Останні три роки Харків функціонував без чіткої архітектурної візії. Це створює серйозні виклики, особливо в контексті повномасштабної війни та її наслідків для міста. Небайдужі громадяни розробили Маніфест для забезпечення якісного розвитку Харкова.
8 лютого «Люк» зібрав активну громаду на пікнік біля «Гіганту» на знак протесту проти будівництва там ресторану. Понад 200 містян вийшли на захист пам’ятки. Тоді ж збирали підписи за звільнення Тетяни Поліванової, яка багато років обіймала посаду головного архітектора Харкова. Її діяльність мала численні негативні наслідки. 4 березня Тетяна Поліванова була звільнена.
Нещодавно з’явилися візуалізації скверу біля Вічного Вогню, і стало відомо про реконструкцію Брусацького узвозу. У громади виникає питання: яким чином ухвалюються подібні рішення, якщо місто не має посадової особи, відповідальної за архітектурну стратегію та загальний напрямок розвитку?
«Ми переконані, що напрямок, у якому місто рухалося за часів головних архітекторів Чечельницького, а потім Поліванової, був вкрай негативним. Його наслідки ми долатимемо ще багато років. Ця ситуація стала приводом для зустрічі людей, які працюють у Харкові, мають адекватне бачення майбутнього міста, яким не байдужа його доля. Метою зустрічі було обговорення поточного стану справ, наших очікувань і спільних дій.
У результаті зустрічі був розроблений Маніфест. У ньому ми детально прописали контекст того, що відбувалося в Харкові останніми роками, виокремили критичні помилки, які вплинули на міський простір, і висловили незадоволення поточними процесами прийняття рішень. Найважливіше, Маніфест містить конкретні рішення та інструменти, які, на нашу думку, можуть виправити ситуацію та забезпечити якісний розвиток міста»
зазначає Катерина Переверзева, співзасновниця й головна редакторка медіа «Люк».
Підписи під Маніфестом збирають до понеділка, того ж дня його надішлють міській владі. Аби міська рада розглянула це звернення на сесії, також нададуть протокол зборів громади Харкова. Поки що з активістами ніхто на контакт не виходив.
«Коли ми почали складати перелік безповоротних втрат Харкова, спричинених змінами, він виявився безкінечним. Можу з упевненістю сказати, що діяльність попередніх головних архітекторів завдала місту більше проблем, ніж російські війська. Це було пов’язано, по-перше, з тим, що вони обслуговували інтереси будівельних компаній міської ради.
По-друге, і це ключова проблема, у них просто не було візії розвитку міста. Можна було знайти інше місце для будівництва будинку навпроти Каскаду. Проте його побудували, бо архітектори не мали уявлення, як це виглядатиме і які наслідки матиме. Це свідчить про непрофесійність і, я так розумію, корумпованість.
Точкова забудова в центрі міста, про що відомо всім, призводить до транспортних заторів, руйнування існуючої інфраструктури, знищення атмосфери Харкова та втрати туристичної привабливості»
наголошує архітекторка Ольга Клейтман, керівниця архітектурної студії SBM Studio.
Фірми «АРОФ» і City Design отримували всі можливі дозволи на найкращі та найцікавіші об’єкти. Вони виконували роботу на власний розсуд, керуючись виключно інтересами забудовників, ігноруючи будь-яку візію розвитку міста.
Наприклад, абсолютно незрозуміло, навіщо знищені вікові дуби під час реконструкції зоопарку. Якщо порівняти фотографії 2005 та 2020–2022 років, стає очевидно, що знищено 80% дерев, серед яких були 200-річні дуби черешчаті.
Те саме стосується й знищення яру в Саду Шевченка, де залишилася лише бетонна «ванна». Ця конструкція щодня випаровує 10% води з міської водопровідної системи. Крім того, ця 38-метрова бетонна лінія є абсолютно нефункціональною: там неможливо сховатися від сонця чи вітру, взимку холодно, а влітку надзвичайно спекотно.
Наразі термін «відбудова» викликає негативні асоціації, оскільки він прямо асоціюється з корупцією. Це тісно пов’язано з відсутністю чіткої візії та стратегії розвитку міста. До прикладу, проведення конкурсів на відбудову Салтівки викликає багато запитань.
Спостерігається зменшення кількості населення в Харкові, а також є значна кількість незаселених площ, зокрема у центрі та в численних новобудовах. Ще у 2020 році на кожного мешканця міста припадало 20 квадратних метрів житла, що вказує на великий обсяг порожніх приміщень. Виникає питання: навіщо відбудовувати застарілі багатоповерхівки, яким 75 років і які абсолютно не інклюзивні. Це просто неефективна витрата коштів, оскільки існують інші, доцільніші рішення для житлового фонду міста.
«Ідеальний формат відкритого конкурсу на посаду головного архітектора Харкова, навіть в умовах воєнного стану, має відповідати нормам чинного закону про архітектурну діяльність. Він передбачає обрання головного архітектора на підставі конкурсу. Цей конкурс мусить бути максимально відкритим і залучати кандидатів із відповідною компетенцією.
Перед проведенням конкурсу мало б відбутися попереднє обговорення у фаховій спільноті. На жаль, через війну та інші деструктивні процеси ця спільнота, зокрема потужна раніше Спілка архітекторів, нині недієздатна. Проте така дискусія є критично важливою для визначення потенційних кандидатів і, найголовніше, узгодження цінностей, на засадах яких має обиратися головний архітектор.
Чинний офіційний документ не визначає цих цінностей, хоча посада головного архітектора передбачає формування просторової візії майбутнього міста. Це людина, яка вирішує, що має бути знесено, що побудовано, як Харків виглядатиме через десятиріччя. Необхідно, аби громада випрацювала чіткі критерії вибору, сформувала ціннісний запит до кандидата на цю відповідальну посаду»
зазначає архітектор, реставратор Віктор Дворніков, співзасновник організації «Платформа урбаністичного розвитку» та артпростору Bursa.
У Маніфеста вже є 400 підписантів: Національна спілка архітекторів України, архітектурні бюро, благодійні фонди, громадські організації, культурні спілки, бізнеси, окремі архітектори — і люди, що платять податки в місті, на чиї кошти відбувається вся ця історія.
«Найважливішими для мене були підписи студентів-архітекторів. Зараз йдеться про їхнє майбутнє: чи вони потрібні місту? Багато років ми спостерігали ситуацію, коли висококваліфіковані спеціалісти їхали в інші міста чи країни, де вони, як професіонали, потрібні, де їм давали можливість реалізуватися професійно. І якщо ми хочемо бачити Харків студентським містом, щоби молодь залишалася, щоби не їхала, маємо говорити, чи потрібна ця молодь та її навички місту»
зауважує Катерина Переверзева.
Долучитися до Маніфесту можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScPKbvHVe_Xjng68GtI9acfqYIiekjV2qafoiq2nbbHxi_gcQ/viewform.
