Торік улітку вийшла у світ книга харківської письменниці й журналістки Анни Гін «Як ти там?». Це історія жінки, яка абсолютно неочікувано для себе зустріла повномасштабне російське вторгнення в Салтівському районі Харкова. Події великої війни підсвітили українцям справжню цінність цього запитання.
Обкладинка книги «Як ти там?» від видавництва Vivat
Авторка чесно розповідає про поневіряння та складний вибір, який довелося робити, як вигулювати улюбленого пса під обстрілами і де шукати корм для папуги Жако. Мабуть, тоді кожен і кожна з нас мусили робити чи не найскладніший вибір в житті з важким, стривоженим серцем.
Презентація книги Анни Гін «Як ти там?». Фото: Марина Мілованова
Цього літа авторський щоденник першого року великої війни перетворився на виставу харківського «Театру для людей». Це незалежний театр, створений у 2008 році. Щоправда, після перших здобутків митці взяли паузу довжиною 12 років. Постановкою книги Анни Гін вони заявляють про повернення.
Фото: Олександр Кочегура
Ми завітали на репетицію, яку проводили при світлі телефонних ліхтариків, — такі харківські реалії. Виставу зачинали в один з найзапекліших для міста місяців — у травні, коли обстріли не вщухали ані на день і почався черговий російський наступ. Але митці кажуть: заручилися підтримкою одне одного й не мають права опускати руки.
Фото: Олександр Тітов
«Театр для людей» об’єднав багатьох: глядач почує пісні від «Хору самотніх сердець сержанта Пеппера» та вірші Анни Кисельової. А ще акторки під час вистави пектимуть шарлотку за рецептом мами головної героїні, який є у книзі. Тож яблуневий запах і катарсис — гарантовані.
Хоч п’єса оповідає про події війни — все ж акцент тут на іншому. Війна посилює людські якості, які в звичайному житті можуть бути притлумленими. І людина постає перед собою немов перед дзеркалом: з усіма вадами й принадами, страхами й сміливостями.
«Для мене це — не конкретно про Анну, не про конкретного когось. Це про мене, про вас. Це можливість сказати про свої страхи та не боятися ні осуду, ні що тебе почнуть жаліти. Це дає змогу глядачам у залі сміятись або плакати і почуватися в компанії таких самих, як ти», — каже акторка вистави Віра Михайленко.
Зазначу, що головна героїня у виставі одна — Анна. Її грають кілька акторок, вони представляють різний вік героїні. Анна Гін виставу не побачить до прем’єри: це її позиція, вона дала волю митцям робити з текстом усе, що заманеться. Режисер Андрій Лебедь симпатизує містиці й етномотивам, тож на тексти Анни він подивився саме під цим кутом.
«Питання “Як ти там?” у виставі стає вертикальним. Воно актуальне не лише тоді, коли щось трапляється і ми пишемо його одне одному в телеграм. Виходячи з історії Анни, це — питання, яке поєднує два виміри, два світи. Той, що на небі, де перебувають батьки Анни, — і наш, побутовий, де зараз іде війна», — каже Андрій Лебедь.
Анна Гін та Андрій Лебедь в етері на Радіо «Накипіло»
До речі, назва книги могла бути іншою: «88 лютого». Про це розповіла авторка в етері Радіо «Накипіло». Коли вона принесла рукопис до видавництва Vivat, їй порадили обрати іншу назву, бо числівники — не надто бажані гості в заголовках.
«Я вже рукопис здала, щось доповнювала і думала: як же назвати книгу? Бо уявляла лише одну її назву. І тут прилетіла російська ракета близько-близько до мене. Я сиджу, працюю, а всі месенджери починають дзеленчати з одним питанням:“Як ти там?”. І я думаю: ось і назва», — пригадує Анна.
14 і 16 червня у барі-ресторані Taco Loco відбудеться прем’єра. «Вистава пронизана любов’ю до Харкова, запрошуємо розділити її разом із нами», — кажуть митці й мисткині. Вони мріють, аби постановка, попри складність змісту, лишала в серцях глядачів світло та надію.
Наостанок ми поставили питання акторкам, що для них сьогодні означає бути митцем у Харкові. «Це — розкіш», — відповіли вони.
Пам’ятаймо, якою ціною нам ця розкіш дається.
