Минуло два місяці, як російські війська почали наступ на півночі Харківщини.
Оперативно-тактичне угрупування (ОТУ) «Харків» проаналізувало ситуацію з 10 травня. Як змінилася ситуація та як нині поводить себе противник, розповіли сьогодні начальник штабу Віктор Солімчук та речник Юрій Повх.
Про поточну ситуацію
З 10 травня до 8 липня російські військові приблизно 1700 разів ударили керваними авіабомбами на Харківському напрямку, випустили 65 ракет, понад тисячу FPV-дронів та понад 100 «ланцетів».
За цей час окупанти понад 17,5 тисячі разів обстріляли позиції українських Сил оборони.
При цьому українські оборонці стабілізували обстановку і не дали можливості російським підрозділам досягти поставлених цілей під час наступальної операції.
На окремих напрямках противнику вдалося тимчасово закріпитися: там окупанти докладають значних зусиль для відновлення наступу, але не мають успіху.
За оцінками ОТУ, першочергово росіяни мали на меті розтягнути Сили оборони між усіма напрямками фронту.
«Наразі противник сам вимушений знімати з основних своїх стратегічних напрямків сили і засоби для відновлення або хоча б стабілізації обстановки на Харківщині, тому що відповідно для свого населення вони також повинні викласти якусь картинку, яка би свідчила про хоч якісь успіхи на даному напрямку», — констатував Віктор Солімчук.
Ще однією ціллю наступу росіян на північному сході області могла бути спроба просунутися на відстань, з якої можна було б гатити з артилерії по Харкову.
«Зрозуміло, що коли противник починає проводити масштабну наступальну операцію, він не ставить перед собою мету вклинитися на декілька кілометрів. Найближчим завданням, як ми оцінюємо, було створення, так би мовити, буферної зони, яка допомагала б йому контролювати і відповідно здійснювати вогневий по місту Харків з використанням артилерійських систем, що не настільки фінансово обтяжливо для противника, як використання авіації та ракетних комплексів», — додає начальник штабу.
Військові мають підтверджену інформацію про те, що «багато військових часин вже виведені з Харківського напрямку» для перегрупування і відновлення боєздатності.
Найбільш успішні напрямки для українських підрозділів Віктор Солімчук не назвав, пославшись на те, що цю інформацію може використати ворог у подальших діях.
Під час наступальних дій росіяни вдаються майже не використовують танки та боєві броньовані машини, адже вони є першочерговими цілями для ураження. Натомість вони вимушені швидко переміщатися на полі бою для цього використовують квадроцикли, баги.
«У першу чергу, це не хитрощі, а питання виживання. Чим швидше ти переміщуєшся, тим важче в тебе уразити. Ось і все», — каже Солімчук.
Про втрати ворога
За підрахунками наших військових, для наступу на прикордонні Харківщини росіяни залучили 10 350 військових. З них загинули 2 939 нападників, поранені понад 6,5 тисячі. Решта — ті, кого рф вважає зниклим безвісти.
«Тобто орієнтовні втрати противника на нашому напрямку складають приблизно 91%», — підсумував Солімчук.
Ще 45 окупантів здалися в полон.
«Це або засуджені, яким, в принципі, нема що втрачати і єдиним шансом на отримання свободи, зазвичай, навіть не з їхньої власної ініціативи, є вступ до лав Збройних сил країни-агресора. Як правило, їх використовують у штурмових підрозділах, які зазнають найбільші втрати. Друга складова — це люди, які через створений на території рф режим загнані в боргові ями. Тобто у них всіх шалений кредити, безвихідь», — зазначив спікер.
Також пошкоджені та знищені сотні одиниць ворожої техніки.
Про наміри противника щодо подальшого наступу
Утім, росія не відмовляється від намічених цілей на Харківському напрямку та намагається нарощувати сили. Також противник активно скидує керовані авіабомби та ракети на Харківщину для створення видимості успішних дій.
Про зменшення кількості атак на Харків улітку
Віктор Солімчук: «Кількість нанесення саме ракетних та авіаційних ударів, порівняно з травнем, у першій половині червня суттєво скоротилася. Це все також дякуючи наполегливій роботі військового частин та підрозділів Сил оборони, які виконують задачу на Харківському напрямку»
Про найгарячіші напрямки зараз
Начальник штабу ОТУ «Харків» назвав три основні напрямки, на яких потрібно знищити противника.
Ситуація на всіх напрямках стабілізована, ворог не має успіху.
Про підготовку противника до наступу
На Харківський напрямок росіяни кинули підготовлені підрозділи.
«Існує хибна точка зору, що противник у нас слабкий, недолугий, недостатньо підготовлений. Коли плануються певні наступальні операції, попередньо, здійсніться дуже масштабний цикл заходів підготовки. Те, що ми побачили на початку травня, — це злагоджені, доволі сильно вмотивовані підрозділи, які були націлені на проведення, так би мовити, бліцкригу на Харківському напрямку», — сказав начальник штабу ОТУ «Харків».
