Ваше маля вередує без причини або раптом «закрилося» від оточуючих. Як бути? Запропонуйте дитині зробити вибір: обрати іграшку, з якою вона піде на прогулянку, чи що хоче поїсти. Це дозволить малюку поступово повернутися в ситуацію контролю, почати довіряти навколишньому середовищу.
І таких простих знань про дітей багато, але батькам вони не завжди відомі. Дорослі самі в стресі через війну, ще й обтяжені щоденними клопотами. Їм може не вистачати ані часу, ані сил це дізнатись. Краще зрозуміти свою дитину допоможуть фахівці з раннього втручання.
У цьому матеріалі ви дізнаєтесь:
чим корисне раннє втручання для батьків та дитини;
як послуга допомагає пережити стрес через війну;
як спеціалісти РВ працюють в умовах війни;
як сім'ї отримати послугу.
Детальніше про це розкажуть фахівчині Громадської організації «Українська асоціація раннього втручання».
Що таке раннє втручання (далі — РВ)
Це комплексна послуга для сім’ї, яка виховує дитину віком до 4-х років із труднощами в розвитку або з ризиками їх виникнення. З дитиною, батьками та їх близьким оточенням працює команда спеціалістів. У залежності від ситуації та потреб родини їм допомагають кілька фахівців. Серед них може бути психолог, фізичний терапевт, реабілітолог, логопед, ерготерапевт, соціальний працівник чи лікар. Їхня задача — своєчасно показати батькам розвиваючі можливості для дитини у звичному для сім'ї середовищі, надати дорослим впевненості у батьківстві. З цим відчуттям їм буде легше здолати труднощі у вихованні малюка.
На початку 60-х, коли напрям тільки почав практикуватись за кордоном, вважалося, що РВ потрібне дітям із порушеннями розвитку і тим, хто має такі ризики. Наприклад, якщо немовля народилося передчасно, з малою вагою, з певним медичним діагнозом. З часом думка науковців змінилася.
Для будь-якої дитини важливі перші 1000 днів життя. В цей період дитя має безліч можливостей для навчання. Буквально в повсякденних справах: годуванні, іграх, вмиванні, прогулянках, у походах до магазину з батьками. Дорослим слід звертати увагу на ці зони розвитку у своєму побуті і дати малюку максимум можливостей для навчання в щоденних справах.
Олена Близнюк, психологиня БФ «Інститут раннього втручання», національна тренерка з раннього втручання:
«Сьогодні ми маємо великий соціальний ризик — війна. Ця ситуація збільшила кількість родин, які потребують послуги раннього втручання. І насправді послугу можуть отримати родини, діти, яких не мають діагнозу або встановленої лікарем інвалідності, але в яких є досвід, який їх шокував чи травмував, в яких є питання щодо поведінки дитини, побоювання щодо її розвитку. З усім цим родина може звернутися до нас».
Сім'я отримує знання, які допомагають жити і розвивати дитину попри війну
У важкі моменти краще не тримати переживання в собі. Та якщо дорослі можуть поділитися своїми тривогами, то з малечею складніше. Діти раннього віку позбавлені такої змоги фізично — вони не вміють говорити і навіть не усвідомлюють суті небезпеки. Хоча так само, як і батьки, переживають стрес.
Олена Коваленко, координаторка послуги в БФ «Інститут раннього втручання», національна тренерка з РВ: «Діти до 3-х років не мають можливості звичним для нас способом говорити і показувати, що вони відчувають, вони недостатньо розуміють себе. Але стикаються з тим самим стресом, що й дорослі. І цей стрес може сильно позначитись на розвитку дитини. Особливо, коли йдеться про дітей, у яких є ризики розвитку або вже наявні порушення. Додається ще й стрес на фоні війни, а це може підвищити ризики. Водночас у цьому віці діти володіють надвисокими можливостями для розвитку. Якщо батьки підтримуватимуть їх, то вони матимуть достатньо потенціалу, аби подолати цей стрес. Раннє втручання дає знання, які дозволяють долати травматичні наслідки війни і батькам, і дітям. Діти не можуть чекати, поки закінчиться війна. Вони розвиваються тут і зараз. Таке їхнє дитинство. І в цьому дитинстві ми повинні побудувати найбільш сприятливі умови для їх розвитку, наскільки це можливо. Як це зробити в найбільш комфортних для родини умовах — знають наші спеціалісти».
