В Україні з липня почне діяти Закон «Про управління відходами». У документі між іншим згадується сміттєспалювання. Наскільки цей спосіб поводження з відходами доцільний, враховуючи всі ризики технології? Адже вплив на довкілля та здоров’я населення неминучий. Всі «за» і «проти» обговорили учасники вебінару «Що стоїть за сміттєспалюванням: технологія, законодавчі норми, вплив та що про це пишуть медіа».
Ділимося ключовими думками спікерів.
Роман Філоненко, директор Департаменту з питань управління відходами та екологічної безпеки Міндовкілля
За офіційною статистикою, щорічні обсяги утворення відходів в Україні сягають 500 мільйонів тонн. А обсяг накопичення, за різними оцінками, коливається від 15 до 36 мільярдів тонн. Приблизно 95% відходів спрямовуються на полігони або в інші місця для їх видалення та часового зберігання. Багато чого накопичується в комунальному, промисловому секторах. Усі ці відходи є різними за типом, складом і властивостями. Відповідно, потребують різних технологій та методів для належного управління ними.
Європейський курс, який обрала наша держава, є передумовою до запровадження в Україні саме європейських підходів до управління відходами та захисту довкілля. Прийнятий Закон про управління відходами є першим кроком для адаптації законодавства до європейських норм. Я вважаю цей закон дійсно фундаментальним. Він довго пропрацьовувався та нарешті був прийнятий. На мою думку, це рішучий крок вперед до імплементації саме європейських практик управління відходами.
Основна увага в управлінні відходами має бути зосереджена на досягненні трьох вищих етапів цієї ієрархії. Це запобігання утворенню відходів, підготовка до повторного використання та рециклінг. Водночас ми розуміємо: в умовах, в яких зараз перебувають наші економіка та суспільство, на жаль, ми не можемо повністю відмовитися від спалювання відходів. Звісно, кінцевою метою законодавства має бути створення умов для спрямування якомога більшого потоку відходів як вторинних ресурсів у новий ресурсний цикл та мінімізація залишків.
Вирішення проблеми належного управління відходами — це шлях до сталого розвитку раціонального використання природних ресурсів. У тому числі, шлях до забезпечення енергетичної та екологічної безпеки України.
Дмитро Лазненко, к.т.н., доцент кафедри екології та природозахисних технологій Сумського державного університету
В Україні приблизно 6 000 полігонів, із них 230 — перевантажені, а не відповідають нормам — понад 800. Існує велика кількість несанкціонованих звалищ. Станом на 2021 рік була потреба в будівництві 288 нових полігонів. Ось таку картину ми бачимо через призму звітності та аналітики з офіційного сайту Мінрегіонбуду.
З 2014 до 2021 року обсяг відходів зростає. Ми намагаємося його зменшувати, та наша спроможність попереджувати їх утворення є меншою, ніж приріст, який маємо.
Захоронювати, спалювати чи попередити появу відходів? Це дискусійне питання. В деяких країнах ЄС на спалювання відводиться від 10% до 45%. У Німеччині це 68%, в Італії — 51%, у скандинавських країнах — близько половини. В Європі ми бачимо 500 сміттєспалювальних підприємств. Причому їх кількість зросла за останні 5–10 років.
Стосовно вартості цих заводів. Коштує це, звісно, недешево. Є різні моделі оцінки вартості витрат цих підприємств. Чим більше потужності та обсяги перероблення відходів — тим меншими будуть витрати. Основна маса заводів потрапляє у діапазон 500–900 євро на тонну за рік. На ціну впливають дизайнерські та конструктивні особливості: чим модерновіші заводи, тим більше це може додавати у вартості.
Спалювання не можна розглядати як конкурентний спосіб управління відходами. На всіх рівнях є сенс створювати умови, аби цього не відбувалось. Ми виходимо у площину дискусії: спалювання чи захоронення? Для спалювання придатні лише ті відходи, які мають теплотворну здатність. Тоді питання: які у нас можливості реалізувати захоронення? Є багато непотрібних земель, та наскільки їх вистачить?
Є ризики стосовно навантаження на довкілля, хоча є й технічні рішення для зменшення цих ризиків. З точки зору екологічної безпеки сама технологія не має нічого страшного. Важливо, наскільки ми здатні реалізувати ці впливи так, щоб укладатись у встановлені норми. Потрібно застосовувати перевірені, якісні рішення. Плюс — мати високий рівень контролю за дотриманням усіх вимог: технологічних, організаційних тощо.
Неля Желамська, журналістка, експертка з комунікацій
На жаль, не всі копають глибоко, висвітлюючи екологічні теми (особливо в телевізійній журналістиці). Пам’ятаєте, коли закон «Про управління відходами» погодили в першому читанні, багато ЗМІ пустили потужну хвилю новин, що нарешті в Україні прийнято такий закон. Але насправді це було лише перше читання, і він тоді ще не діяв.
В Україні сфера поводження з відходами вимагає масштабних інформаційних кампаній. І на рівні держави, і на рівні підприємств. Чому важливо говорили про імідж та репутацію? Бо проєкти у сфері екології, будівництва заводів чи в цілому теми поводження з відходами вимагають зрозумілих пояснень для людей. В ієрархії поводження з відходами я би на верхівку піраміди ставила саме інформування населення, бо без цього нічого далі не вийде.
Саме інформаційна складова в нашій державі повністю випущена. Вона розвивається так, як це бачить окремий журналіст, окреме видання чи телеканал. І лише певні громадські організації, які працюють у цій сфері, можуть показати іншу сторону.
У багатьох іноземних ЗМІ реакція на сміттєспалювання є надто позитивною. Ніхто не говорить про недопрацювання: що завод не виходить на економічну окупність, що гостро стоїть питання, куди дівати залишки. Як, наприклад, відбувається у Швеції: після спалювання вони утилізують залишкові відходи біля одного з островів.
Аби сформувати екологічне мислення, людям потрібна поетапність. Для цього важливо вибудовувати зв’язок між центральною, міською владою, приватною організацією, яка працює у сфері поводження з відходами, та між населенням. Окрема ініціатива не може існувати без такого ланцюжка.
Подія відбулась у межах проєкту «Рамковий закон “Про управління відходами”: аналіз з перспективи відповідності принципам zero waste».
Ієрархія управління відходами: якою вона може бути в Україні? Думки експертів
