Чи дійсно ми залишаємо музеї в нашій тривожній валізі?

Евакуація музейних цінностей від початку повномасштабного вторгнення й за 12 років війни загалом залишається однією з найгостріших тем у культурному середовищі України. Олександра Ткаченка, який очолював Міністерство культури та інформаційної політики, жорстко критикували через відсутність превентивної евакуації музейних фондів із прифронтових і прикордонних регіонів. Пояснювали це тим, що чиновники побоювалися, ніби масова завчасна евакуація музеїв із Харкова, Чернігова, Сум чи Херсона посіє паніку та буде розцінена як здача регіонів. 

Напередодні повномасштабного вторгнення команда медіа «Накипіло» знімала репортажі в харківських музеях. Ми тоді ставили питання, чи є у співробітників алгоритм дій на випадок оголошення воєнного стану. Відповіді були різними. Висновок можна зробити зараз: найбільших збитків зазнали музеї на Півдні та Сході, які потрапили під швидку окупацію чи інтенсивні обстріли. 

Серед найвідоміших втрат — херсонські Художній і Краєзнавчий музеї (звідти окупанти розграбували понад 15 тисяч експонатів), Маріупольський краєзнавчий музей, Музей Куїнджі, а також збірні колекції в Мелітополі (викрадено скіфське золото).

Фото: The Village Україна

На Харківщині значних руйнувань зазнав музей Григорія Сковороди.

Загалом до літа 2026 року внаслідок бойових дій у Харківській області зруйновано та пошкоджено 15 музейних закладів. Із них три об’єкти знищено повністю: Вовчанський, Куп’янський і Шевченківський краєзнавчі музеї. Ще 11 закладів отримали пошкодження різного ступеня:

Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди;

Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова;

Харківський художній музей;

Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рєпіна;

Балаклійський краєзнавчий музей;

Історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів»;

Історико-краєзнавчий музей Золочівської селищної ради;

Ізюмський краєзнавчий музей імені М.В. Сібільова;

Краєзнавчий музей імені Т. А. Суліми Печенізької селищної ради;

Меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових (філія КЗ «Музей видатних харків’ян імені К. І. Шульженко»);

Харківська художня галерея імені С. І. Васильківського

Фото: Краєзнавчий музей та ДСНС

Із Харківської області, зокрема з Харківського художнього музею (звідки мер Ігор Терехов власноруч виносив картини після удару), евакуювали майже 10 тисяч експонатів першого рівня цінності. Вони перебувають в інших регіонах України, на Заході країни. Ще до 18 тисяч експонатів залишаються на території Харкова та області.

Художній музей Харкова після російської атаки. Фото: Ігор Лептуга

Про плани на відбудову та захист експонатів у департаменті культури і туризму ОВА розповіли у відповіді на журналістський запит.

Зараз заклади шукають гроші на ремонти. Зі спеціальної системи публічних інвестицій DREAM уже чекає на фінансування проєкт відновлення даху Харківського історичного музею імені Сумцова — це будівля «Ломбарду» на Університетській. Також розплановані гроші у Програмі економічного й соціального розвитку Харківської області на цей рік.

Паралельно в регіоні намагаються зберегти самі експонати. Для цього в ХОВА ухвалили два окремі розпорядження. При евакуації музейних фондів керуються лютневою постановою Кабміну. Її основні пункти:

• Зона обов’язкової евакуації: запроваджено імперативну евакуацію для всіх музейних закладів у радіусі до 50 км від лінії бойового зіткнення, а також на територіях із переліку зон активних бойових дій.
• Зона безпечного зберігання: переміщені експонати мають розміщуватися на відстані не менше ніж 75 км від лінії фронту.
• Розподіл між органами влади: Міністерство культури ухвалює рішення щодо експонатів державних закладів, а обласні військові адміністрації за погодженням із військовим командуванням відповідають за комунальні музеї.
• Право директорів на самостійне рішення.
• Система трьох черг: установлено чітку черговість вивезення експонатів залежно від їхньої унікальності, історичної цінності та ступеня вразливості матеріалу.
• Права установ-власників: музеї, з яких евакуйовано фонди, зберігають право контролювати умови зберігання та температурно-вологісний режим у місцях тимчасового перебування.
• Терміни розгляду: повернення евакуйованих цінностей має бути розглянуте протягом 12 місяців після завершення воєнного стану. 
• Альтернативні локації: якщо повернення на попереднє місце неможливе через руйнування чи інші ризики, призначається інше безпечне місце для постійного чи тимчасового зберігання.

