Це партнерський матеріал
Харківський бізнес сьогодні — без перебільшення, унікальний кейс сучасної економіки. В умовах війни, попри постійні обстріли, близькість до кордону з країною-агресоркою та логістичні виклики, місцеві підприємці не просто виживають, а трансформуються, розширюють сфери діяльності та навіть відкривають нові бізнеси.
Водночас економічне відновлення міста та області потребує системних рішень, які поєднують міжнародну експертизу, місцеве лідерство та реальні потреби ринку.
Повномасштабна війна принесла в Харків руйнування інфраструктури, масове переміщення населення як в межах України, так й за кордон, призвела до порушення ділової активності в регіоні.
Helvetas — незалежна швейцарська організація, що займається міжнародним співробітництвом у сфері відновлення та розвитку економіки — проводила за підтримки Швейцарії дослідження стану і потреб підприємств Харкова. Респонденти розповіли про свої досягнення, проблеми, сподівання та очікування.
Три чверті, 75% опитаних підприємств повідомили про зменшення доходу у 2023 році, і лише кожне десяте — про зростання. 70% підприємств відчувають брак клієнтів і замовників, дефіцит кадрів через переміщення населення, мобілізацію чоловіків і скорочення обсягів виробництва. Майже третина респондентів відчувають брак обладнання, його знос поруч із застарілими технологіями.
Лише третина респондентів є членами бізнес-об'єднань. Серед основних причин неучасті в бізнес-об'єднаннях є відсутність такої необхідності та недостатність інформації про переваги кооперації.
Майже половина, 49% підприємців, не знають про підтримку від місцевої влади. Водночас 84% респондентів хотіли би брати участь у програмах підтримки бізнесу.
Від місцевої влади бізнес очікує на фінансову допомогу, пільги на сплату місцевих податків і зборів, інформаційну підтримку.
Більшість не отримувала допомоги з боку міжнародних організацій через необізнаність. Виробничі підприємства Харкова хотіли б одержати від цих організацій фінансову (грантову) підтримку, обладнання, допомогу у виході на міжнародні ринки та в пошуку нових партнерів. Частина учасників потребує альтернативних джерел електроенергії, встановлення сонячних панелей, заміни російського програмного забезпечення.
Є позитивна динаміка: 62% підприємців прогнозують активний чи помірний розвиток бізнесу. Для двох третин важливим є розвиток нових напрямків бізнесу. Більше половини респондентів налаштовані на започаткування експортної діяльності. Попри повномасштабну війну, бізнес Харкова налаштований позитивно та планує свій розвиток. Жоден із опитаних не планує призупиняти або закривати бізнес.
Харківська міська рада активно підтримує бізнес і всіляко намагається зберегти його в місті. Допомога міської ради та держави — податкові пільги, грантові програми, інвестиційні проєкти та адміністративна підтримка — ці заходи спрямовані на те, аби допомогти підприємцям вистояти й розвиватися в умовах війни. Про це розповіла директорка Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міськради Вікторія Китайгородська.
До прикладу, Харківська міська рада своїми рішеннями з 1 квітня 2024 року звільнила юридичних осіб і ФОПів від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та єдиного податку (платники 4-ї групи). Це зменшило фінансове навантаження на підприємців, дозволило спрямовувати обігові кошти на закупівлю матеріалів, обладнання, виплату зарплат.
Діє Програма підтримки розвитку підприємництва у Харкові на 2018–2030 роки, відповідно до якої підприємцям надається часткова компенсація з міського бюджету відсоткових ставок за кредитами. Ця компенсація надається на бізнес-проєкти, які передбачають придбання й модернізацію основних засобів виробництва, нежитлової нерухомості чи земельних ділянок; на їхнє будівництво, ремонт, на придбання об'єктів інтелектуальної власності.
Також діє ваучерна підтримка місцевих товаровиробників за участь у виставково-ярмаркових заходах. Це відкриває локальним брендам шлях до нових ринків і міжнародного партнерства. Підприємці можуть звертатися за фінансовою допомогою для просування своєї продукції. Розмір ваучера становить 50% від фактичних витрат, але не більше 100 тисяч гривень на рік.
ЦНАПи сприяють спрощенню адміністративної діяльності. Тут підприємці можуть швидко зареєструвати свою справу, визначитися з формою оподаткування, оформити необхідні дозволи та отримати фахові консультації. На базі шести ЦНАПів працюють «єдині вікна» для бізнесу від Kharkiv Business Hub, міського соціального проєкту Харківської міськради. Він допомагає підприємцям знаходити грантові можливості, консультує щодо експортно-імпортних операцій, надає інформацію про програми підтримки від міста, держави й міжнародних фондів.
Загалом це важлива підтримка з боку місцевої влади для підприємців, які інвестують у власну справу навіть зараз.
Попри війну, місцеві бізнеси дають собі раду, вирішують проблеми, відновлюються: передусім тому, що є для кого працювати. Підприємці активно інтегруються у державні програми. До прикладу, 564 мешканці Харкова протягом 2025 року долучилися до програми «Власна справа» в межах урядового проєкту «єРобота».
За даними Харківського обласного центру зайнятості, 542 особи отримали мікрогранти на відкриття чи розвиток власного бізнесу, а 22 учасники бойових дій скористалися спеціальними грантами для ветеранів. Загальна сума фінансування склала 255,3 мільйона гривень.
