Харків — місто, сповнене відчайдушних, творчих, геніальних і сміливих людей, так було здавна, є і нині. Саме завдяки таланту, натхненню й ентузіазму харківців тут відбувалося і відбувається безліч важливих, цікавих історичних подій.
У грудні 1896 року саме в Харкові сталися перші на теренах України публічні кіносеанси вітчизняного кіно. Провів їх славетний Альфред Федецький, знаний фотограф, режисер, оператор і кіномеханік. Саме він зняв перше кіно всієї імперії: і воно було харківським і про Харків.
Харківці бачили кіно ще до Федецького, але воно було французьким. Це були покази стрічок братів Люм'єр, Монне, концерна «Гомон».
Альфред Костянтинович Федецький до того вже був знаменитий і в Харкові, і в імперських столицях як неперевершений фотограф. Народився майстер у 1857 році у Житомирі у польській театральній сім'ї, і фотомистецтвом захоплювався з дитинства. Навчався у Відні, згодом у Києві у фотоательє виконав багато чудових фоторобіт і став справжньою зіркою цієї царини.
Федецький знімав українських театральних діячів: Марію Заньковецьку, Марка Кропивницького, Миколу Садовського. Його слава поширилася за межі України, і пана Альфреда запрошували робити портрети членів російської імператорської родини, композитора Петра Чайковського, художника Івана Айвазовського. У портретах він відкинув усталені канони, відмовився від статичної композиції знімку, від шаблонних позувань.
У 1886 році Федецький відкрив власне фотоательє у Харкові, і тут також став популярним. Він захоплено експериментував і випробовував усі технічні новації тогочасної фотосправи, робив кольорові, рельєфні, стереоскопічні, рентгенівські знімки.
Майстер винайшов різні методи нанесення фотозображення на тканину, емаль і порцеляну, проводив цікаві досліди зі звукозапису.
Творчість харківського майстра відзначали на міжнародних виставках, Федецький отримував знаки уваги та подарунки від монархів. Його портрети і пейзажні зйомки (зокрема серія кримських пейзажів) подібні живописним полотнам. Художники переносили його фотознімки на полотна, а типографії печатали з них листівки.
Федецький, ставши першокласним майстром фотографії, не зупинявся на досягнутому. Він був людиною творчою, захоплювався технічними новинками і науковим прогресом. Кінематограф майстер сприйняв як дивовижний здобуток людського генія та прийняв новий виклик. Для фотовиставки в Лондоні він підготував альбом архітектури монастирів, за нього отримав медаль, а головне — грошову премію, яка пішла на придбання двох кінокамер.
У вересні 1896 року Федецький розмістив у харківській пресі оголошення про придбання знімальних кіноапаратів:
«Федецький А. К. — фотограф Її Імператорської Величності повернувся із закордонної поїздки, де набув навичок кінетографічної зйомки (120 знімків упродовж 1 секунди)».
Перша кінозйомка Федецького у Харкові відбулася 30 вересня 1896 року. У газеті «Південний край» повідомлялося, що він «зняв на кінетографічну плівку перенесення ікони Озерянської Божої Матері по вул. Катеринославській упродовж 1,5 хвилини».
Церемонію щорічної процесії перенесення чудотворної ікони Божої матері з Курязького монастиря в Покровський монастир через Холодну гору Катеринославською вулицею до Успенського собору Федецький, ймовірно, зняв біля свого ательє. Це були перші кінозйомки на території російської імперії, зроблені вітчизняним оператором.
У Харкові стояв козачий полк, і Федецький зацікавився життям козаків. На той час козацька кавалерія вважалася чи не найкращою в Європі. Майстер зняв фільм «Джигітування козаків 1-го Оренбурзького козацького полку». Наїзники виконували на скаковому іподромі складні та ризиковані вправи, демонстрували виправку і хвалилися гарними конями.
Трохи пізніше Федецький зняв ще кілька фільмів: «Вигляд харківського вокзалу в момент відходу поїзда з начальством на платформі», «Народне гуляння на Кінній площі в Харкові» та деякі жанрові сценки з життя містян.
Увесь цей час у харківській пресі йшли повідомлення у пресі про зйомки, які підігрівали цікавість читачів. Перед першою кінопрем'єрою Федецький влаштував щось на кшталт преспоказу. До ательє він запросив кореспондентів харківських газет і представників влади. Гостям показали фільми й оголосили про майбутню демонстрацію в Оперному театрі. За день до прем'єри в газетах з'явилися схвальні відгуки.
