Мініфестиваль «Вертеп Схід» від Харківського театру ляльок розпочнеться в Харкові 21–22 грудня, а 25–27 грудня завітає до Києва. Це два «Вертепи», створені в першій рік повномасштабного вторгнення.
Режисерка Оксана Дмітрієва часто залучає до своїх робіт відомих художників, музикантів, письменників — і вистави перетворюються на спільні мистецькі проєкти. Оформлення до вистави «ВЕРТЕП. Музичний перформанс» створив харківський художник Костянтин Зоркін. Цьогоріч він став лавреатом театрального фестивалю-премії «ГРА» в номінації «За найкращу сценографію» («Жираф Монс» Харківського театру ляльок). А «ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ» створений за поезіями Сергія Жадана, перерахувати всі літературні премії якого не вистачить однієї статті.
Вертеп — це старовинний пересувний український ляльковий театр, відомий ще з XVI століття. Зазвичай виступ, як і вертепна скринька, складався з двох частин: релігійної різдвяної драми, де оповідали про народження Христа, і сатиричної «народної» інтермедії. Вертепи зберігали пам’ять про історичні події та національні традиції, тому переслідувалися в російській імперії ще за часів царювання Петра I. А при Катерині II переслідування української культури та мови лише збільшилося.
Обидві «Вертепи» виростають із глибини народної традиції та звучать особливо актуально та пронизливо в Україні саме зараз, коли йде війна не просто за нашу землю, а й за нашу державність. Театр ляльок пропонує не канонічний вертеп, а швидше, експериментальне прочитання вічного сюжету засобами театру предметів і незвичної театральної ляльки.
У програмі мініфестивалю «Вертеп Схід» — не лише ці дві вистави. У Харкові організатори анонсують передання Вифлеємського вогню миру, балаган-party, презентацію різдвяних книг від видавництва Vivat, кінопоказ і виступи музичних гуртів у безпечному просторі в ART AREA ДК.
А в Києві в Культурному кластері «Краків» можна буде відвідати виставку масок, де поєднали традиційних персонажів українського вертепу та свята Маланки: це Циган, Ведмідь, Козак, Лихвар, Цар Ірод, Дід, Баба, Солдат, Чорт і Коза.
Маски зроблені в техніці пап’є-маше, вони розміром один метр, а Коза — три метри заввишки за ескізами художника фільму «Памфір» Івана Михайлова. У 2023 році він отримав «Золоту дзиґу» за найкращу роботу художника-постановника у фільмі «Стоп-Земля».
Розкажіть, будь ласка, своїм київським знайомим про унікальну можливість долучитися до давньої української традиції, а ще й підтримати харківський театр. Він зараз опинився в надскладних умовах, пов’язаних не лише з безпековою ситуацією, а й із недостатнім фінансуванням.
Сергій Жадан вважає Харківський театр ляльок одним із найцікавіших театрів України. З ним погоджується художник Костянтин Зоркін:
«Харківський театр ляльок — найкрутіший в Україні. І це об’єктивно, я нікого не ображаю. І гран-прі на безлічі театральних фестивалів, і запрошення тричі на Шарлевіль (Festival Mondial des Théâtres de Marionnettes, Шарлевіль-Мезьєр, Франція) — доказ, що це суперсерйозний театр і команда».
«ВЕРТЕП. Музичний перформанс»
«ВЕРТЕП. Музичний перформанс» з автентичних народних колядок Слобожанщини та уривків із Біблії покажуть у Харкові 21 грудня, а в Києві 25–26 грудня. На сайті театру зазначено, що цей Вертеп — звернення до архаїчних, подекуди ритуальних першоджерел, погляд на вертепну історію як на ритуал, звернення до кодів-знаків, підсилене звучанням автентичних музичних інструментів. Там немає слів, тільки пісні та тексти з Біблії, з Євангелія від Матвія.
Також там є колядка УПА на мотив «Нова радість стала» — вона теж про війну в Україні. Завдяки таким давнім текстам «Вертеп» стає більше схожим на ритуал, в якому зібрані наша лють і надія, бо ми знаємо: світло неодмінно переможе.
«Це для мене був дуже важливий і терапевтичний момент, бо тоді ми всі себе не могли зібрати докупи, слова здавалися фальшивими. А ці давні тексти вносили сакральну енергію, вони ніби розпаковували наші почуття. І цих оглушених болем людей, які перетворилися на каміння, знову робили живими. Для мене саме цей “Вертеп” був як чистка простору й самих себе. А вже після нього ми почали активно повертатися до якихось сюжетів, до слова».
Режисерка Оксана Дмітрієва.
