Це знамените фото із суворим чоловіком: він дивиться недовірливо, вигляд має дивний — наче неземний. На руках тримає сіамську кішку, її погляд такий же суворий, як у господаря. Такий найвідоміший образ нашого земляка, харків'янина Юрія Кнорозова, етнографа й дослідника народа майя.
Кнорозов розгадав загадки стародавніх цивілізацій, а його власні таємниці — ніхто. Цей кабінетний вчений знайшов ключі до розшифровки писемності цивілізації майя. Його життя було присвячене історії, сповнене самовідданої праці та жаги пізнання, міфів, легенд, небезпечних пригод і справжнього дива.
І любові до котів ) Цю кицю, що дослідник тримає, звали Аспід, коротко — Ася. Кішки не відволікали, а може, навіть допомагали йому працювати, і в деяких роботах Кнорозов чи жартома, чи серйозно вказував їх як співавторів.
Талановитий вчений народився 19 листопада у селищі Південному біля Харкова у 1922 році. Навіть дата народження по-різному визначена: сам Кнорозов запевняв, що народився у серпні.
Юрко (саме так він записаний в свідоцтві про народження) був талановитою, яскравою, і водночас ексцентричною дитиною. Із трьох років він навчився писати друкованими літерами та складав віршики й казки. Цікаві його дитячі малюнки звірів, птахів, майже з фотографічною точністю. А ще хлопчик малював чудернацьких істот, дивакуватих тварин і підписував їх загадковими карлючками.
Дивом Юрку вдалося зберегти зір: він пережив сильний струс мозку під час гри чи у футбол, чи у місцевий крокет. Згодом Кнорозов жартував, що його лінгвістичні здібності були результатом того струсу і видінь: «Мабуть, це була чаклунська травма». У школі Юрко був хуліганістим, його не раз за витівки погрожували виключити, але рятувало те, що він був відмінником, блискуче грав на скрипці та мав спортивний хист.
І тут нове диво: він знову став хлопчиком, який вижив. Бо скоро стався
Голодомор 1932—1933 років. Юрко бачив смерті людей від голоду, коли приїздив із родичами у Харків: тіла лежали просто на узбіччях доріг. Це був страшний досвід. Сім'ї вдалося пережити голод лише завдяки городам.
Символи, ієрогліфи, знаки, піктограми приваблювали Юрія. У 1939 році він вступив на історичний факультет Харківського державного університету і встиг закінчити два курси. Саме там він захопився шаманськими практиками та давньоєгипетськими ієрогліфами, в яких за півтора роки розбирався як досвідчений дослідник.
А далі — почалася війна. У 1941 році Кнорозова мобілізували, і він майже одразу потрапив у оточення під Черніговом. Вчергове дослідник дивом залишився живим. Він пробрався у рідні місця на окуповану територію. Ховався від німців у льосі, і там при свічках продовжував вивчати єгипетські ієрогліфи.
У 1943 році разом із матір'ю вони пройшли крізь небезпечну прифронтову зону. Юрію вдалося дістатися москви, де він почав навчатися на історичному факультеті московського університету. Тут одразу два дива: і вихід з окупації, і те, як Кнорозова взяли на істфак мду, хоча людей з окупованих територій вважали зрадниками.
Війна, окупація, щоденні загрози життю, тиф, який Кнорозов ледве пережив, небезпечні мандри, підозри радянської влади у неблагонадійності… Здавалося, сама Доля залишила для дослідника із Харкова велику честь змінити історичну науку, зробити у ній переворот і відкрити таємниці доколумбової цивілізації.
Хтозна, чи було б розшифроване письмо майя, якби не випадок. Кнорозов цікавився шаманськими практиками, їздив їх вивчати в Узбецьку і Туркменську рср, досліджував кочові етнічні групи, вивчав давньоєгипетську і японську мови. Аж раптом побачив статтю історика Пауля Шелльхаса «Дешифрування писемності майя — нерозв'язна проблема». Це харків'янин сприйняв як виклик. Він повторював: «Те, що створено одним розумом, не може не бути розгадано іншим».
Юрій витрачав стипендію на книги, позичав у друзів гроші на їжу, і харчувався майже хлібом і водою. Згодом він переїхав у ленінград, жив у музеї кунсткамери, в кімнаті, де з меблів — стелажі книг, письмовий стіл і солдатське вузьке ліжко. Вчений не переймався побутом, його охопила пристрасна жага: прочитати письмо майя.
