Тож традиційна система виплат вже «не стягує».
Більше п’яти мільйонів українців отримують пенсії нижче 4 000 гривень. Аби покрити навіть ці суми, наявних соціальних внесків не вистачає. Держава вимушена брати на пенсії надходження з інших наших податків.
«Навіть якщо середня заробітна плата в Україні буде 20 000 гривень (а вона зараз менша), то середня пенсія становитиме приблизно 3 600 гривень. Ось стільки ми можемо зібрати страхових внесків. Інше необхідно додавати з державного бюджету. Тобто насправді ми з вами платимо не лише 22% єдиного соціального внеску, з яких понад 18% іде на виплату пенсій, а суттєво більше. Частина інших податків іде на пенсійні виплати, на які не вистачає соціальних внесків».
Тетяна Сальнікова, директорка Всеукраїнського адміністратора пенсійних фондів
Соціальний бюджет України — другий за величиною після бюджету оборони
Оксана Жолнович, міністерка соціальної політики України, заявляє:
«У нас критична ситуація з пенсійним забезпеченням, адже 9,5 мільйона людей платять єдиний соціальний внесок, і 11 мільйонів пенсіонерів пенсію отримують. А це один до одного співвідношення: дуже несприятливе, щоби посилювати соціальний захист громадян в солідарній пенсійній системі.
На жаль, за роки незалежності ми взяли на себе величезну кількість надмірних зобов’язань із соціальних виплат, а деякі успадкували з радянського союзу. Їх нині не завжди можна підтвердити фінансовим ресурсом. Соціальний бюджет України є другим за величиною після бюджету оборони. Це величезні кошти, їх потрібно оптимізувати. Тому що зі зростанням кількості людей на межі бідності, вразливих верств, людей із інвалідністю, пенсіонерів, які потребують догляду, ми не зможемо збільшувати ресурс на соціальні видатки. Треба його оптимізувати та зробити максимально адресним».
Досвід інших країн показує: накопичувальна пенсійна система — це ще й гарний внутрішній інвестиційний ресурс, «довгі» інвестиції для розвитку громад. На думку Жолнович, у нашому випадку такий ресурс потрібен для відновлення зруйнованого в результаті російської збройної агресії.
А ФОПам пенсії будуть нараховувати?
Для підприємців у законопроєкті передбачені добровільні пенсійні накопичення. Чи буде щось іще — складне питання. Доходи фізичних осіб-підприємців часто нестабільні: залежать від обсягу робіт, від наявності оплачуваних проєктів. Підібрати для них універсальне рішення проблематично.
На що варто зважати ФОПам: залишаючись на солідарній системі, вони претендують не більше, ніж на мінімальну пенсію, і то за наявності необхідного стажу.
У 2025 році, аби вийти на пенсію, доведеться відпрацювати 32 роки. Якщо страховий стаж громадянина до 65 років становитиме менше 15 років, він не має права на пенсію. Лише на тимчасову соціальну допомогу, розмір якої не перевищує прожитковий мінімум. Право на отримання такої виплати потрібно підтверджувати кожні пів року.
Трудовий стаж українців за кордоном
Якщо на момент запуску системи пенсійних накопичень ви офіційно працюєте за кордоном, і роботодавець сплачує за вас соціальні внески, то і на новому місці трудовий стаж зараховується за українським законодавством.
Але є умова: Україна повинна мати договір про взаємне визнання пенсійного стажу з країною вашого перебування. Перевірити це можливо на сайті Пенсійного фонду або звернутися до Фонду з листом на електронну пошту. Ще можна подати запит до Міністерства соціальної політики та уточнити дані щодо конкретної країни.
Але ж є депозити. Чим накопичувальна пенсійна система краща?
Депозит має сенс, коли є мета назбирати на щось наближене в часі: квартиру, автівку, відпустку тощо. Це не засіб примножувати кошти, це спосіб їх зберегти. Якщо ж ви плануєте бюджет на довгу перспективу (20–30 років), варто, аби гроші працювали на вас. Тут допоможе диверсифікація, «розкладання яєць у різні кошики». Так діють пенсійні фонди, розкладаючи накопичення по різним банкам, у цінні папери підприємств, держави, громад. І це не єдина перевага такого підходу.
На депозиті потрібно одразу сплатити податок у 19,5%. Сума включає 18% на дохід та 1,5% військового збору. Податок автоматично утримується банками та перераховується до державного бюджету. Відкладаючи на пенсію, ми цей податок платимо не відразу, а аж у 60–65 років, тобто реінвестуємо його протягом життя.