Віктор Солімчук відмічає, що ворог дещо змінив тактику порівняно з 2022 та 2023 роками.
«Штурмові підрозділи мають гарне оснащення, військовослужбовці мають фахову підготовку. Відповідно, їхні дії ретельно продумані і забезпечені засобами ураження.
У першу чергу, це перехід від застосування артилерійських підрозділів на користь застосування новітніх засобів ураження — це ударні дрони, сучасні комплекси РЕБ», — сказав він.
Про вірогідність, що росіяни битимуть по Харкову більш потужними ФАБ-1000
Це залежатиме від пріорітетних цілей росіян та рішень партнерів України щодо передачі систем протиповітряної оборони, дозволу бити по літаках в місцях перебування в росії.
«Тут потрібно зрозуміти, наскільки для противника буде зваженим застосування даної зброї за умови протидії з нашої сторони. Наскільки готові вони будуть це робити і якої мети вони будуть досягати. Якщо просто нанесення ураження по місту, я думаю, для них є більш цікаві елементи нашої оперативної побудови, на яких би вони зосереджували свої зусилля», — сказав Віктор Солімчук
Про те, що відбувається в прикордонному Сотницькому Козачку
У районі села Сотницький Козачок поблизу Вовчанська тривають бойові дії, але там немає жодного російського військового, зазначив речник ОТУ «Харків» Юрій Повх. Наразі Сили оборони контролюють село.
«Усі прекрасно розуміють, який це населений пункт і де він знаходиться. Це буквально 200 метрів від державного кордону. І для своєї цільової аудиторії противник намагається висвітити як добутки те, що він знаходиться поблизу даного населеного пункту на території рф, навіть не контролюючи цей населений пункт».
Наразі немає передумов, що противник просунеться на Золочівському напрямку.
«Як тільки інформація про Сотницький Козачок зникає з інфополя росіян, це для вас повинно бути сигналом, що вони в черговий раз там отримали поразку. Ця інформація (про присутність в селі окупантів — ред.) тягнеться спочатку в російському інфопросторі, потім наші, певно, недуже фахові ресурси починають її підтягувати, з’являється повідомлення про Золочевському напрямок і в суспільстві таким чином створюється настрій про те, нібито на цьому напрямку є загроза».
Про потреби для ефективного захисту
Найболючішим питанням Віктор Солімчук назвав комплекси протиповітряної оборони для збиття російських бомб і ракет. На другому місці — ракетні комплекси та дозволи на їхнє застосування вглиб територій ворога. Це дасть змогу перехопити ініціативу на окремих напрямках.
«Набагато легше боротися з противником на його території. Звичайно, легше знищити один пункт управління або засіб доставки тих же самих авіаційних засобів ураження на землі, ніж збивати десятками ракети й бомби в повітрі», — зазначив начальник штабу.
Про спроби росіян облаштувати позиції
росіяни намагаються затягувати на окуповану територію засоби інженерного обладнання позицій.
«Кожного дня два, три, нещодавно було шість, одиниць спецтехніки ліквідуються або пошкоджуються на нашому напрямку. Це говорить про те, що ворог активно намагається облаштувати позиції, але й Сила оборони не спостерігають просто так за цим процесом. В основному ці засоби стають здобиччю наших операторів FPV-дронів або артилерії, якщо йдеться про крупний об’єкт на кшталт високопродуктивного екскаватора або іншої інженерної техніки», — пояснив речник Юрій Повх.
Про готовність фортифікацій на початку наступу
Юрій Повх спростовує закиди про те, що фортифікації начебто не були побудовані.
«Фортифікації були. Інша справа, що фортифікації в умовах сучасної маневреної війни не мають вигляд лінії Маннергейма або лінії Мажино. Це не триповерхові бункери, які закопані в землю з фронтальними чи фланговими амбразурами. Це абсолютно інші фортифікації на полі бою. І зараз армія не воює за підручниками, наприклад, Другої світової війни, де абсолютно чіткі лінії окопів, райони оборони батальйону тощо. Зараз це все виглядає, як прикриті з повітря позиції відділень та спостережних пунктів. І малюнок тактичний їх може мінятися».
Нині дообладнують фортифікації другої та третьої лінії відповідно до вимог командирів, які відповідальні за ті райони оборони.
«Тобто, переноситься, наприклад, лінія оборони по посадках, щоб прив’язатися до якогось об’єкту і тримати там ймовірно оборонну, а не, наприклад, в чистому полі. Таке доопрацювання йде безумовно на вимогу військових», — сказав Повх.
Речник також прокоментував ситуацію з мінними полями на Харківщині.
«Ворог вів атаки малими групами, вкрай рідко використовував техніку. Чому? Тому що були мінні поля протитанкові. Йому вдалося просочитися винятково завдяки діям добре навчених спецпідрозділів, просочилися на лічені кілометри вглиб території Харківщини».
