Музейний кризовий центр — ініціатива, яка за лічені дні з одного посту у фейсбуці виросла у всеукраїнський проєкт. Його мета — допомогати регіональним музеям та їх працівникам фінансово, технічно, а також зберегти музейні колекції під час війни. Активісти говорять, що і після перемоги їхня робота продовжиться.
Як з’явився проєкт
Збір коштів для музейників розпочала Ольга Гончар, директорка львівського музею «Територія Терору». З перших днів війни Ольга спілкувалась із подругою зі Старобільська, директоркою місцевого музею, яка розповідала, що відбувається у місті та чого не вистачає співробітникам установи. Виявилось, у багатьох музеях поблизу бойових дій та на окупованих територіях зостається чимало людей. Самі заклади стали для декого єдиним сховищем у місті. Вочевидь ці люди потребують допомоги. Тоді Ольга поцікавилася у своїх підписників у Facebook, чи піклуються якість організації про працівників регіональних музеїв.
«Більшість можливостей у перші дні війни були для тих, хто їде за кордон. Різні країни організовували резиденції, видавали стипендії, гранти. Але як же нам зберегти найголовніше для нашої галузі — людей? Якщо поїде мозок, то не буде кому пакувати експонати та охороняти колекції. Музейна сфера — це окрема галузь із відповідними знаннями, тому фахівців так само важливо зберегти, як й експонати.
Для нас важливо було підтримати саме регіональні музеї, які є в кожному місті та майже кожному селі. Порівняно з національними, вони менш захищені під час військових дій. Крім того, у локальних музеїв завжди менше ресурсів на охорону та екстрену підтримку працівників», — Ольга Гончар.
Звертаються і директори музеїв, і тимчасово безробітні
Доволі швидко сформувалась моніторингова група з трьох осіб, які почали приймати запити з регіонів. Це все працівники музеїв і культури з відповідними профільними знаннями та навичками, які мають перевірені контакти у культурній сфері. Тому, крім гуманітарної підтримки, фахівці надають колегам професійну допомогу зі знанням всіх тонкощів музейної справи.
Спершу активісти дізнаються, в якому становищі людина, де перебуває її музей — на контрольованій українськими військовими території чи на окупованій; або у зоні бойових дій. Далі запитують про потреби. Враховуючи ситуацію, команда вирішує, як може допомогти.
«Ми розподіли запити на інституційні — від директорів закладів — та індивідуальні. Керівник музею має описати, в якому стані установа, скільки там працівників і хто залишається на місці, що їм потрібно. Тоді кошти надаються безпосередньо директору. Персональні запити надходять від людей, які втратили роботу і вимушені були залишити дім. Їм загалом багато чого не вистачає для життя в евакуації. Є населені пункти, куди гуманітарні поставки не доїжджають. Такі запити ми теж закриваємо власними силами», — Богдана Брилинська, координаторка моніторингової групи, співзасновниця ГО «Новий музей».
За словами Богдани, з часом запити не надто змінюються, натомість — змінюються міста запитів. Повторно звертаються люди з прифронтових та окупованих територій. Працівники, які залишаються в музеях, просять різні речі першої необхідності, зокрема, ліки.
Хто підтримує музейників
Пост Ольги швидко розійшовся по мистецьких колах. Про свою готовність допомогти відписали Київська бієнале, PinchukArtCentre, німецька спілка MitOst, а також кілька приватних меценатів. Однією з перших команду підтримала громадська організація Insha Osvita, яка інтегрувала допомогу музейникам у власний проєкт «Сила тут» за підтримки Європейської комісії та взяла на себе адміністрацію та фандрейзинг. Власне, вже разом з Іншою Освітою вдалося заручитись підтримкоюшвейцарського фонду ALIPH (Міжнародний альянс із захисту спадщини в зонах конфлікту) та бізнес компанія з українським корінням STARVOIT. Також очікується грошовий переказ від Sigrid Rausing Trust з Англії.
Крім великих фондів та організацій, надходять внески і від простих іноземців, які дізналися про ініціативу зі ЗМІ та хочуть допомогти українцям. Наприклад, серед таких було три донейти зі США по $500 у середньому.
Діячі культури та галереї теж допомагають по-своєму. Митці Софія Булгакова та Микола Карабінович влаштували в Амстердамі акцію на підтримку українських художників. Зібрані кошти передадуть Музейному кризовому центру. Музей «Дім Франка» провів дві благодійні екскурсії і зібрав для ініціативи 9000 грн. Шириться звістка про неї і за кордоном. Так, паризька галерея Galerie Poggi продала роботи українського художника Нікіти Кадана і передала Музейному кризовому центру половину вирученого бюджету. Організатори лондонського аукціону зв’язалися з Ольгою Гончар в Інстаграмі і перерахували центру £1000. Ще один аукціон на підтримку наших музейників незабаром відбудеться у Бельгії.
