Так і напрошується класична дилема «розмінувати не можна залишити». Чи однозначною буде відповідь, коли йдеться про землі сільськогосподарського призначення? Спробували розібратися в матеріалі.
Перша тисяча гектарів розмінована та засіяна. Саме стільки сільськогосподарських угідь очистили від мін та інших вибухонебезпечних предметів за програмою Міністерства економіки. Розмінування земель фермерам компенсує держава. Восени аграрії вже збиратимуть урожай із цих полів.
Потреба розмінувати якомога швидше й більше територій зрозуміла. Підприємці й без того понесли чимало збитків через війну, зволікати куди дорожче. У цих умовах мало хто замислюється: як зробити розмінування екологічно безпечним для довкілля? Йдеться не лише про природу, а про безпечність продукції з очищених полів. Впливає на ґрунт і залізяччя, що лежить у землі, і те, що вибухає під час розмінування. Вміст важких металів на полі подекуди перевищує норму вп’ятеро, і це не межа.
Не розміновувати зовсім не вийде, але чи існують способи, дружні до довкілля? І як потім відновити забруднені ґрунти? У пошуках відповідей ми звернулися до науковців, аграріїв і саперів. Про можливі рішення розповідаємо далі.
Із фермера — у сапери. Як колишні аграрії розміновують поля
Андрій Воронкін керує одним із найбільших агропідприємств Харківщини. Його поля розташовані переважно в Лозівському та Ізюмському районах. У 2022 році, крім збитків у 150 мільйонів гривень (це лише знищена росіянами й підірвана на мінах техніка, обстріляні з літаків приміщення), господарству дісталося 15 тисяч гектарів замінованих земель. Вивчившись на саперів, фермери самостійно очистили 9 000 гектарів.
«Усе вдалося силами колег. Водіїв, механізаторів, трактористів, працівників відділу кадрів», — каже Андрій.
Фото: Андрій Воронкін
Три роки тому Воронкін зібрав охочих опанувати саперну справу зі співробітників агрофірми, аби швидше очистити поля і встигнути до посівної. Так з’явилося підприємство «Гуманітарна безпека».
Нині в команді 30 саперів, які раніше працювали в аграрній сфері, а тепер допомагають із розмінуванням фермерам деокупованих громад Харківщини та інших прифронтових областей. Восьмеро фахівців проходять спецкурс у Кам’янці-Подільському. Навчання триває два місяці, після чого сапери отримують сертифікат і дозвіл працювати на замінованих територіях.
Фото: Андрій Воронкін
Очищені поля вже в обробітку. Як розповідає Андрій про свої угіддя, цьогоріч там посадили озиму пшеницю, соняшник, кукурудзу. Могли би більше, та розмінувати швидше не виходить. Підготовча робота, здебільшого паперова, забирає чимало часу.
«Раніше як було: прибрав міну — пішов обробляти землю, — згадує підприємець. — Тепер держава розробила тендерні торги на послугу з розмінування, додалося документації. Хоча це і правильно, якщо хочеш працювати офіційно. Нашим саперам це дає змогу брати участь у тендерах, аби розчистити поля іншим підприємствам. Щоби почати роботи, треба отримати розпорядження ПМД (протимінної діяльності), ще є нетехнічне обстеження. Бюрократичні процедури займають багато часу, тому менше земель удається розміновувати».
Поки саперну справу продовжує окрема команда, агрофірма Андрія розробляє препарати для відновлення ґрунту. Розробки тестують на власних полях, визначають, за якої погоди краще використовувати той чи інший засіб, наскільки вони реабілітують ґрунти після ураження токсинами.
Під час знешкодження мін неможливо уникнути забруднення довкілля, навіть якщо підрив відбувається за межами поля. Речовини, які після вибуху потрапляють у землю, в повітря, з часом можуть позначитись на стані всієї екосистеми. Для вирощування продуктів найкраще позбуватися мін деінде, тоді ризики зараження ґрунту менші.
