Нещодавно в соцмережах активно обговорювали історію про 14-річну харків’янку, яка закликала до створення так званої «хнр» і записувала проросійські відео. Чим українських підлітків приваблює транслювання ворожих наративів та проросійські погляди, як вони підпадають під вплив російської пропаганди? І найголовніше: що ми можемо цьому протиставити?
Із цими питаннями спробували розібратися Володимир Носков, медіаексперт Отар Довженко та вчитель історії Владислав Кронгауз.
Чому діти транслюють наративи російських політтехнологів?
Політичні погляди підлітків можуть бути неостаточно сформованими, зазначає Отар Довженко. Вони повторюють гасла пропагандистів із рф, а не висловлюють власні ідеї. На це може бути декілька причин. Наприклад, бажання привернути до себе увагу, здобути популярність у соцмережах, де триває постійна гонитва за створенням контенту, який вирізнятиме автора чи авторку поміж інших. Також підлітки схильні протестувати, йти проти оточення, намагаючись зрозуміти і знайти себе.
«Підлітки протестують, намагаються чинити не так, як більшість навколо. Це прикольно, бо воно заборонено», — ділиться спостереженнями Владислав Кронгауз.
Діти можуть тяжіти до російських наративів і через вплив оточення: друзів, батьків. Це стається не лише коли батьки мають активну проросійську позицію та обожнюють путіна.
«Більшість людей не має нагоди висловити політичну позицію, окрім як сходити проголосувати. У людей може взагалі не бути ніяких поглядів, вони просто хочуть, аби швидше перестали стріляти та настав мир», — коментує Отар.
Якщо родина вкорінена в російську культуру, дитина може зростати, не усвідомлюючи себе як українця. Часом підлітки навіть ностальгують за совєцьким союзом: вони ті часи не застали, але змалку чули від значущих дорослих, яке смачне було радянське морозиво.
У юному віці відбувається сепарація від батьків, і вони можуть перестати бути авторитетом, як і школа. Водночас підліткам важливо відчувати себе прийнятими, належати до якоїсь спільноти, не бути білою вороною. Це спонукає молодь до участі у флешмобах: наприклад, як в історії з «ЧВК Редан» і масовими бійками.
Подібні дії можуть мати під собою ще таке підґрунтя, на яке вказує Отар. Підлітки не є настільки включеними в оборону, як дорослі, тож менше почуваються суб’єктами національного українського спротиву. Хоча, за словами Владислава, серед його учнів є такі, хто активно волонтерить.
Через які канали російська пропаганда впливає на дітей?
Діти навряд чи читають ЗМІ типу ВВС, дивляться новинні передачі або слухають радіо. Вони занурюються у російський інформаційний контекст через масову культуру: музику, мемні пабліки, стендап, аніме тощо. Такий контент доступний у соцмережах, причому не лише в забороненому «ВКонтакте», а й у TikTok чи Instagram. Є пабліки, які маскуються під українські чи навіть ведуться українською мовою, але керуються з росії та поширюють відповідні наративи.
Підлітки не обов’язково шукають контент, який стосується війни чи російської політики, але цей контент може знаходити їх: у піснях улюбленого виконавця з мілітаристичним ухилом, у жартах популярних стрімерів чи у сториз московської блогерки. Найбільший вплив мають люди, які подобаються і сприймаються як авторитети, приклади для наслідування самою дитиною, її однолітками чи трохи старшими дітьми.
Поп-культура в росії є розвиненою, в рф вистачає ресурсів на виробництво та просування контенту. Ми радіємо розвитку українського YouTube і блогингу, який становить гідну альтернативу російському контенту, проте якщо діти не мають сформованих патріотичних почуттів, вони споживатимуть російське хоча б тому, що його багато і воно доступне. Це стосується і частини дорослих.
Як протистояти російському впливу на нашу молодь?
Універсального способу припинити цей вплив не існує. Неможливо заблокувати весь інтернет, і ніякі виховні заходи на кшталт бесід зі шкільними офіцерами поліції та батьками не дадуть стовідсоткового результату.
Ось кілька речей, які можуть робити вчителі, громадські активісти, контентмейкери та батьки, аби послабити пропагандистське ураження з боку рф:
- створювати український розважальний контент, спрямований на дітей;
«Діти не будуть слухати звернення Зеленського, але вони можуть подивитися, наприклад, карикатуру або добірку найсмішніших виразів обличчя Зеленського», — пропонує медіаексперт Отар Довженко.
Таким опосередкованим способом підлітки дізнаються новини та формують розуміння подій. Мова не йдеться про єдину державну ініціативу, швидше, про освітні чи культурні громадські проєкти, які зможуть знайти підхід, зрозумілий і цікавий дітям, з їхнім сленгом і приколами.
-
формувати у дітей критичне мислення, навчати медіаграмотності;
«Я обговорюю з дітьми події, пропоную їм самим поміркувати, пояснюю, чому я саме так вважаю. Намагаюся менше стверджувати, спонукаю їх аналізувати і самим доходити висновків. Поки діти до вас дослухаються, варто пропонувати їм думати, підштовхувати, аби вони самостійно формували власні погляди — а не просто вірили в аксіоми, які ви їм кажете», — поділився Отар батьківським досвідом.
Такі навички необхідно просувати у школах і навіть у садочках, проте не всі шкільні вчителі самі ними володіють. Тим більше, це не набір правил, які можна завчити, а практичні вміння, які потрібно постійно розвивати, щоб у разі емоційно напруженої ситуації не вестися на вкиди та не поширювати фейки. Тож паралельно з навчанням дітей нам, дорослим, теж варто прокачувати критичне мислення.
-
намагатися заслужити довіру підлітків, аби вони до вас дослухалися;
Порада Владислава стосується здебільшого вчителів. Він підкреслює, що це потребує індивідуального підходу:
«Викликати довіру в підлітків, які в силу пубертатного періоду переживають дуже багато викликів, — непросте завдання. Це, мабуть, і є особистісно-орієнтований підхід, який можуть здійснити одиниці з сучасних українських вчителів. Але нам треба над цим працювати. Чи є якась оптимальна формула? Немає. І не буде». -
приглядати за дітьми та цікавитися їхнім життям;
«Толерантно, м’якенько заглядайте в соціальні мережі підлітків, але при тому не порушуйте їхнього особистого простору. Це дуже важливо: з ким ваші діти та за що вони», — таку пораду наостанок дав ведучій етеру Володимир Носков.
