У День ракетних військ і артилерії до пресцентру «Накипіло» завітав підполковник Олександр Сергієнко, командир 2-го самохідного артилерійського дивізіону 48-ї окремої артилерійської бригади. Ми привітали військового зі святом і поговорили про ситуацію на фронті, роботу артилеристів та потреби підрозділу.
Вовчанський напрямок
За словами командира, ситуація на Вовчанському напрямку залишається напруженою, але контрольованою українськими силами. Основні завдання артилеристів на цій ділянці — підтримка піхоти, контрбатарейна боротьба та робота проти FPV-дронів і ворожих екіпажів БпЛА.
«Наші бійці тримають оборону та створюють перспективу для наступу. Ми їм у цьому допомагаємо», — каже Сергієнко.
Про контрбатарейну боротьбу й тактику ворога
Тактика російських військ за останній рік майже не змінилася. Водночас українські артилеристи змушені діяти більш розосереджено, адже ворожі дрони та розвідка значно посилилися. Найскладніше в контрбатарейній боротьбі — швидко знайти гармату противника.
«РЛС дають лише приблизні координати. Потрібні очі: коригування з безпілотників, це ключ до точності», — пояснює командир.
Про західну та українську техніку
48-ма бригада використовує різні артилерійські системи, іноземні та українські. Сергієнко не може назвати улюблену систему: важливо знати і вміти застосовувати всі. Перебої з постачанням трапляються, проте глобального браку снарядів немає.
«Кожна гармата має свою специфіку. Якщо використовувати її творчо — буде ефективною. Приємно мати на озброєнні своє: те, що реально знищує ворога. Хотілося би більше українського виробництва, але розуміємо можливості економіки. Користуємося і західними боєприпасами — вони показують себе дуже добре», — каже підполковник.
Кого зараз найбільше бракує в артилерії
Попри стереотипи, найбільший дефіцит — не власне артилеристи:
«Дуже потрібні водії, зв’язківці та оператори дронів — “Мавіків”, крил».
Про підготовку новоприбулих та чи беруть жінок
У 48-й бригаді охочих навчають з нуля, попередній військовий досвід необов’язковий. Спочатку — базова підготовка (45–52 дні), далі — фахова (від двох тижнів до місяця і більше залежно від спеціальності), потім злагодження. Загальна тривалість підготовки — орієнтовно три місяці.
«Головне — мотивація, стан здоров’я та голова на плечах. Артилерія — це про точні розрахунки й мислення», — наголошує Сергієнко.
У підрозділі служать і жінки:
«Показують результати на рівні з чоловіками», — зазначає командир.
Як змінилась українська артилерія з 2022 року
Якщо у 2022 році підрозділи могли працювати компактно, то зараз через насичення фронту ворожими дронами та засобами розвідки кожна гармата діє окремо.
«Доводиться придумувати різний захист, аби вберегти свою гармату від засобів впливу противника», — додає Сергієнко.
Формування нових артилерійських традицій
Традиції української артилерії зараз формуються та трансформуються — армія більше не спирається на радянські підходи.
«Після війни матимемо свої, справжні традиції. Зараз, якщо є можливість, вітаємо один одного, але умови диктують бойові дії».
Звернення до побратимів і цивільних
Підполковник бажає своїм бійцям завжди мати «тверезу голову» та нагадує, що саме артилерія виконує основну роль у вогневому ураженні ворога. А цивільних він закликає долучатися до підрозділу:
«Оборона не може триматися лише на ентузіазмі тих, хто воює вже три, десять чи 12 років. Нам потрібні нові люди».
Для тих, хто вагається, Сергієнко зауважує: служба в артилерії — це висока ефективність і водночас вищі шанси вижити, бо підрозділи працюють не на нульових позиціях.