А в січні 2026 року 39 мешканців Харкова долучилися до «Власної справи». Підприємці спрямовують гранти в медицину, освіту, громадське харчування, роздрібну торгівлю, індустрію краси, виробництво мобільних будинків тощо.
Стратегічними партнерами для харківського бізнесу стали громадська організація «Асоціація приватних роботодавців» і Helvetas — незалежна швейцарська організація, що займається міжнародним співробітництвом у сфері відновлення й розвитку економіки.
Вони реалізують консультування, посилюють бізнес-моделі, що створюють продукцію з доданою вартістю, допомагають підприємствам розширювати експортний потенціал, організовують навчальні візити й заходи, які сприяють обміну досвідом і зародженню нових бізнес-партнерств серед підприємців, які не чекають закінчення війни та ліпших часів і вже зараз діють, приймають рішення та шукають нові можливості. Ці організації надають гранти й забезпечуючи системність, якої часто бракує, підприємцям, чия мета — не просто вижити, а вивести бізнеси на новий рівень.
У Харкові підтримка бізнесу вибудувана як модель співпраці трьох сторін: міжнародного партнера, бізнес-спільноти та міської влади. Helvetas забезпечує аналітичну основу, розробляє концепції рішень та створює умови для пілотування інструментів підтримки. «Асоціація приватних роботодавців» реалізує їх на практиці, працюючи безпосередньо з підприємцями. Міська влада інтегрує ці рішення у муніципальну інфраструктуру.
«Ми постійно аналізуємо потреби економіки та ринку праці, щоб спрямовувати ресурси туди, де вони дадуть найбільший ефект: іноді бізнесу потрібне фінансування, а іноді — знання та нові зв'язки, щоб адаптуватися до змін воєнного часу.
Разом із партнерською організацією “Платформа розвитку міста” та Офісом реформ Харкова ми провели дослідження потреб виробничих підприємств міста і виявили, що три чверті підприємств очікують на підтримку щодо виходу на міжнародні ринки та пошуку нових партнерів. Для 63% опитаних важливим є отримання консультаційної підтримки, а для 64% — участь у семінарах та тренінгах. Відтак у межах різних проєктів Helvetas надано приблизно 2 000 консультацій підприємцям.
Випробувавши цей підхід із бізнес-асоціаціями, ми разом із Департаментом адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міськради поширили цю модель на шість Центрів надання адміністративних послуг. Тут запрацювали точки консультування підприємців, щоб зробити експертну допомогу максимально доступною. Це також дозволило зробити підтримку частиною міської економічної інфраструктури, а не окремою проєктною активністю», — розповідає керівниця програм Helvetas Анастасія Костюченко.
Для міста підтримка партнерів, що працюють над відновленням та підсиленням малого та середнього бізнесу означає збереження робочих місць і підсилення податкової бази — тобто стабілізацію економіки навіть в умовах воєнної невизначеності.
Олександр Чумак, президент «Асоціації приватних роботодавців»:
«Важлива частина екосистеми — кооперація. Helvetas забезпечує ресурс і стандарти, АПР працює “на землі” й тримає контакт із бізнесом, а місцева влада може підхоплювати рішення й вбудовувати їх у місцеві програми і додавати сервіси. Саме тому ми хочемо говорити про відновлення через історії успіху — як доказ, що підтримка працює, коли вона системна й коли в підприємця є маршрут, який веде до результату
Ми називаємо це “Маршрут підприємця”: зрозумілий шлях, який перетворює розрізнені послуги на результат підтримки в умовах війни, коли бізнес працює під сирени, ризики, перебої з енергетикою і постійну невизначеність. Людина приходить із конкретною проблемою: втратив ринки, потрібен перезапуск, бракує обігових коштів, плутається в податках і не бачить, як продавати в нових умовах — і далі проходить послідовні кроки.
Діагностика запиту — навчання й практичні інструменти — індивідуальні консультації й менторство — план дій (бізнес-план або план відновлення) — підготовка до можливостей (грантові програми, партнерства, нові канали збуту) — супровід до перших вимірюваних змін. Це і є екосистема в дії: кожен елемент підсилює інший, а підприємець не залишається сам на сам після тренінгу чи разової консультації.
Ключове, що робить цей маршрут можливим, — довготривала підтримка міжнародного партнера. Підтримка Helvetas триває з 2023 року, і ця сталість дає нам спроможність не “разово провести захід”, а побудувати працюючу модель, утримувати команду, тримати якість сервісів і нарощувати довіру бізнесу. У Харкові, де небезпека і тиск є не тлом, а щоденною реальністю, підприємцю потрібні не гасла, а впевненість, що підтримка доступна: сьогодні, завтра і коли він дозріє до наступного кроку для зростання.
Ми бачимо ефект у простих речах: з'являються реальні бізнес-плани, підприємці знаходять нові канали продажів, залучають фінанси, повертають робочі місця і створюють нові — попри війну».
Ми поговорили з підприємцями, які змогли розвинути бізнес завдяки Helvetas і «Асоціації приватних роботодавців», про їхні проблеми, здобутки, бачення перспектив: власних і нашого міста. Ось їхні історії.
