76 медалей здобула збірна України на змаганнях Повітряних сил і морської піхоти США, що проходили в Лас-Вегасі, США.
Завершальний день турніру приніс українцям 19 медалей у веслуванні. На тренажерах у греблі на одну та чотири хвилини змагалися 17 учасників команди. Зокрема, бронзову здобув військовий ЗСУ Герман Золотарьов з Чугуєва. У грудні 2022 року на Луганщині внаслідок обстрілу захисник втратив ліву руку.
Результати спортсменів
- Золоті медалі в обох дисциплінах везуть в Україну: Юрій Брель, Сергій Дубов, Дмитро Терещенко, Олександр Недашковський.
- «Срібло» здобули Роман Цикерда — за 4 хв, Тимур Леон — за 1 хв і за 4 хв, Руслан Сумін та Вадим Гільчук — за 1 хв.
- Дві бронзові медалі виборов Василь Барилюк, побивши особистий рекорд. Також третємісце посіли Юрій Гапончук, Ігор Бутенко, Герман Золотарьов та Іван Халупа.
Загалом у турнірі брали участь 30 українських військовослужбовців та ветеранів, які зазнали поранень на війні.
Вони змагалися в 11 адаптивних видах спорту: плаванні, велоспорті, баскетболі й регбі на кріслах колісних, волейболі сидячі, стрільбі з луку, паверліфтингу, бігу, штовханні ядра/метанні диска, веслуванні та кульовій стрільбі.
Учасники української команди
- Василь Барилюк, солдат, гранатометник з Закарпаття. 8 червня 2023 року отримав поранення, внаслідок якого втратив ногу. В мотиваційному листі написав: “Я готовий показати світу на що я спроможний без однієї ніжки!”.
- Алан Болієв, поліцейський з Краматорська. Отримав поранення у 2023 році, під час обстрілу рідного міста. У своєму мотиваційному листі написав: “Я вірю, що через спорт ми можемо навчитися взаємній повазі, толерантності та солідарності”.
- Ігор Бутенко, нацгвардієць з Херсону. У 2022 році внаслідок артилерійського обстрілу в Донецькій області отримав мінно-вибухову травму. Особистим прикладом хоче у США показати силу та волю української нації до перемоги.
- Юрій Гапончук, нацгвардієць з Івано-Франківська. У березні 2023 року поблизу Серебрянського лісу на Луганщині наступив на міну, втратив ногу. Після отримання травми хоче показувати всім, що життя не зупинилось і можна жити, як і раніше.
- Вадим Гільчук, ветеран ДПСУ із Чернівецької області. У лютому 2023 року поблизу Бахмута під час мінометного обстрілу росіянами отримав поранення і втратив обидві ноги вище колін. Його мотивація до спорту — підтвердити цивільним, що після поранення життя існує, а іншим пораненим побратимам донести, що працювати над собою треба вже навіть для того, щоб стати кращим, ніж був колись.
- Ілля Денисенко, солдат Корпусу резерву. м.Київ. В армії з травня 2022 року. Спортом займається зі школи. 6 липня 2022 року на Харківщині отримав уламкове поранення передпліччя та обох ніг, коли підірвався на міні.
- Сергій Дубов, прикордонник. Початок повномасштабного вторгнення росіян зустрів в Маріуполі. 24 березня 2022 року позиції, де був Сергій, обстріляли артилерією, тоді Сергій втратив руку. Його евакуювали у шпиталь на “Азовсталі”. Про свою мотивацію написав: “Для мене Спорт – це життя. Не всі розуміють цей зв’язок, адже спорт – це інтенсивні навантаження, які можуть супроводжуватися болем. Але в цьому і вся суть. Поки ми відчуваємо біль, поки долаємо перешкоди, поки намагаємося вдосконалювати себе, ось тоді і відчувається биття нашого серця і реальне життя”.