Ольга Гончар: «Більшість коштів були витрачені на харчі. Маємо приклад, коли це був мішок борошна, куплений на весь музей. У деяких музеях перебувають насамперед літні люди, які стежать за нашою культурною спадщиною. Серед них багато запитів про ліки від діабету та для тих, хто має захворювання серця і тиску. Також є потреба в грошах на бензин для евакуації працівників та музейних робіт».
«Паралельно з роботою над Музейним кризовим центром, ми почали евакуацію мистецьких творів до Франківська в рамках власної швидкої програми разом з “Асортиментною кімнатою”. Ми розуміли, що Міністерство культури спершу попіклується про великі державні колекції, про роботи, яким понад 50 років і які вже відносяться до культурної спадщини. Але разом з ними є велика кількість робіт, які показують сучасну Україну, і їх так само важливо зберегти. Це самоорганізовані культурні простори, маленькі музеї та некомерційні галереї. На сьогодні ми евакуювали майже 500 робіт від 18 художників та художниць, а ще – одну важливу колекцію локального музею з Дніпропетровщини. Вже допомогти та продовжуємо допомагати з пакувальними матеріалами нашим колегам з Івано-Франківського краєзнавчого музею – адже вже реалізували в їх локації виставку “Ревізіоністський синдром” та хочемо продовжити співробітництво », — Альона Каравай, співзасновниця агенції proto produkciia, громадської організації Інша Освіта та галереї «Асортиментна кімната».
На допомогу прийшов і Музей народної архітектури та побуту у Львові. Команда забезпечує регіональні музеї вогнегасниками, пакувальними матеріалами, вогнестійкими шафами, ноутбуками та іншими необхідними речами завдяки підтримці міжнародних донорів ALIPH та House of Europe.
«У мирний час створення такого центру розтягувалося б на досить тривалий час, може, й навіть на декілька місяців. А нам вдалося все організувати за кілька дзвінків і пару днів — і пішли перші благодійні внески», — Михайло Закопець, в.о. директора Музею народної архітектури і побуту.
За два місяці війни від Музейного кризового центру грошову допомогу отримали:
- понад 400 музейників зі сходу та півдня України, а також члени їхніх сімей
- 80 інституцій із 12 областей України
- 918 295 грн — загальна сума внесків від людей, фондів, інституцій в Україні та з-за кордону. І ця сума постійно зростає, як і кількість запитів.
Війна триває. Музеї досі в небезпеці
Тим часом Агентство ООН з культури повідомляє, що станом на 1 квітня в Україні внаслідок війни постраждали щонайменше 50 історичних об’єктів, церков та музеїв. Однак загальна картина набагато серйозніша, вважають активісти.
За інформацією Кабміну, сьогодні в Україні — 570 державних музеїв. Із них — 353 установи майже весь час перебувають під потужними артилерійськими обстрілами або у тяжкому гуманітарному становищі. Чернігівські музеї, а також Харківський, Тростянецький та Охтирський найбільше постраждали від обстрілів та вибухових хвиль. На щастя, колекції залишилися переважно недоторканими завдяки праці місцевих музейників. Деякі заклади розташовані на тимчасово окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Донецької та Луганської областей. Активісти стверджують, що перевірити стан цих музеїв поки що складно. Немає ні зв’язку з населеними пунктами, ні фізичного доступу до них.
Покривати запити музейників про фінансову допомогу у заблокованих містах кризовому центру допомагають активісти Emergency Support Initiative від Київської бієнале. За словами засновника ініціативи Сергія Климка, поки триває війна, це чи не єдине, що можна вдіяти. Лише повне припинення вогню з боку росії надасть змогу волонтерам дістатися окупованих місць та повноцінно оцінити ситуацію.
Відповідаючи на запитання, яким чином країни Заходу могли б допомогти в цій ситуації, Сергій Климко каже: «Оскільки НАТО не закриває наше небо від ворожої авіації, що дозволило би захистити від бомбардувань українські міста, цивільне населення та нашу культурну спадщину, допомогти може лише остаточне припинення фінансування російської армії за рахунок торгівлі газом та нафтою між країнами ЄС та рф. Введення ембарго на викопне паливо та застосування санкцій щодо найбільших російських банків — це той рішучий крок, який якнайшвидше варто зробити міжнародній спільності. Від цього багато в чому залежить тривалість цієї війни і, як результат, цілісність культурного надбання».
Як надіслати запит про допомогу
Колективи регіональних музеїв та окремі працівники закладів по всій Україні можуть надсилати запити про допомогу до завершення війни. Для цього звертайтеся до представника Музейного кризового центру — Андрія Шесталюка, [email protected].
Ініціатива буде актуальною і після перемоги. Адже багато локальних музеїв потребуватимуть фінансової і технічної підтримки, щоб відновити роботу. Для повернення колекцій та експозицій у рідні музеї знадобиться організація логістики. Та й загалом подібна взаємодопомога завжди на часі у різні кризові моменти.
https://nakipelo.ua/pervuju-russkuju-simfoniju-napisav-ukrainec-ljuba-morozova-hudozhnya-kerivnicya-kyiv-symphony-orchestra/
