«Те, що вони збираються, — це як до психолога сходити».
На плацу частини № 3035 Національної гвардії тривають останні приготування. Командир нагадує військовим, як виходити зі строю за нагородами. Нервує: не у всіх виходить правильно. До того ж заважають ветерани «Донбасу», що постійно приїжджають та забирають побратимів, які продовжують службу, зі строю. Вони не бачилися вже рік, а дехто й довше.
Родичі загиблих у боях військових шукають на встановленій Стелі Пам’яті прізвища своїх. Усього на ній — 90 імен. Сюди ж підходять і ветерани, неголосно вітаються.
Сім’ї полеглих бійців одразу видно: вони в однакових футболках «Вірне серце». Волонтери громадської організації «Схід і Захід разом», які опікуються підрозділом, виготовили їх на знак вшанування річниці трагедії в Іловайську. Ці футболки об’єднали родини, які щороку збиралися 29 серпня на Михайлівській площі в Києві, але не знали, що їхні загиблі — з «Донбасу». Так вдалося об’єднати людей в одну велику спільноту.
«Коли ми придумали футболку „Вірне серце“ — не розраховували, що вона зробить усе за нас. А коли познайомилися сім’ї, все пішло зсередини», — згадує волонтер Олена Вовк.
Зараз «Схід і Захід разом» організовує заходи на кшталт святкування річниці підрозділу, а також допомагає сім’ям загиблих та ветеранам. Волонтери кажуть, що «Донбас» наразі забезпечений усім необхідним, то ж від них потрібна лише інформаційна підтримка.
На стадіоні військової частини — стійкий запах польової каші. На екрані показують фільм про бойовий шлях «Донбасу». Ветерани та чинні військові згадують минуле, сміються з армійських історій та вшановують полеглих.
«Сьогодні я відчуваю велике піднесення сили та надії», — каже військовий Олександр «Фотограф», який служить у «Донбасі» від перших днів створення.
У підрозділі їх залишилося четверо, хто пройшов із «Донбасом» через усі бої та продовжує служити й сьогодні. Хлопці зауважують, що такі заходи важливі для них, але ще більше — для тих, хто лише зараз прийшов до війська.
«Тут присутні живі легенди російсько-української війни, і для молодих хлопців це велике моральне заохочення», — упевнений командир «Донбасу» Олександр Поліщук.
У відповідь на питання від ветеранів щодо теперішнього стану підрозділу бійці жартують: «Підписуйте контракт і дізнаєтеся».
29 травня 2014 року добровольчий батальйон «Донбас» офіційно ввели до складу Національної гвардії України, і саме в цей день у підрозділі святкують річницю створення. Але бойовий шлях добровольці розпочали раніше.
«Це був час „чорних чоловічків“», — описує Олександр Поліщук майже два місяці існування батальйону до прийняття в лави Нацгвардії.
У квітні 2014 року сформувався загін добровольців: близько сотні людей об’єдналися під назвою «Донбас». 15 травня вони звільнили відділ міліції у Великій Новосілці, а над будівлею райради підняли прапор України.
23 травня 2014-го «Донбас» зазнав перших втрат. Батальйон потрапив у засідку російських терористів у селі Карлівка. Частина бійців вирвалася з оточення та дісталася до блокпоста українських військових поблизу міста Покровськ. Тоді загинуло п’ятеро добровольців.
«Ти очікуєш, що батько скоро прийде. А потім дізнаєшся, що його більше немає», — розповідає тринадцятирічний Богдан, син загиблого в Карлівці Олексія Мирошниченка.
Після вступу в Нацгвардію «Донбас» доукомплектували. 23 червня присягу склали 640 військовослужбовців. За декілька місяців підрозділ звільнив від терористів Бахмут, Лисичанськ, Попасну та Курахове.
10 серпня 2014 року розпочалася операція зі звільнення Іловайська. Українські військові тиждень вели важкі бої в передмісті та 18 серпня захопили східну частину Іловайська. Зранку 24 серпня близько сотні одиниць техніки російських військ висунулись від державного кордону РФ та України в напрямку Старобешева. Вони відрізали Іловайськ та українські підрозділи біля нього, узявши місто в оточення. Російські колони вторгнення рухалися майже безперешкодно, знищуючи поодинокі цілі.
Уранці 29 серпня бійці батальйону разом з іншими українськими підрозділами почали вихід з оточеного Іловайська. Маршрут було оговорено заздалегідь, росіяни обіцяли надати «зелений коридор». Проте колону обстріляли, коли бійці «Донбасу» дісталися села Червоносільського. Українські сили вибили росіян з села та протрималися там до 30 серпня, та врешті-решт більшість наших військових потрапила до полону.
«Ми зазнали значних втрат, але отримали неоціненний бойовий досвід. Згодом набрали кілька сотень нових бійців, а після реабілітації та полону в батальйон повернулися старі», — Олександр Поліщук пригадує, як переформовували підрозділ після Іловайська.
Після реорганізації «Донбас» відправився до Луганської області. 12 лютого 2015 року батальйон разом із частинами ЗСУ штурмом узяли Логвинове. Пізніше саме через цей населений пункт із Дебальцевого вийдуть українські підрозділи. Бійцям «Донбасу» тоді вдалося полонити 15 терористів.
Починаючи із середини лютого 2015 року, «Донбас» тримав позиції на Луганському та Маріупольському напрямках. 17 березня 2015-го третя рота розвідки батальйону відбула на передову до Широкиного.
9 вересня 2016 року батальйон був переведений до складу 15-го окремого полку Нацгвардії (в/ч 3035), який дислокується у Слов’янську, де підрозділ знаходиться і зараз. Зі слів командира, «Донбас» продовжує виконувати різноманітні завдання на всіх лініях фронту.
https://nakipelo.ua/uk/chernobyl-v-plakatah-intervju-s-hudozhnikom-i-likvidatorom-avarii-na-chaes-olegom-veklenko-2/
