Скандали в соцмережах — банальне явище, особливо якщо стосуються публічних осіб, до яких і так прикута увага. Провокативний пост, агресивний коментар можуть мати неприємні наслідки: від втрати підписників до серйозних проблем у реальному житті.
Висловлювання публічних осіб можуть неприємно вразити їхню аудиторію, особливо якщо йдуть врозріз з усталеним іміджем. У першу чергу це стосується сенситивних тем, наприклад, ЛГБТ, мови або релігії, наголошує керуюча партнерка PR-агенції «Bagels & Letters» Тетяна Ландесман. Скандальні висловлювання іноді коштують дорого — аж до матеріальних втрат, попадання в список «незручних» та навіть провалу кар’єри. Ця тенденція особливо помітна, коли суспільство радикалізується: навіть невеличкий відступ від звичного та прийнятного сприймається агресивно.
Американську акторку Джину Карано звільнили з серіалу «Мандалорець» саме через скандальні висловлювання в соцмережах. Вона кепкувала з людей, які носять маски в умовах пандемії, та підтримувала колишнього президента Дональда Трампа у звинуваченнях опонентів у фальсифікації виборів. Найбільший резонанс викликав пост, де Карано порівнювала політичні конфлікти в США з геноцидом євреїв у нацистській Німеччині. Люди почали просувати гештег #FireGinaCarano («Звільніть Джину Карано»). Рішення було за студією, і представники Lucasfilm розірвали контракт. Вони заявили, що акторка більше не з’явиться ані в наступних серіях «Мандалорця», ані в будь-яких «Зоряних війнах».
Танцюрист Сергій Полунін у соцмережах пропонував давати копняка повним людям, щоби «підштовхнути наважитися скинути жир». Іншим разом він звинуватив жінок у намаганні грати роль чоловіка. У соцмережах танцюриста прозвали «поганим хлопцем». Полунін дозволяв собі зневагу в бік інших людей, не приховував щирого захоплення Володимиром Путіним та підтримував дії «Беркута». Така поведінка мала наслідки. Паризька національна опера у 2019 році відмовилася співпрацювати з танцюристом. Планувалося, що Полунін візьме участь у постановці «Лебединого озера», проте його висловлювання не відповідають цінностям Паризької опери, зазначила керівниця балету Орелі Дюпон. Сам танцівник написав в Instagram пост, що не шкодує, і що в складні часи потрібно залишатися вірним собі.
«Соцмережі дуже тонко й швидко вловлюють промахи. Вони дають моментальну суспільну реакцію, а заодно градуюють “своїх” і “чужих” — хоча між цими категоріями людина може перебігати кілька разів на день. Згадується історія про депутатку від “Слуги народу” Галину Третьякову, яка заявила, що безробітні народжують “дітей низької якості”», ― розповіла керуюча партнерка PR-агенції «Bagels & Letters» Іванна Скиба-Якубова.
За депутатку вирішив заступитися її однопартієць. Він почав пост зі слів підтримки пані Третьякової та лише наприкінці посту пояснив, що з формулюванням не згоден. Але депутат не врахував, що чимала кількість інтернет-користувачів читає перші рядки до слів «побачити більше». Сама ж Третьякова спробувала просунути власну позицію в колонці на «Українській правді». Вона назвала негативну реакцію суспільства «проплаченою інформаційною кампанією» та заявила, що термін «якість дітей» використовується в науковому середовищі.
«Інформаційні кілери взяли суто наукову дискусію, вихопили з неї окремі слова та інтерпретували їх у вигідному для них ракурсі», ― підкреслила депутатка.
Не така вже й позитивна репутація
Репутація не повинна бути суто позитивною: усім не догодиш, і сприйняття людини може сильно різнитися залежно від аудиторії. Тож не дивно, що публічні особи часто користуються популярністю всупереч скандальному іміджу. Ба більше: деякі з них відомі саме завдяки скандальності.
«Мені б хотілося надіти біле пальто, поправити пенсне та розповісти, як люди переходять на іншу сторону дороги, аби не зустрітися з тим, хто некоректно висловлювався. Але інститут репутації здебільшого працює на тих і для тих, хто й так “за все хороше та проти всього поганого”. І, на жаль, він неефективний щодо осіб, які про імідж не надто дбають», ― зауважила фахівчиня з PR Тетяна Ландесман.
Вона пригадала мецената, співзасновника фонду «Життєлюб» Гаріка Корогодського з його 133 тисячами підписників. На свою чималу аудиторію він не соромиться транслювати сексизм. Але всі прекрасно обізнані щодо позиції Корогодського, тож масові відписки йому не загрожують. Ще один яскравий приклад ― Ян Монастирський, який має гучне звання «Король хотдогів». Він став відомим завдяки авторським хотдогам, а також вкрай непатріотичним постам і сексистським коментарям. Проте зухвала поведінка йому не нашкодила: коли в Монастирського згорів ресторан, його клієнти швидко зібрали суму навіть більшу необхідної.
