Стійкість українського фронту та виживання конкретного піхотинця залежать від того, чого він встиг навчитися від моменту мобілізації до свого першого бою. Саме на це й спрямовані зміни військової підготовки за новим форматом «БЗВП Сухопутних військ».
Інструктор «Крим» після окупації рідного півострова почав нове життя на Харківщині, з 2022-го пройшов надскладні бої на Сході, а нині разом з інструкторами-побратимами навчає нове покоління воїнів, поєднуючи вимогливість і турботу про кожного бійця.
Вибір, за який не соромно
Інструктор з тактики та командир взводу 151-го навчального центру на позивний «Крим» — один з тих, хто долучився до реформування військової підготовки в Україні. Разом з побратимами-інструкторами з 151 НЦ він формував оновлену програму «БЗВП Сухопутних військ». Заснована на бойовому досвіді, відшліфована на полігонах, а потім ще не раз перевірена на фронті, вона підтвердила свою ефективність. І зараз, за рішеннями Головнокомандувача ЗСУ та Командувача Сухопутних військ, масштабується на інші навчальні центри.
Однак наша розмова з воїном та інструктором «Кримом» почалася не з цього.
Сидячи в навчальній аудиторії в проміжку між заняттями, боєць згадує свою юність в маленькому містечку на півдні Криму. І той момент, невдовзі після російської окупації півострова, коли він вирішив виїхати на материк. Юнак зробив такий вибір, бо не бачив свого майбутнього поза Україною.
«Не буду приховувати: у мене є колишні однокласники “на тому боці”. Вони зробили неправильний вибір, і для мене це якось дико. А про свій вибір я ніколи не жалкую, — каже “Крим” після паузи. — Колись ми були хорошими друзями, але відтоді з ними не спілкуємося».
Юнак вивіз із Криму найцінніше: щасливі спогади про дитинство. А в 2022-му назва рідного півострова стала його позивним.
«Я довгий час був далеким від війни: займався власним життям. І мені якось не вірилося в усі ті попередження та прогнози про повномасштабне вторгнення. Коли ж 24 лютого все понеслося — я вивіз родину з Харкова в сільську місцевість, до батьків дружини. І думав, як влізти у цей “двіж” правильно, бо раніше не мав ніякого стосунку до війська».
Юнак деякий час спілкувався з артилеристами, які стояли неподалік від їхнього населеного пункту: «Почав трохи розуміти, як працюють арта, танки, розвідка, як в армії все організовано».
Коли їхав до міста у справах, отримав повістку. Заодно і розпитав у представників ТЦК все, що його цікавило.
«Я вже знав, де служитиму: в 127-й Харківській бригаді ТрО (зараз це 127-ма окрема важка механізована Харківська бригада — ред.). Поїхав мобілізуватися до Харкова, дорогою ще пару повісток отримав. У той момент усі фактори в житті склалися так, як треба», — усміхається «Крим».
Відтоді він служив у складі 127-ї бригади. Пройшов з нею важкі бої, отримав поранення, контузію та головне — досвід реальної війни. Ставши інструктором, «Крим» ділиться ним з новим поколінням воїнів.
«У тактиці немає стелі. Ти стаєш кращим щодня, щомісяця, кожен рік!»
«Мені подобається бачити як навчаються наші військовослужбовці, ще більше подобається розвивати навички і в них, і в себе, — коли «Крим» розповідає про свій предмет, то в нього загоряються очі. — Тактика — це цікава, складна і багатогранна річ. А ще в ній немає стелі! Ти розвиваєшся щодня, стаєш кращим щомісяця, кожен рік, і далі, і далі!»
«Крим» пройшов інструкторські курси та кілька етапів відбору в 151 НЦ, і сам виявив бажання викладати новобранцям тактичну підготовку.
Його підопічні — нещодавні цивільні, більшість із них мобілізовані, хоча є й контрактники.
«Дорослі мужики, а багато в чому як малі діти. Приходять до нас часто під впливом російських ІПСО, але ми працюємо з ними і виправляємо це, хоч і буває складно, — пояснює інструктор нюанси своєї роботи. — Кажу їм на початку: «Запам’ятайте себе такими, як зараз: і фізично, і морально. І порівняйте з тим, якими ви будете в момент випуску. Ви станете значно кращою версією себе, зможете собою пишатися!»
Тактика — це комплекс знань і навичок, які напрацьовує і боєць, і весь підрозділ для виконання бойових завдань.
«Крим» називає кілька аспектів:
- навички роботи зі зброєю;
- фізична витривалість;
- вміння прораховувати й бачити навколишню ситуацію та реагувати на неї;
- алгоритми дій для виконання тієї чи іншої бойової місії;
- вміння взаємодіяти з побратимами і з командуванням.
