Минуло три роки, як росія розпочала повномасштабну війну з Україною. До цієї дати онлайн-платформа Svidok.org проголосила флешмоб зі збору свідчень українців про війну.
Поділитися воєнним спогадом може кожен. На платформі Svidok.org усі свідчення є анонімними. Після публікації з персональних даних відображається лише населений пункт, де відбувалися описані в нотатці події.
«Ми чули звуки вибухів, відправляли близьких людей на фронт, волонтерили, рятували тварин, виховували дітей і навчалися в умовах постійних викликів. Ми допомагали тим, хто змушений був покинути все і почати життя в інших містах. Нам є чим поділитися! Цей пережитий досвід має почути світ, щоби побачити очима свідків те, що відбувається в Україні», — закликає Юлія Михайлова, комунікаційниця Svidok.org.
Аби зберегти свій спогад, потрібно зареєструватися на svidok.org, скористатися телеграм-ботом @SvidokNoteBot або безплатною телефонною лінією за номером 0 800 507 480. До свідчень можна додавати фото й відео.
Про що українці вже поділились на Svidok.org
На платформі Svidok.org уже зареєстровані понад 4 000 українців, які щодня діляться своїми історіями. Ось кілька з них. Імена змінені з міркувань безпеки.
«Ця ніч мені запам’ятається назавжди… Ніч на 30 січня 2025 року, близько 0:18, стався вибух у багатоповерхівці в одному зі спальних районів міста. Я чула, як “Шахед” летить через мій будинок. У такі моменти дуже страшно, адже ніколи не знаєш, куди він прямує. За правилом двох стін я оперативно покликала всю родину, щоб сховатися, бо біля нас у цьому ж районі 17.11.2024 росія вдарила балістичною ракетою в сусідній двір. 15 секунд — і чуємо вибух. Ці емоції не передати словами. Спочатку ти відчуваєш страх, біль, розгубленість, тіло неконтрольоване, все тремтить від жаху. А потім — ненависть до росії. В голові завжди одне й те саме питання: “За що? Чому?”», — пише Людмила про атаку на Суми.
«Ось так виглядає дитячий садочок на Північній Салтівці. Деякі іграшки виглядають зовсім новими — моторошне відчуття, коли бачиш їх на тлі залізобетонних штирів», — розповіла Ольга.
«Я розпочав свій волонтерський шлях із 10 жовтня 2022 року, коли відбувся перший масований ракетний обстріл Києва, що спричинив початок блекаутів. Наступного дня приєднався до толоки небайдужих людей, з якими ми прибирали наслідки прильоту по житловому будинку. Тоді я відчув неймовірний приплив енергії згуртованості небайдужих людей, оперативній готовності зробити свій внесок у фізичну допомогу постраждалим. Принаймні, в ті дні я не міг просто сидіти вдома і чекати, поки хтось зробить усю справу», — розповідає Ростислав.
«1 000 днів, як мій брат не виходить на зв’язок із полону, куди потрапив, захищаючи Україну в місті Маріуполь…. Там вони з побратимами тримали оборону Азовсталі та показали всьому світу силу й незламність! Мій брат не просто військовослужбовець, він воїн!.. Я б хотіла, щоби про мого сильного та хороброго брата знало як можна більше людей!», — поділилась Ольга.
Таких опублікованих історій на платформі Svidok.org понад 2 500. А нерозказаних — мільйони! Зараз не час мовчати. Про щоденні обстріли росією, про руйнування будівель унаслідок ракетних атак, про воєнні та екологічні злочини, поранення, окупацію, вимушену евакуцію, блекаути, про навчання в укриттях, волонтерство або адаптацію до життя в умовах війни, про те, як ви почуваєтеся — ваша історія важлива!
Чому варто залишати свідчення
Анонімні свідчення про воєнні та екологічні злочини команда онлайн-платформи передає Офісу генпрокурора та Міжнародному кримінальному суду. Понад 250 історій, залишених на Svidok.org, долучили до досудових розслідувань.