«Я працюю з Інститутом мікробіології в Києві. Давав їм проби наших ґрунтів із місць нанесення авіаударів, після касетних боєприпасів. Є відхилення від показників якості, але вони настільки незначні відносно площі поля, що не несуть ризиків для продукції.
За результатами аналізів, немає потреби змінювати структуру посівних площ. Відхилення більше стосуються прогнозів посівної: скільки очікуємо виростити та що буде по факту. Коли одна-дві касети вражають ділянку 20–30, хай навіть 50 м², це не така вже страшна шкода, якщо брати площу 200 гектарів».
Андрій Воронкін
Застосовуючи на очищених полях препарати власного виробництва, Андрій уже помічає позитивні зміни. Щодо технологій, безпечних для сільськогосподарських земель, підприємцю спадає на думку розмінування вручну. Але тут є свої небезпеки.
«Для полів ручне розмінування безпечніше, бо вибухонебезпечний предмет не підривають на місці, а вивозять на спеціальний полігон. Коли ж проходяться по полю машинним розмінуванням, міна розривається на місці, і весь її токсичний вміст залишається в землі. Розміновувати вручну екологічніше і безпечніше для ґрунту, але небезпечно для саперів. Тому зараз машинне розмінування набирає обертів. Робиться все, аби швидше надати доступ до земель. На полях працюють і наші, й іноземні машини. Ми собі придбали три машини Харківського тракторного заводу».
Екологічна безпека полів напряму залежить від якості та швидкості розмінування. Роботи чимало: на сьогодні в Харківській області, за словами Воронкіна, приблизно 500 тисяч гектарів полів іще заміновані. Потрібно більше саперних бригад, вважає аграрій. Що швидше очистять землі, то швидше виявлять токсичні ділянки ґрунтів.
Зважати варто й на економічну доцільність відновлення таких полів. Ймовірно, не всі землі повернуть статус сільськогосподарських, а достеменно це визначити можливо тільки за результатами досліджень.
Чи готові аграрії інвестувати в екологічне відновлення ґрунтів?
Переважно так, але за умови державних гарантій. Якщо фермер вкладає певну суму у вирощування із застосуванням екопрактик, добре, якби держава гарантувала кінцеву ціну продукції. Тоді, вважають аграрії, їм вигідно інвестувати в будь-що екологічне.
Настрої підприємців дослідили аналітики громадської організації «Екодія».
Скріншот з опитування ГО «Екодія»
В опитуванні 27% респондентів зазначили, що готові інвестувати в екорішення лише частину власних грошей, розраховуючи на допомогу держави та часткове покриття витрат донорськими коштами.
«Я хотів би, наприклад, аби використання екопрактик гарантувалося і перекладалося на кінцеву ціну продукції. Інвестування — це ризики, які повинен на себе брати фермер. Державі залишається гарантувати кінцеву ціну, а ризики мені цікавіше брати на себе, ніж отримувати якісь дотації. Якщо запропонують співфінансування — інвестуватиму частину, бо в будь-якому випадку це дешевше», — розповідає учасник опитування.
Значна кількість респондентів стверджує, що вже застосовують екопрактики, ще 28% — планує. Дехто радше інвестував би кошти в оновлення техніки. Експериментувати люди не поспішають, хоча екологічними трендами цікавляться. Деякі фермери довіряють традиційним підходам, а впроваджувати на господарствах щось нове, ще й у нестабільні часи, — великий ризик.
Якщо в розмінуванні територій аграрії можуть розраховувати на компенсацію вартості робіт, то з дослідженням і відновленням ґрунтів складніше. Тут кожен діє за ситуацією, залучаючи фінансування звідусіль.
«Я вам скажу чесно: ми йдемо в банки, беремо кредити під державні гарантії, ті ж “Доступні кредити 5–7–9%”, — ділиться досвідом Андрій Воронкін. — Паралельно знаходимо інвесторів, які вірять на слово й дають гроші. Ми ж люди бізнесу, одне одного розуміємо. Треба якось підтримувати підприємство, аби не влізти в борги, підтримувати колектив, поки не закінчиться війна. Домовляюся з постачальниками: позич мені зараз під урожай, а я згодом віддам кошти».
