Харків як тільки не називали: першою столицею, містом студентів, прабатьківщиною козацтва, індустріальним осередком, стовпом конструктивізму.
Це місто перспективи й простору, будівельники всіх часів намагалися зробити його величним, ґрунтовним: то зводили найвищу дзвіницю, то найбільший завод, замахувалися на новітні грандіозні форми, яких ніколи ніхто раніше не створював. Це точка тяжіння молоді, студентів, роботяг і торговців, чиновників і туристів. Місто затишних галерей, студій, клубів, яке завжди рухається, де події перетворюються на слова, музику й картини.
Перед вами — мапа Харкова, території сучасності й спогадів, із його історією, людьми та будівлями, Держпромом і парками, концертами й кафешками. На мапі предстає місто промисловості й науки, старовинних церков і монументальних будівель з бетону; прагматичне й романтичне, із яскравою культурною сценою й сучасними розвагами.
Прогуляємося старими вуличками й галасливими проспектами, доторкнемося до минувшини й насолодимося атмосферою: і у вичепуреному центрі, і в мальовничому забацаному затиллі, де у химерних сплетіннях трамвайних маршрутів зашифровані хроніки міста.
Ця мапа — відображення харківських історій і пригод, які народжуються на сходах церков, у рок-пабах, біля зарослих плющем стін стародавніх особняків, у цехах грандіозних заводів і в тиші університетських авдиторій.
У Харкові століття й роки ніби не змінюються одне наступним, а просто існують поряд, шарами: у мікрорайонах і парках — і в наших серцях. Він завжди з нами, де б ми не були: дивовижний, інколи жорстокий, завжди щирий — улюблений Харків. Запрошуємо зануритися в напластовану історію нашого міста, в його образи та легенди.
Прокладений на місці природного яру Клочківський узвіз поєднує майдан Свободи та вулицю Клочківську. З одного його боку — Університет і зоопарк, з іншого — Держпром. У 1952 році біля перетину з проспектом Незалежності над ним побудували пішохідний Зоологічний міст, а в 2021-му замінили на новий. Він ще відомий як Міст закоханих: пари обвішують перила замками, які ніби скріплюють серця.
Донецьке городище розташоване на високому мисі правого берега річки Уди. Це літописне місто Донець VIII—XIII сторіч, прикордонний форпост епохи бронзи й Давньоруської держави. Тут проходили торгові шляхи, кипіло життя наших пращурів. За «Словом о полку Ігоревім», саме сюди втік із половецького полону князь Ігор Святославич у 1185 році. Нині Донецьке городище — пам’ятка археології.
Конторська — вулиця у Новобаварському районі, паралельна річці Лопань. Одна з найстаріших вулиць Харкова, її забудовували з XVIII сторіччя. Тут були шкіряний, чавуноливарний, горілчаний заводи, «Пансіон Німця» Шульца, кондитерська фабрика, контори винних відкупів — так вона отримала назву Конторська. На Конторській багато історичних будівель із гарною архітектурою.
Місцевість, якою проходить Гончарівський бульвар, заселена у XVII сторіччі. Там оселилися ремісники, їхній побут і життя яскраво змальовані в п’єсі Григорія Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці». Це старий район міста з гарними невисокими будівлями. У 1898 році там побудували червоноцегляну друкарню, де понад сто років видавали книжки, газети та журнали. Нині тут сучасний артпростір, Культурно-громадський центр DRUK.
Саржин Яр — міський яр із джерелом питної води. Він тягнеться на 12 кілометрів і відокремлює Павлово Поле від Нагорного району. На його схилах розташований ботанічний сад, лісопарк, живуть різноманітні тварини й птахи. Це зручно облаштоване, популярне місце прогулянок харківців: є велодоріжки, купель, павільйон, дитячі та спортивні майданчики. А ще через Саржин Яр проходить Харківська канатна дорога.
