Ви бачили меми про українських волонтерів? Вони здатні зібрати кошти, знайти та доставити військовим що завгодно з будь-якої точки світу. Героїня нашого матеріалу саме з таких: її допомога наближає наших захисників до Перемоги. На рахунку харківської волонтерки Юлії Напольської — 12 машин, переданих до війська, і купа інших корисних речей. Ми поцікавилися у дівчини, як їй це вдається: збирати гроші на авто за два дні, продавати руські речі на аукціонах та не забувати піклуватися про себе.
Юля, привіт. Розкажи, із чого все почалося? Яким було твоє 24 лютого?
24 лютого мене розбудив мій сусід із криком: «Війна почалась»! Я відповіла: «Яка війна, я спати хочу»… а згодом прокинулася від вибухів. Весь день я їздила містом із журналістами зі Sky News, ми брали інтерв’ю в людей у чергах, в Обласному центрі переливання крові, виїхали на окружну до того, як туди російські танки заїхали. Потім я ночувала в метро. Це було жахливо.
Що було далі?
26 лютого я пішла в ХОДА, тож моє волонтерство почалось звідти. Мало хто знає, що я була там. Під час вибуху 1 березня я перебувала в будівлі на першому поверсі. Наступного дня, коли був вибух у 50 Parallel, — в «Укртелекомі». Тобто за два дні я примудрилася схопити три ракети та два пакета «Градів».
Я ЖИВА
— Несвятидівка (@nesvyaty_divka) March 1, 2022
У мене були сильно попечені ноги, бо вибуховою хвилею на мене перегорнуло чайник з окропом, посічені обличчя, ноги, руки, майже все. Багато скла в волоссі, усюди, навіть у трусах. Всюди було скло. Фізично я була в порядку. Ментально — ні, але зараз це потроху виправляється.
Як ти почала купувати машини?
У мене в ХОДА був одногрупник Руслан. Він мені написав історію, як вони були десь в районі Вільхівки чи Малої Рогані та їм рознесло машину снарядом. Я спитала, яка машина в них була, і виявилося, що LADA Kalina.
За збігом обставин, подруга зі Львова запитала, що ось машину продають в Данії, може, треба. Ми тоді загрузли в оформленні документів, це було супердовго, і супердовгий перегін машини, напевно, найскладніший з усіх. Ми поїхали в Польщу за нею та 6 годин ночували на кордоні, аби її зустріти. До речі, цю автівку вже розвалило снарядом.
Інші військові дізналися, що я купила машину, та почали до мене звертатися. Наразі я придбала та передала 12 автомобілів.
доброго вечора pic.twitter.com/pIcBbfBfvo
— Несвятидівка (@nesvyaty_divka) May 10, 2022
Чи є в тебе команда?
У нас склалася Dream Team: мій друг морпіх шукає авто, я збираю гроші, оформлюю документи, моя подруга у Львові займається ремонтом на СТО, ще один мій друг із Харкова возить машини на Схід.
А де ти сама наразі перебуваєш?
Я у Львові, приїхала 5 березня. Після 2 березня щось надломилося, у мене почалася паніка, я трусилася, не рухалася. Мені кажуть: «Юля, спускайся в укриття», а я взагалі не розумію, що відбувається. Я відчула, що мені краще поїхати.
Згодом деякий час я погано себе відчувала у Львові також, від звуків вибухів починались панічні атаки. Зараз вже попускає, я спокійно сприймаю звуки вибухів, ходжу в укриття, працюю з психотерапевтом, стає легше. Почала сеанси не одразу, лише коли зрозуміла, що проблема в мене є.
Ти плануєш повернення до Харкова?
Я закінчую автошколу та отримаю права, а тоді повернуся хоч на деякий час. Треба з’їздити додому, побачити близьких, сім’ю. У мене вся сім’я залишилася в Харкові. Втім, я не впевнена, що впораюся під постійними обстрілами.
З якими труднощами ти стикаєшся?
Головні складнощі — зі штабами військових. Часто хлопці просять привезти авто без документів, без офіційного запиту від військових частини. Бо інакше, можливо, машина не попаде на «нуль», а залишиться на штабі, і на ній будуть їздити інші люди. А там, де вона реально потрібна, її не буде.
Яким чином збираєте гроші на автівки?
У мене гроші збирати виходить доволі легко. Люди у твіттері накидують іноді за один день коштів аж на дві машини. Зазвичай потрібні день або два. Іноді навіть менше, бо в мене є декілька донаторів, один з яких закривав суму на машину повністю. Інший за тиждень скинув приблизно 250 тисяч гривень, закривши дві автівки.
Скоро буду збирати на дві машини в новостворений батальйон, там буде складніше й довше, бо сума більша, але маю надію, що проблем не буде.
МИ ЗІБРАЛИ ПІВ МІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ (без 10к) НА 2 МАШИНИ!
Для 92 бригади і для 1 стрілецького батальйону з Маріуполя.
І так, машини менш ніж за годину будуть у моєму дворі ✨ pic.twitter.com/cIePV1hczE
— Несвятидівка (@nesvyaty_divka) June 7, 2022
Середня сума зборів — $5 тисяч, найдорожча машина обійшлася у $8 тисяч. Потім СТО, фарбування. Єдина проблемна автівка була — Nissan Navara, ми придбали її в Україні. Ремонтували її на трьох СТО у Львові, а вона приїхала в Харківську область, і наступного дня зламався генератор. Ми його відремонтували якимось дивом, і тут же зламався аккумулятор. Його теж замінили. Начебто зараз вона катається, все ок.
