1 березня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по будівлі Харківської обласної адміністрації. Дві ракети «Калібр» влучили в центр міста, знищили частину будівлі та спричинили загибель 31 людини. Серед жертв були працівники адміністрації, волонтери й цивільні, які перебували у приміщенні.
Своїми спогадами та роздумами з нами поділилася Юлія Напольська, очевидиця тих подій
«Мені здається, у такі дні, як сьогоднішній, важливо не забувати, що в цій будівлі загинули також цивільні люди, волонтери, які прийшли сюди. Найперше, найпростіше — про них не забувати, розказувати їхні історії.
Я була всередині, у гардеробі з цього боку. Я згадую цю подію частіше, ніж раз на рік. Іноді вона мені сниться. Це було дуже гучно. З одного боку, я пам’ятаю покроково, як усе відбувалося. А з іншого — спогади ніби розмиті, ніби це було не зі мною. Але точно пам’ятаю крики, скло, багатьох поранених… Як завжди буває після прильотів.
Я підтримую зв’язок із тими, хто вижив, допомагаю військовим. Деяких людей я пам’ятаю, але багато імен назавжди загубилися у хаосі того дня. Ми віталися, трималися за руки, а потім їх не стало. Я знаю, що тут загинула дівчина на ім’я Даша. Вона якось дістала для мене розчіску з розбитого кіоска. За кілька днів я дізналася, що її більше немає. А ще була Юля Здановська, яку я кілька разів бачила в коридорах. Я не можу сказати, що знала їх добре. Але я їх пам’ятаю.
Я не вірила, що щось подібне може статися. Хоча давно знаю, що таке росіяни і що вони можуть зробити. Але все одно. Відчуття було таке, що це нічого не зламає. Проте з’ясувалося, що ні.
Страх, звичайно, є. Але мені здається, що я справляюся з ним, допомагаючи тим, до кого можу дотягнутися. Чим більше мені страшно, тим більше я намагаюся щось робити. Бо страх застилає очі.
Навіть наявність одного великого меморіалу не змінить того, що люди будуть приходити в місця, де загинули їхні рідні. Це важливо для живих, для тих, хто переживає втрати».
Сьогодні біля будівлі Харківської ОВА зібралися люди, аби вшанувати пам’ять загиблих. Прийшли рідні, друзі та всі, хто пам’ятає той день.