Це не значить, що батьки отримуватимуть безліч додаткових завдань поряд зі щоденними клопотами. Навпаки — увага фахівців сфокусована на поточному житті родини. Дорослим стане більш зрозумілою поведінка та реакції дитини. Спеціалісти РВ пояснять, що відчуває маля в тих чи інших ситуаціях, які сімейні рутини допоможуть покращити стан дитини та якість життя всієї сім'ї. Та й самим батькам почуватися спокійніше. Адже їм потрібно бути в ресурсі, щоб піклуватись про дитину. Вони хочуть відчувати ефективність свого виховання, бачити, як дитина посміхається і загалом добре розвивається. Тому паралельно фахівці РВ підтримують дорослих.
Як дитина навчається у щоденних активностях
Як правило, в дитини закріплюється не та навичка, яку батьки вважають найкориснішою, а та, котру маля повторює найчастіше. Так влаштовані всі люди. Завдяки нейропластичності мозку ми здатні пристосовуватись до впливу навколишнього середовища, пізнавати його та отримувати новий досвід. Усе, що дитина постійно робить вдома, за сімейними обідами, під час гри на майданчику чи в інших регулярних подіях — це передбачувані для неї ситуації. Вони забезпечують повторюваність дій, а це — одна з базових умов для набуття дитиною тієї чи іншої навички. Якщо маля має особливості в розвитку, буденні справи, матимуть для неї таке ж значення і можливості для розвитку, як і для будь-якої дитини.
У своїй роботі фахівці з раннього втручання керуються саме цією ідеєю. Вони допомагають батькам побачити в повсякденності ті моменти, які б розвивали малюка, і водночас були абсолютно звичними і для дорослих, і для дитини.
«Припустимо, ви збираєтесь на прогулянку. Тут ви можете запропонувати дитині обрати іграшки, які вона візьме на вулицю. Чи може вона в той час, як одягається, щось робити самостійно руками? Так, спробувати застібати змійку або приносити і складати в сумку обрані іграшки. В цій ситуації маля може говорити словами або жестами, показувати, що саме вона хоче взяти. Це розвиває навички комунікації. Далі ми можемо розказати дитині, що будемо робити на вулиці спочатку, а що — потім. Так вона почне тренувати розуміння комунікації з батьками. Разом з батьками ми продумуємо, як саме будемо спілкуватися з дитиною: чи потрібно присісти на один рівень із нею, якою буде наше вимова, жести. Така проста ситуація — збори на гральний майданчик — має великий потенціал для розвитку і самостійності дитини, й її здатності обирати, планувати, розвиває дрібну моторику та комунікацію», — Олена Близнюк.
Фахівці завжди питають батьків — що для них із дитиною зараз важливо навчитися робити. І коли ті визначають пріоритети — чи то пересування по вулиці або в транспорті, чи якісь поведінкові моменти — тоді вони разом зі спеціалістом шукають можливості для досягнення цих цілей.
Оксана Нога, координаторка відділення раннього втручання у Львові, національна тренерка РВ: «Завдання фахівців раннього втручання — показати батькам ефективність впровадження певних практик у звичному для дитини середовищі. Під ефективністю маємо на увазі максимальну природність дій. Тому окремі розклади, складні механізми часто є недоречними, бо суперечать природності життєвої ситуації. Та навіть якщо певний метод все ж таки потрібний цій сім'ї, ми маємо впевнитися у його 100% користі в щоденному житті дитини. І лише тоді зробити частиною життя всієї сім’ї.
