Харків потроху вчиться пам’ятати своїх захисників не лише у свята, а щодня: лунає хвилина мовчання, у центрі з’являються нові таблички з іменами полеглих і полонених, а родини загиблих вимагають замінити радянські чорні надгробки на світлий камінь і козацькі хрести.
Ці зміни — від маленьких кроків до відкритого листа меру — в етері радіо «Накипіло» обговорили ведуча Аліка Піхтерева та координаторка ГО «Вшануй» Дарина Васильчук.
Акція «Стою за»
Щороку родини загиблих військових виходять на вулиці з фотографіями рідних. Цьогорічна акція пройшла щонайменше у 16 містах. У Харкові люди збиралися в центрі, недалеко від метро «Майдан Конституції».
«Не обов’язково приходити саме за свою близьку людину. Можна згадати героя, про якого ви прочитали в інстаграмі, або просто прийти підтримати. Головне — зробити цю хвилину мовчання особистою», — каже Дарина Васильчук.
Хвилина мовчання о 9:00: чути краще, але не всюди
Тепер щоранку о 9:00 багато хто в Харкові чує голос із гучномовців: «Хвилина мовчання». У метро на пересадці «Історичний музей — Майдан Конституції» потяги спеціально зупиняються. Біля ОДА та на майдані Свободи поліція перекриває вулиці, і люди вже самі виходять із машин, щоб постояти. Але в деяких районах досі тихо.
«Прогрес є, але ще дуже багато роботи. Буває, в одному районі чутно, а в сусідньому — ні. Ми постійно пишемо в міськраду, аби виправляли», — розповідає Дарина.
Що робити, коли хвилина мовчання збігається з повітряною тривогою
Багато хто боявся: «А якщо одночасно сирена і хвилина мовчання — бігти чи стояти? Виявилося — ніякого хаосу немає.
«У мене був лише один раз, коли тривога та оголошення пішли майже разом. Але головне правило просте: безпека насамперед. Якщо тривога — всі в укриття. Якщо тихо — стоїмо й пам’ятаємо», — каже Дарина.
Нове місце пам’яті під великим прапором
Нещодавно в тихому сквері під державним прапором поставили десять табличок «Поміж нас». Це проєкт, розроблений ГО «Вшануй». П’ять — про жінок-військових, п’ять — про чоловіків. Там імена загиблих, полонених і тих, хто зник безвісти.
«Місце вийшло дуже затишне й гідне. І головне — у центрі, до нього легко дійти», — ділиться Дарина.
Чому родинам не подобаються чорні надгробки
Багато хто незадоволений виглядом Алеї Слави на 18-му кладовищі. Там стоять однакові чорні гранітні плити, які нагадують радянські часи. Родичі загиблих написали відкритий лист меру Ігорю Терехову. Вони хочуть світлий камінь і форми, які були в Україні до радянської окупації: наприклад, козацькі хрести.
«До радянської окупації в Україні були поширені надгробки зі світлого каменю. Чорні типові надгробки — це елемент колоніальної практики, вони не відповідають українській традиції. Харків починався як козацьке місто. Саме тому світлий камінь і козацький хрест стали би сильним символом повернення до справжньої української ідентичності», — йдеться у зверненні.
У радянські часи все було чітко: партія вирішувала, який колір і матеріал «правильні» для військових поховань.
«Після 1991 року ми, на жаль, так і не провели реформу архітектури й скульптури. Людей продовжували вчити за радянськими кресленнями. Ми були культурно дезорієнтовані, і лише зараз починаємо повертати своє», — пояснює Дарина у відео в інстаграмі.
Такі світлі надгробки вже є в інших містах. У Харкові поки що найчастіша відповідь влади: «Немає місця».
«Це не одна-дві людини, а десятки родин. Ніхто не хоче, щоб їхнього сина, доньку чи чоловіка ховали під чорним бетоном. Це не наша традиція», — каже Дарина Васильчук.
Як кожен може допомогти
- Підписати відкритий лист про нові надгробки.
- Приходити на щоденну хвилину мовчання о 9:00 — просто зупинитися на вулиці, біля будинку чи на роботі.
- Підтримати збір «Накипіло» та «Повернись живим» на дрони-перехоплювачі.
«Пам’ятати треба не раз на рік, а щодня. І ми бачимо, що місто потроху вчиться це робити. Хай повільно, але рухається вперед», — підсумовує Дарина.