До нього було чимало спроб розшифрувати тексти майя, усі — невдалі. Тож ніхто, жодна людина не вірила, що він зможе розшифрувати дивовижні ієрогліфи. Але впертий харків'янин не визнавав тиску авторитетів. Кнорозов працював і вдень, і вночі. Учений розповідав, що деякі здогадки приходили йому в напівсні, коли втома долала завзятість, але мозок дивним чином продовжував працювати.
І знову сталося диво: дослідник отримав стародавні книги: «Повідомлення про справи в Юкатані» францисканського монаха Дієго де Ланди та копію трьох кодексів майя. Написи народу майя датуються приблизно ІІІ сторіччям до нашої ери. Європейські завойовники знищували майя і ацтеків, як і їхню культуру. Тож збереглися лише лічені екземпляри тих кодексів.
Дивовижно, що вони попали в руки саме Юрію. І не менш фантастично, що Кнорозов зробив свій винахід, жодного разу не відвідавши Мексику, маючи лише ці джерела. Майже не залишаючи кабінет впродовж п'яти років, він перевершив усіх попередників і світових авторитетів. Західні вчені сперечалися про тип писемності у майя, а Кнорозов з'ясував, що вона ієрогліфічна, як писемність давніх Китаю, Шумеру та Єгипту.
Кнорозов склав каталог ієрогліфів майя і встановив фонетичне читання деяких з них. Є версія, що ключем було слово «какао». Він знав його звучання і мав фреску із зображенням індіанця з чашкою та з ієрогліфом. Так какао вилилося у світову сенсацію.
Юрій боявся арешту як ревізіоніст марксизму: адже Енгельс писав, що майя перебували на стадії варварства і держави не мали. Та Кнорозов довів, що у майя були і державні посади, і писемність, і армія — тобто держава. Виступити проти Енгельса означало стати «ворогом народу». Тож дослідник, ідучи на захист дисертації, не знав, що його чекає: науковий ступінь чи арешт.
Пощастило: за блискучу наукову роботу Кнорозову одразу присвоїли звання доктора наук. Його досліди цивілізації майя стали справжньою сенсацією. Миттєво про роботу Юрія дізналися і за кордоном. Дехто метод Кнорозова вважав радянською диверсією, ненауковою маячнею. Іноземні історики не могли осягнути, як Кнорозов, що ніколи не виїздив із срср, зміг те, що нікому з них не вдалося в польових дослідах, у Мексиці.
Юрій Кнорозов трохи зверхньо повторював: «Я — кабінетний учений. Аби працювати з текстами, немає необхідності лазити по пірамідах».
Насправді він мріяв про подорож до Мексики. Але був для радянської влади неблагодійним, невиїзним, і за кордон вченого не випускали. Ніякі міжнародні наукові конгреси, конференції були йому недоступні, хоча поступово методики Кнорозова визнали майяністи всього світу.
Лише у 1990 році вчений нарешті відвідав Гватемалу, а в 1992 році — Мексику, де побачив руїни стародавніх міст майя та доторкнувся до скарбів таємничого народу. Від того був надзвичайно щасливим. Гватемала нагородила харківця Великою Золотою медаллю президента, Мексика — орденом Ацтекського орла.
Крім дослідження цивілізації майя, Юрій Кнорозов намагався розшифрувати писемність долини Інду («хараппське письмо») та острова Пасхи (ронго-ронго). Він вивчав історію заселення Америки, досліджував шаманізм, еволюцію мозку та теорію колективу. Спостерігаючи за поведінкою своєї улюблениці Асі та її кошенят, дослідник робив висновки: як працює мозок і формується система комунікацій.
У Латинській Америці дослідника люблять і пам'ятають: пам'ятники на його честь стоять у Канкуні та в Меріді. А от у Харкові пам'ятника вченому, який розкрив одну із таємниць історії, немає. Щоправда, є вулиці його імені в Харкові та у Південному.
Юрій Кнорозов пережив Голодомор, війну, окупацію, підозри в неблагонадійності, заздрість колег і вирішив загадку, над якою билися кращі історики й дослідники центри світу. Він здійснив справжній переворот в історичній науці та у філології, етнографії, міфології, релігієзнавстві, розшифрувавши писемність майя.
Завдяки Кнорозову світ дізнався про історію легендарного народу, він повернув людству забуті знання про царів і жерців майя, побут і звичаї, про астрономічні спостереження та точний календар. Це була загадкова і незвичайна цивілізація, з кривавими жертвоприношеннями і складними релігійними основами. Аби щось розуміти про майя, потрібні були виняткові розум, трохи божевілля та багато одержимості: саме як у харків'янина Кнорозова.