Стандартне агрохімічне дослідження ґрунту в середньому коштує 1 200 гривень/проба. На гектар може знадобитися до десяти зразків за різними показниками. Зазвичай залізо, мідь, хром, що містяться в землі, живлять рослини, та якщо концентрація речовин перевищує норму, вони стають токсичними і для рослин, і для ґрунту.
Фото: Ян Артюхов
Припустимо, на одному гектарі було 20–30 прильотів. В ідеалі з місця кожного вибуху потрібно взяти пробу. На дослідження гектара поля доведеться викласти від десяти до 30 тисяч гривень. Тільки після цього можна братися за відновлення земель. Від результатів аналізів залежить, чи засівати поле технічними культурами, чи лікувати органічними препаратами, аби вивести з ґрунту небезпечні залишки й підвищити родючість. Це все триватиме два-три роки.
«Стосовно препаратів: на гектар піде 3 000–5 000 гривень. Ціни починаються від тисячі гривень на гектар, деякі препарати коштують і десять тисяч. Усе підбирається згідно з аналізами, щоби забрати із землі важкі метали, довести гумус до ідеала, бо від нього залежить родючість ґрунту. Дослідження й відновлення одного гектара вартує приблизно 30–40 тисяч гривень, і це неостаточна цифра».
Андрій Воронкін
Задля швидкого розмінування міни випалюють на місці ураження землі
За підрахунками Міністерства оборони, приблизно п’ята частина території України потребує очищення від нерозірваних вибухонебезпечних предметів. Вирішили діяти на випередження, знешкоджувати їх на місці.
Фото: Андрій Марієнко
Торік Кабмін дозволив саперам утилізувати вибухонебезпечні предмети на ділянці розмінування. Вдаються до різних методів: від ультразвукового дроблення до випалювання вибухових речовин із корпусу боєприпаса. Проте що б не обрали, токсичні відходи залишаться в землі.
«При горінні тротила та гексогена, які містяться в снарядах і мінах, вивільняються речовини, що стають токсичними. Сірка накопичується в ґрунті, пішов дощ — і це вже сірчана кислота, після неї взагалі нічого не буде рости», — каже Ян Артюхов, заступник директора благодійного фонду «Розмінування України».
Безпечна для ґрунту альтернатива — катковий механізм
Подібна машина, розбробка інженерів фонду, вже відпрацювала на полях Харківщини. У Дергачівському районі сапери за п’ять днів очистили 50 гектарів. Обійшлося майже без підривів, все-таки жодна з нинішніх технологій із цим цілком не зарадить.
Фото: Ян Артюхов
Пояснюючи переваги каткового методу над традиційним розмінуванням, Ян звертає увагу на рушійний механізм: каток проходить поверхнею землі та не зачіпає ґрунт ізсередини. При механізованому розмінуванні верхні шари землі перемішує ротор, передня частина машини. Тоді повернути ґрунту попередній стан значно складніше.
«Механізований метод — не панацея для українських полів. Машини — для розмінування критичної інфраструктури, високовольтних ліній, доріг. На мою думку, їх не варто використовувати на сільськогосподарських землях, бо вони руйнують структуру ґрунту, верхній шар — гумус. Це пара сантиметрів, але саме гумус містить максимум мікроорганізмів і поживних елементів, що забезпечують родючість. Коли полем проходить ротор, він розпушує ґрунт на 20–30 сантиметрів вглиб і все перемелює разом із глиною».
Ян Артюхов
Сапери випробовують технологію в Чернігівській і Київській областях і сподіваються невдовзі поширити рішення на прифронтові регіони. Ян зазначає: фермери передусім прагнуть дістатися землі, а захист довкілля відходить на другий план. Однак довго залишатися осторонь не вийде, позаяк стан ґрунтів впливатиме на врожайність і заробітки агрофірм.
