Добропілля — нова ціль росіян після того, як вони закріпилися у міській забудові Покровська та Мирнограда. Армія рф б’є по самому місту, аби простіше було взяти його, знищує все на шляху, а путін заявляє, що його військо вже вийшло на Добропілля та Ганнівку. Це східне передмістя.
Американський Інститут вивчення війни спростовує ці заяви путіна. Утім, аналітики моніторингового проєкту DeepState повідомляють, що росіяни у червні справді мали просування на Добропільському напрямку — але не з боку Ганнівки, а з півдня, в районі села Новоолександрівка. Це значно далі від Добропілля — близько восьми кілометрів.
Місто та прилеглі до нього населені пункти армія рф сьогодні нещадно гатить КАБами, безпілотниками та артилерією. росіяни намагаються перебити всю логістику Силам оборони на цьому напрямку.
Тож десятки кілометрів — аби дійти до позицій або вийти з них — нині доводиться долати пішки не лише піхотинцям, а й, наприклад, пілотам. Навіть якщо йдеться про поранених.
Наш сьогоднішній репортаж — про бойового медика бригади «Рубіж», який пішки виводив із Добропілля своїх поранених побратимів-піхотинців. Рушаймо.
Його позивний — «Нацик». Коли почалося вторгнення, йому було 18, і він проходив строкову службу в Нацгвардії. Вирішив лишитися у війську. Понад три роки був піхотинцем, дістав чотири поранення і вже після цього вивчився на бойового медика.
Нині «Нацик» служить у першому батальйоні оперативного реагування бригади «Рубіж».
Як у вас з’явився ваш позивний? Це хтось дав? І що він означає?
У мене є улюблена фраза: «В ідеї — нація міцна, міцна в ідеї нація». Тобто за націю, за ідею треба йти до останнього. Підтримувати свою націю, розвивати свою націю. І, я думаю, за націю можна й повоювати.
Тобто це не тому, що колись нацгвардійців скорочено, розмовно називали «нациками»?
Мої друзі почали казати на мене, що я «нацик», бо я в Нацгвардії служу. «Все, ти нацик, нацик, нацик». Довго думати над позивним не довелося: «Нацик» — то «Нацик».
Ви зараз виводили ваших поранених пішки з Добропілля.
Так точно.
Це був ваш найдовший вихід чи були довші?
Я б сказав, після Мирнограда це друга моя така велика відстань.
Поясніть людям, чому поранені мають виходити пішки.
Бо ризики евакуації на квадроциклі, мотоциклі, бронетехніці чи пікапі дуже великі через те, що розвиваються технології, розвиваються дрони. Дрони починають бити на більші дистанції, кілзона відповідно збільшується.
Нашим сусідам, кацапам, дуже кортить перебити всю логістику, виводи поранених. Їм без різниці, кого вбивати. Вони й цивільних там перебивають. Багато уражень цивільної техніки, самих цивільних.
У нас навіть днями було: йшов дідусь, за ним дрон полетів. Добре, що ми були поряд і встигли його збити. Дідусю трохи пощастило.
Оце в Добропіллі недавно бачив, як по цивільних людях теж спрацювали. Вони цілеспрямовано в цивільних залетіли. І КАБами по цивільному населенню луплять. Сусіди у нас такі.
Наскільки змінилося Добропілля за останні тижні? Як би ви описали?
Дуже багато руйнувань стало за ці тижні. Я буквально два дні тому ходив тим маршрутом, яким ми сьогодні виходили. Були цілі будинки. Зараз іду — там просто руїни. Просто руїни, навіть зеленки немає.
Можна прийти через годину — а там уже не буде нічого. Вчора ми йшли зі своїх задач із побратимом. Ідемо в один бік — ще було все добре. Ідемо назад — хата вже повністю згорає. Вона горить яскравим полум’ям. Минуло, може, пів години, може, година.
І при цьому висить дрон, контролює все це, дивиться, куди ураження відбувається. Бачив і таке: висить якась FPV, дивиться, куди КАБи лягають. Такого теж багато.
По піхоті працюють «ждуни». Це, мабуть, взагалі надзвичайна тема. Вони дуже сильно перебивають і логістику, і пересування піхоти.
Щоб зараз зробити логістику на позиції — навіть не до позиції, а до тих самих дронщиків, щоб БПЛАшники могли скинути продовольство, БК і тому подібне, — треба з великою вагою дуже багато пройти. По відкритках, через самі зруйновані будинки, маршрутами, багато ризиків через «ждунів».