Ще одним важливим аспектом нашої роботи є правило рухатися від низькотехнологічних методик до високотехнологічних. Що це значить? До прикладу, дитина має труднощі в комунікації — не вміє просити про бажане у прийнятний для всіх спосіб, часто плаче. Батькам важко знайти з нею спільну мову. У такому разі ми не будемо відразу пропонувати батькам скористатися певним гаджетом або застосунком, щоб владнати спілкування з дитиною. А навпаки — почнемо з більш простих, доступних засобів. Наприклад, карток із зображенням відповідних речей. Дитина зможе вказувати на те, що хоче в даний момент».
Скільки триватиме супровід сім'ї — вирішується індивідуально
Зазвичай зустрічі із фахівцем РВ відбуваються раз на тиждень, за потреби частіше. Поступово спеціаліст краще пізнає родину, їхні потреби і допомагає батькам побачити, коли є гарна нагода сприяти розвитку дитини або запобігти чомусь небажаному. Фактично сім'я може перебувати в послузі, поки дитині не виповниться 3-х повних роки.
«Пригадую слова однієї матусі: "Навіть коли вас немає поруч зі мною, ви в моїй голові". Думаю, ця фраза якнайкраще пояснює неперервність послуги раннього втручання. Наша робота побудована таким чином, що коли фахівець попрощався з родиною і закрив двері або закінчив зустріч онлайн, на цьому послуга не закінчується. Вона виконується батьками між зустрічами. Спершу ми обмінюємося ідеями, обговорюємо успіхи дитини, складнощі, які відчуває маля або дорослий. Протягом тижня батьки, маючи певні цілі, намагаються їх втілювати в буденному житті, допомагають дитині й собі призвичаїтись до нових умов життя чи здолати певні труднощі. У цей час фахівець так само думає про цю сім'ю і шукає нові ідеї до наступної зустрічі», — Олена Близнюк.
Сім'я співпрацює з фахівцем РВ безперервно. Особливо це актуально в умовах війни, коли багато родин, які отримували послугу раніше, роз'їхалися і не можуть зустрічатися зі своїм спеціалістом наживо. Однак зустрічі можливі онлайн, де б не були батьки з дитиною. Вдома, на прогулянці чи в іншому природному для родини середовищі — раннє втручання передбачає роботу з сім'єю там, де їй комфортно. Щойно з'являється можливість і в батьків є потреба, вони повертаються до домашніх візитів.
Таке різноманіття форматів дає більше можливостей скористатися послугою.
Раннє втручання в період війни — що змінилося
Після невеликої паузи команди раннього втручання знайшли безпечну можливість продовжити працювати з сім’ями. Спочатку провели моніторинг — дізналися в родин, які вже отримують послугу, де вони знаходяться, як себе почувають, яка допомога їм необхідна. Далі в залежності від можливостей фахівця та сім'ї разом визначали зручний формат для подальших зустрічей. Головним завданням було сформувати мережу підтримки сімей у нових умовах, часто — в незнайомому для родини місці.
Світлана Русич та Наталія Бушко, психологині «Обласного центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю», національні тренерки РВ:
«У нашій області бойових дій не було, але до нас дуже багато сімей приїжджали з інших регіонів. Були сім'ї з маленькими дітьми, які ховалися тижнями в підвалах, чули вибухи, виїжджали під обстрілами. Батьки цих дітей приходили до нас з тим, що дитина частково перестала розмовляти. Погіршився сон чи поведінка, або пішов регрес розвитку. І батьки були дуже з цим стривожені. Тому наша допомога полягала в тому, щоб підтримати такі сім'ї, пояснити, що відбувається з дитиною та яким чином ми можемо діяти. Після стабілізації стану сім'ї, стану дитини, ми повертали малечі здобуті раніше навички, відновлювали їхнє звичне життя».