У Харкові планують збудувати спеціальне підземне сховище для музейних цінностей із попередньою вартістю понад 200 мільйонів гривень. Воно матиме рівень захисту повноцінного бомбосховища й розташується на території Художнього коледжу в Ніжинському провулку. 

«Жодного спеціалізованого укриття для пам’яток історичної та художньої цінності в Україні наразі немає. Не лише в Харкові — в Україні загалом», — сказав голова ОВА Олег Синєгубов. 

За його словами, таке сховище має відповідати окремим вимогам щодо вологості, температури та умов зберігання. Коли саме воно з’явиться в Харкові — не уточнюють. 

На Харківщині не має змоги повноцінно працювати жоден музейний заклад. Цінні експонати розміщені в різних регіонах, із міркувань безпеки про це не говорять назагал. Оскільки віднедавна у разі виникнення безпосередньої критичної загрози керівники музею отримали право ухвалювати рішення про негайну евакуацію самостійно, це дещо розв’язало руки людям на місцях.

Музей природи. Фото: Аліка Піхтерева

Харківський літмузей не лише переймається, як врятувати музеї під час війни. Там  чесно запитали: «Чи потрібні музеї людям у звичному для нас вигляді?», де експозиції недоторкані та перебувають за склом чи мотузкою. Висвітленню проблеми присвячено нову виставку «Музаріум». Тетяна Пилипчук, директорка Літмузею, зазначає, що це наразі є центральною темою дослідження співробітників: 

Музаріум. Фото: Аліка Піхтерева

Наводимо у приклад саме ці музейні заклади Харкова: попри те, що обидві будівлі потерпали від російських ударів, співробітникам наразі вдалося налагодити експозиційне життя з більш-менш сталим графіком.

Музей природи є структурним підрозділом університету Каразіна, але водночас має статус державного музею. Фінансування складається з кількох джерел: бюджетні кошти, підтримка університету, власні зароблені кошти від відвідувачів, а також допомога благодійників. 

Фото: Олександра Шевченко, Аліка Піхтерева

Літмузей фінансується переважно з міського бюджету Харкова як комунальний заклад культури, а також за рахунок грантів, міжнародної допомоги та спільнокошту. 

«Головна цінність нашого музею — науковий штат. Співробітники — не просто екскурсоводи із завченим текстом, а науковці, які самі проводять дослідження. Штучний інтелект генерує усереднені дані, але він ніколи не знайде, чого ще немає в інтернеті. У нас працює до 20 наукових співробітників і приблизно стільки ж технічного персоналу. 

Загальна проблема з кадрами існує, але бувають і дивовижні винятки. До нас прийшов працювати зірковий науковець Гліб Мазепа, який писав дисертацію в Лозанні (Швейцарія). На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він опинився в Україні й залишився тут. Це вчений міжнародного рівня, і зараз він проводить дивовижні екскурсії, розповідає про дослідження від першої особи», — каже Олександр Зіненко.

«Що ми як спільнота можемо покласти в нашу тривожно-валізну історію з різноманітної спадщини? Ми працюємо на перетинах історії, соціології, теорії літератури, історії культури та культурної антропології радянського й пострадянського періодів. Питання — у чому цінність того, що ми зберігаємо. Як тільки ці предмети відкриють вам історію, і ви зможете включити своє персональне життя в більшу історію, вони стануть надзвичайно цінними. Ви зробите все, щоб їх зберегти. Важливо, що ми не тільки спадкоємці, а й спадкодавці, робимо щось таке, що має залишитися в майбутньому», — говорить Тетяна Пилипчук. 

Війна поставила руба глобальне питання: що для нас означає спадщина та як зробити, аби більшість дбала про свій спадок і розуміла його цінність. Адже у самому Харкові подекуди складно зрозуміти, чи пам’ятку пошкоджено обстрілами чи довготривалою недбалістю. 

Спадщина є там, де про неї дбають. Музеї функціонують там, де не лише є змога бачитися із відвідувачами, а й вибудовувати взаємодію на спільних знаннях і цінностях. Задля цього важливо працювати не лише з дорослими, а й дітьми. Музей природи часто проводить екскурсії для школярів, а Літмузей залучив до нової виставки підлітків із простору «Уява». 

Нагадаємо, що Художній музей Харкова оговтується після російської атаки.