Докторка психологічних наук, виконавча директорка Благодійного фонду «Інститут раннього втручання» і президентка Української асоціації раннього втручання Ганна Кукуруза розповіла, що собою являє послуга раннього втручання для батьків, чи зацікавлені в громадах упроваджувати такий сервіс підтримки сімей, у яких виховують дітей з порушеннями розвитку або ризиками таких порушень, і чому ця послуга є важливою для батьків, чим доповнює спектр послуг, які існують на сьогоднішній день. Також до подкасту приєднались секретариня Української асоціації раннього втручання Олена Коваленко разом з керівницями відокремлених підрозділів Української асоціації раннього втручання в Закарпатській області Наталія Шовак і у Київській області Катерина Болтушкіна.
Ви вже понад 20 років разом із однодумцями розвиваєте послугу раннього втручання в Україні. Скажіть, чи нинішній проєкт із підготовки команд раннього втручання виводить якість послуг на бажаний рівень?
Ця послуга для тих сімей, які виховують дітей від народження до чотирьох років із ризиками порушень розвитку і порушеннями здоров’я. І саме підготовка команд є однією з важливих складових забезпечення якості послуги раннього втручання. Це не єдиний фактор, але підготовка команд напряму впливає на якість надання послуги, особливо під час повномасштабного вторгнення, коли потреба у послузі раннього втручання особливо велика. Оскільки з початком активних бойових дій послуга стала потрібна ширшому колу сімей, бо війна впливає на дорослих, кількість стресових і травматичних подій зростає у геометричній прогресії і все це може негативно позначитись і на розвитку дитини.Нині держава вже зробила чимало для впровадження послуги раннього втручання. У майбутньому ми прагнемо, щоб послугу могли надавати заклади й організації в усіх громадах.
Поясніть, будь ласка, суть цієї послуги. Що таке «раннє втручання»?
Це насправді про те, коли в сім'ї є маленька дитина, потреби якої можуть бути медичними, освітніми, соціальними. Мета послуги — зрозуміти ці потреби й разом із батьками знайти шляхи для створення довкола дитини атмосфери розвитку. Це не про приміщення спеціально організованого центру, де є обладнання, а про інше. Раннє втручання- про те як організувати вдома все таким чином, щоб дитина розкривала саме те, що їй потрібно. Адже ми працюємо з родинами, у яких діти мають певні проблеми з розвитком.
Можна сказати, що ви починаєте працювати з батьками, до того як вони народжують дітей, якщо, наприклад, лікар уже діагностував певні порушення в майбутньої дитини?
Наразі, на жаль, ми не працюємо в такому форматі. Це наступний крок, який ми обговорюємо, адже вкрай важливо дізнатися про ці проблеми якомога раніше, у чому велику роль відіграють медики. Попри те, що ми багато говоримо про проблеми зі здоров’ям, раннє втручання — це не медична послуга, а послуга, яка справді поєднує фахівців з різних сфер; кожен із них має свою роль як член команди.
До речі, за кордоном це вже абсолютно звична послуга. Коли в родині народжується дитина з певними порушеннями здоров’я та розвитку, до її дому приходять спеціалісти, які підказують батькам, що треба робити з перших кроків.
Ви одна з тих, хто починав розвиток цієї послуги в Харкові ще двадцять років тому. I от нині ваш проєкт розширився до національних масштабів. Як це переросло до асоціації всеукраїнського рівня?
Насправді це дуже довга історія. Уже понад десять років в Україні працює декілька таких центрів із командами раннього втручання: на Закарпатті, Львівщині, Одещині й Харківщині. За останні роки з’явилися нові команди. Але офіційне об’єднання відбулося в серпні 2023 року. Наша головна мета — щоб сім’ї змогли отримати послугу, щоб це набуло поширення та офіційного статусу, а головне — щоб допомагало дітям та їхнім родинам.
Ви дуже швидко розвиваєтеся, у багатьох регіонах уже є відокремлені підрозділи Української асоціації раннього втручання. У яких саме регіонах?
Нині ми маємо вже 16 відокремлених підрозділів. Це дає нам право бути всеукраїнською асоціацією, тобто ми вже набули такого статусу. Я не перелічуватиму всіх областей — від Заходу до Сходу України.
Розкажіть більше про саму асоціацію. Чим вона займається?
Це і наука, і практика, і освіта. Велику частину нашої роботи присвячено саме навчанню. Ми навчаємо нові команди, співпрацюємо в межах асоціації щодо власних тренінгів і підвищення кваліфікації. Ми сформували річний план наших тренінгів. Що стосується дослідження, то, іще не набувши статусу асоціації, на початку повномасштабного вторгнення, у травні 2022 року, ми презентували наші дослідження — їх опубліковано на сайтах. Нині ми й далі працюємо в цьому напрямі. Також важливим пунктом нашої роботи є міжнародна співпраця з партнерами. Нас підтримує розуміння того, що ми рухаємося разом зі спільнотою всього світу. І ще одна не менш важлива частина нашої діяльності — це якраз робота з відокремленими підрозділами. Ми намагаємося брати до уваги специфіку кожного регіону, у якому працюють наші фахівці.
