Медіа «Накипіло» разом зі «Східним Варіантом» розповідає про евакуацію з Харківської та Донецької областей.
З початком повномасштабного вторгнення цифри загиблих мирних українців зросли в рази. Тільки за три місяці боїв у Маріуполі за різними оцінками загинуло від 20 до 100 тисяч людей. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у 2025 році загинуло найбільше цивільних з 2022 року. Загальна кількість загиблих і поранених цивільних у 2025 році була на 31% вищою, ніж у 2024 році (2 088 загиблих; 9 138 поранених), і на 70% вищою, ніж у 2023 році (1 974 загиблих; 6 651 поранений).
Враховуючи небезпечну ситуацію та просування ворога, чиновники щодня наголошують про важливість вчасно евакуюватися, щоб вберегти життя та здоровʼя.
Евакуація з прифронтових громад Харківщини та Донеччини триває щоденно: під обстрілами, ударами дронів і в умовах постійної небезпеки. За цією роботою стоїть складна система взаємодії між військовими адміністраціями (ВА), поліцією, ДСНС і волонтерськими організаціями. Водночас ключовим викликом залишається не логістика, а рішення самих людей: коли саме вони погоджуються виїхати.
Евакуація в цифрах
З 2022 року проводиться евакуація цивільного населення до більш безпечних регіонів країни. Здебільшого вона добровільна, однак коли лінія фронту наближається до певної громади, військова адміністрація приймає рішення про обовʼязкову евакуацію дітей. У такому випадку батьки повинні виїхати найближчим часом разом з неповнолітніми дітьми.
Обов’язкова евакуація триває в 14 громадах Харківської області: Золочівській, Дергачівській, Липецькій, Циркунівській, Вовчанській, Дворічанській, Великобурлуцькій, Вільхуватській, Кіндрашівській, Курилівській, Куп’янській, Петропавлівській, Шевченківській, Борівській.
За інформацією Харківської ОВА, у 2025 році з небезпечних територій евакуювали 13 146 людей, до 10% із них — діти, 1 288 неповнолітніх. Також вивезли 155 людей з інвалідністю.
Майже 75% евакуйованих за рік — із Куп’янського району. Тільки за вересень і грудень звідти вивезли 5 596 людей, зокрема 772 дитини. А загалом за рік — 9 849 людей, у тому числі 1 074 дитини.
Із північного напрямку (Богодухівський, Харківський і Чугуївський райони) вивезли 993 жителя, це 7,5% від річної кількості. Із Борівської громади — 2 304 людини (17,5%).
З Донецької області з початку повномасштабного вторгнення до початку січня 2026 року евакуювали вже 1,3 мільйона осіб.
Як відбувається евакуація
Евакуація — це не просто автобус чи броньований автомобіль, який заїжджає в село і збирає місцевих. Це багаторівневий процес, який починається з комунікації з людьми та закінчується розселенням і наданням допомоги в більш безпечних регіонах.
Харківщина
За словами керівника департаменту цивільного захисту Харківської ОВА Івана Сокола, в області працює єдиний алгоритм дій. Це збір заявок, погодження маршрутів, забезпечення супроводу, транспортування та передача людей у транзитні центри.
«Налагоджено все в нас, на мою думку, краще, ніж в інших регіонах держави. У нас є повна комунікація з благодійним сектором. Є неймовірне порозуміння з Нацполіцією, ДСНС і органами місцевої влади. Фактично ми координуємо повний процес евакуації на території області, розпочинаючи із заявки людини. Запит може поступити різними шляхами: це гаряча лінія 203 чи особисте звернення до представника органів місцевої влади, поліції, волонтерів. Уся інформація відпрацьовується щоденно: формуються каравани, приїжджають, евакуюють людей», — Іван Сокол.
Особливо складною залишається евакуація з районів, де зона ураження дронами постійно розширюється. У таких умовах кожен виїзд планують як окрему спецоперацію: з урахуванням часу доби, погодних умов і активності ворога.
