У віці 89 років помер видатний математик, професор Каразінського університету Федір Рофе-Бекетов. Його серце зупинилося 28 квітня 2022 року.
Він народився в родині Алчевських-Бекетових, онук видатного українського архітектора Олексія Бекетова.
Виріс та здобув освіту у Харкові, пережив німецьку окупацію міста. З дитинства захоплювався математикою. У 1955 році закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету. Був провідним науковим співробітником, згодом — головним науковим співробітником відділу математичної фізики Фізико-технічного інституту низьких температур імені Б.І. Вєркіна Національної академії наук України, працював за сумісництвом професором Каразінського університету.
Федір Семенович був співавтором понад 80 праць, 2 монографій, членом редколегій двох математичних журналів, членом математичного товариства.
Окрім наукових досягнень — полюбляв малювати, цьому його навчав дід. Рофе-Бекетов є автором спогадів щодо своєї родини. Коло його інтересів охоплювало також історію, архітектуру, поезію, музику, театр, літературу та французьку мову. Він був членом журі міжнародного конкурсу вокалістів імені Івана Алчевського.
Про смерть Федора Семеновича повідомила його донька — відома громадська діячка та волонтерка Олена Рофе-Бекетова.
«Вчора я мчала на зустріч до тата в лікарню в Празі, щоби обняти і підтримати його. Сьогодні я їду в Прагу, щоби обняти сестру і підтримати одна одну.
А ще є дуб. Який пам’ятає моїх прабатьків, дитинство батька, наші останні години, коли ми перебували разом, і ще не знали цього, очікуючи автобус (дякувати хеседу), що повезе тата через всю країну від вибухів, декількох “паводків” в нашому підвалі, від війни і, так, від мене» — написала Рофе-Бекетова у своєму фейсбуці.
«Сказати, що він збагатив мене своїми знаннями про минуле життя східної та південної України, то буде дуже сухо…Федір Семенович додав до мого життя смаку, привніс в нього неабияку гордість за приналежність до харків‘ян-харківців та розуміння нашої значущості в історичному розвитку українського суспільства і в його сьогоденні. Дякую Вам, мій мудрий вчитель та, одночасно, уважно слухаючий співрозмовник, вимогливий і навчений досвідом старший товарищ з вразливим і незахищеним від образ і зрад серцем. Будемо пам’ятати Вас до кінця наших днів. Спочивайте з миром» — написала Людмила Рубаненко, подруга родини.