Враховуючи скрутне фінансове становище підприємців, продовжує Ян, держава має включатися не лише в розмінування, а у відновлення сільськогосподарських земель. Як варіант, запроваджувати додаткові компенсації на дослідження ґрунтів, купівлю добрив. А ще важливо мати чіткий план: які території доцільно очистити, відновити й засіяти рослинами на продаж, а які — залишити на тривалу реабілітацію.
«На рівні держави треба виділити пріоритетні для розмінування ділянки. Потрібен єдиний підхід: приїхали, взяли аналізи, визначили ступінь забруднення, перевірили, чи можна землю використовувати. Далі зрозуміло: де різнотрав’я засіяти, аби ґрунт відновлювати, а де садити пшеницю на продаж. Які землі першочергово розміновувати, щоб інвестиції дали максимальний врожай і дозволили підняти економіку».
Ян Артюхов
В Україні кількість замінованих територій не йде в жодне порівняння зі світовими війнами
Наразі вибухонебезпечними предметами забруднено 139 000 км² території України. Розмінування всіх постраждалих земель, за попередніми оцінками Світового банку, обійдеться у 29,8 мільярда доларів. На повноцінне відновлення підуть десятки років.
При всій складності ситуації в Україні деякий іноземний досвід і нам може знадобитися. Наприклад, зонування уражених територій, як це зробила Франція після Першої світової війни. Забруднені ділянки розбили на зони за ступенем впливу на довкілля вибухонебезпечних речовин, вміст яких у ґрунті подекуди завищений.
Червоні зони, зображені на карті, мають критичний рівень забруднення. Такі землі уряд вирішив не відновлювати. Це нерентабельно і для людей небезпечно, тож ці ділянки засадили лісом і закрили для відвідування. Жовтим позначені забруднені землі, де відновлення тривале й коштовне, та все ж можливе. Зелені зони мають мінімальне ураження й не потребують спеціальних заходів для відновлення. Сині зони не зазнали впливу бойових дій.
Фото: commons.wikimedia.org
«Звісно, червоних зон в Україні багато, але закрити їх усі ми не можемо, це значний удар по економіці. Найчастіше їх оголошують природоохоронними територіями, це поки на рівні обговорень. Невідомо, який статус нададуть цим територіям, в українському екологічному законодавстві подібного не передбачено.
Якомога швидше розмінування залишається пріоритетом, адже з часом міни в землі піддаються корозії, а токсичні елементи з них виділяються в ґрунт. Наскільки б шкідливим для довкілля не було розмінування, це безпечніше, ніж тривала наявність мін у ґрунті», — розмірковує науковець Олександр Бончковський, керівник природничного відділу громадської організації «Товариство дослідників України».
Із присвоєнням таким територіям заповідного статусу науковець не радить поспішати. Натомість пропонує зосередитись на обстеженні ґрунтів. На певних ділянках рівень забруднення може виявитись настільки високим, що там в принципі нічого не ростиме, а відновлення земель вимагатиме часу і значних коштів.
«Спершу потрібно розмінувати ці території, бо існує ризик забруднення й загибелі фауни, пригнічення росту рослинності. Наприклад, ми з колегами досліджували декілька прифронтових районів, і на одній щільно замінованій ділянці біля Снігурівки в Миколаївській області майже нічого не росло, лише невелика трава».
Олександр Бончковський
Наскільки безпечні ґрунти Харківщини: результати досліджень
Окрім Миколаївської області, фахівці «Товариства дослідників України» вивчали ґрунти в Харківській, Херсонській, Чернігівській і Сумській областях. У дослідженнях спиралися на супутникові знімки, працювали і на розмінованих полях.
Харківщина в темі забруднення ґрунтів внаслідок вибухів вивчена чи найкраще в Україні, каже Олександр Бончковський. Передусім завдяки тому, що в Харкові є Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського — профільний для таких досліджень. Із тамтешніми спеціалістами, із фахівцями Інституту геофізики НАН України та представниками інших наукових установ команда Олександра працює на Харківщині з 2023 року.