«Як дитина вчиться повзати, ходити а потім бігати — так і наш боєць навчається з самих азів, — пояснює інструктор «Крим». — Вчимо як тримати зброю, відпрацьовуємо кожен рух, знижуємо силует. Якщо боєць робить трохи не так — докручуємо. Бо якщо не правильно вивчиш перший крок, у тебе не вийде другий, без другого — третій, і навчання гальмуватиметься. У тактиці все взаємопов’язане».
Які найбільші проблеми доводиться подолати рекруту, окрім вже згаданих ілюзій про армію, навіяних чутками і російськими ІПСО? Доводиться підтягувати свою фізичну форму, опановувати навички поводження зі зброєю, яку багато хто бере до рук уперше в житті.
«Але головна проблема моїх підопічних — комунікація. Їм треба навчитися діяти не самостійно й мовчки, а взаємодіяти, повідомляти про зміну ситуації, чути й розуміти команди, передавати їх іншим. Комунікація дуже важлива і в цивільному житті, але багатьох рекрутів доводиться вчити, починаючи з азів», — розповідає інструктор.
Що входить у програму БЗВП Сухопутних військ?
- Тактика: зокрема, організація штурму, оборони, розвідка.
- Вогнева підготовка.
- Військова топографія: від орієнтування на місцевості до коригування вогню.
- Саперна справа і подолання мінно-вибухових загороджень.
- Домедична допомога.
- Технології поля бою: зв’язок, дрони, радіоелектронна боротьба і розвідка (РЕБ/РЕР).
- Психологічна підготовка та національно-патріотичне виховання.
Цей перелік тем занять не є вичерпним. Умови на фронті невпинно змінюються, і це потрібно постійно враховувати в навчальному процесі БЗВП. Курсантів готують не до минулих бойових дій, а до реальної війни, яка триває саме зараз. І така підготовка має безліч нюансів. До прикладу, вивчаючи тактику, курсанти вчаться маскуватися як від ворожої піхоти, так і від дронів росіян. А вивчення домедичної допомоги враховує той факт, що під час реального бою швидка евакуація пораненого неможлива: на неї доводиться чекати багато годин.
Досвід бою: «Найскладніші — моменти відходу з позицій»
У 151-му навчальному центрі курсанти та інструктори спілкуються між собою без страху і зверхності. Тому запитання викладачу — нормальне явище. Запитань багато, але найчастіше нове покоління воїнів цікавиться бойовим досвідом інструктора.
«Дуже часто питають, скількох окупантів я знищив, як саме це відбувалося», — пригадує інструктор.
І тут, каже він, доводиться пояснювати, що бойова робота складається не лише з вогневого контакту з ворогом. Мова про те, щоб зберегти життя: і своє, і того, хто поруч. Є й інші важливі моменти.
«Ми тримали оборону під Бахмутом у 2023-му. Найскладнішими були моменти відходу з позицій, коли нас замінили інші групи піхоти. На відході нас і зачепило: мене контузило, два побратими отримали осколкові поранення».
«Крим» та його група надали допомогу собі та одне одному, змогли добратися до точки евакуації. Найважчого «трьохсотого» — винесли.
«Пам’ятаю момент, як ми несемо пораненого хлопця, він кричить і гарчить, вимагає покинути його помирати. “Передайте мамі, що я її люблю”, — голосить боєць. А я йому: “Друже, не кіпішуй, ми ще на твоєму весіллі погуляємо!” З тим завданням ми впоралися, враховуючи той факт, що всі вижили і я зараз сиджу та розмовляю з вами», — усміхається воїн.
Що змінилося в БЗВП Сухопутних військ?
Зміни стосуються і самої логіки навчання, і ролі інструкторів, й організації процесів.
Інструктори — основа, навколо якої обертається все інше.
«Наш навчальний центр починався з групи інструкторів, які готували особовий склад. Більше в нас нічого не було. І навпаки: немає якісних інструкторів — немає сенсу в усьому іншому», — вважає заступник керівника 151 НЦ Костянтин Дяченко.
Інструкторів відбирають, навчають, а потім постійно перевіряють їхню ефективність. Зокрема, це «вихідний контроль» якості навчання — в кінці підготовки кожної групи рекрутів.
Фаховість інструктора — це і бойовий досвід, і знання та навички, якими він володіє, і хист до навчання інших.
Взаємна повага між військовослужбовцями
Тиск і зверхність під час БЗВП є неприпустимими. Адже саме людяність інструктора позитивно впливає на ефективність навчання, наголошує «Крим»:
«Я одразу налаштовую новоприбулих, даю їм зрозуміти що ніякої стіни між нами немає. Ми постійно в діалозі, вони звикають до того, що всі питання вирішуються».
Курсанти та інструктори мешкають і харчуються в однакових умовах. Ні перші, ані другі не ходять в наряди. Тому що в них єдина мета: навчатися і навчати, відпочивати після попереднього навчального дня і готуватися до наступного.