Для успішної прем'єри в глядацькій залі майже на тисячу місць Федецькому необхідно було вирішити складне технічне завдання: добре освітити екран. Завдяки допомозі харківського фізика Павла Клюге газове джерело світла у кінопроекторі було замінене електричним, значно ефективнішим.
Перший на території України та взагалі в імперії сеанс вітчизняного кіно пройшов 2 грудня 1896 року в будівлі Харківської обласної філармонії: тоді тут був Оперний театр. Кіно викликало захоплені відгуки публіки і преси. Рецензенти відзначали високу технічну якість зйомки, а глядачі ділилися незабутніми враженнями. Федецький у програму наступного сеансу, який відбувся 7 грудня, включив кілька нових сюжетів:
«Другий сеанс кинетографа, влаштований з благодійною метою А. К. Федецьким в оперному театрі, притягнув багато публіки. Картини цього разу вдалися ще краще і викликали неабиякий захват публіки. З нових місцевих знімків дуже сподобався вид нашого вокзалу в момент відходу потягу з начальством, що знаходилося на платформі».
Фотограф був шанованим у Харкові благодійником. От і кіносеанси пан Альфред провів із благодійною метою, пожертвувавши увесь збір на користь бідних, які не мали коштів для викупу зимового одягу з ломбарду. До речі, Федецький щороку вносив пожертвування у міський ломбард для видачі застав найбіднішим людям.
«Мета цього спектаклю настільки вдала, що можна тільки від душі і щирого серця подякувати п. Федецькому за його істинно добру справу», — зауважували часописи.
«Кінематограф нині починає входити в моду. У Москві, в Одесі і в Харкові цей останній винахід фотографії — фотографічні рухливі знімки — дуже цікавить публіку. Як за величиною знімків, так і за різкістю кінематограф, що демонструвався третього дня вдруге, в оперному театрі, фотографом п. Федецьким, належить до числа найкращих. Демонстрація його і цього разу була дуже цікава. Публіки було багато. Г. Федецького багато викликали. Збір з вечора поступить на користь бідних м. Харкова», — відзначав кореспондент «Харківських губернських відомостей».
Із 18 фільмів, показаних Федецьким, мінімум чотири були зняті в Харкові.
Через рік, у 1897 році Федецький приступив до зйомок ігрових сцен. Він відзняв виступ на сцені театру фокусника Альбані. Це була одна з перших у російській імперії кінозйомок, для якої спеціально позував актор. Стрічка ця стала передвісницею ігрових фільмів.
«Місцевий фотограф-художник А. К. Федецький, що з великим успіхом демонстрував минулого року кінематограф в оперному театрі, нині робить знімки для кінематографу. Учора нам вдалося бути присутніми при зйомці наступної оригінальної сценки. Містер Альбані, що працює на сцені відкритого театру комерційного клубу, із зав'язаними хусткою очима малює на папері портрет Бісмарка. Закінчивши цей портрет, м. Альбані приступає до іншого. Зробивши декілька штрихів, він швидко зриває з підрамника аркуш паперу, і перед очима здивованих глядачів з'являється фізіономія артиста нашого театру А. П. Смирнова».
На жаль, Федецькому довелося припинити кінематографічну діяльність. Сеанси у Харкові не окупили високу вартість плівки і хімікатів на її обробку, аренду театру. Кіновиробництво виявилося надто дорогим захопленням.
Федецький сподівався на реалізації відзнятих сюжетів у Франції, але не отримав замовлень. Фільми Федецького не збереглися, проте якісь із них можуть перебувати у Французькій синематеці, де зберігається багато неатрибутованої ранньої кінохроніки. Є ймовірність, що Федецький встиг продати деякі свої сюжети 1896–1897 років.
Федецький більше не творив кіно, він повернувся до фотографії та першим в Україні створював кольорові світлини.
Альфред Федецький був надзвичайним майстром своєї справи, творчою натурою та натхненним рушієм прогресу. Він любив своє мистецтво, людей і присвятив їм своє бурхливе життя і непересічний художній хист.
Харків може пишатися, що Федецький для реалізації своїх талантів обрав саме наше місто і зробив його найпершим перед столицями у мистецтві фотографії та кінематографу. Меморіальні дошки на честь Федецького відкрито у Харкові на фасаді будівлі Обласної філармонії та на фасаді будинку, де жив пан Альфред.