Дослідники проаналізували 11 тисяч км², деокуповану частину області й території поза межами 20-кілометрової зони до кордону з росією. Всього науковці відвідали 16 населених пунктів Харківщини: Малу й Велику Рогань, Вільхівку, Печеніги, Кам’янку, Велику Комишуваху, Велику Бабку, Мосьпанове, Шевелівку, Федорівку, Рідне, Елітне, Липчанівку, працювали біля Ізюма, Барвінкового, Оскола. Скрізь відібрали зразки пошкоджених ґрунтів для лабораторних досліджень, вивчали особливості кратерів.
«Дослідження свідчать: майже всі землі можна використовувати в сільському господарстві, але обов’язково після агрохімічних обстежень. Забруднення, звісно, є, але саме від кратерів незначне. У більшості випадків показники не перевищують граничних концентрацій, визначених екологічним законодавством. У деяких місцях локально є критичні забруднення.
Території на південь від Ізюма та в районі Чкаловського значно забруднені, там сільськогосподарські роботи небажані. Руйнування ґрунтового профілю пов’язане з фортифікаційними спорудами. Ураження токсичними речовинами траплялося внаслідок підриву складів боєприпасів і бойової техніки. Так, на місці падіння гелікоптера в Малій Рогані в ґрунті ми виявили перевищення вмісту кадмію в 50 разів. Також є ділянки, де стався підрив нафтобази або інших промислових об’єктів, їх у наступні п’ять-десять років не варто засівати».
Олександр Бончковський
Для закордонних науковців Україна — своєрідна лабораторія
У цьому дедалі більше переконується Олександр, спілкуючись з іноземними колегами. Каже, якщо порахувати наукові публікації про вплив війни на довкілля, за останнє століття по жодній війні не було стільки статей, як про нинішні бойові дії в Україні. Певно, і наші рішення у процесі відновлення довкілля будуть унікальними.
Зарубіжний досвід стає нам у пригоді під час лабораторних досліджень. Через нестачу в Україні сучасного обладнання деякі зразки ґрунтів відправляють за кордон.
«Коли українські ґрунти дослідили в міжнародних лабораторіях, виявили тенденцію: у більшості випадків спостерігається підвищений вміст поліциклічних ароматичних вуглеводнів. Це токсичні речовини. Одна з гіпотез, як вони з’явилися в ґрунтах, — у результаті термічного впливу вибуху на органічні речовини, що містяться в ґрунті. Остаточно не доведено, чи дійсно винні вибухи. Та коли порівнюють місця забруднення з незабрудненими ділянками, то біля кратерів рівень накопичення цих речовин вищий».
Олександр Бончковський
Приховані наслідки теплового та вібраційного впливу на ґрунт
Про небезпеку токсичних речовин, які виділяються внаслідок вибуху боєприпасів, написано чимало, а от вібраційний і тепловий впливи ще слабо вивчені.
Чим загрожує теплове ураження ґрунту? В результаті вибуху в землі вигорає органіка, насамперед гумус, що знижує родючість ґрунту. Вібраційний вплив може призвести до ущільнення ґрунтів або руйнування ґрунтових агрегатів — частинок, на які розпадається ґрунт. Хороша агрегованість — один із показників високої родючості ґрунту. Це легко перевірити власноруч: якісна земля береться грудочками. Що більш сипучий ґрунт, то менше він має поживних елементів.
Фото: «Товариство дослідників України»
Самовідновлення земель: можливе, але не скрізь
Цю природну властивість мають усі ґрунти. Нафтопродукти й вибухові речовини хоч і десятиріччями, але поступово розкладаються в землі. Важкі ж метали залишаються в ґрунтах упродовж століть. Учені називають процес вимивання забруднюючих речовин із ґрунту «вилуговуванням».
