Спалення «шкідливої» літератури було популярне ще в середні віки. В Європі часто привселюдно палили Талмуд, і книжки, що нібито переказували єресь. У Флоренції XV сторіччя, у розквіт Відродження, за наказом диктатора Савонароли практикувалося багаття марнославства: у полум’ї гинули карти, музичні інструменти, флейти, парфуми — і світські книги.
Цю традицію підхопили нацисти в Німеччині в 30-ті роки минулого століття. Широко відома масова акція спалення книг 10 травня 1933 року. Сотні студентів, професорів, членів СА і СС знищували на багатті книги «антинімецьких» авторів. Тоді нацисти спалили близько 20 тисяч творів.
Зараз росія копіює методи середньовіччя та нацистів. Ракетні обстріли зруйнували музеї Григорія Сковороди, Марії Приймаченко, Нестора Махна, через підтоплення загинув музей Поліни Райко.
У 2022 році рф завдала ракетного удару по друкарні «Гуров і К», згодом — у видавництво «Ранок», також уразили одну з найбільших друкарень України Unisoft, а 23 травня 2024 року окупанти спрямували атаку на типографію «Фактор-Друк». До Дня української писемності пропонуємо переглянути нашу спільну роботу з БФ «Будинок Нюрнберга» й Гете-Інститутом.
