Віртуальний виділений сервер (virtual dedicated server) VPS/VDS – це рішення для проектів, яким потрібен місткий диск, висока пропускна здатність щодо трафіку і певна свобода у встановленні ПО, проте для яких фізичний окремий сервер був би ще завеликими і надто дорогим.
Що таке VPS/VDS
Дуже загальними словами віртуальний сервер VPS/VDS – це імітація фізичної машини, що стоїть в дата-центрі, більш чи менш повна. У цієї машини є операційна система, ядро, процесор, диск і так далі. Це означає, що у користувача є права, дуже схожі на ті, які має власник фізичного серверу – права адміністратора root, можливість перезавантажувати сервер незалежно від інших серверів, з певними обмеженнями встановлювати власне ПО. Така віртуальна машина розгортається на фізичному сервері чи в хмарі. Її перевага в тому, що вона надійніша, ніж віртуальний хостинг, дає більше свободи, але коштує дешевше, ніж потужний фізичний сервер в дата-центрі.
Основні види віртуальних серверів виділяються в залежності від того, яким чином організується віртуалізація:
— програмна, на рівні операційної системи. Вона менш ізольована, але більш швидка, оскільки не витрачає ресурси на підтримку віртуального “заліза”;
— апаратна, з повною чи майже повною імітацією всього “заліза”, гнучкіша і незалежніша, але менш швидка;
— контейнерна, яка дозволяє на рівні операційної системи підтримувати кілька просторів користувача.
Тобто вибір тут залежить від того, що для проекту потрібніше – швидкість чи свобода в налаштуваннях.
Перед тим, як вибрати віртуальний сервер VPS, також можна подивитись на операційну систему. Linux зустрічається найчастіше, до того ж підходить більшості проектів. Зате є сервіси та технології, які потребують виключно Windows – це стосується продуктів Microsoft.
Також можна розглянути порівняння між віртуальним сервером на окремій машині і у хмарі.
Окрема машина – це зазвичай стабільний заздалегідь проплачений пакет, найпростіше і розповсюджене рішення.
Хмара дозволяє працювати тим проектам, які потребують гнучкості. Оскільки хмару підтримує багато окремих серверів, вона дозволяє віртуальним машинам споживати гнучко, відбираючи стільки ресурсів, скільки потрібно саме зараз. Тому хмарним серверам можна підвищувати навантаження, коли у сайту пік відвідуваності чи розробницький проект в розпалі, і повністю вимикати, коли сервер не потрібен, наприклад, у вихідні. Оплата за хмарні сервери зазвичай влаштована так, щоб оплачувались лише фактично спожиті ресурси. Це – важлива відмінність від звичайного віртуального сервера на фізичному. Крім того, в бік хмари варто подивитися тим, кому потрібна надійність. Якщо один із серверів, що підтримує хмару, вийде з ладу, його навантаження візьме на себе решта, і для користувачів нічого не зміниться. Хмара дозволяє також вибудовувати власну систему безпеки.
Щоб точно переконатися, який саме варіант підходить проекту, можна взяти хмарний чи звичайний VDS із тестовим періодом.
Переваги VDS
Переваги і недоліки цього виду хостингу порівняно з іншими видами витікають, власне, з того, що таке віртуальний сервер.
Відмінності віртуального сервера VDS від віртуального хостингу грунтуються на тому, що віртуальний хостинг – це окремий акаунт на одній машині, який користується спільним ядром, операційною системою, процесором тощо з іншими акаунтами, отже:
— права root є у власника віртуального сервера і відсутні у власника віртуального хостингу;
— у віртуального сервера менше обмежень на встановлення ПО;
— віртуальний сервер більш незалежний від “сусідів”, тоді як у віртуального може знизитися швидкість, якщо у інших хостингів на тій самій машині буде перевантаження.
При цьому, хоча віртуальний виділений сервер дорожчий, для проекту, що стрімко росте, може виявитися дешевше один раз взяти віртуальний сервер в оренду, аніж постійно докупати трафік і дисковий простір у віртуального хостингу.
Основні відмінності віртуального сервера VDS від виділеного сервера – це свобода і ціна. Виділений сервер дуже потужний, і коштує він дорожче, ніж менш потужний віртуальний сервер, який споживає тільки якусь частку ресурсів сервера фізичного. Крім того, виділений сервер повністю в розпорядженні орендатора або власника, тому він зовсім не передбачає обмежень на налаштування, встановлення програмного забезпечення та використання.
Треба також враховувати, що як віртуальний сервер, так і фізичний виділений сервер потребують адміністрування. Ними має займатися хтось, у кого є відповідні навички. Якщо такої людини в команді немає, то замовляють послугу керування хостингом там же, де і сам хостинг. Віртуальний хостинг не потребує від користувача жодних знань з адміністрування серверів, оскільки ця робота повністю лягає на хостера.
