Що ви уявляєте, коли чуєте фразу «доступний туризм»? Однією з асоціацій може бути авіапереліт лоукостом за 50 євро в обидва боки. Або ж славнозвісний all inclusive у готельних апартаментах. Однак це поняття набагато ширше. Детальніше про нього розповіла міжнародна експертка з інклюзивної туризму з Білорусі Наталія Борисенко-Клепач, учасниця фестивалю «ІнклюзіON».
Ми зібрали ключові думки з її лекції.
Що значить «доступний» або «інклюзивний туризм»
Доступний/інклюзивний туризм — це рівне право всіх людей на відпочинок, культурне життя та дозвілля. Уперше про цей підхід заговорили учасники туристичної конференції на Філіппінах у 1980 році. Тоді ж поняття записали в Манільську декларацію зі світового туризму. Широке поширення термін отримав завдяки Всесвітній туристській організації та її декларації 1991 року. У документі описані умови подорожей для людей з інвалідністю. По суті, декларація стала основою для майбутніх рекомендацій Всесвітньої туристської організації в сфері інклюзії.
Туристична пропозиція вважається інклюзивною, якщо нею однаково може скористатися незрячий, літня людина, турист невисокого зросту, батьки з маленькими дітьми та інші люди з фізичними, ментальними та соціальними потребами. Важливий момент: люди з особливостями повинні мати можливість подорожувати незалежно та з почуттям власної гідності.
Наталія Борисенко-Клепач: «У нашому суспільстві ще немає розуміння, що коли ти повинен когось просити відкрити двері, бо самостійно не можеш через фізичні параметри, це ущемлює почуття власної гідності. Ти вже не нарівні з усіма. Але всього цього можна досягти через універсальні туристичні послуги, продукти й середовище».
Протягом 2011—2012 років у Європі, Великій Британії, США, Австралії активно поширювалися електронні посібники з організації доступного дозвілля. В онлайн-методичках описували успішні приклади роботи музеїв і паркових комплексів. Глобально ж про ці тренди в туризмі люди дізналися 7 вересня 2016 року. Тоді темою Всесвітнього дня туризму стала інклюзія.
Наталія Борисенко-Клепач: «У цьому році в зв’язку з коронавірусом з’явилися оновлені рекомендації Всесвітньої туристської організації, як забезпечити людям з інвалідністю безпечне переміщення в умовах COVID-19. Ми розуміємо, що рано чи пізно індустрія відновиться, і ця категорія туристів повинна мати право на доступні подорожі».
Хто потребує інклюзивного туризму (далі — ІТ)
Цільова аудиторія ІТ не обмежується основною категорією — людьми з інвалідністю. Доступний туризм також потрібен:
- літнім людям;
- батькам із маленькими дітьми;
- вагітним;
- мандрівникам із великим багажем;
- людям нестандартних розмірів (зросту або ваги);
- туристам, які не володіють мовою країни відвідування;
- людям із проблемами травлення й алергією.
Їхні потреби впливають на якість подорожі та вимагають своєчасної, правильної реакції. Для вирішення проблеми взаємодіють усі учасники індустрії: туроператори, екскурсоводи, менеджери готелів та ресторанів, перевізники.
https://nakipelo.ua/uk/yak-dopomogti-ljudyam-z-invalidnistju-pid-chas-karantinu/
Наталія Борисенко-Клепач: «Перед поїздкою ми спочатку шукаємо інформацію про країну або місто, їдемо туди, перебуваємо якийсь час там, ходимо до музеїв, магазинів та інших місць, і повертаємося додому. Якщо в цьому циклі щось випадає через недоступність, страждає вся подорож. Нехай ви комфортно добралися в літаку, але якщо крім готелю нікуди не вийдете, вважайте, весь відпочинок зіпсований. У цьому ланцюжку важливі обслуговування та допомога. Якщо об’єкт туризму відкритий для всіх, керівництво повинно бути готове допомогти людям з їхніми персональними запитами. Наприклад, у людини в інвалідному візочку під час екскурсії пробило колесо. Для неї на цьому екскурсія припиняється. Турфірма, екскурсовод або музейний працівник повинні мати додаткові інструкції, як діяти в подібній ситуації».
У чому проявляється доступність туризму
Недостатньо просто встановити на території туристичного об’єкта пандус. Перший крок до доступного середовища — боротьба з цим стереотипом.
У сфері туризму та відпочинку є загальні вимоги до доступності, в тому числі наявність:
- парковки;
- ліфта;
- вказівників;
- телефону;
- туалету;
- основних доріг;
- таблички з цінами.