Ви кажете, що є різні регіони, громади й фінансовий стан у цих громадах, а відповідно — різні спроможності. За які гроші в нас нині надають послугу раннього втручання?
Якщо проаналізувати, де і як надають цю послугу, то переважатимуть саме комунальні заклади. Ми дуже вдячні громадам, які знаходять гроші на це. Участь беруть, звісно, і громадські організації. Із 36 команд, які нині навчаються, 34 команди — з комунальних закладів громад.
Як ваша асоціація планує розвиватися в майбутньому? Які перспективи ви бачите?
Ми розуміємо, що основне — це розвиток і нові члени. Глобально ж ми маємо доносити до людей філософію раннього втручання. Тому наше завдання — навчання. А навчання — це не тільки коли є вчителі й ті, хто навчається. Навчання — це обмін нашим досвідом. На наступний рік ми плануємо підготувати команду тренерів для інших регіонів. Насправді ж ми маємо дуже багато планів і хотіли б запросити всіх у нашу асоціацію. Не тільки ті, хто вже пройшов навчання, але й будь-хто з нашої сфери, кому це цікаво, може приєднатися. Звертайтеся. Є сайт і контакти. Ми поділимося досвідом.
Секретариня Української асоціації раннього втручання Олена Коваленко
Пані Олено, ви є кураторкою тренінгів для команд раннього втручання. Розкажіть детальніше про навчальні програми. Чому ви навчаєте?
Якщо простими словами і коротко, то ми навчаємо технології надання послуги раннього втручання. І це вже не перше таке навчання. Головне наше завдання – розширення всеукраїнської мережі. Ті команди, які до нас приєднуються у цьому році, навчаються тому, як допомогти батькам з маленькими дітьми з порушеннями розвивати свої компетенції, ідеї, як у звичайному житті максимально розвинути свою дитину.
Ви навчаєте різні команди з регіонів, але, крім того, самі працюєте в полях. Розкажіть свій секрет, як створити цю доброзичну атмосферу і як встановити довіру батьків?
Дійсно, в ранньому втручанні є певні відносини з сім’єю, які формуються відразу.
Ви стаєте членами родини?
Ми не стаємо членами родини. Це про те що, і батьки , і фахівці- є експертами. Стикаючись з певною проблемою, батьки нібито розгублені, вони не мають власного досвіду виховання такої дитини. Їм здається, що експертом може бути тільки фахівець, наприклад, лікар або логопед. Насправді експертами ми стаємо не тому, що ми навчались чомусь, а тому, що ми практикуємо щось щодня. Батьки, які щодня бачать свою дитину, бачать її сильні сторони, бачать, що їй потрібно — вони експерти в цьому. Так само фахівці, які мають величезний досвід роботи з дітьми — також експерти. В об`єднанні цих експертних знань і досвіду є велика сила для підтримки дитини. Якщо говорити про партнерство, то не кожна сім’я має досвід партнерства. Тому одним із завдань фахівця раннього втручання —є формування довірливих відносин, дати батькам розуміння, що їх знання дуже цінні й важливі.
Наталія Шовак, керівниця відокремленого підрозділу Української асоціації раннього втручання в Закарпатській області:
Послугу раннього втручання на Закарпатті ви почали впроваджувати 2007 року. Сьогодні ви працюєте на базі реабілітаційної установи. Чи є на Закарпатті попит на цю послугу?
У нашій області працює чотири команди, розподілені за районами. Адже Закарпатська область — це особливий регіон. У нас є віддалені села, де дуже важко з комунікаціями. У нас дуже велика команда, яка працює саме над інформуванням людей, щоб вони знали, що мають таку можливість. Ми працюємо з кількома сім’ями. Ці люди вже зрозуміли, що таке послуга раннього втручання. Ми налагоджуємо контакти довіри в цих родинах і працюємо.
Катерина Болтушкіна, керівниця відокремленого підрозділу Української асоціації раннього втручання в Київській області:
Ви є членкинею Української Асоціації раннього втручання. Які переваги ви отримали, долучившись до колег із різних куточків України?
Належність до фахової спільноти — це дуже важливо. Ми можемо обмінюватися досвідом, скеровувати родину до найближчого відділення раннього втручання. Адже найголовніша відмінність послуги раннього втручання — це те, що її надають у природному середовищі. Тобто родина має змогу отримувати її там, де дитина росте й розвивається. Може щодня працювати над тим, що потрібно для розвитку дитини. Родина починає розуміти, що навіть столові ложки, стільчики, подушки — усе, що є в хаті, — це прекрасний матеріал для розвитку дитини.
Матеріал підготовлено у межах проєкту «Перспектива для дітей з інвалідністю в Україні», який реалізує Українська Асоціація раннього втручання за фінансової підтримки SOFT Tulip Foundation та Wilde Ganzen Foundation.