Будинок державної промисловості — перший радянський хмарочос, відображення епохи архітектурного авангарду й конструктивізму. Держпром збудовано за короткий термін — три роки, і відкрито 7 листопада 1928-го. Там розміщувалося 22 республіканських трести, 10 наркоматів, правління Промислового банку, зали нарад, технічна бібліотека. Держпром є символом Харкова: залізобетонний, грандіозний, незламний, як самі харків’яни. Могутній і урочистий, ніби маршева музика, застигла в камені.
Залопанська пожежна частина на Полтавському Шляху, 50 збудована у 1845–1857 роках за проєктом Аркадія Алфьорова. Вона найстаріша в Харкові та одна з найперших пожежних частин в Україні. Це велика триповерхова станція з одноповерховими добудовами та вежею-каланчею 34 метри. Залопань — історичний район між вокзалом і центром міста, відділений річкою Лопань. Його активна забудова розпочалася у середині XVIII сторіччя, тут селилися заможні чиновники й міщани, університетські професори й купці.
На початку ХХ сторіччя у районі злиття річок Харків і Лопань розбили парк. «Стрілка» — популярне місце відпочинку. Тут є дві човникові станції, пам’ятник апостолу Андрію Первозванному, підвісний пішохідний міст.
Сад Шевченка — один із найстаріших міських парків Харкова, ботанічна пам’ятка з багатим дендрологічним фондом. Закладений на початку XIX сторіччя Василем Каразіним біля Університету в стилі англійського парку з терасами, оранжереями, розарієм, альтанками. У 1808 році тут облаштували астрономічну обсерваторію, в 1895-му — перший зоопарк на території сучасної України. У 1935 році возвели пам’ятник Тарасу Шевченку і Сад назвали на честь Кобзаря. Згодом збудували кіноконцертний зал «Україна», Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка / СХІД OPERA, пам’ятники Іллі Рєпіну, футбольному м’ячу, сучасні скульптури, фонтани, кований міст, підсвічений уночі.
Серце Харкова, де відчуваються велич і енергетика міста, — майдан Свободи. Майже 12 гектарів за площею, довжиною 960 метрів і шириною 125, майдан є найбільшою площею України, шостою в Європі та 12 у світі. До архітектурного ансамблю входять: пам’ятка конструктивізму Держпром, корпуси Університету, готель «Харків», будівля ХОДА, Палац дитячої творчості. Майдан Свободи — місце проведення політичних мітингів, ярмарків, концертів, фестивалів; тут виступав гурт Queen. У 2022 році росіяни ракетами «Калібр» уразили будівлю ХОДА. Нині на майдані розміщені волонтерський намет «Все для Перемоги» й тематичні виставки.
Дворик Мітасова приваблює харківську творчу молодь. Там жив «міський божевільний» Олег Мітасов, легендарна особистість. Він був художником-сюрреалістом, родоначальником стріт-арту в Харкові. Його неординарні графіті й написи прикрашали стіни будинків і перетворили двір на цікавий артоб’єкт. Дворик є частиною міського фольклору, своєрідною легендою: його відвідують, аби доторкнутися до непересічного, незвичного мистецтва.
На крутому схилі між вулицею Сковороди і сходами, що ведуть вниз до Журавлівського пагорба, звивається вулиця Майка Йогансена. Вона недовга, але там багато архітектурних цікавинок і гарних будинків у стилі модерн. А пагорб наприкінці вулиці Йогансена відкриває панорамний вид на район біля станції метро «Київська». Звідти добре видно масштаб міста, поєднання житлової забудови із транспортною інфраструктурою, цікавий симбіоз простору та індустріальних пейзажів Харкова.
Полтавський Шлях із вишуканою архітектурою існує та розвивається понад три століття. Одна з найстаріших магістралей міста слугувала дорогою від Харківської фортеці до Катеринослава, Херсона, Полтави, Києва, не раз змінювала назву та була свідком історичних подій. Тут з’явилися перший кінний трамвай, перший оперний театр Харкова та кінотеатр «Боммер», один із найстаріших у Східній Європі. Його відкрили в 1908 році французи, брати Боммер. Кінотеатр спеціалізується на показі документалістики, ретро, фестивального, студентського, європейського та азійського кіно.