Навчають саме того, що потрібно на війні
Тут важливий бойовий досвід інструкторів та постійний обмін інформацією з підрозділами, для яких навчальний центр готує бійців. Інструкторський склад постійно, системно збирає і оновлює дані про те, як змінюється російсько-українська війна.
«У мене є власний бойовий досвід. Я знаю, як це важко і через що потрібно пройти. Розповідаю рекрутам, розкриваючи карти поступово, — пояснює «Крим». — Кажу, з чим саме в них можуть виникнути складнощі; як виглядала бойова робота пару років тому, і як все відбувається зараз. У нас, інструкторів, завжди є зворотній зв’язок з хлопцями із попередніх випусків БЗВП. Ми постійно збираємо інформацію про ситуацію на фронті».
Зміна умов на лінії зіткнення тягне за собою і коригування тематики та структури занять на БЗВП. Зокрема, збільшилася кількість навчальних годин з домедичної допомоги та вогневої підготовки. Оновлюються теми, пов’язані з технологіями: БпЛА та наземні роботизовані системи, зв’язок, засоби РЕБ.
«І з нашого боку, і з російського війна змінюється. І саме за прикладом нашої держави, на жаль, відбуваються зміни і переозброєння всього світу», — підсумовує інструктор.
Логіка курсу: повторення і рух від простого до складного
Кожна тема починається з азів, і до неї кілька разів повертаються під час підготовки, поступово ускладнюючи завдання, переходячи до комплексних колективних вправ за різними сценаріями. Вони включають одночасно тактику, стрілецьку підготовку, домедичку та інші теми. Саме тому в БЗВП Сухопутних військ відмовляються від «модульного» підходу (коли певну тему вивчають впродовж деякого часу, а потім до неї не повертаються). Тепер заняття поступово ускладнюються, враховуючи те, що рекрут стає дедалі більш підготовленим. До однієї вправи повертаються декілька разів за курс, поступово ускладнюючи її й потім закріплюючи на «сценарній роботі» у складі підрозділу.
Безпека і комфорт рекрутів та інструкторів
Це основа, потрібна для ефективного навчання. І одним з головних моментів тут є збудована підземна інфраструктура: курсанти живуть і проходять частину занять у великих комфортних бліндажах, і це мінімізує ризик постраждати від повітряних ударів росіян.
Найбільше мотивує — молодь, що йде до війська
«Крим» часто згадує свої відчуття в перші дні повномасштабного вторгнення, коли ще був цивільним. І порівнює з тим, як він почувається тепер. Стало набагато краще, ділиться він:
«У цивільному житті нас найбільше лякає невідомість. Бо ти дивишся на війну по телевізору чи в інтернеті. І все уявляєш у згущених фарбах: лише кров, смерть і страх. А коли ти перебуваєш всередині процесу разом з такими ж самими хлопцями — то страшної невідомості вже немає. І виявляється, що позитиву тут більше, ніж негативу».
Під час бойової роботи «Крим» переживав ситуації, які раніше бачив хіба що в кіно. Але в житті, на відміну від фільму, від твоїх дій залежить майбутнє країни.
«Після всіх подій, які я пройшов, точно знаю: двоє моїх дітей мною пишатимуться! Звісно, моя роль на війні схожа на один гвинтик у великій системі. Але цей гвинтик на своєму місці», — переконаний боєць.
І, після паузи, називає ще один чинник, який його мотивує.
«Коли до нас приходять добровольці віком від 18 до 24 років, мені дуже імпонує їхня позиція. Розповідають, як вони проходили курси домедичної допомоги, літали на дроні, скачували собі симулятори БпЛА, передивлялися відео про військову тактику. Під час нашого знайомства хлопчина стоїть і описує мені цей шматочок свого життя. І я хочу дати йому буквально все, що вмію і знаю! І отримую від нього просто шалену віддачу!»
У такій молоді можна бути впевненим: вона зробить усе, за що візьметься, каже інструктор. Вона стане предметом гордості для своїх близьких і гідним прикладом для цивільних.
«Друзі, зрозумійте, відштовхнути від себе цю війну, забути про неї — не вийде. Маємо боротися проти ворога разом, — каже «Крим» наприкінці розмови. — Треба, як у лютому-березені 2022-го, зібратися в кулак і не розтискати його. Допомагати війську — або долучатися до війська. Кожен з нас має бути готовим до цього. Бо наш божевільний сусід сам собою нікуди не зникне!»
Інструктори та керівники підрозділів 151 НЦ зараз не лише навчають новобранців, які прибувають до них на БЗВП. Тепер їх відряджають в інші навчальні центри передавати досвід: там вони опікуються допідготовкою інструкторів і допомагають їм готувати перші групи рекрутів за новою програмою. Бо масштабування найкращого досвіду — це те, що дає Україні змогу вистояти і здобути перевагу над супротивником.
