Вони багато говорять. Ви щодня бачите їх в ефірах Національного телемарафону «Єдині новини», їхні думки цитують ЗМІ. У більшості з них є канал у Телеграмі, де вони або їхні помічники публікують «ексклюзив».
Але є дещо, про що вони мовчать. Попри гучні посади та солідні назви установ, ці люди часто не говорять від їхнього імені.
14 січня росіяни ракетою влучили в житловий будинок в Дніпрі, вбивши 44 людини. Увечері того ж дня тоді ще позаштатний радник Офісу президента України Олексій Арестович заявив, що російську ракету нібито збили українські сили ППО, вона впала на підʼїзд будинку і вибухнула.
Заява Арестовича викликала обурення в соцмережах. 17 січня він написав заяву про звільнення з посади позаштатного радника Офісу президента.
У цьому тексті ми не розглядатимемо особистість Арестовича, а пояснимо: чому не завжди варто довіряти заявам публічних спікерів та як обирати джерела інформації, яким можна довіряти.
З початком повномасштабної війни в інформаційному просторі активізувалися радники різних чиновників і керівників державних органів. Спочатку вони заповнювали інформаційний вакуум, але згодом почали діяти самостійно, часто коментуючі теми, надто далекі від сфери їхніх компетенцій.
Загалом інститут радників створений, аби точка зору громадськості доходила до державних органів, а також щоби надавати таким органам висновки експертів з різних питань.
Деякі радники входять у штат держорганів і можуть їх офіційно представляти. Інші ж є радниками на громадських засадах. Відповідно те, що озвучують позаштатні радники, часто не є офіційною позицією державного органу, а іноді і взагалі не входить до його компетенції.
Розглянемо приклад. Радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко в інтервʼю 12 січня заявив: «Деякі експерти, зокрема і я, вважають, що Путін шукає варіант зробити рокірування. Як він робив 10 років тому: він пішов із посади президента, став прем’єр-міністром, а замість нього був президентом Медведєв».
Як виходить з назви, МВС займається внутрішніми справами держави. Антон Геращенко, навіть якщо в його посадові обовʼязки входить взаємодія зі ЗМІ, як радник не може коментувати геополітичні процеси в Росії. У даному випадку він говорить як приватна особа.
Чим гучніше і контраверсійніше звучить заява, тим ретельніше вам треба придивитися до того, хто її видав. Чи обіймає ця людина офіційну посаду? Чи дає право ця посада коментувати подібні питання?
Ще один приклад — депутат Херсонської міськради Сергій Хлань. 24 липня він повідомив:
«Ми бачимо, що за підсумками зламу, який відбувся на фронті, Херсонщина до вересня точно буде звільнена, а всі плани окупантів рухнуть через наші Збройні сили».
Важливо розуміти, що це не можна трактувати як офіційну заяву чи плани армії, бо Хлань не є представником Збройних сил. До компетенції депутатів міських рад входить багато обовʼязків і повноважень, але не планування операцій Сил Опору. Тобто його заяву можна трактувати лише як особисту думку.
Ще один приклад: ось речник Одеської ОВА Сергій Братчук 30 червня поінформував, що Одещину повністю звільнили від окупантів. Чи може він коментувати такі події? Ймовірно, так. Братчук — представник обласної військової адміністрації, тож має повноваження коментувати події в регіоні.
А ось двома місяцями раніше Братчук повідомив, що Україна отримала американські протикорабельні крилаті ракети Harpoon. Чи входить це у повноваження спікера обласної військової адміністрації? Точно ні.
Якщо заява посадовця, чиновника чи радника винятково резонансна — перевірте, що він казав до цього. Чи давав він прогнози, які не справдились? Чи коментував він теми, щодо яких не має компетенції? Якщо відповідь хоч на одне питання «так», вам варто трактувати цю заяву виключно як особисту думку окремої людини.
https://nakipelo.ua/teper-dim-skriz-istoriia-ukrainskoi-rodyny-iaku-rozdilyla-vijna-1/