«На противагу піщаним ґрунтам на Харківщині, де більше чорнозему, вилуговування взагалі не відбувається через глинистий гранулометричний склад місцевого ґрунту. Є ризик, що важкі метали залишатимуться там сотні років. Таку ймовірність ілюструє дослідження західного фронту після Першої світової війни на землях Франції та Бельгії. Там, де точилися активні бої, території досі забруднені важкими металами. Пройшло понад 100 років, а концентрації речовин залишаються високими. Ймовірно, те саме чекатиме на деякі українські землі», — припускає Олександр Бончковський.
Фото: «Товариство дослідників України»
За підрахунками «Товариства дослідників України», Харківській області подолання наслідків пошкодження та забруднення ґрунтів через війну вже вартувало 281 мільярда гривень, із них 88% — витрати на розмінування.
Залишати розміновані поля без обробітку — не варіант. Які ж рішення для відновлення?
- Засіяти різнотрав’ям
Бур’ян забирає з ґрунту залишки поживних елементів, вологу, а сам нічого позитивного не несе. Але необов’язково засівати ділянку тим, що піде в їжу, якщо є сумніви щодо безпеки врожаю. Розмінована територія підійде для багаторічних трав: міскантуса, хрестоцвітих, люцерни, конюшини. Вони невибагливі до змін погоди, стійкі до токсинів.
- Вирощувати енергетичні та технічні культури
Ріпак, соняшник, кукурудзу — рослини, що піддаються глибокій переробці. З урожаю в подальшому виробляють біодизель, біоетанол та інші різновиди органічного палива.
Кожне поле — різне, тож і дослідження та використання земель залежить від типу озброєння, яке застосовувалося на ділянці, а також від щільності влучень. Залежно від ушкоджень і стану ґрунту, підібрати найліпший варіант аграріям допомагають фахівці Ukravit. Окрім виробництва добрив і препаратів для захисту рослин, науковці Ukravit Institute досліджують ґрунти та потенціал рослин поглинати важкі метали. Саме ця їхня здатність в рази прискорює відновлення полів.
«Селекція розвинулась настільки, що деякі гібриди потребують більше мікроелементів. І, як наслідок, активніше засвоюють їх із ґрунту. Є культури, які більше поглинають залізо, інші — цинк і бор, а отже, забиратимуть надлишки важких металів із ґрунтів, покращуючи їхню якість. Вирощувати на територіях, які постраждали від бойових дій, потрібно, земля має працювати. Однак важливо досліджувати ґрунт до і після висівання, щоби розуміти тенденцію змін. Власне, цим ми і займаємося. Надалі досліджуємо рослинний матеріал і врожай, аби бачити, які хімічні елементи потрапляють із ґрунту в кінцевий продукт та як цю здатність використати для відновлення земель.
З нашої практики: на розмінованих полях, де посіяли соняшник, відзначалися рослини, в яких кошики мутували під впливом важких металів. По кукурудзі бачили недозапилені, додаткові чи нетипового вигляду качани через вплив токсичних речовин. Але, на щастя, таких рослин було небагато».
Сергій Сальніков, керівник сервісно-технологічного відділу Ukravit
Протягом останніх двох років науковці Ukravit Institute вивчали ґрунти на розмінованих територіях і там, де велися бої, у шести областях: Київській, Чернігівській, Херсонській, Запорізькій, Житомирській і Харківській. У зразках ґрунту з Харківщини виявили накопичення важких металів: заліза, міді, нікелю, хрому. На деяких ділянках, за словами Сергія Сальнікова, вміст заліза вп’ятеро перевищував допустимі показники, обсяги марганцю та нікелю були у два-три рази вищими за норму. Зашкалювали заміри міді й хрому: подекуди в сім разів.
