Колись в цій квартирі жив відомий харківський філолог, мовознавець та вчений Юрій Шевельов. Тепер сюди приїжджатимуть митці, щоб поринути в творчий контекст першої половини ХХ століття та отримати натхнення під час написання нових творів.
Нещодавно ЛітМузей в межах Харківської резиденції «Слово» відкрив свій другий творчий простір. Ним стала відреставрована квартира Юрія Шевельова в будинку «Саламандри».
Тепер тут знаходиться резиденція для українських художників, музикантів, літераторів. Ця квартира стане ще й мистецьким простором, де проходитимуть різноманітні творчі заходи, презентації та виставки.
Перший резидент
Першим мешканцем новоствореної резиденції став письменник Юрій Андрухович. Запрошення пожити у колишній квартирі Шевельова він сприймає з вдячністю, адже це дуже знакове місце, переконаний літератор. До того ж, тут створені чудові умови для життя і творчості.
«Мені в житті пощастило зустрічати Шевельова, доволі близько та довірливо з ним спілкуватися. Тому для мене це зворушливий момент ― провести певну кількість днів та ночей рідному домі цієї людини. Історичні обставини склалися так, що у цьому помешканні був надзвичайно потужний прекрасний початок для цієї родини. Але це не тривало довго», – розповів Андрухович.
За словами літератора, вже до середини літа він має завершити свій текст. Він стане частиною багатоаспектного проекту, ініційованого художником Микитою Каданом. Сам Андрухович концентрується навколо вигаданої історії харківського кореспондента, який приїхав на виставку сучасного мистецтва. Завдання письменника полягає у тому, щоб написати звіт від імені цього персонажа і саме це завдання наштовхнуло літератора на думку, що потрібно побути ближче до Харкова.
«Дуже приємно, що в нашому місті запрацювала така ініціатива — це все можна дійсно побачити, відчути, що це все сприяє налагодженню нормальних зв’язків, нормальних контактів. Добре, що повертається ім’я Шевельова, що воно перестає бути певним подразником, який має передусім політичний контекст. Мені здається, що це дуже важливо. Щоб ми говорили про Шевельова не лише в контексті скандалів, пов’язаних з дошкою, а як про дійсно видатну постать, яка є одним з брендів нашого міста», – розповів Сергій Жадан.
Той момент, коли харків’яни почнуть говорити про Шевельова серйозно, без політичних спекуляцій, має засвідчити оздоровлення міста, переконаний літератор. Також він підкреслив, що нині квартира харківського філолога — це щось більше, ніж просто мистецька резиденція. Це ще майданчик для ведення діалогу, продуктивної взаємодії та співпраці. Подібні резиденції несуть у собі значний потенціал. І Харків якраз вчиться його використовувати.
Непроста та дивовижна епоха
Юрій Андрухович згадав, як вперше познайомився з Юрієм Шевельовим в далекому 1992-му році. Тоді професор дуже схвально відгукнувся про «Рекреації», дебютний роман молодого письменника. Зокрема філолог назвав прозу Андруховича «шампанською», що і по сьогоднішній , як зізнається автор, дуже його тішить. А наступного року він вже мав можливість познайомитися з Шевельовим особисто. Це була доволі сердечна та приємна розмова, згадує Андрухович.
Ще одна зустріч відбулася вже у Нью-Йорку у 1998-му році. Як згадував Андрухович, Юрій Шевельов був людиною з почуттям гумору. Сталося так, що через помилку вони сильно запізнилися на зустріч. Що, звісно, не завадило Шевельову радо зустріти своїх гостей.
«Він сказав: «Заходьте, я радо вас зустріну. Єдине — вам доведеться мене терпіти без краватки». Тобто три години він чекав нас в костюмі, святковій сорочці та краватці. Але коли ми прийшли, він був вже в домашні капцях. Це були надзвичайно насичені та змістовні півтори-дві години. І за цей час було скільки переговорено», – з посмішкою згадував Андрухович.
Це просто дивовижна епоха в історії нової України, переконаний літератор. Адже після буремних років – розпаду Російської імперії, важкої боротьби за незалежність – у Харкові сконцентрувалися надзвичайно потужні творчі сили. Це були літератори, театрали, художники. Це були люди, які відкрили для тодішнього слухача радіо та просували українське кіно. Це було дуже конкурентне середовище, у якому представники різних напрямків та угрупувань сперечалися, ненавиділи та любили один одного.
«То була велика епоха, а Харків став її епіцентром», – зазначає Андрухович.
На думку письменника, сучасний літературний процес сильно відрізняється від того, що був на початку ХХ століття. Зараз він набагато більш розріджений, не такий бурхливий та неспокійний. Хоча у ньому також відбувається багато цікавого. Але тут порівнювати дуже складно, адже та епоха була більш людожерською. І митцям доводилося протистояти набагато серйознішим викликам.
«Є особистості, яких це справді стимулює. Яким не те щоб комфортно в ситуації смертельної небезпеки, але деякі з них відкривають якісь додаткові грані, знаходять у собі якусь особливу творчу силу. А є такі – здається, їх більшість – яких це пригнічує та, в принципі, знищує. До прикладу, наш поет Павло Григорович Тичина. Це один з випадків, коли політичний тиск, ці всі трагедії та страхіття епохи фактично знищили геніальне дарування», – зазначив Андрухович.
Тут жила історія
До будинку «Саламандри» родина Шевельових переїхала 1915-му році і вся ця квартира тоді належала їм. Проте вже в 1923-му нова радянська влада влаштувала тут державну установу, а майбутнього філолога, його матір та сестру оселили в невеличкій тісній кімнаті. Згодом помешкання Шевельових взагалі переобладнали на комунальну квартиру.
«Це була певна небезпека, що ми розкриваємо попередні шари. Звичайно, вони не в ідеальному стані. Але по суті це метафора травми, яку нанесла радянська влада взагалі тій культурі, яка була до 1917-го року. І коли уявляєш цей простір, ці стіни ― тоді все складається. Було би злочином після того, як ми розкрили ці стіни, їх зашпаклювати чи заклеїти шпалерами»― згадує співзасновник проєкту Харківська резиденція «Слово» Олександр Савчук.
Цього року резиденція прийме музиканта Юрія Гуржи і британського режисера Джонатана Бен-Шауля. Гуржи спільно з Сергієм Жаданом мають створити музичний альбом на тексти футуристів ХХ століття, Бен-Шауль хоче зосередитися на біографії і творчості Миколи Хвильового.
«Це ті люди, кому не байдуже, де працювати. Це ті, для кого цей простір матиме значення і має значення ця харківська історія. Це люди, яким справді важливо перебувати у цьому контексті. Таких митців хочеться бачити. Вірляна Ткач збирається приїхати, тому що хоче працювати з темою Курбаса, бо їй важливий цей контекст. От Ярина Цимбал приїхала, адже для неї важливий контекст будинку «Слово». А Юрій Гуржи має приїхати як музикант. Він теж буде працювати з авангардними текстами 20-х років», ― розповіла Тетяна Пилипчук.