«Харків тримається завдяки синергії бізнесу й міста. Паніка — це розкіш, яку бізнес собі дозволити не може»
Ольга Куценко, очільниця підприємства Biola з виробництва біодобавок
1. Розкажіть, будь ласка, про вашу справу: чим ви займаєтесь, як вона розвивалася до війни та під час неї, а також як взаємодієте з міською владою впродовж цього часу.
Понад 24 роки я очолюю підприємство Biola в Харкові. Ми виробляємо фітопрепарати: таблетки, капсули, рослинні олії та продукти клітковини для підтримки здоров'я жінок, дітей і родин загалом. Наш фокус — натуральна сировина, технологічна дисципліна та відповідальність перед споживачем. До повномасштабної війни підприємство стабільно розвивалося: ми розширювали асортимент, інвестували в обладнання, вибудовували партнерську мережу по Україні та готувалися до масштабування на зовнішні ринки.
Щодо взаємодії з міською владою — Харків тримається завдяки синергії бізнесу й міста. Комунікація відбувається в робочому форматі: питання безпеки, інфраструктури, підтримки підприємств. В умовах війни немає політики: є спільна задача вижити, зберегти економіку нашого регіону.
2. Як війна вплинула на вашу роботу та повсякденне життя підприємця?
24 лютого все змінилося. Харків — прифронтове місто. Частина співробітників евакуювалися, логістика зупинилася, були перебої зі світлом. Але виробництво ми не закрили, а прийняли рішення: працюємо системно, з холодною головою. Ми стали гнучкішими, переформатували продуктовий портфель, посилили напрямки детоксу та антистресу — бо запит суспільства змінився. З'явилися продукти для військових.
Війна прибрала ілюзії. Залишила тільки головне. Як керівник, ти більше не плануєш на п'ять років уперед: плануєш на тиждень, на місяць. Постійний ризик, тривоги, відключення електроенергії, дефіцит кадрів — це нова реальність. Водночас війна зробила нас сильнішими управлінцями. Ми оптимізували витрати, переглянули ланцюги постачання, автоматизували частину процесів.
На особистому рівні — це постійна відповідальність. За те, щоб підприємство не зупинилося. За людей, їхню заробітну плату. З'явилася жорстка фінансова дисципліна. Війна навчила швидкості прийняття рішень і внутрішній тиші. Паніка — це розкіш, яку бізнес собі дозволити не може.
3. Підтримка Швейцарії: як вона допомогла продовжувати чи розвивати бізнес?
Грант від Helvetas став для нас не просто фінансовою підтримкою, а інструментом стратегічної стабілізації. Ми спрямували кошти на модернізацію виробничих процесів та доукомплектацію обладнання. Це дозволило підвищити продуктивність, зменшити виробничі ризики, зберегти робочі місця, забезпечити безперервність випуску продукції.
В умовах війни будь-яка інвестиція — це не про зростання, а про виживання, і лише потім — про розвиток. Для нас цей грант став сигналом: український бізнес у Харкові бачать і підтримують. А це додає внутрішньої сили.
4. Які головні труднощі вам доводиться долати зараз і як ви їх вирішуєте?
Це вже давно не просто бізнес, а щоденна відповідальність перед людьми, які у нас працюють, і перед містом, яке тримається. Ми працюємо у прифронтовому місті під постійною загрозою обстрілів. Організація безпечного робочого процесу й фінансове планування — стратегічні завдання.
Серйозна проблема — кадровий дефіцит. Частина фахівців виїхала, частина змінила професію. Доводиться інвестувати в навчання нових людей і формувати внутрішній кадровий резерв. Ще виклик — зниження купівельної спроможності. Люди обережно витрачають кошти, це впливає на обсяги реалізації. Ми реагуємо через оптимізацію асортименту, концентрацію на продуктах з відчутним ефектом і гнучку цінову політику.
Перебої з електропостачанням, подорожчання електроенергії й логістичних перевезень збільшують собівартість продукції. Ми шукаємо внутрішні резерви, модернізуємо процеси, контролюємо витрати. Попри все, працюємо. Бо економіка міста тримається не на гаслах, а на підприємствах, які щодня відкривають виробничі двері.
5. Що б ви порадили іншим підприємцям, які хочуть працювати під час війни або розвивати свій бізнес у складних умовах?
Перше — чесно оцініть ресурси. Не романтизуйте ризики. Друге: зосередьтеся на одному-двох сильних продуктах, бо під час турбулентності широка лінійка — це розпорошення. Третє: будуйте партнерства, нині виживають не одинаки, а екосистеми. Четверте: тримайте фінансову дисципліну. Гроші під час війни — це кисень.
А найголовніше — зберігайте сенс. Якщо бізнес дає людям здоров'я, безпеку, підтримку — він потрібен. Ми працюємо у Харкові не тому, що легко. А тому, що це наш дім. Економіка країни складається з таких рішень: залишитися, працювати, розвиватися.
Як керівник виробництва скажу відверто: бізнес у Харкові працює не для прибутку, а заради збереження людей, команди, економічної стійкості міста. Ми продовжуємо виготовляти український продукт, зберігати робочі місця, сплачувати податки. Я переконана: підтримка місцевого бізнесу — частина оборони країни. Це інвестиція в стійкість регіону. Харків — місто сильних підприємців, і бізнес тут не здається.