«Кілзона — відносне значення, задекларованої в метрах відстані немає. Але якщо ми раніше казали, що це, умовно, п’ять кілометрів (від лінії боєзіткнення чи кордону — ред.), то зараз вона до 20 розширилася», — Євгеній Хаустов, координатор консорціуму STEEL.
Донеччина
Щоденно на території Донецької області працюють від 18 до 20 спільних евакуаційних груп. Це групи Національної поліції, Державної служби надзвичайних ситуацій, патрульної поліції, які забезпечені броньованими автомобілями. До складу груп обов’язково включені працівники ювенальної превенції (ті, хто захищає права і безпеку дітей) та «Білі янголи» (спеціалізована евакуаційна група з-поміж поліцейських, які евакуюють населення з гарячих точок). У разі потреби залучають працівників спецпідрозділу «КОРД», які забезпечують прикриття евакуаційних груп.
«Заходи евакуації населення у Донецькій області передбачають перевезення місцевого населення автомобільним транспортом до міста Павлоград Дніпропетровської області та міста Лозова Харківської області, звідки щодня курсують безплатні евакуаційні потяги. Транспортне забезпечення здійснюють благодійний фонд “Янголи Спасіння”, місія “Проліска”, благодійний фонд “Схід СОС”, благодійна організація “Спасемо Україну”», — розповів Павло Челпих.
Поліція та «Білий Янгол»: постійно під обстрілами
До більшості евакуацій у Харківській обалсті залучена поліція. Помічник начальника ГУ Нацполіції в Харківській області з гуманітарних питань В’ячеслав Марков наголошує: тільки у взаємодії з іншими службами виходить врятувати якомога більше цивільних. Тут кожен використовує те, на що має дозвіл.
«Поліція має РЕБи, антидронові рушниці, броньовані автомобілі. Логічно, що ми намагаємося забрати найскладніші евакуації. Якщо чесно, простих евакуацій вже немає. Ті, що зараз ідуть, усі тяжкі й небезпечні. До кожного етапу евакуації є свій підхід: одне може виконувати Нацполіція, інше — гуманітарний сектор. Бо вони не мають права на використання РЕБ, про рушниці взагалі мовчу, але мають бажання рятувати», — Андрій Васянович, керівник команди броньованого транспорту Steel.
Лише за перші два тижні січня підрозділ «Білий Янгол» здійснив 19 виїздів і евакуював 31 людину, зокрема маломобільних. Евакуаційні екіпажі неодноразово потрапляли під атаки дронів, а транспорт ставав прямою ціллю ворога. Востаннє новини про знищене евакуаційне авто були 14 січня: тоді російський безпілотник атакував поліціянтів. Вони вчасно помітили ворожий БпЛА та вибігли з автівки.
На зараз «Білі янголи» на Донеччині евакуюють населення з Лиманської, Костянтинівської, Святогірської, Краматорської громад. У попередні роки вони працювали в Авдіївці, Торецьку, Покровську, Мирнограді, Бахмуті, Часів Ярі, Соледарі, Селидовому, Кураховому тощо.
Евакуаційні групи «Білі янголи» почали працювати у 2022 році за ініціативи начальника Головного управління Нацполіції в Донецькій області Руслана Осипенка. Через підвищену небезпеку до прифронтових міст та селищ не їдуть карети швидкої допомоги, представники ДСНС чи евакуаційні групи. Таку роботу виконують «Білі янголи», які пересуваються на броньованих автомобілях та у засобах індивідуального захисту.
Щодня вони виїжджають на виклики. Інколи закривають два або три рейди поспіль, допоки не вивезуть усіх. До команди входить пʼятеро людей: керівник, старший інспектор, два інспектори й поліцейський. Екіпаж має спеціальне броньоване авто, яке може вмістити до 12 цивільних разом із мінімальним запасом особистих речей і навіть домашніми тваринами.
