Функціональне заморожування, або завмирання — це психологічний стан, коли нервова система, реагуючи на сприйняті загрози, припиняє нормальну діяльність, змушуючи людину почуватися паралізованою, застигаючою або відстороненою. На відміну від реакції «бий або біжи», що мобілізує організм до дій, функціональне заморожування, навпаки, дії зупиняє.
Функціональне завмирання — це відповідь організму на сильний стрес, коли людина втрачає здатність діяти або ухвалювати рішення. Цей механізм виживання, що виник у процесі еволюції, спостерігають не тільки серед людей, але й серед тварин. Найчастіше завмирання стається, коли істота налякана, але не знає, як діяти: атакувати, утікати або прикинутися мертвою.
Ознаки функціонального завмирання дуже різні: відчуття оніміння або відстороненості, хронічна втома, проблеми з концентрацією, або «мозковий туман», емоційна притупленість або втрата мотивації, а також соціальна ізоляція. Варто зазначити, що виявом функціонального завмирання є також прокрастинація — постійне відкладання справ. Це стосується не тільки роботи або важливих рішень, але й елементарної турботи про себе. Люди в такому стані часто погано харчуються, замало сплять і фізично неактивні, хоча й постійно обмірковують, як змінити ситуацію.
До того ж сюди можна відносити залипання у соцмережах, сором через відсутність дій, труднощі у формулюванні своїх переживань і небажання обговорювати їх.
Цей стан може виникнути через тривалий або сильний стрес, а також травматичні переживання. Серед основних факторів — тяжка емоційна чи фізична травма, тривалий стрес та хронічні захворювання.
Серед найдієвіших видів і способів подолання функціонального завмирання виділяють такі:
– тілесні вправи. Вони допомагають повернутися до теперішнього моменту й відновити фізичне відчуття присутності. Це може передбачати: йогу або розтяжку, балансування на одній нозі;
– пиття чаю з прянощами;
– малювання або розфарбовування;
– ліпку з глини;
– прогулянки, під час яких потрібно зосереджуватися на кольорах навколишнього світу;
– прохолодний душ або вмивання холодною водою.
Важливою є також соціальна взаємодія. Спілкування з близькими в безпечному середовищі може відновити відчуття зв’язку й безпеки. Ігри або групові заняття також можуть активувати частини нервової системи, що відповідають за почуття спокою та стабільності.
Не менш важливий збалансований режим. Потрібно підтримувати збалансований графік, який передбачає фізичні навантаження, спокій та повноцінний сон. Якщо стан завмирання триває більш ніж два тижні, надзвичайно важливо звернутися до психолога або психотерапевта, щоб не допустити його хронізацію та мінімізувати вплив на якість життя.