- Герман Золотарьов, солдат ЗСУ з Чугуєва. У грудні 2022 року на Луганщині росіяни з танків обстріляли ВОП. Внаслідок обстрілу Герман втратив ліву руку. Зараз продовжує службу і є фахівцем першого контакту в Superhumans.
- Артем Кайдан, родом з Краматорська. З початком повномасштабного вторгнення повернувся на службу. 10 лютого 2023 року біля Бахмута отримав уламкове поранення в голову. Каже: “Змагання для мене – як певний ступінь особистого росту”.
- Олександр Катаула, родом зі Львова. На початку квітня 2022 року позиції підрозділу Олександра поблизу Попасної росіяни обстрілювали з різного озброєння. У тому бою чоловік втратив ногу вище коліна. Говорить: “Після ампутації стимулом та мотивацією для життя став трирічний син який підтримував і підтримує мене. Ніколи не забуду його усмішку та радість, коли я його підняв на руки, вже будучи на протезі. Він просив мене про це 6 місяців!”
- Юрій Брель, військовослужбовець ЗСУ. Юрій на війні з перших років. У 2022 році одержав мінно-вибухову травму на Луганщині через артилерійський обстріл росіянами під час прикриття евакуації поранених побратимів. Участю у змаганнях хоче на власному прикладі показати, що є життя після війни з важкими травмами, а також те, що спорт допомагає інтегруватись у мирне життя.
- Вадим Кіріченко, родом з Сумщини. 20 березня 2023 року росіяни з мінометів обстріляли позиції біля с.Серебрянка, Донецької області, де в той час був Вадим. Через поранення чоловік втратив обидві ноги. В мотиваційному листі написав: “Я хочу повернути собі можливість бігати, хочу знову відчути той спокій який дарує біг”.
- Сергій Кіяшко, нацгвардієць з Харкова. 1 січня 2023 року поблизу Кремінної, Донецької області, під час бойового зіткнення з противником отримав травмування ноги. Зараз продовжує службу і вважає, що спорт і спортивні змагання — це один із найдоступніших методів реабілітації після поранень та травм, в спортивні заходи — це можливість психологічного розвантаження і реабілітації.
- Артем Коц, нацгвардієць з Харкова. 18 листопада 2022 року поблизу Червоної Діброви в Луганській області росіяни обстріляли позиції нацгвардійців. Артем, надаючи першу допомогу пораненому побратимові, отримав закриту черепно-мозкову травму.
- Тимур Леон, родом з Києва. З початку повномасштабного вторгнення об’їздив всю передову, як волонтер, мобілізувався у 3 ОШБ, побував на навчанні у Британії. 12 вересня 2023 року під час звільнення Андріївки, Донецької області, отримати вогнепальне уламкове поранення стегна з ураженням артерії. Каже, що саме через цей проєкт буде мати можливість показати світові, що таке українська сила!
- Назар Лозовий, ветеран ЗСУ із Кривого Рогу. 2 квітня 2022 року поблизу Новотошківського, Луганської області, отримав поранення, втратив обидві ноги вище колін. У своєму мотиваційному листі написав: “Адаптивні види спорту для мене — це в першу чергу соціалізація та спілкування з людьми, котрі розуміють мене і мої інтереси. Це дає мені змогу відчувати себе частиною більшого колективу. Саме заняття спортом дали мені змогу знов відчути смак життя”.
- Олександр Недашковський, майор, офіцер служби фізичної підготовки та спорту управління підготовки з Дніпропетровщини. У серпні 2022 року поблизу Соледару наступив на міну і втратив ногу. Каже: “Для мене особисто, участь в змаганнях — це завжди було і є, як виклик самому собі, що ти зможеш більше, що ти чогось вартий”.
- В’ячеслав Овсянніков, офіцер Нацгвардії, зараз проходить службу та проживає в Борисполі. У червні 2022 року на Харківщині потрапив під артилерійський обстріл росіян, внаслідок чого отримав вибухову травму голови. Спортом займався ще зі школи, тому й після поранення продовжує.
