Шведський ветеран Магнус Ек приїхав до України три роки тому. Він тренує українських новобранців. За цей час він допоміг набути важливих на фронті навичок понад 2 000 бійців.
Ми вирушили на один із полігонів на Донеччині, щоби поспілкуватися з інструктором і подивитися, як відбуваються навчання. Далі — пряма мова.
Про рішення приїхати в Україну
Я працював 12 років у шведській армії, був інструктором у механізованій бригаді в 1990-ті роки. Знаю багато зброї, яку Швеція доставляє в Україну, як працювати з нею. Тож я вирішив приїхати, щоби тренувати бійців.
Я розумів, що Україна перебуває в дуже скрутному становищі, потребує допомоги. Та й моє життя в Швеції склалося таким чином, що мене нічого не тримало, я зміг вільно поїхати. Я тут від 1 липня 2022 року. Спочатку планував лише на місяць, але так вийшло, що затримався аж досі. Поки можу робити внесок в армію, я це робитиму.
Про тренування
Це основа навчання для піхоти. Немає програми, яку я застосовую до всіх. У перший день тренування дивлюся на бійців: як вони тримають зброю, як із нею поводяться, як пересуваються місцевістю. І вже від того відштовхуюся.
Українські військові чудові, їх тренувати — одне задоволення. Для мене це найкраща і найлегша робота у світі. Єдина проблема з тренуваннями — дуже мало часу. Щоби боєць став класним піхотинцем, потрібен рік тренувань. Українське базове навчання піхоти зараз триває місяць або два, потім ще два-три тижні тренувань біля лінії фронту. Тобто не вистачає приблизно вісім місяців.
Які найголовніші навички і знання для піхотинців
Вони повинні вміти багато чого. Якщо перераховувати — насамперед розміщуватися, особливо зараз, коли дуже багато дронів. Бійці повинні добре володіти зброєю, ручними гранатами на випадок близького контакту з ворогом. Ці навички дуже потрібні, тож важливо використати обмежений час, аби дати їм розуміння навколишньої обстановки.
Багато хто не має жодного досвіду. Вони прийшли з цивільного життя, де все їхнє життя було «в кишенях»: мобільний телефон, ключі від авто. Тут вони отримують військове приладдя та купу різних речей. Потрібен час, аби до цього звикнути, розібратися, у тому числі — з мілітарним спорядженням.
На тренуваннях бійці опановують навички орієнтування в навколишньому середовищі: де знаходяться побратими, як зчитати ландшафт, як рухатися з розумом тощо.
Що інструктор узяв із досвіду українських військових
Ця війна вона не схожа на те, на що ми вчилися під час моєї роботи у Швеції. Тому важливою частиною тренування є тісна співпраця з підрозділами: обговорення, як вони воюють, що нового в тактиці, та додавання цього досвіду до тренувань. Якщо наводити конкретний приклад — це окопні бої, дронові атаки.
Навчання не буде якісним без тісної комунікації між іноземним інструктором і українським підрозділом. Взаємодія відбувається на будь-якому рівні: солдат, сержант, командир. Це дає різні перспективи.
Тренування змінюються залежно від зміни ситуації на лінії фронту. На мою думку, є лише дві армії у світі, які добре обізнані в тому, що зараз відбувається на лінії фронту: українська й російська. Як інструктор, я слухаю, що там відбувається, і досвід інтегрую в навчання. Думаю, мудро було би зробити інтеграцію досвіду європейським країнам.
Про власну емоційну стійкість і підтримку бійців
Війна — це коли один вбиває іншого. Ти розумієш, що хтось загине. Але навчання допомагає, аби людина приймала правильні рішення, коли опиниться на полі бою, і мала більше шансів вижити. Тренування рятує життя на нулі, і саме цим я займаюсь.
Одне з найважливіших завдань інструктора — мотивувати солдатів до навчання. Звісно, не всі хлопці, яких я зустрічаю в перший день, раді стояти на полігоні. Вони знають про небезпеки, пов’язані з виходом на лінію боєзіткнення. Проте за день-два я бачу посмішки на їхніх обличчях.
Вважаю, що навчання має бути цікавим, стимулюючим і надихаючим. Навіть якщо ми розуміємо, що згодом бійці зіткнуться з небезпекою, болем, усім, що існує на полі бою.
Що я кажу солдатам наприкінці навчання? Треба подумати, бо я говорю дуже багато і весь час (жартує — ред.). Усім кажу: «До скорої зустрічі». Я підтримую контакт із багатьма після навчання, ми питаємо один одного: «Як ти? Чи все добре? Як справи?».
Піхотинець є найважливішим активом на лінії фронту для України. Все інше — танки, «Бредлі», винищувачі, артилерія — має допомогти їм виконувати свою роботу.
Якщо ми говоримо про підвищення ефективності піхотинців, а не про навчання, їм потрібне гарне керівництво, розумна тактика. Планування всього має бути продуманим, ефективним і командним. Піхотинцям потрібна відповідна підготовка та гарне спорядження: механічне обладнання, зброя повинні бути високої якості.
Зрештою, їм потрібен належний догляд після травм. Бійці мають знати: якщо постраждають, у найгіршому випадку — загинуть, про них і сім’ї добре піклуватимуться.
Як Магнус змінився за час в Україні
У будь-якій ситуації життя формує тебе. Я дуже розвинувся як людина за ці три роки в Україні. Я дізнався про речі, що не завжди йдуть за планом. Життя — велика лотерея.
Мені дуже пощастило, бо я зустрів багато фантастичних людей у фантастичній країні. Багато іноземців допомагають Україні, не перебуваючи на лінії фронту. Я зосереджуюся на солдатах і командирах на передовій. Це моя фокус-група, я намагаюся допомогти їм, чим можу.
Як, на думку Магнуса, змінилося українське військо
За ці роки українська армія значно розвинулася в тактиці, оснащенні, використанні техніки, дронів тощо. Я б хотів, щоби солдати проходили кращу підготовку десь на заході України або в Європі, перш ніж вони потраплять на передову.
Про іноземних добровольців
Я працюю з українською армією та не маю контактів з інтернаціональними військовими. Проте кількох іноземних військових я тут зустрічав. Вони мають певний досвід із військових конфліктів у інших країнах. Досвід — це добре, але важливо мати здатність адаптувати його до поточної ситуації. Є багато хороших людей, які приїжджають сюди, щоби допомогти, і кожен має пройти власний шлях.
Що для Магнуса означає бути інструктором на тлі постійної загрози обстрілів
По-перше, я не перебуваю на лінії фронту, я працюю за нею. Звісно, у цьому районі також прилітають бомби та дрони, хоч і не так інтенсивно. Але це був мій вибір, я дію відповідно до нього.
Про допомогу українському війську
На мою думку, кожен, хто не перебуває на передовій і живе на цьому континенті, повинен допомагати українським бійцям, тому що це найважливіші люди на нашій планеті зараз. Будьте вдячні чоловікам і жінкам на фронті, допоможіть їм виконувати свою роботу, щоби не опинитися самим на лінії боєзіткнення в Україні. Або, можливо — в якійсь іншій країні в майбутньому.
Є багато речей, які ви можете зробити: підтримати грошима, купити дрони, докластися власним часом, допомагаючи як волонтер. Людина повинна зрозуміти, що вона може зробити, виходячи із власної життєвої ситуації. Якщо кожен зробить невеликий внесок, а таких людей буде багато — допомога стане великою.
На фото — воїни 3-го батальйони охорони 101 бригади охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова. Подякувати донатом захисникам і допомогти закрити актуальні потреби можна за посиланням (це постійна банка батальйону)
Читайте також:
