Інклюзія — це можливість включення у суспільство для кожної та для кожного. Наскільки наше суспільство є інклюзивним? Активістки ХОФ «Громадська альтернатива» взяли інтервʼю у дванадцяти українських жінок-правозахисниць, які мають інвалідність: Дарини Брикайло, Олени Вишні, Валентини Добридіної, Дарʼї Коржавіної, Ірини Ларікової, Раїси Кравченко, Ірини Саранчі, Юлії Сачук, Уляни Пчолкіної, Тетяни Фурманової, Наталії Мороцької, Іви Стишун.
Представляємо фрагменти інтервʼю з героїнями проєкту. Повні тексти ввійдуть у видання, яке буде презентоване 3 грудня, — у День захисту прав людей з інвалідністю.
8
Тетяна Фурманова, голова ГО «Ти особливий»
Для мене захист прав — це моя особиста історія, яка почалася з самого народження. З дитинства доводила, що я така, як і всі, ну просто з однією рукою.
Результатом, яким я пишаюсь у захисті прав людини, мабуть, є особисті історії моїх знайомих, котрі мають інвалідність. До прикладу, мені вдалося організувати спеціально для Наталі (дівчини з важкою формою ДЦП) та ще близько 10 осіб на візках похід в зоопарк. Це була мрія цієї дівчини! Ще є багато історій з військового шпиталю, де я волонтерила.
Це надихає всіх! Я за чесний та наполегливий труд у будь-якій справі, незважаючи на інвалідність. Хочеться розвіювати міфи про нещасливість через інвалідність…
Порівнюючи захист прав людини з екстремальним видом спорту, скажу, що це — як стрибати з парашутом. Страшно перед. Потім кайф неймовірний!
Я зовсім не вважаю себе правозахисницею. Але приємно мати відчуття, що ти для когось приклад! А мені це часто кажуть.