«ЄрміловЦентр» — осередок сучасного мистецтва, відкритий у березні 2012 року в будівлі Харківського університету. Названий на честь славетного митця українського авангарду Василя Єрмілова. Простір створили для демонстрації виставкових проєктів і взаємодії між митцями, кураторами, критиками, дослідниками. Діяльність Центру включає виставкові проєкти, мистецькі резиденції, лекції та дискусії, освітні й культурні програми. У пріоритетах — мистецький діалог із глядачем і міжнародна співпраця.
Пам’ятник Івану Сірку відкрили 23 серпня 2017 року біля виходу станції метро «Історичний музей» на Бурсацькому узвозі. Автор постаменту кошового отамана Запорізької Січі, який захищав Слобожанщину та Україну в ХVII сторіччі, — скульптор Олександр Рідний. До фігури Івана Сірка він додав прапор із гербом Харківського слобідського полку та гармату на дерев’яному лафеті. Легендарний козак ніби споглядає річку й панораму міста, де, за легендою, був вал старовинної фортеці. Локація приваблює містян чудовими краєвидами.
Фонтани біля ХНАТОБа імені Миколи Лисенка — прикраса центру міста. Яскраво виражена симетрія фонтанного комплексу виглядає як довершений водний ансамбль. Це популярне місце дозвілля молоді, тут зустрічаються танцюристи, скейтери, музиканти, підлітки з різноманітних субкультур. Харківці збираються біля фонтанів перед подіями в театрі, чекають на знайомих, відпочивають у спекотні дні. «Дзеркальний струмінь» на Сумській, 28 навпроти СХІД OPERA був побудований за проєктом архітектора Віктора Коржа в 1947 році. Він неймовірно гарний і вдень, і вночі, виблискує всіма кольорами, велично і стильно. Це місце відпочинку, весільних фотосесій і сезонних свят. «Дзеркальний струмінь» — візитівка Харкова, кондитерська фабрика випускає шоколадні цукерки, різні фірми — сувеніри, прикраси, кулони, піни, посуд із зображенням струменю.
Молодіжний парк — затишне місце для прогулянок площею 18 гектарів. Парк має цікаву історію: до початку 19170-х років тут було старовинне кладовище. Його знесли, та залишилися могили й памятники дієвців: Марка Кропивницького, Петра Гулака-Артемовського, Василя Еллана-Блакитного, Миколи Хвильового. Тут встановлено перший в Україні пам’ятний хрест жертвам Голодомора та перший у Харкові пам’ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. У центрі парка зберігся гарний блакитний храм Усікновення голови Іоана Предтечі XIX сторіччя.
Особняк купця Петра Рижова збудований на вулиці Дарвіна, 9 за проєктом архітектора Віктора Величка у 1911–1912 роках. Із 1934 року тут розмістився Будинок архітектора. Чудово збереглися оригінальні інтер’єри, люстри та фурнітура, панно на полотні. За особняком був невеликий садок із ротондою. У 2000-х роках Будинок Архітектора мав величезну популярність завдяки клубу Churchill’s Music Pub у підвалі, де відбувалися концерти харківських гуртів і літературні слеми.
У 1804 році засновано Харківський університет. Тут велися дослідження народних історії та побуту, діяв україномовний театр, видавалися перші українські газети, часописи. Тут є астрономічна обсерваторія, музеї, Ботанічний сад. Університет закінчили понад 130 тисяч людей. Імена вихованців увічнені в топонімах, назвах космічних об’єктів, рослин і мінералів, законів і формул. Тут навчалися чи працювали три лауреати Нобелівської премії: біолог Ілля Мечников, економіст Семен Кузнець, фізик Лев Ландау. Університет перетворив Харків на великий науковий центр, це ніби освітянський магніт, що притягує найкращих.
У центрі міста є гарне й складне перехрестя п’яти кутів, або ж п’яти доріг. Насправді тут сходяться три вулиці: Чернишевська, Гіршмана та Алчевських. Але Гіршмана й Чернишевська перетинаються так, що здається, ніби вулиці починаються наново. Незвичайна архітектура будівель на перехресті привертає увагу: будинки дуже різні, по-своєму гарні, їхні фасади рясніють цікавими деталями.
