Що сталося
Президент підписав закон про примусову евакуацію дітей із зони бойових дій без згоди їхніх батьків. Як зміниться процес: розповідаємо все, що треба знати.
Чому взагалі потрібні були якісь зміни?
22 лютого 2026 року російська авіабомба влучила в будинок у Курилівській громаді. Загинули 59-річна жінка та її 30-річний син. Дружину загиблого та двох дітей рятувальники дістали з-під завалів живими.
Жінка й діти виїхали із села під час примусової евакуації родин із дітьми у 2023–2024 роках. Тоді чоловік залишився в Новоосиновому, переховуючись від мобілізації. Згодом родина повернулася до нього.
Після початку повномасштабного вторгнення росії Україна масово евакуйовувала цивільних, зокрема дітей, із районів активних бойових дій. Але попри гучний термін «примусова евакуація», у поліцейських фактично не було дієвого механізму впливу на батьків, які відмовляються евакуювати дитину. Навіть якщо вдалося вмовити вивезти дитину в безпечніше місце, часто діти згодом поверталися на прифронтову територію, як сім’я з Новоосинового.
Посадові особи не могли забрати дитину без згоди батьків, навіть якщо територію постійно обстрілювали чи до населеного пункту наближались окупанти. Правоохоронців, які силою забрали б у такої родини дитину, могли би притягнути до відповідальності за перевищення службових повноважень або викрадення людини.
Що змінилося
Закон змінює Сімейний кодекс України, зокрема статті 150 і 164. Вводиться обов’язок батьків забезпечувати безпечні умови життя дитини. Під час примусової евакуації дітей вивозитимуть у безпечні райони разом із батьками, іншими родичами чи законними представниками. Якщо батьки відмовляються супроводжувати дитину, а поліція фіксує це на відео, дитину можуть евакуювати без них. У такому випадку поліція передасть евакуйованого органам опіки та піклування.
Також закон запроваджує пропускний режим у населених пунктах, з яких евакуювали мирних жителів, аби цивільні не поверталися до небезпечних районів.
Що буде з дітьми, яких забиратимуть у батьків?
Якщо дитину евакуювали примусово без батьків або родичів, у безпечному регіоні її забирають органи опіки. Вони шукатимуть, кому передати дитину: другому з батьків або іншому законному представнику, який перебуває на безпечній території.
Дитину можуть тимчасово влаштувати в патронатну сім’ю чи в транзитний центр. При цьому батьків автоматично не позбавляють батьківських прав. Це може зробити лише суд — і не раніше ніж через пів року відсутності інтересу в них щодо дитини.
За що критикують закон?
Правозахисники звернулися до Володимира Зеленського з вимогою ветувати закон. На їхню думку, документ містить правові колізії та нечіткі формулювання, які можуть призвести до непропорційного втручання держави в право на сімейне життя. Критики вважають, що в законі проживання в зоні бойових дій фактично прирівнюють до неналежного виконання батьківських обов’язків.
Ще одна претензія — надто широкі підстави для втручання держави в сімейне життя. Закон розширює підстави для позбавлення батьківських прав і дозволяє доволі вільно трактувати поняття «небезпечні умови життя дитини». Правозахисники побоюються, що ці норми можуть застосовувати не лише під час евакуації, а й в інших ситуаціях.
Також критикують ризик інституціоналізації дітей. У разі розлучення з батьками їх можуть тимчасово розміщувати в установах або під опікою держави, бо в Україні бракує патронатних сімей та інших сімейних форм догляду. Це суперечить державній політиці виховання дітей у сімейному середовищі.
Окремі зауваження стосуються процедури евакуації. Закон допускає застосування примусу з боку поліції, але не визначає чітко його межі, гарантії та механізми оскарження. Понад те, правозахисники вказують: можливе залучення військових до евакуації цивільних може суперечити принципам міжнародного гуманітарного права.
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.
