Марш героїв, теракт біля Палацу спорту, масштабний фестиваль «Україна разом на зліт» — тільки з цього переліку стає зрозумілим, наскільки контрастним був 2015 рік у Харкові.
До 10-ліття Накипіло протягом десяти днів вийде десять інтерв’ю з командою медіагрупи про кожен наш з вами рік. Проживайте це десятиліття разом з нами й донатьте на нашого друга й співзасновника Накипіло Гліба Тимошенка.
Ціль: 1 000 000.00 ₴
Сьогодні говоримо з Оленою Лептугою, головною редакторкою медіагрупи Накипіло.
Від якого часу ти в Накипіло?
Та від самого початку. Чесно, я за кілька років до цього розчарувалася в можливості створити в Харкові незалежне від політиків і бізнесу медіа. Тож на початок війни я була викладачкою у декреті. Та після подій Майдану, сутичок на вулицях Харкова було відчуття, що треба щось робити, аби перебити наратив про сєпарський Харків, що чекає росію з квітами. І достатньо було одного дзвінка Романа Даніленкова, аби я в той же вечір поїхала на зустріч активної спільноти Харкова. Це було схоже на таємне товариство. Ну і там був Гліб Тимошенко, як завжди максималістський, Наталя Курдюкова, так само заряджена змінити світ.
Уже з кінця березня я почала писати тексти, спочатку дописи у фейсбуці, а потім з’явився сайт, і Накипіло запрацювало як медіа, а я стала його головною редакторкою.
Про що ви писали тоді?
Подій вистачало. З кінця 2014-го відкрився наш пресцентр у нині зруйнованій будівлі на вулиці Свободи. Він був єдиним незалежним майданчиком у місті. Тож до нас пішли всі, кому, вибачте за каламбур, накипіло. 2015-й насправді був настільки контрастним, що ти, ще не підготовлений до всього цього, то впадав у розпач, то окрилявся. Схоже відчуття було в 2022-му, коли після шести місяців окупації частини Харківської області й Херсона вірилося в скору перемогу. Тож 2015 рік був роком зростання, болі та віри.
(Тут мушу увімкнути редакторку й попросити колег поставити підбірку світлин Ігоря Лептуги, який сумно жартує, що Накипіло позбавило його бізнесу, бо він з головою поринув у проєкт і вже десять років фіксує Харків у своїх фото та відео).
Які ключові події ти пам’ятаєш з того періоду?
Їх дві, і вони діаметрально протилежні за емоційним навантаженням. Перша — це теракт 22 лютого. Під час мирної ходи повз Палацу спорту пролунав вибух, загинуло четверо харків’ян: активіст Євромайдану Ігор Толмачов, 15-річний Данило Дідик, підполковник міліції Вадим Рибальченко та 18-річний Микола Мельничук. Поранено одинадцять осіб. Це приголомшило всіх, попри те, що це був не перший теракт у Харкові. Рік по тому ми записали велике й болісне інтерв’ю з батьком загиблого Дані Андрієм Дідиком. Тоді з’явилася ініціатива про присвоєння імені загиблого героя школі, де він вчився. Таке рішення було ухвалене тільки в 2023 році. Суд над трьома обвинуваченими в теракті тривав майже п’ять років. У грудні 2019 року їх засудили до довічного ув’язнення з конфіскацією майна. Згодом винуватців передали під час обміну полоненими на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей.
Друга подія й досягнення нашої команди — газета «Форум Накипіло», яка виходила накладом у 50 тисяч і розповсюджувалася безкоштовно в області й місті. Ми робили розгорнуті історії, пояснювали реформи, які, як мені здається, дещо лякали людей, публікували інтерв’ю зі знаковими людьми регіону. Пам’ятаю, у пресцентр за нею прям заходили читачі, аби подякувати й взяти новий випуск, а ми щоразу тішилися, коли через свіжо надруковані стоси ледве пробиралися в нашу редакційну. Не знаю, може, варто знову таке повторити (напишіть у коментарях).
Яке найбільше досягнення Накипіло, а що не вдалося?
Найбільше досягнення — команда Накипіло та ком’юніті, яке сформувалося за ці роки. Це і досягнення, і величезна відповідальність. Ще — це довіра міжнародних партнерів. Без неї ми б так круто не розвинулися. Структурованість, бо станом на 24-й рік маємо редакцію, пресцентр, продакшн-студію, радіо й освітній центр.
А чого не досягли? Фінансової стабільності, бо все ж не змогли на всі 100% реалізувати задумане й працюємо над цим. І ще надпотужного впливу, бо десь не достукалися до тих, хто в 2022 році все ще вірив у дружбу з країною-терористкою.