«Не кричати на шторм, а зміцнювати пліт: важливо сфокусуватися на тому, що можеш змінити»
Ернест Лобанов, засновник першої в Україні шинопекарні Tirex
1. Розкажіть, будь ласка, про вашу справу: чим ви займаєтесь, як вона розвивалася до війни та під час неї, а також як взаємодієте з міською владою впродовж цього часу.
Чому ми міняємо періодично шини? Стирається протектор, і шина не здатна виводити воду, бруд і сніг. А якщо відновити товщину протектора, шини можна використовувати повторно. Чим й займається шинопекарня Tirex, яку я з батьком заснував у 2017 році.
Це перше таке виробництво в Україні. Ми виготовляємо шини в понад 30 популярних моделях. Цій технології понад 100 років, вона використовується у відновленні легкових, вантажних, авіаційних і крупногабаритних шинах. Єдині шини, які ви можете купити в Україні, — мого виробництва, заводу «Росава» та імпортовані.
Щодо роботи з державою. Я переміг на конкурсі Українського ветеранського фонду для ветеранського бізнесу — це дуже допомогло відновити роботу виробництва під час війни. А коли почалися відключення електроенергії та стало абсолютно неможливо працювати — нас підтримала Харківська ОВА генератором. Він забезпечує незалежність від відключень.
2. Як війна вплинула на вашу роботу та повсякденне життя підприємця?
На початку війни я доставляв гуманітарні вантажі до Харкова на потреби ЗСУ. Потім долучився до лав ЗСУ в складі 228-го батальйону 127-ї бригади ТрО. Наш батальйон заступив на передові позиції від Сумської до Запорізької областей, я займався автослужбою та керування ударними й розвідувальними дронами. На честь шинопекарні я взяв позивний Tirex: хотів асоціюватися зі власною справою.
Через півтора роки я списався зі ЗСУ та запік перші шини рівно через два роки від початку війни. Я виготовляю найдоступніші шини на ринку, тож продукція користується попитом у водіїв, спортсменів, в армії. Ми щороку передаємо на потреби побратимів із ЗСУ легковантажні та позашляхові шини на суму понад 100 тисяч гривень. У 2025 році допоміг побратиму, який втратив кінцівку, відкрити шиномонтаж «Шинороби». Цей проєкт реалізовано за кошти кількох програм, включаючи Helvetas.
3. Підтримка Швейцарії: як вона допомогла продовжувати чи розвивати бізнес?
Одразу після демобілізації з лав ЗСУ я розпочав готувати виробництво. Ринку, до якого я підлаштовувався роками — не існувало, складські залишки передані на потреби військових, заготовленні каркаси згоріли вщент під час окупації, не вистачало фінансів на запуск.
Знайомі порекомендували Олександра Чумака та «Асоціацію Приватних Роботодавців». Там мене запросили на курс «Перебудова бізнесу під час війни», що впроваджується за підтримки швейцарської організації Helvetas. На курсі я освіжив знання, познайомився з новими людьми, отримав рекомендації з грантрайтингу та менторство.
Після оцінки поточних потреб я зрозумів, що для покращення бізнесу бракує інфраструктури. Уже на початку наступного року відновив роботу виробництва, отримав грантову підтримку в трьох конкурсах.
Подавшись на конкурс грантової підтримки від Helvetas, ми змогли придбати: датські спеціальні ножі для шин, термостійкі бутилові камери для запікання шин, додаткову ступінь водопідготовки для парового котла, планшет для роботи майстра, візок для розвоза шин на змаганнях. У мене довгий технологічний ланцюжок і багато обладнання — іноді все виробництво може стати із-за одного гвинтика.
Під кінець року я вже надавав консультації ветеранам. Розвиток припиняється там, де ми зупиняємось змінюватися.
4. Які головні труднощі вам доводиться долати зараз і як ви їх вирішуєте?
Харківський бізнес постійно видозмінюється. Почались обстріли — ховаємося під землю, потухло світло — запускаємо генератор, втратили можливість працювати — йдемо служити чи волонтерити. Не можемо отримати кредити та інвестиції — перемагаємо на грантових конкурсах, немає робітників — беремо учнів. Триває еволюція українців, наскільки б складно не було — це нас розвиває, змінює, робить сильнішими. У нас катастрофа, але ми вижили, працюємо, і це неймовірно.
5. Що б ви порадили іншим підприємцям, які хочуть працювати під час війни або розвивати свій бізнес у складних умовах?
Більшість технологій, які ми використовуємо, — побічні продукти війни: автомобільні, обчислювальні, інтернет... Зараз ми як у Кремнієвій долині військового протистояння. Є питання ефективності будь-якою ціною, а фінансовий успіх — питання часу.
Я хотів би порекомендувати мислити глобально й довгостроково, водночас тестувати і продавати продукт тут і зараз. Не кричати на шторм, а зміцнювати пліт: багато є проблем у державі, але важливо сфокусуватися на тому, що можеш змінити. Не треба повторювати чужий успіх — шукай свій. Ринок нині динамічніший за IT-індустрію, це вимагає постійно вчитись і створювати нове.
Я коли вперше побачив зібрану зі звалища шину, яка виходить як нова з-під преса, — це неймовірне захоплення. Кілька років знадобилось освоїти технологію та виготовляти шини, які не поступаються новим. Ми не винайшли шину, а дали їй друге життя.
