У прифронтовому Харкові життя підлітків докорінно змінилося: і їхні щоденні звички, і психологічний стан. Більшість навчається онлайн, молоді люди рідше виходять із домівок і бачаться з друзями. Навіть за наявності зв’язку й можливості спілкуватися в соцмережах — це не замінює живого контакту. До цього додаються постійні повітряні тривоги, трагічні новини — вони впливають на емоційне тло, спричиняють відчуття небезпеки.
У складних умовах набувають великого значення місця, де можна просто побути серед своїх: поговорити, помовчати, відчути підтримку. Такими місцями стали Клуби для дівчат, які працюють у Харківській і Сумській областях. Це простори для дівчат 12–18 років, де вони зустрічаються, навчаються, діляться думками.
Ця ініціатива реалізується за сприяння UNICEF і спрямована на попередження гендерно зумовленого насильства та на підтримку дівчат. Проєкт запроваджує БО «Світло Надії» у партнерстві з ГО «Центр євроініціатив». Загалом діють 47 Клубів, із них 25 — у Харківській області, десять — у самому місті.
«Мета Клубів — не лише запобігання насильству, а й підтримка емоційного благополуччя дівчат та їхньої активної участі в житті громад», — зазначає Діана Дубинська, регіональна асистентка Клубів.
Зустрічі відбуваються один-три рази на тиждень у форматі інтерактивних занять. Дівчата обговорюють безпеку, здоров’я, гендерну рівність і розвивають корисні життєві навички. У Клубах є простір для творчості та спілкування. Окремо розвивають напрям кар’єрного консультування: з індивідуальними консультаціями, онлайн-заняттями та зустрічами із представницями різних професій.
Ці Клуби створені не лише для дозвілля. Вони мають ширшу мету: сприяти гендерній рівності, допомогти дівчатам краще розуміти свої права, розвивати впевненість у собі, критичне мислення та навички спілкування. Окрему увагу приділяють темам безпеки, особистих кордонів, профілактиці та протидії гендерно зумовленому насильству — аби дівчата навчилися захищати себе, розпізнавати небезпечні ситуації та не залишатися із проблемами наодинці.
Фасилітаторка Клубу для дівчат у «Хабі 057» Ірина Абдурахманова пояснює, що головне — це атмосфера:
«Як психологиня, я працюю з дівчатами та бачу, наскільки їм важливо мати місце, де їх слухають і не оцінюють. У Харкові такого досвіду зараз дуже бракує».
За словами Ірини, багато підліток звикли стримувати емоції, залишати їх при собі, і Клуб стає першим простором, де можна поступово почати говорити.
Для 13-річної Насті подібний досвід став дуже особистим:
«Для мене цей Клуб — як коло друзів, де я можу поділитися страхами, бажаннями, усім, що мене турбує. Тут я почуваюся на 100% комфортно».
Особливо цінне, що поруч є люди, які мають схожий досвід. Вона каже, що раніше тримала все в собі, а тепер їй легше говорити про почуття.
«Ми всі щось пережили через війну. І тут мене розуміють без зайвих пояснень», — додає Настя.
Таке розуміння не виникає одразу, а з’являється поступово. Ірина каже, що дівчата часто приходять насторожені, але з кожною зустріччю стають відкритішими.
«Спочатку вони можуть мовчати, придивлятися. Але потім починають ділитися, жартувати, підтримувати одна одну. І це дуже помітно», — зауважує фасилітаторка.
15-річна Тома вперше потрапила до Клубу для дівчат випадково, після іншої події в просторі. Вона не планувала залишатися, але атмосфера змінила її рішення. Із часом Клуб став для неї місцем, куди хочеться повертатися. Дівчина говорить, що почала краще розуміти особисті кордони та не боятися їх відстоювати.
«Ми просто спілкувалися, знайомилися, і мені стало дуже комфортно. Тут усі чуйні, розуміючі. Це про комфорт, радість і задоволення. Але водночас тут можна дізнатися щось важливе про себе», — розповідає Тома.
Зустрічі в Клубах проходять у різних форматах, і саме ця різноманітність допомагає утримувати інтерес. Це можуть бути тренінгові заняття, прості розмови в колі, рольові ігри, творчі заняття чи перегляд фільмів із подальшим обговоренням. Дівчата малюють, створюють колажі, грають у командні ігри, обговорюють життєві ситуації.