Вивозити людей стає все важче, розповідає поліцейська спецпідрозділу «Білі янголи» Анастасія Трубнікова. Російська армія запускає все більше дронів, удосконалює їх, знаходить способи закинути в глибокий тил. БПЛА з вибухівкою цілить у цивільних, не зупиняючись перед евакуаційними місіями.
Евакуйованих «Білі янголи» доставляють до одного із шелтерів в області. Там люди отримують допомогу та консультації щодо подальшого розселення. Евакуація маломобільних та людей з інвалідністю інша. У таких випадках «Білі янголи» передають людину до фахівців гуманітарної місії «Проліска», які шукають для них пансіонат чи лікарню.
Щоб записатися на евакуацію, мешканці можуть зателефонувати на лінію 102, у благодійні фонди або на гарячу лінію обласної адміністрації.
У Патрульної поліції Донецької області є евакуаційні екіпажі та спеціальні бронегрупи. Їхня діяльність дещо різниться, розповідає старша інспекторка пресслужби батальйону патрульної поліції у містах Краматорськ та Словʼянськ Ксенія Яцен.
«Бронегрупи — це спеціальні групи патрульної поліції, які допомагають колегам з Головного управління Національної поліції у Донецькій області фіксувати та документувати воєнні злочини, обстріли, надають медичну допомогу, а також займаються евакуацією. Також є евакуаційні екіпажі, в пріоритеті яких евакуація саме цивільного населення», — розповідає Ксенія Яцен.
Ксенія Яцен пояснює, що евакуація сьогодні дуже небезпечна. І затримуватися у прифронтових регіонах не варто. Тому все має відбуватися злагоджено і швидко.
«Вже неодноразово були ситуації, коли під час евакуації були влучання ворожих дронів у наші автівки. На щастя, обходилося без загиблих. Наші фахівці намагаються збивати дрони, ухилятися, але це все дуже небезпечно. Під час евакуації часто буває так, що одні колеги допомагають людям завантажити речі та сісти в машину, а інший стереже небо», — каже Ксенія.
Евакуаційні екіпажі вивозять людей до транзитних хабів, звідки ті вже планують куди рушати далі: або евакуаційним поїздом до більш безпечних регіонів, або до родичів чи знайомих.
З початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні поліцейські Донецької області вивезли з небезпеки 5060 людей, з них 1444 дітей.
Люди сидять до останнього
Евакуація з небезпечних районів складна не лише фізично, а й психологічно. Наразі евакуаційні маршрути відпрацьовані, взаємодія між структурами налагоджена. За словами Івана Сокола, вони вивозять щодня від 15 до 65 людей. Водночас основною проблемою залишається небажання жителів прифронтових громад залишати домівки навіть тоді, коли ситуація стає критичною.
«Найпроблемніша ситуація — небажання людей виїжджати з територій, які перебувають під постійними обстрілами. Це додає додаткові ризики для життя та здоров’я і волонтерів, і правоохоронного органу ДСНС. Ми щоденно ризикуємо життями, їдемо на території під постійним, щільним обстрілом, аби рятувати людей», — Іван Сокол.
Голова благодійної організації «Координаційний гуманітарний центр» (КГЦ) Євген Коляда розповідає про евакуацію не в цифрах, а в людських історіях. Його команда працює саме з тими, хто відмовляється виїжджати до останнього.
Сценарій у тих, хто відмовляється виїжджати, часто однаковий: люди сподіваються перечекати, не хочуть залишати дім, бояться невідомості чи не розуміють, що буде далі після евакуації. Рішення про виїзд вони ухвалюють уже тоді, коли обстріли стають системними, а доступ до допомоги — обмеженим. Тому важливо комунікувати з населенням, пояснювати важливість евакуації для них і для військових, яким вони заважають знищувати ворога.