«Що випромінюєш, те й отримуєш»
Наталія Марченко, співвласниця сімейної столярної майстерні Family work on wood
1. Розкажіть, будь ласка, про вашу справу: чим ви займаєтесь, як вона розвивалася до війни та під час неї, а також як взаємодієте з міською владою впродовж цього часу.
Ми з Куп'янська. Наша майстерня офіційно працює з 2017 року. До цього ми з чоловіком працювали в будівельному професійному ліцеї. А хобі чоловіка була столярна справа понад 20 років. У нас у Куп'янську всі меблі були зроблені власними руками: двері, вікна, все-все. А потім наш навчальний заклад закрили. Я стала підприємницею. Спочатку було важкувато, але потім ми почали розвиватися.
Куп'янськ — маленьке місто, там ринок обмежений. З'явилася людина, яка порадила спробувати 3D-різьблення. Я навчилася працювати з програмами, ми купили верстат. Просувалися через інстаграм, він наш основний канал продажів, клієнти приходять саме звідти. Ми працюємо під замовлення, у нас немає складу готової продукції: в Харкові це ризиковано. Ми враховуємо потреби замовника й створюємо індивідуальні вироби. Також робимо замовлення з логотипами. Зараз буває черга — від 10 днів до двох тижнів. У нас багато постійних клієнтів, дуже добре працює «сарафанне радіо».
2. Як війна вплинула на вашу роботу та повсякденне життя підприємця?
На початку війни ми були в Куп'янську. Людям стало не до наших виробів, жити там було неможливо. Ми були в окупації до червня. Потім, подолавши 3 000 км, проїхали через сусідню країну та Європу. Донька виїхала раніше, опинилася в Чернівцях, ми поїхали до неї. У Чернівцях нам запропонували робити ікони. Я потрапила в жіночий монастир, почула фразу: «Що випромінюєш, те й отримуєш». Я її добре запам'ятала.
Коли ми виїжджали з окупації, нам усюди допомагали люди: у Польщі в нас зламалася машина, нас годували, не брали грошей, підтримували. Ми були вражені ставленням.
У Чернівцях в інстаграмі я написала, що ми їдемо, і люди почали пропонувати допомогу, безкоштовне житло й майстерню. Ми почали знову працювати, у борг купили верстат. Ікони стали новим напрямком нашої роботи.
Через рік ми поїхали до Харкова. Господарі цього будинку пустили нас у літню кухню. Майстерня маленька, тісно, але ми працюємо, намагаємося адаптуватися.
3. Підтримка Швейцарії: як вона допомогла продовжувати чи розвивати бізнес?
Із багатьма клієнтами залишаються дружні стосунки. Пише якось дівчина: «Я хочу зробити замовлення». Це була Алла. Вона запросила мене до «Асоціації приватних роботодавців» на лекції, що проходили за підтримки швейцарської організації Helvetas . А згодом каже: «Спробуй написати грант». Я почала писати. І в цей час паралельно проходило навчання. Я записалася, ходила на заняття — і це мене витягнуло з пригніченого стану. Бо я сиділа в чотирьох стінах і нікуди не хотіла виходити. Це була важлива підтримка, аби набратися сил і натхнення.
Після навчання ми змогли отримали грант у 130 тисяч гривень і придбали верстати. Ми розширили можливості та підвищили продуктивність. Із Куп'янська вивезли маленькі верстати, максимальний розмір виробу був 28 см. А тепер — уже 36 см. Також ми зробили витяжку для чоловіка — теж завдяки гранту. Придбали стружковідсмоктувач, два верстати. Це дуже допомогло.
Коли виїхали з Чернівців, я намагалася писати, але тоді були проблеми з документами. А тут — вийшло. Команда Helvetas дуже підтримувала, дівчата допомагали — за це їм величезне спасибі. І АПР також. Це для мене ковток життя.
4. Які головні труднощі вам доводиться долати зараз і як ви їх вирішуєте?
Зрозуміло — світло. У нас низька напруга, верстати не тягнуть. Минулого тижня по 15 годин не було електрики. Проте з усіх клієнтів лише одна дівчина відмовилася, інші сказали: «Ми розуміємо, почекаємо». І я дуже вдячна цим людям. Загалом січень ми закрили, лютий — трохи гірше. Зараз користуємося генератором, нам його дали тимчасово. Але виникла потреба купити стабілізатор. Ми записалися в чергу — у харківських виробників півтора-два місяці очікування. Це знову кредит. Можливо, спробуємо написати ще одну грантову заявку.
5. Що б ви порадили іншим підприємцям, які хочуть працювати під час війни або розвивати свій бізнес у складних умовах?
Найскладніше і найважливіше — знайти людей, які хочуть працювати. Багато хто боїться, не має досвіду. Столярна справа здається важкою: пил, бруд, фізична робота. Та головне — не опускати руки. Кожен крок — це рух уперед. Потрібно бути гнучкими та пристосовуватися до умов. Бо що нам залишається — скласти руки? Ні.
«Не чекайте ідеального моменту. Моя справа — сенс вставати щоранку й бути саме тут»
Наталія Крупка, косметологиня
1. Розкажіть, будь ласка, про вашу справу: чим ви займаєтесь, як вона розвивалася до війни та під час неї, а також як взаємодієте з міською владою впродовж цього часу.