«Якщо ви подивитеся дохідність топових державних пенсійних фондів, то побачите, що зараз вони приносять більше, ніж депозит. Вони можуть вкласти гроші за кращою ставкою. Прийде менеджер фонду в банк і скаже: “Я вам зроблю депозит на 100 мільйонів гривень”. І банк з радістю йому дасть плюс 2% до ставки. А громадянину на тисячу гривень він такого не дасть.
До того ж, у державному пенсійному фонді, якщо це великий фонд, де під управлінням 100 мільйонів гривень і більше, вочевидь, менеджер краще за пересічного громадянина знає, в які облігації чи в який банк вкласти гроші».
Любомир Остапів, економіст, спеціаліст із фінансового консалтингу, засновник проєкту «Сімейний бюджет»
Успіх реформи — у довірі людей
«Наразі ведеться дискусія, яким чином залучити громадян до участі в другому рівні пенсійної системи після 2027 року. В разі ухвалення законопроєкту в першому читанні, при його доопрацюванні до другого читання ми обговоримо систему автозапису: участі в накопичувальній системі пенсійного забезпечення на умовах автоматичного запису з правом відмови. Людина зможе визначитися, чи хоче брати участь в системі накопичення додаткової пенсії, чи ні», — каже Галина Третьякова, голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
На думку Тетяни Сальнікової, від початку відсутність права вибору — накопичувати кошти в державному чи недержавному пенсійному фонді — виглядає сумнівно. У людей, які звикли не покладатися на державні установи, це може викликати недовіру до реформи.
«Ми довіряємо тому, на що можемо впливати. І ця система матиме майбутнє і зможе розвиватися, лише якщо люди довірятимуть їй. Тому відразу потрібно дати кожному право обирати фонд. У державному фонді людина має опинитися, якщо вона зробила свідомий вибір на його користь. Ми вже отримуємо питання й обурення від учасників недержавних фондів з приводу того, що їх хочуть такого права позбавити».
Тетяна Сальнікова
Державні та приватні пенсійні фонди мають працювати за однаковими правилами, вважає експертка. Як, наприклад, банки з приватним капіталом і державні. Можливість обирати фонд також привчає людей відповідально ставитися до власних накопичень: вивчати, порівнювати роботу фондів, визначати кращі умови.
«Понад те, кожен повинен мати змогу в будь-який момент перевести накопичення з одного фонду до іншого. Саме це формуватиме довіру до всієї системи».
Приблизно 900 тисяч українців приєдналися до накопичувальної пенсійної системи
Із них, за підрахунками Мінсоцполітики, 93,3 тисячі людей уже отримали або отримують виплати. Та в міністерстві визнають: такого рівня залученості громадян недостатньо. Тому накопичувальну систему планують впроваджувати як частину обов’язкового пенсійного страхування.
Поряд з обов’язковістю важлива зрозуміла комунікація держави з населенням: пояснити переваги реформи, чому думати про пенсію варто замолоду, як стати учасником накопичувальної системи, як обрати фонд. Так само відверто говорити з роботодавцями: про податкові пільги, як ця опція допоможе залучати нових працівників. Чим більше буде реальних прикладів дієвості реформи, тим охочіше люди цікавитимуться пенсійними накопиченнями і знайдуть щось підходяще саме для них.
«Я мала цікавий досвід у практиці. Один завод для працівників вирішив здійснювати внески до недержавного пенсійного фонду. Десь із десяток скептиків прийшли до бухгалтерії та вимагали виключити їх із програми. Вони написали заяви, їх виключили.
Через рік прийшли виписки їхнім колегам по рахунках із цифрами внесків і додаткових доходів, які фонд нарахував на ці внески. І ці ж скептики прибігли до бухгалтерії лаятися: “Чому у Василя є пенсійні кошти, а в мене немає?”. Добре, що були заяви. Заради справедливості, таких скептиків було близько десятка з двох тисяч людей, небагато. І позитивний приклад змінив їхню думку».
Тетяна Сальнікова
Єдиний спосіб забезпечити собі гідну старість — накопичувати на пенсію самостійно
Для цього в Україні є можливості, ті ж недержавні пенсійні фонди. Хоча поки ми більше схильні зберігати гроші на власних картках, але знати про альтернативу не завадить.
