19 квітня 1930 року в Харкові винесли вирок у справі Спілки визволення України: засудили 45 українських професорів, письменників, редакторів, священників, кооперативних діячів і студентів.
У програмі «Харківські історії з Філіпом Диканем» дослідник історії органів совєцької держбезпеки Вадим Золотарьов розповів про справу Спілки визволення України, про судилище над українською інтелігенцією, яке відбувалось у Харківській опері. Докладніше — в подкасті на Радіо «Накипіло».
Містична Спілка визволення України
«СВУ — це Спілка визволення України, мітична організація, вигадана органами державного політичного управління для того, щоб завдати вирішального удару по українській культурі та українським діячам, які були конкурентами українського совєцького напряму. Це був найдоленосніший процес в історії України, який зламав хребет свідомому українству на багато років. Тому цю дату треба пам’ятати щодня, пам’ятати сьогодні, коли триває битва за історію», — говорить дослідник історії органів совєцької держбезпеки Вадим Золотарьов.
Представників української інтелігенції засудили за сфальсифікованою справою. За версією слідства, члени вигаданої Спілки визволення України планували організувати збройне повстання задля повалення совєцької влади й відновлення капіталістичного ладу в Україні.
Засудили 45 представників української інтелігенції
Суд над українською інтелігенцією вже тоді дістав назву «театру в театрі». Процес, унаслідок якого судили 45 осіб, тривав із 9 березня по 19 квітня 1930 року.
Серед засуджених були академіки, професори, студенти, директор школи, учителі, теолог, священник Української автокефальної православної церкви, письменники, редактори, кооператори, правники, бібліотекар.
П’ятнадцять підсудних працювали в системі Всеукраїнської академії наук, тридцять одна людина колись належала до різних українських політичних партій, один був прем’єр-міністром, двоє — міністрами уряду Української Народної Республіки, шестеро — членами Центральної Ради.
Дванадцятьох обвинувачених, зокрема й академіка Сергія Єфремова, мали розстріляти, але згодом цю кару замінили на тюремне ув’язнення. Тільки 1989 року обвинувачених у сфабрикованій справі СВУ реабілітували. Після того з’явилося чимало інформації про цей процес.
Підґрунтя для наступу на українське відродження
Дослідник Вадим Золотарьов стверджує, що судилище над СВУ стало підґрунтям для наступу проти сил національного відродження України, уособленням яких були представники академічної інтелігенції, а також діячі Української автокефальної православної церкви.
На думку історика, під час висвітлення процесу Спілки визволення України не завжди враховують, яку саме Україну будували більшовики.
На 1929 рік випадав кінець нової економічної політики, початок розкуркулення і масового виселення селян за межі України. Це все супроводжувалося так званими волинками — масовими повстаннями по всій території України. Сама ж назва «волинки» бере свій початок від повстань на Волині.
Причиною ж початку процесу над інтелігенцією стало бажання більшовиків продемонструвати, що не самі селяни виступали через знищення їх як класу, а керували цим, мовляв, буржуазні націоналісти, які хотіли відірвати Україну від совєцького союзу й віддати її буржуазній Польщі. Крім того, це була підготовка до дискредитації Української автокефальної православної церкви.
Українці судили українців
Головував на процесі СВУ Антон Приходько, який у минулому був членом Української партії соціалістів-революціонерів. З 1926 року по 1930 рік він був заступником прокурора ссср, а прокурором тоді був галичанин. Вадим Золотарьов переконує, що таким був задум чекістів: свої, тобто українці, судили своїх.
З травня 1929-го до лютого 1930-го органи державного політичного управління УССР розслідували цю справу. сталін особисто скеровував підготовку процесу. На місці ж процесом керував Валерій Горожанин.
За офіційною версією, лідером СВУ оголосили віцепрезидента Всеукраїнської академії наук Сергія Єфремова. Першим заарештували студента Київського інституту народної освіти Миколу Павлушкова, який був племінником академіка Сергія Єфремова.
Доля 17 засуджених досі не відома
Іще й досі залишається невідомою доля 17 засуджених. Сфальсифікована справа Спілки визволення України містить близько 200 томів, велику кількість яких писали олівцем; частину матеріалів друкували на машинці, використовуючи згасаючий текст.
На фасаді Харківської філармонії, а в минулому — оперного театру на пам’ять про засуджених у справі СВУ 2004 року відкрили меморіальну дошку, яка нагадує харків’янам про те, що саме тут відбувався процес над українською інтелігенцією.
Судилище над вигаданою Спілкою визволення України стало підґрунтям для наступних справ і обвинувачень. У 1931 році чекісти почали справу ще однієї несправжньої організації — Українського національного центру. Крім іншого, заарештованих звинувачували у зв’язках із СВУ. А під час терору й чисток 1932–1933 років усіх заарештованих називали колишніми членами СВУ. За оцінками деяких дослідників, в участі у СВУ звинуватили понад 30 тисяч людей.