«На Чернігівщині один з аграріїв, який замовляв у нас дослідження, після перевірки ґрунту зрівняв розміноване поле. Висіяв різнотрав’я — сафлор, фацелію, конюшину — і поставив там пасіки. Рослини він обрав не випадково: це хороші медоноси. Каже, нехай я зберу лише мед, але це хоч щось, все одно прибуток. І земля не простоюватиме, і трави сприятимуть відновленню ґрунту».
Традиційним способом оздоровлення полів залишається використання органічних добрив і мікробіологічних препаратів, додає Сергій. Певні речовини насичують землю важливими для відновлення родючості сполуками: гуміновими, фульвовими кислотами тощо. Як пояснює науковець, вони є своєрідним «клеєм» і повертають ґрунту грудкувату структуру, що, як ми з’ясували, є визначальним для якості земель.
- Використовувати як добриво водну сировину
Мул, інші донні відкладення рибогосподарських ставків містять поживні для ґрунту органічні речовини: вуглець, азот, фосфор, калій. Дослідження ставків у різних областях України показали: застосування мулу на територіях, пошкоджених унаслідок воєнних дій, справді поліпшує стан ґрунту. Сировина підійде для виготовлення компостів, ґрунтосумішей і розчинів для підвищення родючості земель.
Фото: commons.wikimedia.org
Фахівці «Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків» уже розробили громадам рекомендації: як використовувати донні відкладення на користь угіддям. Обсяги цих природних добрив вражають: за даними Міністерства аграрної політики, щорічно в понад 40 тисячах ставків накопичується від 45 до 60 мільйонів тонн донних відкладень. Із них 30–35 мільйонів тонн слід видаляти для безпечного стану водних екосистем. Це стосується і штучних, і приватних водойм.
Аби сировина не пропадала дарма, нею можна удобрювати поля, і тут аграрії можуть співпрацювати з власниками рибних господарств. Найбільшу кількість і площу придатних для риборозведення водойм мають Дніпропетровська, Вінницька, Кіровоградська та Харківська області: 45% від усіх ставків.
Але замало взяти мул «в чистому» вигляді
Щоб осад стимулював утворення гумусу в ґрунті, у мул варто вносити мінеральні добрива. Не слід розглядати донні відкладення як єдину панацею для ґрунтів. Наприклад, через низький вміст азоту у водоймах Харківщини використання мулу в ролі добрива не є економічно доцільним, пишуть вчені, а от за вмістом калію може бути ефективним.
Поки дослідження тривають, перевірені препарати дадуть потрібний ефект. Ще й по вартості доцільніші.
«Порівняльний аналіз орієнтовної вартості мінеральних та органічних добрив на заплановану врожайність озимої пшениці вказує на те, що їхнє застосування характеризується значно вищою прогнозною економічною ефективністю, ніж внесення мулу та інших донних відкладень».
Рекомендації з використання донних відкладень із рибогосподарських водойм для поліпшення стану сільськогосподарських угідь і відновлення земель, пошкоджених під час воєнних дій
Аграріям до уваги: за якими показниками варто перевірити ґрунт із розмінованих полів
- Загальні агрохімічні показники: вміст азоту, фосфору, калію, кислотність і вміст органічної речовини (гумусу). Це дослідження добре відоме аграріям. За його результатами розраховують необхідну кількість добрив для бажаного врожаю.
- Дослідження на вміст важких металів, поліциклічних вуглеводнів, нафтопродуктів, інших вибухових речовин. Дані описують безпечність полів для вирощування. Якщо землі визнають придатними, фахівці підкажуть, які культури найдоцільніше засіяти.
«Зазвичай агрохімічне дослідження проводиться раз на три роки, але власників полів, які постраждали від бойових дій, ми закликаємо проводити щороку. Нам як фахівцям моніторинг цих показників дозволяє зрозуміти тенденцію: що відбувається із землею, яке добриво чи біологічно активні препарати слід додати в ґрунт, аби нормалізувати показники. Аграрію ж рекомендації дозволять якісно вести господарство», — зауважує Сергій Сальніков.
Де розтлумачити результати аналізів?