У будівлі старого оперного театру на Римарській, 21 розташувалася Харківська філармонія, найдавніша концертна організація України. Це пам’ятка архітектури, культурний осередок міста. Тут у 1896 році фотограф Альфред Федецький провів перший в Україні кіносеанс, звідси в 1929-му вийшла в ефір перша українська радіостанція. Гордість філармонії — симфонічний оркестр зі 100 виконавців. Концертний орган Alexander Schuke — найбільший в Україні, має 72 регістри, 5 700 труб і унікальний дизайн для музики найширшого діапазону. У філармонії можна насолодитися найкращою класичною та сучасною музикою, послухати фольклорні колективи.
Театр ляльок відкритий у 1939 році на майдані Конституції, 24 у приміщенні колишнього банку, зведеного за проєктом Олексія Бекетова. У репертуарі — вистави для дітей і дорослих, популярні казки, сучасні драми, які мають надзвичайний успіх: «Жираф Монс», «Параджанов. Балкон дитинства», «Калинова сопілка». Відкритий для глядачів унікальний музей, де є 11 тисяч експонатів: фотоколекція, театральні афіші, ляльки, костюми. У фойє проходять творчі виставки художників, скульпторів, графіків і фотографів, там є «живий куточок» і різноманіття квітів. Ляльковий театр отримував премії міжнародних фестивалів.
«Кристал» — кафе в саду Шевченка, яке відвідувало не одне покоління харків’ян. Модернову будівлю кафе спроєктували в 1963 році архітектори Борис Клєйн, Галина Соколова та інженер Георгій Кононенко. Форма нагадує огранений дорогоцінний камінь, а завдяки склінню периметра зелень парку ніби просочується в інтер’єр. Величезні панорамні вікна зробили «Кристал» повітряним і легким. Це кафе з історією та смачними десертами, завдяки яким «Кристал» i прославився. Із величезного асортимента морозива найпопулярніше — «Білочка». Аби скласти цікаве меню, запрошували фахівця із Франції, а частину рецептів запозичили у польській Познані.
«Трипіччя» — стихійний ресторан з українським смаком. Його відкрив Микита Вірченко під час повномасштабного вторгнення росії. Це ресторан цікавої, неординарної кухні з українських продуктів, із українським концептом. Назва походить від власноруч зроблених трьох печей, де готують страви. «Трипіччя» підтримує волонтерські двіжі, допомагає закривати збори. Пропагує культурні та мистецькі проєкти: там проходять акції, виставки, лекції, а іноді працівники просто теревенять із гостями й розповідають про події та харківських митців.
«Будинок Нюрнберга» — центр вивчення німецької мови, культури й традицій. Заснувала «Будинок Нюрнберга» спілка побратимства «Харків — Нюрнберг» у 1995 році, і відтоді це місце збору друзів з обох міст. Це виставковий зал для презентацій різноманітного мистецтва, історичних досліджень, де експонуються роботи українських і німецьких художників. Тут проходять концерти, екологічні заняття й зустрічі з науковцями, записуються подкасти, створюються фільми й мультфільми, проводяться лекції, театральні вистави, фестивалі німецького кіно. У часи війни «Будинок Нюрнберга» задіяний у волонтерському русі.
Харківська муніципальна галерея
Харківська муніципальна галерея виникла в 1996 році. Це одна з перших українських галерей, яка популяризує сучасне українське мистецтво. Галерея поєднує програми й виставки майстрів традиційного живопису, графіки, скульптури, фотографії с проєктами сучасного мистецтва, нових медіа. В активі галереї — сотні проєктів, акцій, виставок і фестивальних програм. У 2008 році МГ відкрила новий експозиційний майданчик АРТпідвал, спеціалізацією якого є виключно молодіжне й експериментальне мистецтво. Від 2003-го кожні два роки команда галереї проводить великий фестиваль сучасного мистецтва для молодих художників NonStopMedia з масштабною теоретичною платформою, майстер-класами, кіно-, музичними та театральними подіями.