Я працювала в наймі у сфері косметології. Війна все змінила: довелося виконувати не лише функції косметолога, а й адміністратора, записувати клієнтів, закуповувати препарати. Тоді я зрозуміла, що готова відкрити власну справу. У мене був професійний досвід, бажання запроваджувати нові процедури. Був острах через нестабільність, проте й велике прагнення створити простір, реалізуватися як спеціаліст і підприємець.
2. Як війна вплинула на вашу роботу та повсякденне життя підприємця?
Суттєво. З'явилося відчуття постійної невизначеності, складно стало планувати навіть найближчі місяці. Як підприємцю, довелося швидко адаптуватися до нових умов: працювати під час тривог, змінювати графіки, підхід до фінансів. Принциповим стало знайти місце з автономним опаленням і потужним генератором, щоб у кабінеті завжди були світло й тепло. Бо моя робота — не лише процедури, а й створення безпечного простору, де люди одержать турботу, спокій і відчуття нормального життя.
3. Підтримка Швейцарії: як вона допомогла продовжувати чи розвивати бізнес?
Отримання гранту стало важливою точкою підтримки. Завдяки йому я змогла інвестувати в розвиток кабінету, оновити робочі процеси, підвищити якість послуг. Турбота про себе допомагає жінкам відновлювати внутрішній ресурс, відчувати життя у складний час. Більша кількість жінок у мене отримує сучасні косметологічні послуги за доступною вартістю.
Цей грант — не лише фінансова допомога, а знак довіри, підтримки малого бізнесу. Він дав мені змогу зберегти, розвинути справу, бути корисною громаді. Я придбала обладнання для роботи: апарат для підтяжки та омолодження шкіри, RF-ліфтинг із мікроголками, пристрій для ультразвукової чистки обличчя і коагулятор, апарат для видалення дефектів шкіри. Частину витрат я покрила власними коштами.
4. Які головні труднощі вам доводиться долати зараз і як ви їх вирішуєте?
Головні труднощі — нестабільність, неможливість довгострокового планування. Робота залежить від безпекової ситуації, відключень електроенергії, емоційного й економічного стану людей. Доводиться бути гнучкою: швидко приймати рішення, адаптувати графік роботи, оптимізувати витрати.
Важливою підтримкою є професійний розвиток, він надає впевненість, дозволяє пропонувати клієнтам ефективні рішення. Добре, що в місті проводять майстеркласи: залишаєшся в професійному середовищі, обмінюєшся досвідом з колегами. Найбільше допомагає фокус на людях: я намагаюся створювати простір довіри й стабільності.
5. Що б ви порадили іншим підприємцям, які хочуть працювати під час війни або розвивати свій бізнес у складних умовах?
Не чекати ідеального моменту, його просто не існує. Починати з того, що є, і рухатися маленькими кроками, навіть коли є страх і невпевненість. Війна навчила гнучкості, тому, що все можливо навіть у складних умовах, якщо є віра у власну справу. Варто постійно розвиватися, не боятися змінювати підхід. А найголовніше — пам'ятати, що свій бізнес — не лише робота й прибуток, а підтримка одне одного. Моя справа — сенс вставати щоранку й бути саме тут. Це моя мотивація. Вона дає сили працювати щодня, аби мої клієнти відчували турботу, спокій та отримували якісні послуги.
«Час втілювати мрію. Бізнес — не лише джерело доходу, а й способ лишатися корисною та підтримувати економіку країни»
Олена Лукашова, засновниця бренду дитячого одягу NaDity
1. Розкажіть, будь ласка, про вашу справу: чим ви займаєтесь, як вона розвивалася до війни та під час неї, а також як взаємодієте з міською владою впродовж цього часу.
Я виробляю одяг. Мій бізнес відкрився під час повномасштабної війни. Починати з нуля в умовах війни непросто, та водночас це змусило будувати бізнес усвідомлено: із чітким плануванням, оптимізацією процесів і фокусом на якості продукту.
У період становлення важливою була підтримка підприємницького середовища та доступ до інформації. Велику роль у моєму становленні як підприємниці відіграла «Асоціація приватних роботодавців». Я пройшла декілька навчальних курсів, організовані, зокрема, за підтримки Helvetas, які дали практичні знання й інструменти для ведення бізнесу: фінанси, стратегічне мислення.
Окрім навчання, цінним є те, що Асоціація формує середовище підприємців. Це простір для обміну досвідом, підтримки й відчуття, що ти не одна. Ми співпрацюємо з міською владою, з іншими українськими брендами, допомагаємо їм зростати. Я вдячна, що є міські ініціативи, освітні програми та партнерські організації, які допомагають малому бізнесу адаптуватися до реалій війни.
2. Як війна вплинула на вашу роботу та повсякденне життя підприємця?
До війни в мене була мрія мати бренд дитячого одягу. Але реалізація мрії завжди була не на часі. Може, так би і тривало, та я зрозуміла, що чекати немає чого: потрібно втілювати мрію. Це сталося влітку 2024 року. Я отримала грант від Державної служби зайнятості, купила обладнання, відкрила цех і почала будувати бренд дитячого одягу.
Війна впливає на все: на емоційний стан, на ведення бізнесу. Але те, що я починала і продовжую працювати під час війни, сформувало відповідальне ставлення до справи. Рішення мають бути виваженими, а не спонтанними. Бізнес став не лише джерелом доходу, а й способом лишатися корисною та підтримувати економіку країни.