Специфічні побажання від гостей зазвичай виникають:
- у місцях проживання та харчування туристів;
- у музеях, галереях та в інших культурно-розважальних місцях;
- на екскурсіях;
- при замовленні конференц-послуг (вибір локації та кейтеринг).
Із додатковими обов’язками у працівників туристичної сфери з’являється також можливість креативно підійти до бізнесу, переглянути традиційне ставлення до своїх послуг. Спікерка лекції згадує пару прикладів. В Амстердамі засновники серії міських екскурсій CtheCity адаптували їх для людей із проблемами зору. Приєднатися до екскурсій можуть усі бажаючі.
«Прогулянка» проходить у приміщенні. Усім учасникам організатори видають палицю. Потім вони йдуть за незрячим екскурсоводом у темні кімнати й умовно блукають Амстердамом під розповідь гіда. Немовби користуються місцевим громадським транспортом, випробують на дотик пам’ятки, випивають у барі та вечеряють у ресторані — і все це в непроглядній темряві. Для одних туристів — це новий досвід, для інших — можливість приєднатися до звичної для більшості екскурсії. Часто послуга користується попитом в погану погоду.
Для любителів еко-туризму в Мінській області відкрита інклюзивна екостежка «Білокорець». Вона знаходиться в Налібокській пущі, другому за величиною в країні лісовому масиві після Біловезької. На стежці у вигляді вісімки завдовжки 1 300 метров мандрівників супроводжують дев’ять інтерактивних стендів. Інформацію на них можна читати й буквально мацати руками. На дереві шрифт Брайля вийшов гірше, тому є об’ємні макети тварин, їхніх слідів та інші позначки. Зі шрифтом Брайля є шість карт місцевості. Стенди оформлені простою мовою, зрозумілою навіть дітям. На території обладнані доступні альтанки й біотуалети.
За словами Наталії Борисенко-Клепач, люди з особливими потребами витрачають на відпочинок більше грошей, ніж середньостатистичний турист. З одного боку, постає питання фінансової доступності якісних, інклюзивних послуг. З іншого — у цьому плюс і мотивація для індустрії розвивати більше напрямків такого туризму. Витрати пояснюються просто:
- люди з особливими потребами подорожують в компанії (коли щось піде не так, туроператор або конференц-зал втратить не одного, а двох-трьох або навіть десятки відвідувачів);
- вони більш лояльні, ніж інші туристи (якщо отримали потрібний рівень сервісу, вони повертаються в перевірене місце, щоби не шукати щось нове наступного разу та не розчаровуватися);
- середня тривалість інклюзивних подорожей вища за звичайні (якщо вже вибралися, то відпочинуть як слід і довше).
Що допоможе розвинути інклюзивний туризм
Крім бажання людей подорожувати, є загальносвітові тенденції. Наталія Борисенко-Клепач виділяє основні чинники, що впливають на розвиток інклюзивних напрямків у туризмі:
- демографічні
Люди віком старші 60-ти років складають 12% світового населення. Щорічно їхня кількість збільшується в середньому на 3,26%. У більшості випадків туристи пенсійного віку маломобільні, у них може бути інвалідність або проблеми зі здоров’ям. Але вони також потребують комфортного та різноманітного відпочинку.
- правові
У багатьох країнах істотну роль у розвитку інклюзивного туризму зіграла ратифікація Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Документ запустив процес прийняття інших законів і норм, що вимагають адаптувати туризм під цю цільову групу. Інший варіант — прийняття національного антидискримінаційного законодавства. Наприклад, у Великій Британії є Акт про питання дискримінації. Завдяки йому місцевий туризм у кілька етапів перейшов від малодоступного до повністю інклюзивного. Перехідний період для туристичного бізнесу зайняв два роки.
- економічні
До пандемії ринок туризму був одним з найбільш швидкозростаючих у світі. З іншого боку, у жителів країн, що розвиваються, з’явилися вільні гроші, які вони охоче стали витрачати на подорожі. Безвіз і лоукост-пропозиції від перевізників теж стимулювали людей частіше виїжджати за кордон, тобто поліпшення сервісів ІТ стало ще актуальнішим.
Наталія Борисенко-Клепач: «За експертними оцінками окремих зарубіжних досліджень, у середньому 8—11% світового туристичного потоку припадає на інклюзивний туризм. До пандемії на 2020 рік аналітики прогнозували зростання індустрії до 20%. Звісно, зараз цього показника навряд чи можна досягти, але те, що він виріс і продовжує рухатися — це очевидна тенденція. Лідери ринку — США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Іспанія, Австралія».
Якщо ви власник туристичного бізнесу або працюєте в цій сфері, перевірте, наскільки ваші послуги інклюзивні — почитайте Посібник із моніторингу доступності місць.