В Україні розвинена мережа приватних лабораторій, але пояснити результати досліджень спроможні не всі, кажуть науковці. Краще звернутися до профільних державних установ, як-от Інститут ґрунтознавства агрохімії імені О.Н. Соколовського в Харкові. У вже згаданому Ukravit Institute спеціалісти вивчають ґрунти за найбільшою в Україні кількістю показників і теж проконсультують аграріїв щодо відновлення земель.
Подібні дослідження проводять в Інституті охорони ґрунтів і Національному університеті біоресурсів і природокористування в Києві. Спеціалісти зберуть і вивчать проби ґрунтів, порадять, чим «оживити». Результати аналізів дозволять спрогнозувати: якщо дотримуватися певних умов, зменшуючи вміст важких металів у ґрунті, через кілька років удасться відновити ділянку і зробити її придатною для посівної.
Фото: Ян Артюхов
Регулярний «чекап» українським ґрунтам потрібен не лише через війну
Збіднення врожаїв останніх років частково є наслідком вичерпування природної родючості земель… самими ж аграріями.
Інтенсивне розорювання територій призводить до ущільнення чорнозему, втрати необхідної структури ґрунту, послаблення водопроникності, що впливає на обсяг і якість врожаю. Як результат — маємо недобір сільськогосподарської продукції. За даними Інституту ґрунтознавства та агрохімії, державі це вартує збитків: 35–40 мільярдів гривень на рік.
Рішення підійдуть не лише для розмінованих полів, а і для малопродуктивних земель, виснажених до повномасштабної війни. Кожен спосіб ефективний за певних погодних, географічних умов і залежить від рівня забруднень. Можливо, не все аграріям по кишені, але вивчати різні варіанти — перший крок на шляху до відновлення земель.
«Екологічне відновлення ґрунтів сьогодні хвилює аграріїв, адже здоров’я поля, його агрохімічні показники, фізичний стан впливають на врожайність і на прибуток. До того ж державні органи жорстко перевіряють продукцію на вміст залишкових кількостей пестицидів і важких металів. Накладаються на агросферу й вимоги екологічного законодавства — зменшити викиди вуглецю від діяльності. Це спонукає підприємців: хочеш заробляти — маєш наслідувати екологічні тренди, щоб і земля, і продукція відповідали нормам».
Сергій Сальніков
Розмінування триває, поля засіяні, чекаємо на врожай
Торік завдяки державній програмі розмінування в обробіток додали приблизно 260 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. На 2025 рік уряд заклав на очищення територій до мільярда гривень, тож доступних для посівної земель ставатиме більше.
«За попередніми даними, аграрії вже засіяли 300 тисяч гектарів ярими, зерновими та бобовими культурами, — каже Денис Марчук, заступних голови Всеукраїнської аграрної ради. — Загалом у цьому сезоні планується обробити приблизно 5,7 мільйона гектарів. Фактично виходимо на ті обсяги, що й минулого року. Збільшувати показники немає змоги, понад 20% — це території, які ми не можемо задіяти з тих чи інших причин. Це тимчасово окуповані та заміновані поля».
Інфографіка: Міністерство економіки України
До 2030 року Мінекономіки планує задіяти 80% нині замінованих територій. Щодо сільськогосподарських угідь — станом на березень 52 089 гектарів забруднені вибухонебезпечними предметами. Та попри це, ризиків продовольчій безпеці немає, як і перешкод для продажу продукції за кордон. На сьогодні Україна експортувала 31,7 мільйона тонн зернових і олійних культур.
Матеріал створено за підтримки Міжнародної програми розвитку комунікації ЮНЕСКО. Використані позначення та матеріали, викладені в цій публікації, не є вираженням позиції ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або діяльності їхніх відповідних органів управління, а також щодо їхніх ліній розмежування чи кордонів. Відповідальність за погляди та думки, висловлені в цій публікації, несуть автори. Їхня точка зору може не співпадати з офіційною позицією ЮНЕСКО та не накладає на Організацію жодних зобов’язань.