«Дуже важливо заздалегідь відпрацьовувати населені пункти, де евакуацію мають оголосити зі дня на день. Треба проводити консультаційні сесії з людьми, аби вони знали алгоритм дій, куди дзвонити. Щоби ми при евакуації не витрачали на це час. Адже ми заїжджаємо туди, де люди вже фізично не можуть чекати, де немає зв’язку, світла, води та літають дрони. Найстрашніше — коли людина погоджується виїхати, але вже пізно», — Євген Коляда.
Окрема складність — маломобільні люди та родини з дітьми. У таких випадках евакуація потребує більше часу, спеціального транспорту, координації з медиками, поліцією та транзитними центрами.
Ціна зволікання — життя: тих, кого евакуюють, і тих, хто евакуює
Чим раніше людина приймає рішення виїхати, тим більше шансів уникнути трагедії. Залишаючись, люди ризикують не лише своїм життям, а й життям тих, хто приїжджає їх рятувати. Саме тому, зазначає Євген Коляда, зараз важливо не лише проводити евакуації, а й системно пояснювати людям, що виїзд — це не поразка, а спосіб зберегти життя.
«Ми вивозимо людей до транзитних центрів, там надається багатосекторальна допомога. Після транзитного центру є ще купа операцій, які ми робимо: щодо їхнього поселення, адаптації, реінтеграції в нових місцях, логістики. Це відбувається безкоштовно для людей. Але все треба пояснювати кожному, бо є логічні питання: що зі мною буде, куди я поїду, в яких умовах житиму», — Євген Коляда.
Броня від консорціуму STEEL
Важливу роль в евакуації відіграє консорціум STEEL, що поєднує дев’ять волонтерських організацій із різних регіонів України. Координатор STEEL Євген Хаустов пояснює: консорціум працює вздовж майже всієї лінії фронту й бере на себе найскладніші напрямки. Взагалі це унікальний приклад співпраці міжнародних донорів і українських волонтерів.
«Це перший випадок, коли ООН профінансував придбання броньованого транспорту саме для благодійного сектора. Не собі придбав, а волонтерам, які безпосередньо займаються евакуацією. Нині з нами і Дніпро, і Донеччина, і Харківська область, й інші.
На Харківщині постійно працюємо в Куп’янському районі, Великобурлуцькому, їздимо за Золочів. Заїжджаємо максимально, наскільки це можливо з безпекової точки зору. Зараз у нас є заявки і з лівого берегу Осколу, але зі зрозумілих причин ми туди не їздимо. Бо ймовірність 99,9%, що ми не виїдемо звідти», — Євген Хаустов.
Броньовані автомобілі дозволяють максимально під’їжджати туди, куди звичайний транспорт уже не потрапляє, і вивозити людей з територій із підвищеним ризиком.
«Розповім на прикладі Куп’янська. Нещодавно ми забрали чотирьох жителів, які пішки йшли з міста два дні. Вони дійшли до краю Куп’янська, залишилися на ніч у приватному будиночку, попросилися до людей. Наступного дня вийшли до Грушівки, де відносно безпечно. Тобто, зараз наші екіпажі не під’їжджають до Куп’янська десь на 10–15 кілометрів», — Євген Хаустов.
У межах STEEL евакуації забезпечують: благодійні організації «Координаційний гуманітарний центр» і «Стежка Надії», благодійні фонди «Хаустов», «Єдність та сила», «Шлях України», Child New Generation, «Міст Єдності», громадські організації «Рух Вільний Харків» і «Громада старого міста».
Для звернень щодо евакуації працює цілодобова гаряча лінія за коротким номером 203.
Евакуація від Червоного Хреста
З початку повномасштабного вторгнення загони швидкого реагування Українського Червоного Хреста (УЧХ) проводять евакуації на прифронтовій Донеччині, доставляють гуманітарну допомогу, транспортують поранених до стабілізаційних пунктів та медичних закладів. За цей час вони евакуювали вже понад 326 тисяч людей із Донецької та Луганської областей.