Ольга Степова, директорка Центру комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Сєвєродонецької міської ради, фахівчиня з раннього втручання: «Спочатку ми надавали родинам інформацію стосовно можливостей евакуації. Військові дії розвивалися стрімко. Наше місто потерпало від щоденних обстрілів та руйнування інфраструктури. Лише після того, як фахівці виїхали з більш безпечні місця, почали відновлювати зв’язок із родинами, з’ясовували де вони.
У випадку нашої команди послуга раннього втручання повністю перейшла в онлайн. Було багато побоювань, як такий формат вплине на роботу з родиною. Дехто був досить скептично налаштований. Але час показав: онлайн має свої переваги. Родині не потрібно витрачати час та кошти на дорогу до нашого центру. Вони виходять на зв'язок зі свого звичного, зручного оточення. Це дає їм змогу почуватися більш впевнено»
Оксана Нога: «Частина сімей виїхала за кордон, частина — залишилася в Україні. Але всі однаково отримують послугу за технологією раннього втручання. Вона передбачає декілька форматів. Передусім це офлайн-зустрічі в природному середовищі дитини. Це можуть бути візити додому, на дитячий майданчик, у магазин чи дитячий заклад, де дитина має активності. Локації обираються в залежності від потреб сім'ї та дитини. Зазвичай, це місця, де в дитини виникають певні труднощі. Однак можуть бути і місця, де малеча є максимально успішною. Також можливі зустрічі в центрі надання послуги РВ та онлайн.
Онлайн-зустрічі можуть бути, коли сім’я знаходиться за межами міста чи України, коли нездужає дитина чи хтось із дорослих, або якщо на це є інші причини. З міркувань безпеки, наприклад. Під час онлайн-зустрічей родина може перебувати вдома чи на прогулянці, і наші спеціалісти бачать, де дитина спить, їсть або грається. Фахівці також аналізують відео, які надсилають батьки. В онлайні вони можуть проаналізувати роботу батьків за тиждень, обговорити подальші кроки для розвитку та набуття дитиною необхідної навички».
З якими викликами стикаються сім'ї та фахівці РВ
Навіть якщо раніше дитина розвивалась повноцінно, відповідно до свого віку, будучи особливо вразливою до подій війни, в неї можуть виникнути труднощі в майбутньому.
Оксана Кривоногова, керівниця Одеського обласного методичного центру раннього втручання, національна тренерка РВ: «На початку повномасштабної війни в Одесі лунали сирени і вибухи. Батьки не знали, як пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати. Це стало одним із перших запитів до нас. Ми обговорювали з батьками, що відчувають діти в такі моменти. Малечу лякає невідомість. Їм потрібно розповідати, що коїться навкруги. В разі небезпеки в родині всі мають розуміти алгоритм дій. Тому разом із батьками ми обговорювали, як простою мовою донести дитині цю інформацію».
Оксана Нога: «Більшість сімей, що звернулися до нас, мають дітей з особливими потребами. Зазвичай це діти, які мають затримку мовленнєвого розвитку або труднощі з розумінням оточуючих. За час війни ще більш актуальним стало питання альтернативної комунікації та візуальної підтримки у тих ситуаціях, в яких опиняються сім’ї. Наприклад, як пояснити дитині ситуацію з повітряною тривогою, як доступно пояснити алгоритмом дій у таких випадках».
Світлана Русич: «Сьогодні багато сімей мігрують по Україні та за її межами. Дітлахи та немовлята також проживають ці непевні часи. У багатьох батьків є тривоги щодо регресу в розвитку або нехарактерній для дитини поведінці. І тут помічним стає раннє втручання. Це послуга для сімей, в яких виховується дитина з порушенням розвитку або ризиком їх виникнення. А зараз ризиків та викликів у нас вдосталь. Тож звертайте увагу на поведінку вашої дитини. Це може бути перший сигнал того, що щось відбувається не так».