Не переймається репутаційними скандалами значна частина українських політиків. Дійсно, може здатися, що вони не шкодять кар’єрі: люди пообурюються, понаписують гнівних коментарів, та реальних наслідків не буде ― ні за провокативні пости, ні за агресію. Нещодавно член української делегації на Мінських перемовинах Олексій Арестович оприлюднив пост, де розповідав про важливість вміння вести переговори з країною-агресором. Один із користувачів попросив Арестовича використовувати державну мову. Реакція політика була: «Пішов на х*й. Так зрозуміліше?».
За ганебну поведінку Арестович і не думав вибачатися. В ефірі каналу “Україна 24” він пояснив: «Це була гідна відповідь людині на мові, яку вона розуміє. Оцінку нададуть ті, хто мене призначав, але я хочу внести роз’яснення. Це не людина, це бот. Людина, яка записана російською мовою, приходить до мене з українською мовою в аккаунті, і щось там вимагає».
Не вибачатися, не визнавати помилок, не приховувати зневагу ― типова поведінка частини української політичної еліти. Не бояться вони осуду й через дискримінаційні пости. Нардеп від «Слуги народу» Олександр Дубінський став фігурантом сексистського скандалу ще до початку каденції у Верховній Раді. Чоловік оприлюднив у мережі фото із підписом: «Вибираємо помічниць. Прошу нижчих ніж 175 сантиметрів не турбувати». У відповідь на звинувачення у сексизмі політик заявив, що це був жарт, а люди просто не мають почуття гумору.
Рівненський чиновник Мирослав Черній, який на міських виборах балотувався від «Слуги народу», під час відпочинку в «Буковелі» в січні вирішив похизуватися флягою для алкоголю в Instagram. Увагу привернув не вміст, а зображені символи: на пляшці красувалися серп і молот. Згодом на Чернія навіть написали заяву в поліцію через порушення статті кримінального кодексу, яка прямо забороняє комуністичну символіку.
Не застраховані від скандалів і викладачі вишів. Доцентка, викладачка Харківської державної академії культури Наталія Сємєйкіна висловилася стосовно війни на Донбасі: «Полезли на Донбасс Турчинов и вся банда. У меня там полно студентов, пишущих правду. Хорошо, что есть Путин, может, всех не добьют». Звісно, це не пройшло повз уваги громадськості: під стінами вишу відбувся протестний пікет. Проректор академії Юрій Лошков заявив, що такі заяви дискредитують Сємєйкіну як педагога та пообіцяв розглянути її звільнення.
Знизити градус напруги
«У вас може бути пост на соціально-важливу тему або ніжний, про дітей і котиків, — та одне невірно використане слово або двозначна фраза можуть стати тригером. І коментарі будуть стосуватися не того, що кіт прекрасний, а чому не використано фемінітив. Або навпаки, чому він використаний: знову ж таки, у залежності від читачів. Чим відоміша людина ― тим різноманітніша її аудиторія, тим ширші її погляди», ― попереджає Тетяна Ландесман.
Будь-який пост потенційно може когось образити чи розлютити. Але разом із тим кожен інтернет-користувач може знизити градус напруги, було би бажання. Експертка радить бути особливо обережними, коли ви згадуєте потенційно чи реально скривджені групи. Якщо ви не знаєте, як назвати цих людей ― краще у когось проконсультуватися. Це можуть бути або представники тієї групи, або спеціалісти, які з ними працюють.
«Практично будь-який пост, що засуджує чиюсь поведінку, зовнішність або висловлювання, може бути піддано критиці. Особливо обережними треба бути щодо гендеру, сексуальної орієнтації, релігійної, національної, расової приналежності», ― додає Тетяна.
«Що гарантовано не варто виносити на публіку — розборки з приватної або робочої сфери, а також використовувати соцмережі для помсти. Одна справа — щирість у розповіді про власний душевний стан або відкритий розгляд поганого соціального кейса, геть інша: “розкажу вам, що мій колишній чоловік (шеф, клієнт) — велика скотина і сам дурак”», ― зазначила Іванна Скиба-Якубова.
Вона пригадала, як їхнього потенційного клієнта начебто безпідставно звинувачували у викраденні майна колишньої дівчини. Фахівчині попросили чоловіка «не чіпати нічого руками» і дати час спеціалістам розібратися. Проте клієнт написав гіперемоційний пост у Facebook, яка його колишня, скажімо так, нечесна та нехороша людина, через що було вирішено призупинити співпрацю.
Також не варто під виглядом експерта висловлюватися на теми, на яких ви не розумієтесь. Роль «диванного експерта» не додасть поваги та довіри з боку аудиторії. А от чого вже точно не можна — свідомо поширювати фейки, особливо якщо вони можуть мати серйозні наслідки. Іванна пригадала неприємний випадок з 2014 року, коли волонтер написав, що бойовики «ДНР» знаходяться під Васищевим. «Новина» збурила як волонтерів та добровольців, так і просто читачів, люди почали пакувати речі. Згодом «жартівник» написав, що просто «хотів збадьорити спецсили».
Звісно, навіть найтактовніша та найввічливіша людина не застрахована від конфліктів у соцмережах чи від агресивних реакцій: на кожного знайдеться свій хейтер. Проте грамотна поведінка та недопущення очевидних помилок зменшать ризики надбати погану репутацію.
