Керівник департаменту карного розшуку Нацполіції Вадим Дзюбинський про декларування зброї, схрони окупантів та міфи про контрабанду.
Недощавно Національна поліція провела масштабну спецоперацію з виявлення каналів збуту і зберігання зброї. Вона проходила в усіх регіонах країни, в тому числі і на Харківщині.
Поліцейські вилучили понад 800 одиниць різного виду озброєння, зокрема переробленої під вогнепальну, боєприпасів та вибухових речовин. Серед вилученого — 240 одиниць вогнепальної зброї, 94 гранатомети, 482 гранати, 46 тисяч набоїв різного калібру та 57 кілограм вибухових речовин. Також вилучено 22 кілограм наркотичних засобів та психотропних речовин, кошти в сумі 166 тисяч гривень, понад 32 тисяч доларів та 37 тисяч євро та більше 546 кілограм бурштину.
Коментуючи перші результати, правоохоронці вкотре нагадали, що люди, які зберігають вдома знайдену під час війни незареєстровану зброю, підпадають під кримінальну відповідальність. Але вони все ще мають можливість добровільно заявити про такі знахідки, зареєструвати зброю і залишити її в себе, поки війна не завершиться.
Про особливості кампанії з добровільного декларування зброї, а також протидію нелегальному обігу поспілкувалися з начальником Департаменту карного розшуку Національної поліції Вадимом Дзюбинським.
Пане Вадиме, як ви загалом оцінюєте закон щодо добровільного декларування зброї? Він дійсно дієвий?
Звісно, ми його підтримуємо. Я вам скажу більше: ми були першочерговими ініціаторами взагалі процесу виводу з нелегального обігу зброї, яка потрапляє до людей під час війни, і ще на початку повномасштабного вторгнення пропонували різні шляхи вирішення цієї проблеми, зокрема й добровільне декларування.
Станом на зараз в органах поліції вже задекларовано 3628 одиниці зброї та 907 071 боєприпасів.
Коли з’явився закон і розпочалася кампанія з добровільного декларування, ми ще раз переконались в тому, що багато людей готові показати наявність у них такої зброї, щоб її легалізувати і уникнути кримінальної відповідальності. Тим паче, що згідно з законом вони мають можливість зберігати цю зброю і при необхідності застосовувати для відсічі збройної агресії росії.
Чи не здається вам, що питання необлікованої, незареєстрованої зброї саме під час війни більше стосується військових або людей, дотичних до фронту, ніж цивільних? І хтось захоче, наприклад, задекларувати трофейну зброю або зброю, яка була втрачена військовою частиною під час наступу росіян, а потім якимось чином опинилась в людини?
По-перше, у ЗСУ є методи регулювання обігу саме трофейної зброї. Вона в них обліковується. Якщо ж мова йде про зброю, втрачену військовими частинами чи будь-якими правоохоронними органами України під час наступу ворога, такі факти фіксуються. Якщо зброя була втрачена і вона в нас перебуває на обліках, то не може бути задекларована, її одразу вилучають.
Тобто декларується та зброя, яка не є втраченою, не належить будь-яким українським збройним формуванням чи правоохоронним органам, не належить фізичним чи юридичним особам, а також та, яка не була знаряддям скоєння злочину.
Коли людина приносить декларувати зброю російського походження, є вірогідність з неї було скоєно воєнний злочин, але ви ще про це не знаєте. І таких ситуацій можете бути чимало. Що ж люди собі зрештою зможуть залишити?
Стрілецької зброї багато і не все, чим воюють, використовували для вчинення воєнного злочину. Звісно, у випадку, якщо це буде встановлено в ході слідства, таку зброю в подальшому в людини вилучать. Переконаний, що громадяни до таких ситуацій ставитимуться з розумінням.
Більшість знайденої під час війни зброї люди мають можливість залишити. Це показали перші два місяці декларування.
Загалом для нашого населення, для безпекової ситуації в державі важливо те, що чим більше зброї буде виведено з тіні, показано і задекларовано, тим безпечніше буде на вулицях. Тому що людина, яка задекларувала зброю, почуває, по-перше, себе в безпеці. По-друге, правоохоронці знають, у кого конкретно ця зброя, де вона зберігається. У цьому основний позитив.
Якщо під час окупації росіяни залишили в житлі громадянина, де розміщувалися, не одну одиницю зброї, а десять чи більше. Це все можна задекларувати?
По кількості одиниць ми нікого не обмежуємо. Якщо людина може забезпечити зберігання цієї зброї відповідно до вимог закону (є відповідного розміру сейф чи спеціально обладнана кімната), то будь ласка. Але ми обов’язкового перевіряємо умови зберігання.
Чи можна залишити собі вкрадений у росіян танк: тест
Закон передбачає, що після скасування воєнного стану задекларовану зброю необхідно здати впродовж 90 днів. Потім, за заявою, на цю зброю можна буде набути право власності. Для цього треба буде пройти відповідні перевірки. В іншому разі зброя переходить у державну власність, а боєприпаси утилізують.
Чи фіксується у зв’язку з повномасштабною війною кількість злочинів з використанням вогнепальної зброї?
Якщо порівнювати з 2021 роком, то є невелике збільшення, але кількість таких злочинів з року в рік коливається. Буває менше, буває більше. Але не можна сказати, що в нас колосальний ріст злочинів з використанням вогнепальної зброї.
