Особливості емоційного вигорання волонтерів під час війни
Багато хто почав волонтерити ще вісім років тому, коли війна почалась. А більшість українців зрозуміла, що таке волонтерство, лише зараз. Люди почали допомагати: сусідам, ЗСУ, ТрО, переселенцям, за власні кошти щось купували, кудись розвозити. Про це дізнавалися друзі, згодом приєднувалися друзі друзів, і зрештою волонтери організувалися у величезний рух.
Спочатку волонтер відчуває прилив сил, бачить вдячність, захоплення оточуючих, результати своєї праці — і це надихає. З часом це перетворюється на виснажливу роботу: ти створюєш команду, шукаєш гроші, постачальників, налагоджуєш логістику. І раптом усвідомлюєш, що впродовж кількох тижнів не мав жодного дня відпочинку. Що не пам’ятаєш, коли дзвонив рідним або піклувався про себе.
«Бувають ситуації: збираєш допомогу, приїжджаєш на адресу, а там — автівки, купа чоловіків, що, як і наші волонтери, можуть виїхати в пункт видачі гуманітарної допомоги. Але вони просто сидять вдома, їм так зручно. Такі випадки дестабілізують бажання волонтерів щось робити.» — Алла Ройтблат, президент Благодійного фонда «Допомога — це я».
Основні ознаки:
- стрес;
- втома;
- недосип;
- ізоляція;
- високий рівень відповідальності, бо на тебе розраховують;
- роздратованість — незадоволеність собою, відчуття, що можна ще краще, невдоволеність іншими;
- проблеми з контролем особистого життя;
- недбале ставлення до власного здоров’я, фізичні та психологічні розлади.
До чого може призвести емоційне вигоряння?
Людина перестає помічати інших, її сверхсила та продуктивність знижується. З’являється зневіра у себе та в оточення. Людина втрачає сенси, вічуває внутрішню порожнечу. Зазвичай цей процес триває кілька років, але в умовах війни та надзвичайного рівня стресу емоційне вигоряння може відбутися й за пару місяців.
Як допомогти собі:
- робити фізичні справи;
- дотримуватися здорового та регулярного харчування;
- дотримуватися режиму сну;
- спілкуватися з іншими волонтерами, підтримувати один одного;
- робити вихідний, брати паузи;
- практикувати дихальні або інші техніки зняття тривоги та напруги;
- просити про допомогу.
Якщо ви не можете піклуватися про себе — згодом не зможете піклуватись і про інших.
Що робити, якщо хтось із близьких схильний до емоційного вигоряння:
- Слухайте. Не намагайтесь одразу давати поради та рекомендації: часто люди, коли проговорюють проблеми, відчувають полегшення.
- Підтримуйте почуття людини, розділіть її хвилювання.
- Допомагайте: принесіть їжу, вкладіть спати, приберіть вдома.
- Кодове «як ти?» також допоможе: людина відчуватиме вашу підтримку, і що він або вона не на самоті.
«За роки волонтерської роботи були різні ситуації, але я все одно верталася до роботи. Не знаю волонтерів, які не повертаються, вони готові витрачати себе, свій час до останньої краплі. Важкі емоційні стани минають, бо люди, які без нас не виживуть, дають стимул працювати далі. А волонтерам-початківцям можу порекомендувати робити перерви, займатись сім’єю та собою.» — Алла Ройтблат.
Ми висловлюємо подяку всім волонтерам, які зараз роблять величезний внесок у нашу Перемогу! Будь ласка, піклуйтеся та бережіть себе. Коли ви гарно почуваєтеся та сповнені сил — вас ніщо не зможе зупинити, особливо кілька мережевих гейтерів.
Все буде Україна!
«Ми орієнтуємось саме на тих людей, яким дійсно потрібна допомога. Ми це відчуваємо, коли спілкуємося. Це люди похилого віку, які не в змозі кудись вийти. Багато людей з інвалідністю, що не можуть самостійно пересуватись, навіть вийти в аптеку. Ми беремо себе в руки та працюємо далі заради них. Лише об’єднавшись із волонтерською спільнотою та громадськістю ми можемо підтримати наш регіон.» — Алла Ройтблат.