Будівля Північного банку — історичний будинок у стилі модерн у центрі Харкова, на розі вулиці Сумської та майдану Конституції, «Будинок із градусником». Легендарний 16-метровий термометр був виготовлений в Інституті метрології та розміщений на будинку в 1976 році. Його датчик перебуває не на сонці, а у дворі споруди. Нинішній градусник — уже третій. Це популярний міський орієнтир, місце зустрічей.
Це кафе біля «Земельного банку» на вулиці Сковороди, 21/23. Фасад історичної будівлі з цікавим арочним входом прикрашає напис «Глорія». Усередині мало що змінилося з часів розпаду срср. Відвідувачі кажуть, «Глорія» — ніби машина часу, переносить в епоху, яку пам’ятають попередні покоління. Сюди приходять за смачним морозивом за рецептами, незмінними понад 30 років: «Конфеті», «Доміно», «Лимонка». А ще — за спогадами: як малими куштували десерти у скляній піалці чи забігали студентами на каву.
Art Area ДК на Чернишевській, 13 — неймовірне, атмосферне місце, популярна івент-зона. Це і театральна сцена, і музичний майданчик, це галерея, кінозал, освітній лекторій. Тут проходять круті живі концерти на будь-який смак, спектаклі, творчі покази. Це невід’ємна складова, культурно- та тусовкоутворююча компонента Харкова. Це місце, де завжди зустрінеш друзів і приємних людей, де приязний персонал і харизматичний бармен. Це місце, де пульсує серце, де відчутні ритм і вайб міста.
Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку на Сумській — символ міста, кращий із 250 шевченківських пам’ятників світу. Створив композицію Матвій Манізер, у 1935 році її урочисто відкрили. Висота пам’ятника — 16 метрів. На виготовлення пішло 30 тонн бронзи, 400 тонн лабрадориту. Композиція складається з 17 фігур, це персонажі творів Шевченка й герої радянської доби: шахтар, селянин, червоноармієць, студентки. Манізеру позували актори театру «Березіль». Кобзар об’єднував патріотів України: тут читали поезії, проводили мітинги, у 1989 році підняли синьо-жовтий стяг. Там збиралися містяни на протести часів Революції Гідності, звідти в останній шлях проводжали харківців із Небесної Сотні та загиблих на війні.
Римо-католицький собор на честь Успіння Пресвятої Діви Марії побудований в 1887–1892 роках за проєктом Болеслава Михаловського. Костел на вулиці Гоголя, 4 має базилікальну форму, високу готичну дзвіницю з круглим вікном-розеткою в другому ярусі, увінчану шпилем. При ньому були богадільня для нужденних, притулок для дітей-сиріт, парафіяльна школа. У 2021 році поруч відкрили пам’ятник Папі Римському Іоану Павлу ІІ. Костел є вишуканою архітектурною прикрасою центра міста.
Харківська хоральна синагога на вулиці Сковороди, 12 — духовний центр єврейської діаспори міста. Її відкрили в 1913 році. Споруда вражає розмірами: заввишки 42 метри, 50 метрів завдовжки, її площа — 2 000 м². Головна зала вміщує тисячу людей. Архітектор проєкту Яків Гервіц не бував у Харкові й не бачив, як реалізували його ідеї. Особливість синагоги — неординарна архітектура, гармонійно поєднані романо-готичний і мавританський стилі. Вражають масивні форми, стрілчасті вікна, мавританська форма куполу. У радянські часи приміщення використовували під спортивний клуб. Єврейській громаді будівлю повернули в 1990 році.
Харківський художній музей розташований в будівлі на вулиці Жон Мироносиць, 11. Це гарний будинок за проєктом Олексія Бекетова в стилі класицизм з елементами бароко і модерну. Колекція музею — одна з найцінніших в Україні, включає світові шедеври живопису, графіки і скульптури XV—XXI сторіч, твори Дюрера, ван Дейка, Брейгеля Старшого, Парміджаніно, Буше, Рєпіна тощо. У фондах зберігаються рідкісні зразки вишивки, кераміки, різьблення по дереву, народного живопису, витинанки, виробів з бісеру зі Слобожанщини. Фонди Художнього музею нараховують 25 тисяч експонатів живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва. Музей має унікальну філію, Пархомівський художній музей.