Поки піхотинці знімають шоломи та бронежилети, маємо час трохи розпитати. «Калина» — командир піхотного взводу першого батальйону оперативного призначення бригади «Рубіж».
Піхотинцям зараз трохи складно, бо почалося літо, спека. Треба економити водичку, триматися, дощик збирати, як ми збирали.
Дощі збирали?
Водичку з дощу фільтруємо. Таблеточки є.
Наскільки небо брудне?
Небо противник трохи старається забруднити. Але засоби РЕБ і протидія FPV-дронам працюють теж на подавлення. То проскочити можна. Моментами слухаємо, пробігаємо, слухаємо, пробігаємо акуратненько.
У вас легкі поранення, хлопці кажуть, так?
Так.
Що у вас?
Артилерійський обстріл. Трохи приконтузило. Загалом нормально.
Наскільки поруч лягло?
Близенько, буквально кілька метрів. Ми були в підвалі, підвал пробило. Але нормально.
Далі говорить піхотинцець на псевдо «Пегас»:
«Я вийшов. Це мене найбільше радує: батьки побачили мою аватарку по телефону — всі задоволені.
Загалом працює далекобійна артилерія. Я так зрозумів, вони прострілюють, а потім ідуть піхотні. Як вони називають — піхотні штурми. То йдуть їхні зомбаки. Я називаю їх зомбаками. Оці тіла по одному, по двоє, але доходять. Один-два десь потім скучковуються.
Добре, що є хлопці, які працюють. По них іде команда, ми їх фіксуємо. Виходить група і робить зачистку. Все, всіх зачистили. Цей сектор, за яким закріплений «Рубіж», тримається без змін. Все нормально.
Були раніше мотоцикли, зараз вони їх не застосовують. Бо це їм не рентабельно: виїхали — їх одразу розібрали. Є пілоти, вони всіх бачать прекрасно. Чи туман, чи не туман — усе видно. Їх усіх розібрали. Хтось залишився живий, щось там намагається дійти. Знову ж, їм треба перебігти поле. У полі їх знову розбирають.
А ті, хто відчайдушні, доходять. У полон здаються, кажуть: «Я уже ждал, что вы меня возьмете в плен». Отак. Жити хочуть усі».
Наступний наш герой має позивний «Сімка». Йому 26, і служить він із 19 років. Увесь час — у піхоті.
Скільки у вас загалом контузій уже було?
Офіційних три чи чотири.
А так?
Багато. Кожен вихід, виїзд, десь зрив — воно так само все впливає.
Як це — контуженим пішки виходити таку відстань? Як ви перенесли це загалом?
Ідем, стараємося слухати небо, відкриточки перебігати. Як кажуть, перекурчики робити і потихеньку собі топати.
Ми люди вже підготовлені. Ми так само знаємо медицину, знаємо, що робити в цій ситуації. Є в нас таблетки. Коли є контузія, ти їх випиваєш — і немає цього блювотного рефлексу, ти краще себе відчуваєш.
Про те, з якими пораненнями та травмами нині найчастіше доводиться працювати йому як бойовому медику, продовжуємо вже з нашим героєм «Нациком».
Найчастіше — це вогнепальні осколкові поранення, проникаючі. Частіше за все це дрібні уламкові поранення: дрібні осколки, шрапнель потрапляють дуже глибоко в тіло. Я як бойовий медик не маю права їх витягувати, розколупувати і так далі.
Ці поранення дуже часті. Особливо тяжкі вогнепальні поранення — через те, що працюють авіаудари. Через авіаудари дуже багато тяжких поранень. В основному — акубаротравми, гострі реакції на стрес, мінно-вибухові травми й опіки.
Що це за відчуття, коли дізнаєшся, що вкрай важкий поранений завдяки тобі вижив і навіть зберіг ногу?
Чесно, себе відчуваєш якимось суперменом. Не знаю, супергероєм якимось. Враховуючи, як тобі пишуть ті самі поранені, потім кажуть: «Ти легенда, ти найкращий». Наче ти якийсь, не знаю, більший, ніж президент, уже стаєш.
У бригади «Рубіж», бійців якої ви зараз чули, нині відкрито збір на засоби РЕБ. Це те, що захищає їх від ворожих влучань. Те, без чого нині неможливо на фронті.
Зробити так, аби у бойового медика «Нацика» було менше роботи, а у його побратимів — менше поранень, може кожен із нас.
Збір на РЕБ для бригади НГУ «Рубіж».
Ціль: 500 000 гривень.
Посилання на банку.
