Ніщо у світі не ідеальне. На жаль, час від часу ми стикаємося зі скандалами й викриттями, що стосуються найважливішого сьогодні — нашої перемоги. Розкрадання грошей, фейкові збори, подробиці особистого життя та скандальна поведінка обурюють суспільство й провокують падіння довіри до військовослужбовців, волонтерів, посадовців і країни загалом. Вірус зради невпинно поширюється. Що із цим роботи та як наближати перемогу в неідеальному світі? Говоримо про це сьогодні.
Будь-яка група людей не може однозначно та стовідсотково відповідати нашим уявленням і сподіванням. Зрадник серед героїв є прикрим, але логічним винятком, на тлі якого ще точніше та ясніше можна побачити характеристики більшості. Серед акторів, лікарів, журналістів є некомпетентні, злі та погані люди. Серед військовослужбовців і волонтерів — також. Вони не можуть бути винятком зі статистики й банальної життєвої логіки.
Існує так званий феномен презумпції довіри. Простою мовою це означає таке: людина в білому халаті точно компетентна, людина в мантії — справедлива й розсудлива, а людина у військовій формі — чесна й хоробра.
Зараз ця презумпція працює проти нас. Інформаційне поле перенавантажено емоційним контекстом, на який зреагувати найпростіше та найшвидше. На жаль, цим часто користуються — зокрема, не тільки недоброчесні співгромадяни, але й ворог.
Перед нами стоїть питання про те, як реагувати. Ставати на бік тих, хто толерує зраду? Підтримувати розділення та скандали в соціальних мережах, а отже опосередковано працювати на пропаганду противника? Відмовитися від підтримки взагалі?
Нам хочеться вірити у світло й дива. Доросле життя не може бути тільки однотонним, хай як нам цього хочеться. Дива тут мають бути рукотворні та перевірені.
Що ж робити, коли чергові викривальні новини вибивають із нас довіру й можливість спиратися на людей, що ще вчора мали абсолютні повагу та підтримку?
Довіру треба заслужити. У будь-яких стосунках на її формування потрібен час. Окрім того, довіру ми формуємо, спираючись на відповідність слів і дій, обіцянок та їх реалізації. Отже, спостерігайте, звертайте увагу на фото- та відеозвіти, уточнюйте особу людини, що проводить збір, цікавтеся, як довго він або вона вже це роблять.
Якщо конкретна людина або конкретний збір не викликає у вас довіри, краще витратьте трохи часу й усе ж таки знайдіть місце, де ви відчуваєте, що ваш донат використають правильно.
З іншого боку, якщо збір викликає багато емоцій, дайте собі трохи часу на осмислення та спробуйте відсторонено проаналізувати якість збору.
Якщо є перевірені фонди або конкретні люди, яким ви довіряєте, надавайте допомогу системно. Це гарантуватиме вам упевненість у тому, що гроші знайдуть свою зону реалізації.
Пам’ятайте, що найнеприємніші викриття все ж таки означають, що суспільство тримає увагу на питанні цільового використання грошей. Держава — це ми всі. Наша пильність важлива.
Як реагувати на зраду
