Вишиванки, рушники, корсетки та інші предмети з колекції Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова тепер можна розглядати онлайн. Загалом — 500 елементів одягу, побуту та зразків вишивки від XVIII до XX сторіч. Їх зацифрувала громадська організація CLIO HUB для спільного з музеєм проєкту «Слобожанський код. Українська вишивка».
«Представлено 150 сорочок, 210 рушників, зразки вишивок окремо йдуть. Ще такі речі: юпки та керсетки. До кожного з 500 предметів є опис, розміри, датування, — усе, що ми могли дати людям для розуміння, звідки ця річ. Частина з них вишиті вручну, але деякі — уже машинною строчкою. Ось ці предмети вони дуже цікаві, вони відрізняються від інших регіонів. Якщо брати археологію, тканина дуже погано зберігається. У нашій колекції тільки з XVIII сторіччя тканина є. І то не дуже багато», — розповіла в етері Радіо«Накипіло» завідувачка сектору відділу науково-фондової роботи музею Ольга Лисенко.
Також на сайті представлені п‘ятдесят 3D-моделей одягу, переважно — сорочок. На їхній основі створили віртуальну виставку Віртуальна виставка, по якою можна подивитися.
«Процес створення 3D-моделі доволі важкий. Було зроблено 1700 фотографій для того, щоби відтворити тільки один предмет», — зазначає науковиця.
Для майстринь і майстрів окремо додали 50 схем зі слобожанською вишивкою хрестиків. Орнаменти вишиті переважно червоними й чорними нитками, проте є зразки з іншими кольорами.
«Коли люди не вміли красити нитки, вишивали білими нитками. Потім навчилися фарбувати: була червона та синя нитки. А коли навчилися закріплювати чорний колір, то стала червоно-чорна вишивка. (Кольорові нитки з‘явилися — ред.) Приблизно XVIII — початок XIX сторіччя. Десь у 60-х роках XIX сторіччя прийшов до нас хрестик, і в цій техніці у нас була розповсюджена червоно-чорна гама», — пояснює Ольга Лисенко.
Загалом в етнографічній колекції музею, якій понад 100 років, налічується приблизно 4000 найменувань. Зокрема, музей зберігає сорочку відомого письменника, перекладача Павла Грабовського. Крім одягу, колекція включає скатертини, простирадла та інші вишиті побутові вироби.
«Ми хочемо продовжувати відцифровувати нашу колекцію, етнографічну збірку. Це ми про тканини кажемо, а в нас ще є предмети з дерева, кераміка, металеві предмети. Ще хочеться, щоби наші предмети ввійшли у науковий обіг, бо дійсно науковцям ніде подивитися наші сорочки. А на сайті вони вже можуть роздивитися, звернутися до нас, поспілкуватися. Можливо, десь ми уточнимо якусь інформацію завдяки їм, бо не вся документація в нас збереглася з періоду до Другої світової війни», — додає працівниця музею.