Вузькоколійна залізниця розташована у лісопарковій частині міста Харкова: між Центральним парком культури та відпочинку та Лісопарком. Дорога побудована у 1940 році. Будівля вокзалу головної станції «Парк» зведена за проєктом архітектора Євгена Лимаря. Побудовано також паровозне депо, мости та інші технічні споруди. Мета — виховання молодих залізничників, навчання їх теорії та практики функціонування залізничного господарства. До складу Малої Південної залізниці входять дві станції «Парк» та «Лісопарк», платформа «Меморіал». Рухомий склад у Харкові представлений двома поїздами: «Україна» та «Юність Південна», кожен із шести вагонів і двох тепловозів.
Свято-Успенський собор — будівля найдавнішого православного храму Харкова на Університетській, 11, зведеного в 1777 році. Його грандіозна дзвіниця — одна з домінант історичного центру Харкова. В архітектурі собору й дзвіниці стилі бароко і класицизму доповнюють один одного. Як кафедральний собор Харківської єпархії рпц діяв до 1930 року. За радянської влади собор закрили, там працювали державні установи, храм використовували як складське приміщення. У 1984-му відкрився Будинок органної та камерної музики. З 1990 року були поновлені богослужіння. Після реконструкції філармонії в 2016 році органний зал перенесли на Римарську, а Свято-Успенський собор перейшов до єпархії.
Будівля Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка на Сумській, 25 вражає розміром і архітектурою: поєднанням бруталізма і постмодернізма. Її звели в 1970–1991 роках. Театр — осердя опери, балету, колиска зірок, тут оживають Верді, Лисенко, Пуччіні, Гулак-Артемовський. Тут сучасність зустрічається з історією. Від 2018 року театр відкриває сезони під брендом СХІД OPERA. Репертуар налічував понад 70 вистав. У крилах і цокольному поверсі ХАТОБу розташовані кафе, майстерні, студії, проводили фестиваль Plan B, Бієнале молодого мистецтва. У фойє виставляють роботи майстри мистецтв, художники, вчені, конструктори. Театр має сотні декорацій, костюмів, предметів бутафорії та унікальну музейну колекцію.
Державний Прапор розміром 22,5 на 15 метрів підняли до 30-річчя Незалежності України на найвищий в Україні та Європі флагшток висотою в 101 метр. Прапор встановлений на набережній річки Лопань у центральній частині Харкова. Його видно звідусіль. Раз на два тижні служби проводять ревізію, оглядають механізм підйомної частини конструкції та полотнища прапору. Раз на місяць прапор міняють, а той, що зняли, ремонтують і перуть. Цей флагшток і прапор стали символами незламності міста. Харківці роблять із прапором селфі, знімають прапор і флагшток на відео, надихаються ними.
Медіагрупа «Накипіло» — голос українського Харкова, незалежне медіа, яке понад 11 років висвітлює події в регіоні. Це команда принципових і завзятих медійників, що працюють із Харкова й говорять про нього зсередини: чесно, глибоко, без прикрас. «Накипілівці» сформували впізнаваний стиль, швидко подають новини, створюють щирі інтерв’ю, яскраві відеорепортажі, змістовні радіопрограми. Вони ретельно перевіряють інформацію, бо довіра читачів — ключова цінність. У місті знають пресцентр «Накипіло» як простір змістовних розмов і подій, літературних вечорів і книжкових клубів, пресконференцій і круглих столів. Авдиторія «Накипіло» не обмежується Харковом: це українці, які цікавляться реаліями прифронтового міста, новинами Слобожанщини, історіями людей, культурним життям і відбудовою. «Накипіло» — медіа, що говорить від імені Харкова, але зрозуміле всій Україні.