За даними Офісу Генпрокурора, з початку повномасштабної війни з РФ в Україні було зареєстровано загалом понад 15 тисяч злочинів проти національної безпеки, зокрема й із застосуванням зброї.
Це статистика по державі, де обліковані всі злочини з використанням вогнепальної зброї. При цьому, більша частина з них — це воєнні злочини.
Кожний обстріл нашої території російською федерацією ми вже рахуємо як воєнний злочин з використанням вогнепальної зброї, вибухівки, боєприпасів. Тому такі цифри. Але не йдеться про значне збільшення злочинів з використанням зброї в побуті чи на території, яка не пов’язана з війною.
Але й такі випадки є, ми читаємо про це в новинах. Це зазвичай якісь класичні побутові історії, на кшталт посварилися, коли випили? Чи якісь кримінальні розборки?
Військовий прийшов у відпустку, гранату підірвав. Усі живі-здорові, але він скоїв хуліганські дії. Це теж рахується як злочин з використанням вогнепальної зброї, вибухівки, боєприпасів. Чи, наприклад, саморобні пристрої, які закладають біля ТЦК, автомобілів військових, відділків поліції — це все злочини з використанням вогнепальної зброї.
І це все йде в цю статистику?
Так. Це все злочини з використанням зброї, вибухівки, боєприпасів. Також є нерозкриті вбивства, для вчинення яких використовувалась вогнепальна зброя. За минулий рік їх чотири на всю країну. Тобто, це не той сплеск, не той повальний ріст злочинів з використанням вогнепальної зброї, про який варто говорити, як про тривожну тенденцію.
Наскільки активний криміналітет в питаннях продажу нелегальної зброї? Виявляєте якісь схрони?
Більшість схронів ми знаходимо на деокупованих територіях, де зброю приховували або солдати російської федерації, або місцеві мешканці, під час відходу росіян, чи з інших причин.
Є певні побоювання від іноземних партнерів, що через війну в Україні злочинні угруповання можуть накопичувати нелегальну зброю. І, як тільки в Україні закінчиться воєнний стан, все, що там зберігається, піде в продаж на «чорний» ринок. Можливо, такі страхи підкріплені російським ІПСО, тим не менш вони існують.
Я розумію, що існують певні побоювання. Але давайте говорити не про міфи, а про факти.
Від інших європейських партнерів за майже три роки повномасштабної війни до нас не надійшло жодної інформації з приводу вилучення ними зброї, яка б виходила з території України.
Те, що вилучають митники і прикордонники у нас на кордоні, — це якісь окремі одиниці, про спроби переправити партії зброї не йдеться. Буває, що хтось везе з собою травматичний пістолет, чи якийсь іноземець-військовий їде з гранатою. Ну це не ті ситуації, щоб ми говорили про контрабанду зброї. Немає таких фактів.
Можливо, спроби щось переправити через кордон ще будуть. Але ми все робимо для того, щоб нелегальна зброя навіть не доїхала до кордону. Починаючи з кількості блокпостів, які працюють від лінії фронту.
Ми говоримо нашим партнерам, що активно намагаємося боротися з незаконним обігом зброї, розуміючи проблему, яка може виникнути у нас в державі після закінчення дії воєнного стану. І ми це робимо не для них, а для себе. Це наша безпека. Це безпека на вулицях наших міст. Це безпека там, де живуть наші рідні, близькі, наше населення. У першу чергу.
Коли розпочалася кампанія з декларування зброї, експерти нагадали про досвід Балкан щодо викупу зброї. На вашу думку, це може бути для нас цікавою і важливою практикою? Може, не під час війни, а після її завершення.
Ми перші в світі, хто взагалі запровадив добровільне декларування зброї. Немає в жодній країни світу такого процесу. Тобто ми дали людям можливість легально зберігати під час війни зброю, яка фактично нікому не належала. Після закінчення воєнного стану людина матиме згідно з законом всі підстави на здобуття права власності.
Чи варто в майбутньому подумати над іншими варіантами? Ну, чому ні? Купувати в людей зброю — це також вихід із ситуації. Якщо це зброя, яка не була викрадена, втрачена, нікому не належала, людина її знайшла й хоче за це отримати винагороду, то чому ні? Але це можливо лише за умови відповідного законодавчого регулювання. Зараз же ми говоримо про те, що добровільне декларування дає можливість людині уникнути кримінальної відповідальності.
У законі написано, що задекларована зброя може використовуватися тільки для відсічі ворогу, тобто ти не можеш захиститися нею від грабіжника. Але якщо людина цю зброю все ж застосує, її можуть притягнути до кримінальної відповідальності?
Застосування вогнепальної зброї для самозахисту потребує особливої обережності, оскільки існує ризик перевищення меж необхідної оборони. Кожна ситуація самозахисту унікальна та вимагає виваженої оцінки обставин. Тобто людина повинна бути готова нести відповідальність за свої дії. Тому, безумовно, ми про це всіх попереджаємо. Декларуючи зброю, кожна людина під підпис ознайомлюється з правилами зберігання і з правилами застосування зброї. Чітко всім говорять про те, що ви маєте право застосувати зброю лише для відсічі збройної агресії.