- Євгеній Омельчук, військовослужбовець з Києва. 14 липня 2022 року росіяни завдали ракетного удару по місцю дислокації підрозділу, внаслідок чого Євген отримав мінно-вибухову травму. Після відбіркових змагань Євген написав: “Хочу закликати всіх ветеранів, побратимів, людей з якими колись воював, служив, долучатися до подібних івентів, бо це більше про повернення до здорового життя”.
- Юрій Павлік, військовослужбовець СБУ з Києва. 9 серпня 2022 року отримав множинні уламкові поранення обох ніг. Під час реєстрації надіслав мотиваційне відео, де відобразив свій шлях відновлення — від шпитального ліжка і перших кроків до повноцінних тренувань. Каже, що хоче, аби бачили, що навіть після таких тренувань все можливо!
- Ігор Панчук, офіцер Національної гвардії з Харкова. У січні 2023 року поблизу Бахмута отримав поранення руки та обох ніг через підрив російської гранати. У мотиваційному листі написав: “Перш за все хочеться познайомитись з людьми з різних підрозділів, які пережили ті ж самі відчуття війни, що й ти, відчути дух нескореності, змагань, силу волі побратимів по зброї”.
- Артем Погорілий, ветеран ЗСУ з Полтави. 7 жовтня 2022 року у Бахмутському районі потрапив під мінометний обстріл, був поранений і втратив ногу вище коліна. Каже, що поїздка української команди в США — це ще одне нагадування світу, що війна в Україні триває.
- Ігор Салій з Києва. У липні 2022 року отримав мінно-вибухову травму на Донеччині. Спробувати стрільбу з лука, яку порекомендував психолог. Каже: “Нарешті я знайшов людей з якими я мав бажання спілкуватися та дружити!”
- Павло Слизький, військовослужбовець СБУ, який представляє Миколаївську область. 2 червня 2022 року отримав вогнепальні поранення обличчя, ніг та верхньої частини тіла під час бойових дій у Сєвєродонецьку. Про мотивацію говорить так: “Для мене спорт — це спосіб життя, особливо став після отримання поранення. Своїм прикладом я хочу показувати і мотивувати людей займатись спортом!”
- Руслан Сумін, військовослужбовець ЗСУ, який представляє Чернігівську область. 18 квітня 2022 року, під час евакуації тіл полеглих захисників на Харківщині, росіяни з мінометів обстріляли наших військових. Руслан отримав множинні поранення та втратив стопу. Займатися спортом почав ще під час реабілітації і каже, що тоді повірив у свої сили.
- Дмитро Терещенко з Чернігова. 13 березня 2023 року на Луганщині отримав мінно-вибухове поранення, втратив ногу. У спорті з дитинства, вважає, що власним прикладом можна спонукати людей до здорового способу життя.
- Ігор Троян, військовослужбовець із Кривого Рогу. 17 травня 2022 року на Херсонщині потрапив під артобстріл і отримав проникаюче вогнепальне поранення, внаслідок якого втратив частину внутрішніх органів.
- Євген Федосєєнко, родом із Запорізької області. 11 травня 2023 року під Бахмутом отримав вогнепальне поранення із забоєм спинного мозку. Зараз Євген заново вчиться ходити і каже: “Я все бачу з позитивом, щоб не сталось — воно вже сталось”.
- Іван Халупа з Тернопільської області. 2 січня 2023 року під час ворожого обстрілу на Донеччині отримав поранення та втратив ногу. Взяти участь у змаганнях йому порадили побратими і Іван вважає, що таким чином може не лише покращити свій стан, але й стати мотивацією для інших.
- Роман Цикерда, військовослужбовець із Києва. 15 липня 2022 року на Запоріжжі отримав поранення обох ніг. Зрозумів, що попри те, пройде у збірну чи ні, отримає задоволення від навчально-тренувальних зборів з побратимами і відчуття того, що він не сам зі своїми проблемами.