Будинок «Слово» на вулиці Культури, 9 — житлова шестиповерхівка, побудована у 1920-х кооперативом літераторів. Тут мешкали Сосюра, Тичина, Хвильовий, Вишня, Трублаїні, Семенко та інші. Спроєктована архітектором Михайлом Дашкевичем, будівля має символічну форму літери «С», за слов’янською абеткою — «слово». Будинок мав стати простором життя і творчості, але перетворився на символ української трагедії. Від 1933 до 1938 року були репресовані понад 70 мешканців-літераторів, 11 розстріляли в урочищі Сандармох. Їх звинуватили в українському націоналізмі, у підготовці контрреволюції. Цей період і митців назвали «Розстріляним Відродженням». Будинок на початку березня 2022 року вразила російська ракета.
У XIX сторіччі міський архітектор Харкова Георгій Шторх збудував кам’яний двоповерховий будинок. Нині на вулиці Багалія, 6 розташований Харківський літературний музей. Ідея створення виникла у письменників у 1930-х, проте з’явився Літмузей лише в 1988 році. Він зберігає 30 тисяч предметів, які стосуються розквіту харківської та української літератури, історії та мистецького контексту Слобожанщини. Основа колекції — книги й артефакти культурної революції 1920-х, «Розстріляного Відродження». На подвір’ї музею часто відбуваються читання, перфоманси, дискусії, концерти до Дня музики.
Магазин солодощів «Ведмедик» на майдані Конституції, 11 — колишня кондитерська Жоржа Бормана. Торгова марка його фабрики була справжнім знаком якості. Магазин відкрився в Харкові у 1900 році з розкішним інтер’єром у стилі бароко: високими стелями, люстрами, ліпниною, шафами з позолотою, дзеркалами. Усе прикрашене візерунками з пасторалями, «рогами достатку», з яких сипалися цукерки й помадки. У 1970-ті магазин отримав назву «Ведмедик», та ім’я «Жорж Борман» донині асоціюється з ретро інтер’єром магазину.
Харківський ботанічний сад ХНУ — найстаріший у державі. Він заснований у 1804 році одночасно з Університетом. За понад 200 років маленький сад розрісся до 40 гектарів. Площа його розділена на дві ділянки: стара — поряд з Університетом, на вулиці Клочківській, і нова на вулиці Отакара Яроша. Зібрана унікальна колекція з понад 7 000 рослин із різних ботаніко-географічних зон світу: з Америки, Африки, Австралії, Японії, Китаю. Тут науковці вивчають способи вирощування, розмноження, селекції декоративних, лікарських, кормових цінних рослин. Садом приємно прогулюватися в затишку дерев біля невеликого озера.
«Стометрівка» — неформальна назва скверу Поезії на майдані Поезії в центрі Харкова. Це культове місце зустрічей молоді, відоме як зона відпочинку з гітарами, співами й посиденьками. Вдень тут гуляли місцеві мешканці з собаками, виходили покурити працівники Нацбанку, а ввечері сквер Поезії забирали підлітки. Тут гуляли майбутні журналісти, бармени, ведучі, вояки. Навіть після початку повномасштабної війни на «Стометрівці» ввечері лунають співи під гітару.
Журавлівський гідропарк, «Журавлівка» — місце активного відпочинку харківців, де можна засмагати на пляжі чи просто гуляти. Парк поділено на дві частини: безкоштовну й платну. Для дітей облаштовані майданчики, є «жабник», надувні гірки, мінібаскетбол, водний батут. Можна взяти напрокат гідроцикл і човен, спортивний інвентар. У гідропарку є величезна кількість розваг, кафе, затишні зони для відпочинку біля води.
Майдан Конституції — серце Харкова, місце перетину багатьох вулиць. Майдан виник одночасно з Харківською фортецею, у різні часи мав назви Миколаївська площа, Тевелєва, майдан Радянської України. А з 1996 року він — Майдан Конституції. У XVII сторіччі тут проводились ярмарки, театральні вистави. Поруч чимало цікавих будівель: Театр ляльок, Купецький банк, виконком міськради, Історичний музей. Ще з пам’яток — гармати й танки часів І та ІІ Світових воєн. У 2012 році встановили пам’ятник Незалежності «Україна, що летить» у вигляді богині перемоги Ніки на земній кулі.