«Ми теж реагуємо на повітряні тривоги, теж часто не спимо вночі і можемо відчувати розгубленість»
Досвід війни травматичний для всіх. Щоби мати сили продовжувати роботу з сім’ями, самі ж фахівці РВ потребували підтримки.
Оксана Кривоногова: «На початку повномасштабної війни ми не розуміли, чи потрібно взагалі ходити на роботу, з’явилось відчуття невпевненості. Ми звернулися по допомогу до Європейської асоціації раннього втручання, аби забезпечити фахівцям психологічну онлайн-підтримку. Одразу зібралися командою й обговорили організаційні моменти по роботі. Звісно, тримали зв'язок із сім’ями. І тут нам потрібна була інформаційна допомога, бо не вистачало знань, як саме працювати з родинами з військовою травмою».
Оксана Нога: «Ми мали швидко набути нових компетенцій, здобути знання та практику по роботі зі стресом — спочатку подолати власний стрес, щоб потім стабілізувати стан дітей та дорослих. Кожен черпав знання звідусіль. Багато обговорювали разом із командою, ділилися інформацією, і в такий спосіб напрацьовували підходи, необхідні в умовах війни».
Наталія Бушко: «Як і родини, яких ми супроводжуємо, ми також реагуємо на повітряні тривоги, теж часто не спимо вночі, в деяких ситуаціях можемо відчувати розгубленість. Наші близькі теж боронять державу, і ми переживаємо за них. Та попри життєві складнощі, ми бачимо, що в нашу роботу із сім'ями включилися нові аспекти, мабуть ще більш глибокі, тонші грані раннього втручання. Наші фахівці почали частіше зважати на емоційний контекст, в якому перебуває сімʼя. Потреба у психологічній підтримці з'явилася у всієї родини — як у батьків, так і в братів, сестер, бабусь і дідусів, поруч з якими зростає дитина».
Олена Коваленко: «У перші місяці було емоційно складно. Але незважаючи на обстріли Харкова та відстань між нами, ми зберегли регулярні командні обговорення. Як завжди, раз на тиждень. Спілкувались по робочим питанням, відверто говорили про свої почуття. Регулярність цих зустрічей, їх наповнення давали впевненість, відчуття захищеності, стабільності. Зараз ми розуміємо: все, що відбувається — це про зміни. І це не просто так, що ми щось втратили і нічого не отримали взамін. Пройшовши випробування війною, ми стали ближче. Розмови роблять нас ближчими. Навіть відстань, ці сотні кілометрів між нами — вони нічого не варті, бо ми разом думаємо про дитину, про спільні цілі. Навіть в онлайні нікуди не ділась здатність говорити відверто про наші почуття. Відкритість, довіра і розуміння один одного — саме це дає нам простір для комфортної співпраці з батьками».
Що б не відбувалось довкола, дорослим варто пам'ятати: малеча розвивається щодня. Дитина вмивається, снідає, збирається на прогулянку, грається, вкладається спати — і весь цей час малюк пізнає світ та здобуває базові навички для подальшого життя. Недарма науковці називають вік до 3-х років «вікном можливостей». У цей період батьки та найближче оточення дитини можуть їй дати якомога більше варіантів для розвитку. Причому в буденних активностях, зрозумілих і звичних для малюка. Це принцип раннього втручання — науки, перевіреної досвідом багатьох українських сімей.
Під час війни послуга стала ще більш потрібною. Дорослі і діти реагують на стрес по-різному. Індивідуальних підхід, до якого вдаються фахівці РВ, допомагає родинам відновити емоційний стан та повернутися до звичного життя. І навіть у нових умовах продовжувати розвивати своє дитя.
Більше про послугу читайте за посиланням.
За консультацією з приводу раннього втручання звертайтеся за тел.: 066-028-22-61; 098-228-09-71 або на е-mail: [email protected].
