Пам’ятаєте, був період, коли тема війни почала зникати зі стрічок медіа? Так, у 2019 році лише 2,63% від загальної кількості новин харківських медіа стосувалися воєнних дій, у розрізі України ця цифра була трохи вищою — 3,6%.
Дослідження ГО “Інститут масової інформації” в 10 регіонах України у листопаді 2019 року
Зрозуміло, що лютий 2022-го змінив порядок денний усіх медіа. Не дивно, що саме ця тема винесена в хедер чи титульний матеріал новинних сайтів — лідерів за переглядами. У цьому моніторингу ми спробуємо дослідити, як змінився підхід до висвітлення війни та про що ще пишуть і знімають топові за переглядами медіа Харківської області (ідеться про SQ, 057.ua, «Об’єктив», Kharkiv.Today та Gwara.Media). І, звичайно, поговоримо, з якими проблемами стикаються ці редакції.
Війна в різних форматах
«Після 24 лютого 2002 року переважна частина матеріалів — це теми, пов’язані з війною. Це і швидкі новини, й розлогі тексти. Особливо ця тема була актуальною весна-літо минулого року, коли були масовані обстріли, коли була окупована третина Харківської області, та восени, коли відбувався контрнаступ і коли росія бомбила об’єкти критичної енергетичної інфраструктури. Наразі відсоток цих тем поступово знижується, але знову ж таки — до чергового приступу ненависті росіян, їхнього терору цивільного населення», — зазначає головна редакторка Kharkiv.Today Юлія Агєєва.
І справді, частка матеріалів про війну в харківських видань залежить хіба що від масштабності ворожих обстрілів і їхніх наслідків, але це завжди більшість публікацій. Тож ранок починається в стрічках місцевих медіа зі статистики Генштабу та повідомлень очільника області Олега Синєгубова та пресслужб правоохоронних органів про нічне свавілля країни-терористки, яка межує з Харківщиною.
Скриншот: Kharkiv.Today
Переважають оперативні короткі статті, які ілюструються світлинами з офіційних каналів. Авторські світлин в таких матеріалах трапляють лише в Kharkiv.Today та Gwara.Media, які мають власних фотокорів.
До речі, фотографія репортера Kharkiv.Today Сергія Козлова отримала першу премію в категорії Photo of the Year — Single News. Знімок розбитих під Харковом техніки та росіян був зроблений для Європейського агентства Pressphoto (EPA).
Але навіть якщо говорити суто про новинний формат, то, наприклад, Status Quo додає до своїх матеріалів бекграунд подій, що дає можливість читачам глибше оцінити ситуацію. Ця «додана вартість» статей дозволяє триматися новинарям в топ-3 за переглядами в Харківській області. Журналісти використовують одразу кілька офіційних джерел, що, безумовно, важливо ще й для фактчекінгу, проте це не редакційні запити, а інформація пресслужб. Тут конкурентною перевагою може бути лише оперативність.
Редактор мережі сайтів «CitySites» та екскерівник 057.ua Олег Скрипник відзначає, що аудиторія його видання найкраще сприймає авторські рейтинги, у тому числі на воєнну тематику: «Бавовна, Мопед, Приліт і Тривога. ТОП-15 слів, які змінила повномасштабна війна для українців, — ФОТО». Тож цей формат став фірмовим для 057.ua. Лишилися й традиційніші формати — короткі дописи про обстріли, некрологи, повідомлення про перемоги нашої армії. Редакція веде YouTube-канал, де публікує в основному відео офіційних пресслужб і дописників/дописниць.
Медіагрупа «Об’єктив» щоденно випускає вранішній хвилинний відеодайджест про ключові події в регіоні, й вони теж про війну. Приміром у цьому випуску, крім повідомлень про обстріли, ще містилася інформація про агента рф, який увесь цей час перебував у Харкові й працював на ворога:
Відеоформат використовує й Gwara.Media. Це історії постраждалих районів Харківської області чи місцевих волонтерів. Координуючий редактор Сергій Прокопенко зазначає, що загалом у його редакції змінились і контентні лінійки: додались новини, великий блок фактчек-контенту, росте блок мультимедіа та документальних фільмів.
«Радує англомовна версія видання (у червні нас читає більше 40 тисяч людей англійською мовою з різних куточків світу — це найбільша англомовна редакція в Харкові і вірогідно на Сході України). Часто нам пишуть з питаннями та пропозиціями з інших країн, бо просто знаходять наші репортажі і новини про Харків», — зазначає Сергій.