Вона називає художника Костянтина Зоркіна шаманом і каже, що він наробив у той час купу черепів і всю свою лють вганяв у це дерево. І додає: може, дивно почути про вертеп із черепами, але у 22 році саме таким мусив бути вертеп. Але це не жахлива вистава, вона показує архетипічні зло і добро та підходить для родинного перегляду.
«Харківський театр ляльок зробив багато потужного мистецтва, яке зазвичай не виходить назовні. Зараз театр їздить Україною та за кордон. Нарешті, бо це мистецтво, яке мають бачити люди. Це не розвага, а катарсичні речі. І ми з Оксаною Дмітрієвою на цьому катарсичному ґрунті домовляємося працювати на душу людей, яка нині чогось потребує: вона може потребувати архетипів, дитячих спогадів, дитячих сумнівів. Це не стільки про театр, а про мову театру, якою ми говоримо про складні питання», — поділився художник Костянтин Зоркін.
У виставі звучать дуже гарні пісні. Колядки до вистави надала Катерина Курдюкова з українського дослідницько-виконавського гурту «Муравський шлях». Вони їздили в експедиції віддаленими селами Харківщини збирати стародавні пісні, що зникають. Курдюкова навчила акторів правильно їх співати, бо це були навіть не аудіо, а зошитні записи.
Вистава «ВЕРТЕП. Музичний перформанс» брала участь у багатьох фестивалях:
- мініфестиваль «Вертеп Схід», Харків, січень 2023;
- 12-й Міжнародний театральний фестиваль Retroperspektywy, Лодзь, Польща, серпень 2023;
- Festival Mondial des Théâtres de Marionnettes, Шарлевіль-Мезьєр, Франція, вересень 2023;
- фестиваль документального театру Theaterfestival Neues Europa, Кельн, Німеччина, вересень 2023.
«ВЕРТЕП. Музичний перформанс» став першою спільною роботою Оксани Дмітрієвої та Костянтина Зоркіна. Цьому передувала випадкова зустріч навесні 2022 року в порожньому, частково зруйнованому російською артилерією та ракетами Харкові. Тоді Оксана Дмітрієва просто пішки без певної цілі йшла з району «Нові Доми» до Наукової, це приблизно 10 км. Це була абсолютно пуста вулиця, міський транспорт не ходив, машин не було, людей не було. Обидва згадають це як явлення одне одному.
Восени вони почали плідно працювати над «Вертепом». Їх друга спільна вистава «Жираф Монс» стала лавреатом Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА» в загальній номінації «За найкращу виставу для дітей», а Костянтин Зоркін став лавреатом в індивідуальній номінації «За найкращу сценографію». Зараз Дмітрієва та Зоркін працюють уже над третьою спільною виставою.
«ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ»
«ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ», створений за поезіями Сергія Жадана, можна побачити в Харкові 22 грудня, а в Києві — 27 грудня.
Ця вистава визначається постановниками як «божевільне балансування понад зимою». У ній прослідковуються важливі взаємозв’язки культурного складника з релігійним. Адже поняття віри, як і поняття перших національних культурних витоків, йдуть завжди пліч-о-пліч. Вони нагадують людям споконвічні цінності та ставлять довічні питання: сенсу людського буття, поваги один до одного, поваги до життя, протистояння війні любов’ю та народження нового життя.
Режисерка Оксана Дмитрієва відібрала різні вірші, суголосні авторській постановній концепції вистави-молитви, вистави-надії:
«Атмосфера в обох “Вертепів” спільна, бо вони створені в перший рік повномасштабного вторгнення. Вони насамперед про те, що відбувається з нами, та про намагання зрозуміти це. У “Вертепі” Жадана є вірші, які він написав у 2022 році, та вірші з фантастичної, обожнюю цю книгу, “Життя Марії”. І саме ці вірші присвячені війні, яка почалась у 2014 році. Зараз я можу сказати, що передбачення та попередження Сергія — це дуже сильні тексти».
Сніг зігріється у руці.
В країни закінчуються бійці.
Але не закінчується повітря.
І ця западина світла — гостріше ножа,
Але ще непомітна межа,
І смерть ще непомітна.
Просто такі темрява і зима.
Ті, кого ти любиш, знають — усе недарма.
І в смутку їхньому є присмак ожини.
Тому що в слові «смерть» і в слові «любов»
Немає спільних звуків, і нам обом
Далі з цим жити…
«Цей Вертеп — не лише про радість. Ця радість виростає з тривоги, з очікування, з розпачу. А закінчитися все має світлом і в прямому, і в метафоричному сенсі».
Сергій Жадан