3. Підтримка Швейцарії: як вона допомогла продовжувати чи розвивати бізнес?
Насамперед, це знання, які я отримала на курсах. Далі справа стала за обладнанням: коли розумієш, у якому напрямку рухатися, в голові швидко формулюється план дій, як досягти потрібного результату.
Як молодий підприємець, я стежила за інформацією про гранти для Харкова й області. Побачила програму від Helvetas, що підтримує таких, як я. Подала заявку й отримала грант із третього разу. Уперше це був 2024 рік. Тоді не мала достатнього розуміння, як правильно працювати із заявками, на що звертати увагу. Згодом розуміння з'явилося: я знову подала заявку, отримала грант і закупила обладнання. Завдяки цьому було створено два додаткові робочі місця для жінок із числа ВПО.
Я отримала трохи більше 90 тисяч гривень. На цю суму було придбано петельну машину. Завдяки ній вироби стали охайнішими, петлі набули професійного вигляду. Також купила термопрес. Його придбання допомогло зменшити час, який ми витрачаємо на дублювання деталей. Ще закупила частину матеріалів, тканину.
4. Які головні труднощі вам доводиться долати зараз і як ви їх вирішуєте?
Основні труднощі — нестабільність ринку, складність довгострокового планування, обмежені ресурси. Приміщення не прогрівається, складно організувати робочий час у комфортних умовах для працівниць. Відключення світла теж негативно впливають на графік роботи. Я намагаюся вирішувати це через поетапний розвиток, навчання, залучення програм підтримки та постійний аналіз: що працює найкраще саме зараз. Плани є на тиждень, два чи місяць, але далі планувати складно.
5. Що б ви порадили іншим підприємцям, які хочуть працювати під час війни або розвивати свій бізнес у складних умовах?
Якщо чесно, я би порадила сто разів подумати. Але якщо це мрія, до якої ти йшов довго, її треба втілювати в життя — аби не шкодувати, що не зробив цього. Я б радила не боятися починати у складний час, утім, робити це з опорою на знання та спільноту. Варто користуватися навчанням, грантовими програмами, підприємницькими об'єднаннями — такими, як АПР. Коли поруч є люди з досвідом, шлях стає значно легшим і зрозумілішим.
«Ми виграємо якістю та турботою про клієнта»
Ірина Толкачова, власниця клінінгової компанії Freedom
1. Розкажіть, будь ласка, про вашу справу: чим ви займаєтесь, як вона розвивалася до війни та під час неї, а також як взаємодієте з міською владою впродовж цього часу.
Я власниця клінінгової компанії Freedom. Ми працюємо з 2010 року. Допомагаємо мешканцям Харкова та області позбавлятися бруду: в домі, в голові, у душі. У 2010 році я купила франшизу, тоді це називалося універсальне прибирання. Починали з нуля: чим прибирати, як прибирати, як знаходити клієнтів — усе опановували самі.
Події 2014 року сильно вплинули. Ми втратили багато грошей, накопичення на квартиру. По-перше, різко впав курс долара. По-друге, у нас були кошти на короткострокових депозитах. Ми працювали з «Реалбанком». Із трьох депозитів повернули лише один. А найгірше — заблокували рахунок компанії. Гроші на рахунок заходили, а вивести їх було неможливо. Нам пропонували «вирішити питання» за 50% суми: половину заберуть, половину віддадуть. Ми не погодилися, втратили і свої гроші, і кошти підприємства. Відходили важко, але поступово змогли оговтатися.
2. Як війна вплинула на вашу роботу та повсякденне життя підприємця?
Ми не припиняли роботу повністю, до травня 2022 року мої дівчата ще працювали. Я намагалася підтримувати їх фінансово, щоби ніхто не залишився без грошей. Це мій колектив, я знаю, як їм важко. У травні дівчата були в Полтаві, згодом повернулися до Харкова, і ми почали відновлювати роботу.
Але майже всі клієнти — заводи, торгові центри, офіси — закрилися. До 90% бізнесів припинили діяльність. Частина підприємств релокувалася на захід України, частина просто зникла. У нас були об'єкти по 4 000 квадратних метрів, які ми обслуговували ще з 2010-го. Наприклад, ТРЦ «Караван» — ми відкривали його перед Новим роком після ремонту, працювали і вдень, і вночі. Залишилося кілька офісів. Під час війни з'явилися нові, але це зовсім не ті обсяги.
3. Підтримка Швейцарії: як вона допомогла продовжувати чи розвивати бізнес?
Про «Асоціацію приватних роботодавців» я знала ще з 2006–2008 років. Якось побачила сторіс знайомої, що вона проходить там навчання, яке Асоціація організувала за підтримки Helvetas. Це був уже третій потік, і я приєдналася. Про гранти я нічого не знала і, чесно кажучи, не вірила в них. Здавалося, це щось недосяжне. Навчання було від Helvetas, і нам сказали: хто пройде навчання та захиститься, може подаватися на грант. Я ризикнула й отримала 112 тисяч гривень.
Ми купили обладнання: професійний пилосос з акумулятором (37 тисяч), ще два менших акумуляторних пилососи, акумуляторні лампи та апарат високого тиску для миття фасадів і бруківки. Раніше ми брали його в оренду, а тепер маємо власний. З гранту ми сплатили 23% податку. Загалом це дуже допомогло. Завдяки акумуляторній техніці можна працювати навіть без світла.