У мене з розвалених машин лише одна, вона прожила приблизно місяць.
Розкажи про свої аукціони
Речі на продаж мені передали «Госпітальєри». До них поїхала найкраща з наших машин. Вона називається «шукач», працює в Харківській області та займається порятунком наших бійців. Спочатку «Госпітальєри» подарували мені листи російських дітей, були від них погони прапорщика, суперкринжовий молитовник — малесенький, кольору російського пікселя. Потім вони мені надіслали коробку з російською РПС (ремінно-плечова система), шолом, який виглядає як нічний горщик, повну аптечка, навіть із номером пакувальника, та цілий набір сухпаю.
Руські речі смердять. Після них мию руки дуже довго. Це дуже мерзенна штука. Людям чомусь по приколу таке купувати, я навіть не знаю, чому.
✨ Аукціон✨
Лот 1.
російський сухпай, запакований, трохи в пилюці.
Гроші підуть на фонд тачіл, СТО, паливо і поточку для хлопців. Бонус: лист до солдата.Початкова ставка – 5000.
Хто більше дасть, того і посилочка буде.РТ. pic.twitter.com/MFAbk5cD4Y
— Несвятидівка (@nesvyaty_divka) May 22, 2022
Найкращий аукціон провела моя подруга, яка продала свою картину з палаючим кремлем за 170 тисяч гривень. Картину купив власник та засновник українського GitLab’a. Прикольний аукціон був на пачку чіпсів «Люкс» із датою виготовлення 5:00 ранку 24 лютого. Вони пішли за 25 тисяч гривень. На додаток ще була каска.
Чим ти ще займаєшся, крім машин?
Хочу купити автомобіль для себе, бо дуже складно носити на собі коробки. Окрім машин, у мене є інші запити. Моя квартира схожа на склад, там десяток коробок різних. Наприклад, зараз до мене їде 16 шоломів, частина для ССО, частина для розвідників, на Нацгвардію, ТрО під Ізюмом та на новостворений батальйон ССО під Ізюмом.
2 місяці і нарешті я їх тримаю в руках pic.twitter.com/VUWXF1WATz
— Несвятидівка (@nesvyaty_divka) June 5, 2022
Ми купуємо багато сублімованої їжі. Моя колега привезла три коробки енергетичних батончиків, які зробила сама. 70% всього йде на Харків. Пустими машини до Харкова не їдуть, завантажуємо їх їжею в Києві. Прийшло літо, тож наразі придбаємо сонцезахисні засоби, рідини від кліщів та комах, легке взуття та одяг. Майже постійно є запити щодо тактичної медицини та усього, що стосується турнікетів та аптечок.
Розкажи, будь ласка, про турнікети
Перші турнікети, які ми закуповували, подруга замовила в Англії, проте виявилося, що вони китайські. Інші замовляли в Німеччині, і згодом я сама побачила, що вони не витримають, і що це підробка. Одного разу мені пощастило, і через знайомого з британського фонду ми отримали 500 турнікетів CAT-7.
Коли в мою першу машину прилетів снаряд, одним хлопцям відірвало кінцівки, у інших були страшні пошкодження. У них були погані турнікети, а згодом вони розповіли, що витратили сумарно на людину по два турнікети, і вони всі порвались. Пощастило, що їх швидко доставили в лікарню, тому вони плюс-мінус живі. Тож проблема фейкових турнікетів суперактуальна, за таке хочеться людям ногу прострілювати.
Чи були у вас колись проблеми на митниці?
До мене докопалися одного разу зі сторони української митниці. Нас там було три дівчини та десь 100 кг усього, що треба було на кравчучці провезти через кордон. Підходить український митник і каже «Дєвочки, ну ви же понимаєте, что єто часть оружия?». Нам зробили запит, і лише тоді ми вантаж перевезли.
А які були найдивніші запити?
Якось мені написав один з моїх бійців, що має серйозну розмову: потрібен ростовий ведмідь. Виявилося, що один із хлопців в Харкові хотів освідчитися коханій. Знайти ростову ляльку в той час у Харкові вони не змогли, тож звернулися до мене. Ми з дівчатами поїхали до ТЦ, обрали великого ростового ведмедя, відправили, і той хлопець зробив пропозицію своїй дівчині. Цей ведмідь — звісно, не волонтерка, бо хлопці самі заплатити за цей запит, але все одно.
Другий випадок. Є один снайпер знайомий. Якось випадково я розповіла, що є рожеві магазини. А він: «Блііін, я хочу собі».
— Я можу тобі привезти. Нічого, що вони рожеві, яскраві?
— Та нічого, під кікіморою їх не буде видно, а в мене буде радість, що маю прикольний автомат.
На кордоні митники запитують, що там у нас, ми показали рожеві магазини, а вони: «Які кльові, нам такі теж треба».
Якось наші великі коробки забрали польські МНСники та віднесли нам до машини через український кордон. Проблем взагалі не було.
Що для тебе наразі найважче?
Мій друг був на «Азовсталі», а зараз він у полоні. Я спілкуюся з купою різних людей, аби пришвидшити процес його повернення, але ймовірно, це нереально. Наступні два місяці я чекатиму, що друг потрапить у списки на обмін, аби його можна було забрати.