У США провели сім виставок, присвячених темі повномасштабної війни росії в Україні. У Нью-Йорку, в Каліфорнії, у Вашингтоні іноземці побачили наслідки ворожих атак очима людей, чиї міста і села щодня стикаються з російською агресією.
«Ми бачимо, що підтримка України у світі зменшується. Нам потрібно змінити ситуацію та показати згуртованість. Варто голосно говорити, що йде повномасштабна війна, яку росія, і тільки росія розв’язала. Саме персональні історії допоможуть іноземцям краще зрозуміти, через що проходять українці щодня. Адже статистика й новини у ЗМІ не дають повної картини. Тому час голосно розказати правду», — закликає Олена Кук, директорка з контенту та комунікацій платформи Svidok.org.
Персональні історії посилюють голос українців за кордоном. А головне — унеможливлять спроби росії маніпулювати фактами, викривляти інформацію про події.
Поділіться своєю історією на Svidok.org. Світ має почути правду!
Svidok.org — захищена соціальна онлайн-платформа спогадів українців про війну, де люди анонімно описують досвід життя під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ідея створити відкритий простір для документування правди про війну належить групі небайдужих громадян і друзів України у партнерстві з AI for Good Foundation.
Аби зберегти спогад, потрібно зареєструватись на svidok.org, скористатися телеграм-ботом @SvidokNoteBot або безплатною телефонною лінією за номером 0 800 507 480.
Кожна людина може розповісти на платформі, як переживає щоденні обстріли росії, стала свідком руйнування, отримала поранення, пережила окупацію, про вимушену евакуацію, волонтерство, адаптацію до життя в умовах війни, навіть власні роздуми чи творчість. Також до тексту можна додавати фото та відео.
Свідчення про воєнні злочини росіян уже передані до Міжнародного кримінального суду та Офісу Генпрокурора, розповіла директорка з комунікацій Svidok.org Олена Кук.
«Ми напряму контактуємо з представниками МКС щодо передачі свідчень українців про злочини рф під час війни. Деталі передачі свідчень конфіденційні з міркувань безпеки. Трибунал виявляє великий інтерес до таких персональних історій», — зауважила вона.
Олена Кук наголошує: платформа має кілька рівнів захисту, що дозволяє зберігати анонімність дописувачам. Лише розслідувачі можуть сконтактувати з ними через спеціальний аккаунт і лише з дозволу людини. Додатково також створено механізм фіксації спогадів для українців, які перебувають на тимчасово окупованій території.
«Якщо людина перебуває на окупованій території, може поставити спеціальну помітку. Тоді її допис опублікують, лише коли їй вже нічого не загрожуватиме», — каже Олена.
Платформа надійно захищена від кібератак. А сервери, які зберігають спогади, фізично розташовані у Німеччині та США, тож росіяни не можуть напряму атакувати їх і стерти свідчення.
«Часто дописи українців у соцмережах блокують, або ж вони губляться у потоці інформації. До прикладу, зараз складно знайти деякі знамениті фото й відео 24 лютого, не кажучи про 2014 рік. А все це важливо зберегти, аби росія не змогла маніпулювати фактами. Щоби все, що ми пережили, не було марним. Саме тому ми хочемо зберегти історію кожного українця на надійному порталі Svidok.org», — пояснює Олена Кук.
На платформі постійно реєструються іноземні журналісти. Є медійники з авторитетних видань The Times, The Economist, Le Monde. Вони можуть сконтактуватися з українцями через спеціальний захищений аккаунт і використати свідчення у своїх матеріалах.
За словами Олени Кук, розробники відслідковують активність на сторінці. Згідно з останніми даними, на «Свідок» щодня заходять тисячі людей за кордоном. Вони відгукуються на персональні історії українців, бо ті допомагають краще усвідомити жахіття війни, ніж новинні заголовки.