Видання минулого року запустило запустило бот Перевірка, де аналізує російські фейки. На сайті щотижнево оновлюється рубрика «Фейкотня», де журналісти Gwara.Media аналізують російську брехню. Один з останніх стосувався теми екологічної катастрофи в Україні. Наочно медійники спростували публікацію з нібито обкладинкою нового випуску журналу Time, де генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш стоїть по коліна у воді на фоні Каховської ГЕС.
Скриншот: Gwara.Media
А якщо не про війну?
У травневому дописі очільник області Олег Синєгубов зазначив: «Щодня фіксуємо, що залізницею повертаються 2–2,5 тисячі людей, із західних регіонів і навіть з-за кордону. Так, місто оживає, з’являється більше автівок. Люди навіть починають повертатися до деокупованих населених пунктів». Медіа йдуть за запитом аудиторії, тож у стрічках місцевих видань у червні бачимо такі статті: «Хто на Харківщині може отримати 30 тисяч гривень — вакансії тижня» (Gwara.Media), «У Харкові кількість ФОПів поступово повертається до довоєнного рівня» (057.ua), «У розбитих П’ятихатках 83-річна жінка вчить дітей скелелазінню» (SQ), «Друге НМТ часів великої війни у Харкові: “чорна” п’ятниця, походи в укриття і мінімум порушників» (Kharkiv.Today), «У Харкові через рік пошуків господарі знайшли собаку, який втік від обстрілів» (Об’єктив).
Тому, якщо не про війну, то про соціальні проблеми. Так чи інакше вони пов’язані з воєнними діями, проте запит на відновлення мирного життя (хоч і під звуки сирен) підтверджується переглядами матеріалів на цю тематику в регіональних медіа. Це констатує й головна редакторка Kharkiv.Today Юлія Агєєва: «Крім війни, переважають теми, пов’язані з відновленням Харкова та життям на деокупованих територіях. Топовими стали матеріали про можливе повернення до шкіл і садочків дітей, навчання у вишах з 1 вересня, бо це те, що хвилює дуже багатьох людей».
«Культуру й спорт особливо не пишемо, бо зараз мусимо писати, те, що читається. На жаль, є попит на треш», — констатує Олег Скрипнік, редактор мережі сайтів «CitySites» та екскерівник 057.ua. Це повідомлення й про колаборантів, і про кримінал, і про жертв нещасних випадків. Такі статті є на кожному сайті аналізованих медіа.
Соціальні теми так само зустрічаються й у відеоформаті, як, наприклад, у Gwara.Media — Допомога рукокрилим: як харків’яни рятують кажанів під час війни — чи в «Об’єктиву» — «Холери на Харківщині поки що немає (відео)».
«Постійно пишеш про біль»
Варто одразу зазначити: два з п’яти медіа, представлених у цьому моніторингу, засновані вже під час російсько-української війни. Це Kharkiv.Today та Gwara.Media. Але війна після 2022-го інакша.
Основні виклики: це гроші й люди. Рекламного ринку майже немає, тож навіть ті редакції, які ніколи до того не зверталися на донорською підтримкою, зараз розуміють, що можуть вижити тільки завдяки цьому. Керівники змушені виконувати не тільки свої прямі обов’язки, а ще трошки бути грантовими менеджерами. І, як я уже неодноразово наголошувала, у харківській медійній сфері нарешті запрацював інститут репутації. «Ніколи не брати гроші від політиків і не ставити срану джинсу. І тоді в найскрутнішу годину до вас зможуть прийти грантодавці й допоможуть, знаючи, що ви не якесь продажне лайно», — у цьому контексті радить Олег Скрипнік.
Другий виклик — брак спеціалістів — став особливо відчутним за останні пів року.
«Із-за слабкого ринку регіональних медіа та відтоку людей, нам дуже важко знайти якісних спеціалістів та забезпечити їх конкурентною зарплатою. Люди звільняються або не знаходяться, тому що ми нам досі не вдається забезпечити їм конкурентні виплати в порівнянні з національними та суспільними мовниками. Також маємо проблеми, коли національні донорські проєкти переханчують регіональних спеціалістів з підходами як в IT-компаніях — ми не можемо в регіонах знаходити та втримувати кадри в умовах, коли приходять національні ГО з рекрутинг бонусом 500 доларів за нашого спеціаліста, бо їм швидко треба вирішити питання. Це для нас якийсь поки недосяжний рівень», — коментує Сергій Прокопенко. Але і в цій ситуації, на думку Сергія, може врятувати репутація, адже ком’юніті видання залучається до розвитку незалежної журналістики фідбеком, порадою, ідеєю, контактом або копійкою.
Юлія Агєєва підсумували бажання всіх харківських медіа — дожити до Перемоги, залишитися вірним собі та України й писати про її відбудову.
Олена Лептуга, регіональна представниця ІМІ в Харківській області