Паралельно вони отримують і практичні знання: дізнаються, як діяти у разі небезпеки, куди звертатися по допомогу, знайомляться з номерами гарячих ліній і корисними інформаційними ресурсами, зокрема laaha.org.
«Ми намагаємося робити зустрічі живими, аби кожна могла знайти щось для себе», — пояснює Ірина.
Важливо не лише говорити, а й давати можливість проживати досвід. Наприклад, через вправи чи обговорення ситуацій дівчата вчаться розпізнавати свої реакції, краще розуміти емоції, знаходити власні відповіді. Це допомагає їм почуватися в безпеці, упевненіше в реальному житті та приймати рішення, які відповідають їхнім потребам.
У Клубах не уникають складних тем. Тут говорять про права людини, стосунки та конфлікти, про визнання ролі дівчат у житті громади, про сприйняття власного тіла, особисті межі й безпеку. Тема насильства є наскрізною для всіх занять: її не виносять окремо, а поступово інтегрують у різні формати роботи. Дівчата вчаться розпізнавати небезпечні ситуації, знати, як діяти та де шукати допомогу.
«Це непрості розмови, але дуже потрібні. Ми не тиснемо, а поступово підводимо до цих тем», — каже Ірина.
Для 16-річної Христини Клуб став способом повернути в життя відчуття нормальності. Вона дізналася про нього через шкільний парламент і прийшла з подругою. Спочатку було трохи ніяково, але це швидко минуло.
«У мене навчання онлайн, дуже не вистачало живого спілкування. Тут на кожній зустрічі ми говоримо на різні теми, обговорюємо життєві ситуації, дізнаємося щось нове», — розповідає дівчина.
Христина додає, що завдяки Клубу відчула більше впевненості у спілкуванні:
«Це місце, де можна трохи відпочити від навчання та переключитися».
Клуби відкривають для дівчат можливості для подальшого розвитку, зокрема у виборі майбутнього шляху. Координаторка Клубів для дівчат у Сумській і Харківській області Лариса Кондратенко пояснює, що цей напрямок є важливою частиною роботи:
«Наші Клуби для дівчат — це значно більше, ніж просто зустрічі. Це простір, де поєднуються підтримка, розвиток і натхнення. Тут є тренінги з попередження гендерно зумовленого насильства, творчі майстерні, школи лідерства, кіноперегляди, живі бібліотеки та зустрічі з тими, хто надихає».
Окрему увагу приділяють кар’єрному спрямуванню. Дівчата долучаються до індивідуальних і групових консультацій, тренінгів із цифрових навичок і професійного розвитку.
«А зовсім скоро з’явиться особливий довідник для дівчат: не просто книжка, а справжній щоденник можливостей. У ньому можна фіксувати свої досягнення, вчитися створювати резюме та готуватися до співбесід», — анонсує Лариса.
У цьому довіднику є незвичайні завдання: наприклад, «розмалювати слона». Чому саме слона, Лариса поки що залишає інтригою: відповідь, за її словами, можна знайти, завітавши до будь-якого дівочого Клубу.
Ірина зізнається, що її найбільше надихає, як змінюються дівчата з часом:
«Вони стають сміливішими, більше довіряють собі, не бояться висловлювати думку, і водночас залишаються дуже щирими».
Попри всі складнощі, підлітки продовжують мріяти, будувати плани і шукати себе. І дуже важливо мати місце, де тебе приймають.
Якщо тобі від 12 до 18 років, ти живеш у Харкові або в іншому місті чи селі на Харківщині — ти можеш стати учасницею Клубу для дівчат. Аби приєднатися, напиши про своє бажання у Facebook чи в Instagram проєкту.
Там, де багато невизначеності, Клуби для дівчат стають точками опори. Просторами, де можна знайти підтримку, нові знайомства й відчуття спокою. Місцями, де поступово з’являється впевненість: у собі, в інших, у тому, що ти маєш право бути собою.
Проєкт ЮНІСЕФ спрямований на створення можливостей для розвитку та інтеграції вразливих груп у суспільство в Харківській і Сумській області реалізується БО «Світло надії» в партнерстві з ГО «Центр євроініціатив».
