Чим журналістика рішень відрізняється від інших напрямів, чому вона — не тільки про історії успіху та про що важливо знати журналістам? Ці питання на Першому Всеукраїнському форумі журналістики рішень обговорили журналіст Kramatorsk Post Олексій Ладика, головна редакторка всеукраїнського медіа «Рубрика» Анастасія Руденко та голова ГО «Донецький інститут інформації» Любов Раковиця.
Ми занотували найбільш яскраві тези спікерок та спікера.
Олексій Ладика
«Реальність — не сіра й не рожева, вона різнокольорова. А журналістика рішень допомагає ці кольори побачити. Це не про те, що все добре, а навпаки, що все погано. Але ви можете спробувати це змінити. І ось вам інструкція, як це зробити».
«Важливо, щоби проблема, яка підіймається в матеріалі, стосувалася аудиторії, була максимально близька їй. Тоді рішення, які пропонуються, якщо вони дієві та дійсно втілюються в життя, аудиторія буде сприймати на “ура”».
«Медіа має знати свого читача та підлаштовуватися під його запити».
«У першу чергу ми намагаємося відшукати в нашому місті експертів, щоби люди прочитали та сказали: “А, це класний хірург, я його знаю та довіряю; це спрацює”».
Анастасія Руденко
«Передусім важлива тема, про яку пишемо. Читачу байдуже, згідно з яким підходом, пояснювальним чи розслідувальним, вона написана. Важливо, аби тема відповідала його потребам».
«У нас в команді діє правило. Авторові матеріалу обов’язково питати в себе: а що, коли ця інструкція не спрацює в інших умовах. Про це потрібно пам’ятати, щоби в процесі створення матеріалу поставити питання експертам та героям, попередивши ризики».
«Можна працювати в різних форматах: текст, відео, інтерв’ю. Але в журналістиці рішень є чотири компоненти. По-перше, опишіть ситуацію. Потрібно також, щоби ви показали обмеження. Це не історія успіху, покажіть і проблеми кейсу, і за яких умов він став можливим. Понад те, дайте інструкцію: що потрібно зробити покроково. Останнє — наведіть докази ефективності, як це рішення працює. Писати лише про благі наміри, хорошу ідею — це не журналістика рішення, а вихваляння героя».
«У медіароботі варто повертатися до висвітленої теми: тоді можна дотиснути хоча б до якоїсь реакції. Важливо повертатися та вимагати відповіді».
Любов Раковиця
«Ще два роки тому в матеріалах українських видань із журналістики рішень автори показували, як роблять в інших країнах. Зараз вони пропонують приклади на локальному рівні: як це працює в нашій країні, у теперішніх умовах. Мені здається, це важливо, щоби людина розуміла, як можна змінити ситуацію навколо себе».
«Принцип роботи нашої мережі: матеріал, який робить якась одна редакція (наприклад, з Харкова), має бути цікавий в іншому населеному пункті (наприклад, у Краматорську). Це дозволяє розширити аудиторію, зробити теми видимими не лише для аудиторії конкретного населеного пункту, а й для інших регіонів України. Наприклад, якщо є класні кейси в Закарпатті, то мешканці Маріуполя, можливо, зможуть працювати з локальними проблемами таким самим чином».
«Одна з проблем журналістики рішень полягає в тому, що треба об’єктивно дати повноту ситуації. Часто журналісти показують кейс, що спрацював, однак інший у схожій ситуації в іншому місці, але з інакшим набором учасників може не спрацювати. Тож треба залучати не лише активістів або громадську організацію, яким вдалося впровадити щось, а експертів, які розкажуть, як взагалі це можна реалізувати на глобальному, національному рівні».
«Мені здається, ми недооцінюємо аудиторію. У нашій мережі ми раніше думали, що нашій аудиторії цікавий лише хайп, усе, що пов’язано з військовими подіями на Донбасі: що там відбувається, кого вбили. Але бачимо, що саме статті, написані в напрямі конструктивної журналістики, мають велике охоплення. Звісно, це насамперед корисні матеріали, які глядач дивиться та розуміє, навіщо це йому».
«Якщо ми хочемо щось змінити, впливати на ситуацію, маємо пропонувати кейси, допомагати аудиторії бути більш активними. За останні 7–10 років в Україні значно розвинулося громадянське суспільство, зросла кількість дієвих людей, які не хочуть бути лише мешканцями, читачами, а прагнуть впливати на події. І наша задача як журналістів — допомагати їм, в тому числі залучаючи як героїв та експертів. Проте це не позбавляє необхідності дотримуватися стандартів».
«Журналістика рішень — не замовні матеріали чи тексти з плашкою “реклама”. Це матеріали про те, що є проблема, і вона може бути вирішена. Що є люди, які знають, як це зробити, що є кейси, які показують, що десь цю проблему вирішили».