Головна місія загонів — зберігати життя та підтримувати людей у найважчі моменти. Про це розповідає командир загону швидкого реагування УЧХ у Донецькій області Костянтин Біньковський. Волонтери працюють на місцях обстрілів, пожеж, аварій, повеней і ДТП: допомагають з евакуацією, надають першу домедичну допомогу, долучаються до пошуково-рятувальних операцій. У складі загонів — спеціально навчені добровольці. Для більшості з них це не основна професія: у цивільному житті вони медики, психологи, фотографи чи студенти. Втім, усі проходять підготовку з надання першої допомоги, пошуку та порятунку людей.
Сьогодні на Донеччині діє один обласний загін швидкого реагування Українського Червоного Хреста. Його волонтери цілодобово на чергуванні та виїжджають на виклики разом із рятувальниками, поліцією й представниками військових адміністрацій. Вони допомагають евакуйовувати цивільних у безпечніші регіони та супроводжують і перевозять маломобільних людей.
Гаряча лінія Українського Червоного хреста у Донецькій області працює щоденно з 8:00 до 17:00 і готова відповісти на всі ваші запитання за номером: 050 814 85 45 або за чим же номером у Телеграмі у будь-яку пору доби. Усі перевезення здійснюються на безоплатній основі.
Евакуаційні групи благодійного фонду «Схід SOS»
Евакуаційні групи БФ «Схід SOS» з початку повномасштабного вторгнення вивозять людей з прифронтових територій. У пріоритеті евакуаційників фонду — саме маломобільні та люди з інвалідністю. Фахівці фонду намагаються знайти для них місця розміщення, надають соціальний та медичний супровід, допомагають відновити документи чи отримати виплати від держави.
Зазвичай люди вирушають з дому з двома-трьома великими сумками найнеобхіднішого. Якщо ж у родини є домашні тварини, розповідає Роман Бугайов, евакуаційні команди без вагань забирають і їх. Ба більше — волонтери щоразу наголошують: улюбленців не можна залишати в зоні небезпеки. За весь час роботи автобусами «Схід SOS» виїжджали не лише коти й собаки, а й папуги, щури, морські свинки, кури і навіть кози.
Буває, що заявку на евакуацію подають близькі родичі — адже у прифронтових населених пунктах часто немає мобільного зв’язку. У таких випадках домовленості та уточнення ведуть через них, намагаючись якомога точніше визначити місце зустрічі.
Волонтери «Схід SOS» наголошують, що евакуація на Донеччині дедалі більше ускладнюється через постійні обстріли та бойові дії. Саме тому волонтери знову і знову нагадують: виїжджати потрібно вчасно, не відкладаючи рішення «до останнього».
Куди звертатися на Харківщині охочим виїхати
- Короткий номер 203. Ця гаряча лінія діє з осені 2025 року та наразі є основною. Вона працює цілодобово. Заявки (особисто або через родичів) приймають із прифронтових районів Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та Сумської областей.
- Гарячі лінії поліції 102. При цьому слід повідомити про адресу проживання, кількість людей, які хочуть евакуюватися, наявність домашніх тварин тощо. Оператор опрацює дані та повідомить про конкретний дату і час, коли мешканці мають вже бути зібраними та готовими рушати.
- Телефонний номер 0 800 33 92 91. Це старий номер гарячої лінії «Координаційного гуманітарного центру». Але дзвонити можна й сюди.
Крім приймання заявок, оператори консультують щодо допомоги у транзитних центрах, поселення переселенців по всій Україні, а також про можливості отримання гуманітарної, психологічної, юридичної чи адміністративної підтримки.
Якщо немає мобільного зв’язку, люди можуть звернутися до голів населеного пункту чи в адміністрацію. Чиновники передадуть інформацію до «Координаційного гуманітарного центру», а згодом повідомлять про час і місце, звідки людину приїдуть забирати.
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії. За зміст цієї публікації відповідає виключно редакція медіа «Накипіло». Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.