«Стіна» — український патріотичний артрок-паб у Харкові. Заклад має авторське оформлення, поєднує антураж класичного рок-пабу й місця відпочинку творчої молоді, футбольних уболівальників. «Стіна» міститься в підвалі будинку №13 на Римарській навпроти легендарної харківської «Просвіти». Там у 2014 році відбувся «Бій на Римарській». Навколо паба гуртуються культурні дієвці, фанати ФК «Металіст», патріотичні митці. Відвідувачі — учасники Євромайдану, армійські волонтери, військові Сил оборони. 9 листопада 2014 року в пабі стався теракт. Вибухом, підготовленим проросійськими силами, поранено 13 людей.
Будівля Південного вокзалу в Харкові вже третя на цьому місці. Перший вокзал збудовано в 1870 році. У 1901-му його розширили, декор став іншим, у стилі неоренесансу. Значну частину вокзала було зруйновано під час Другої світової війни. Новий вокзал перебудували у стилі сталінського ампіру в 1952 році. У композицію гарно вписані частини старого вокзалу, споруда прикрашена скульптурами й панно.
Посередині Привокзальної площі зустрічає гостей будівля управління Південної залізниці. Вона створена у стилі неокласицизму в 1912–1914 роках і має чудовий вигляд і нині. Парадний вхід увінчаний куполом, вікна й балкони прикрашені ліпниною. Будівля складається з декількох корпусів, розташованих буквою «Г», а ще у комплекс входить шість споруд у дворі. Вони виконані в стилі неокласицизму: мають чіткі пропорції, високі стелі. Античні мотиви, елементи міфології та символізм збагачують фасад деталями. Будівля пережила війни, розруху, радянський період і нині є гордістю й візитівкою Харкова.
Харківський державний академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка на вулиці Сумській, 9 — один із найстаріших в Україні. Будівля театру зведена у 1841 році за проєктом Андрія Тона і перебудована у 1883 році Болеславом Міхаловським. Сюди у 1926 році було перенесено театр «Березіль» актора й режисера Леся Курбаса. У «Березолі» засяяли художник Вадим Меллер, драматург Микола Куліш, українська нова хвиля, знана як «Розстріляне Відродження». Загалом у репертуарі театру понад тисяча вистав, нині ж — 30 постановок класичної та сучасної драматургії. Театр має три сцени. Тут можна відчути його давню історію, надихатися грою професіоналів, отримати насолоду й натхнення.
Головну спортивну арену Харкова звели в 1926 році за проєктом Зіновія Перміловського. Стадіон називався «Трактор», згодом — «Зеніт», «Дзержинець», «Авангард», назву «Металіст» отримав у 1967 році. Крім футбольного поля, включав бігові доріжки, велотрек, майданчики для легкої атлетики та гандболу. Фігура дискоболу на ротонді — робота скульптора Матвія Манізера. До Євро-2012 стадіон реконструювали, він містить 40 тисяч глядачів. Тут проходили міжнародні футбольні матчі, велогонки, змагання з бігу на ковзанах. «Металіст» приймав єврокубки, ігри національної збірної, концерти. Нині змагання не проводять, але місто вірить: гімн фанатів «Червона рута» ще залунає на трибунах.
Особняк у стилі ампір на Сумській, 61 зведений у 1913 році за проєктом архітектора Артемія Горохова. До 1917 року господарем був Олександр Юзефович, видавець газети «Південний край». Після революції тут влаштували концентраційний табір ЧК. Пізніше у будівлі розмістили Товариство старих більшовиків, після Другої світової війни — Палац піонерів, а з 1963 року — Палац одружень. Споруда багато прикрашена: доричні колони, ліпнина, розкішне оздоблення. Вхід охороняють кам’яні леви. Збереглася будівля зі службами, де були стайні, гараж, пральня, у 2022 році її пошкодили російські обстріли.
Скретч-карта
«Контури Харкова: 50 локацій, які варто відвідати»