4. Які головні труднощі вам доводиться долати зараз і як ви їх вирішуєте?
Відсутність платоспроможних клієнтів, 90% людей виїхали. Раніше ми обслуговували приватні будинки повністю: прибирання, прання, прасування, догляд за подвір'ям, навіть вигул собак. Команда з чотирьох людей раз на тиждень робила все. Були й майстри-чоловіки: робили дрібний ремонт, електрику, сантехніку. Зараз таких клієнтів майже немає, будинки продали та виїхали.
Найбільша проблема — реклама. Грантів на просування майже немає. А нормальне SEO коштує до 300 тисяч гривень — це дуже великі гроші для малого бізнесу.
Відповідальність величезна. Страхування в клінінгу не працює, тому за будь-які пошкодження відповідала компанія. Наприклад, якщо зіпсували річ, я купувала нову.
5. Що б ви порадили іншим підприємцям, які хочуть працювати під час війни або розвивати свій бізнес у складних умовах?
Перше — пройти навчання. Купити відро і пилосос — не означає стати клінінговою компанією. Навчання одного клінерa коштує 14 тисяч гривень, і це лише база. Є школи клінінгу, онлайн і офлайн курси. Це недешево, але необхідно. Спробувати варто. Конкуренція зараз жорстка, великі компанії працюють масово, без індивідуального підходу. А ми виграємо якістю та турботою про клієнта.
«Коли людина закохана у свою справу, вона робить її, попри все»
Валентина Денисенко, громадська діячка, фермерка, власниця господарства Green for you
1. Розкажіть, будь ласка, про вашу справу: чим ви займаєтесь, як вона розвивалася до війни та під час неї, а також як взаємодієте з міською владою впродовж цього часу.
Ми вирощуємо мікрозелень, маленькі паростки культур, які ми звикли бачити в іншому вигляді: редис, соняшник, горох, стручки гороху. Ми дорощуємо їх до п'яти сантиметрів. Їх можна споживати, додаючи до салатів або як окрему страву.
Почали цим займатися в 2017 році. Приїхали як переселенці до Харкова, шукали собі справу. Я дуже люблю землю, вирощувати рослини. Взагалі сіті-фермерство — це коли в місті ти можеш вирощувати рослини, і вони за якістю та смаковими властивостями приємні та цікаві. Ми нація, яка любить рослини і любить вирощувати. Живі рослини мають корисні властивості, дають можливість дбати про організм, імунітет і красу.
2. Як війна вплинула на вашу роботу та повсякденне життя підприємця?
Від 2017 року ми стрімко розвивалися. Отримали підтримку від центру зайнятості. У нас була велика теплиця на 300 квадратних метрів у Безлюдівській громаді. За три роки ми стали найбільшим виробником мікрозелені в Харківській області, увійшли до трійки найбільших виробників в Україні. Але війна зламала плани. Стало небезпечно, ми згорнули теплицю та переїхали в приміщення в Харкові. Влітку 2022 року ми знову виростили продукцію, відновили роботу з усіма супермаркетами, з якими працювали до війни. Це радує, бо покупці мають право споживати продукти, до яких звикли.
3. Підтримка Швейцарії: як вона допомогла продовжувати чи розвивати бізнес?
Із переїздом у приміщення потрібно було по-іншому облаштувати ферму. Я знайшла запрошення Helvetas взяти участь у грантовій програмі. Написала заявку, зазначила, що нам потрібне професійне обладнання для переробки, бо ми зрізаємо мікрозелень і фасуємо її в упаковку. Helvetas нам допоміг. Сума була 117 тисяч, вона дала нам змогу купити мийку з нержавійки, столи, стелажі, облаштувати ферму. Це дуже допомогло.
4. Які головні труднощі вам доводиться долати зараз і як ви їх вирішуєте?
Від початку війни обсяг продукції зменшився до 10%, зараз ми підняли його до 30–40% від довоєнного рівня. Зменшився попит: багато людей виїхали. Також ми залежимо від електроенергії та опалення, холод шкодить, ріст уповільнюється. Взимку — наш сезон, але через відсутність світла та опалення ми втрачаємо кошти. Є проблеми з насінням: складно знайти якісний матеріал для посадки. Іноді здається, що це не бізнес, а хобі, бо великого прибутку не приносить. Але ми не опускаємо рук: я впевнена, що після Перемоги в мирному житті наша продукція користуватиметься великим попитом.
5. Що б ви порадили іншим підприємцям, які хочуть працювати під час війни або розвивати свій бізнес в складних умовах?
Робити, що любиш. Коли людина закохана у свою справу, вона робить її, попри все. Це може бути не дуже прибутково, але приносить задоволення. Не давати ворогу зламати себе, рухатися вперед до мрії. Часто трапляються люди й можливості, про які ти навіть не знав. Усе буде добре. Все буде Україна. І буде розвиток суспільства й бізнесу.
Харківський бізнес сьогодні — переважно не про цифри й відсотки, а про волю. Завдяки стійкості, наснаги й місцевого патріотизму харківців, поєднання зусиль міської влади, громадських організацій, фондів і міжнародній підтримці наш регіон живе, розвивається та готує підґрунтя для економічного стрибка після Перемоги.
