Коли ваш родич або друг йде на передову, слід не лише сказати, як ви ним пишаєтеся. Варто поставити декілька питань і про дещо попросити. Можливо, ці знання вам і не знадобляться, проте з ними спокійніше.
Що слід запитати:
- в яку військову частину потрапив боєць/бійчиня та в який підрозділ;
- прізвище безпосереднього командира та його номер телефону;
- два-три номери телефонів побратимів/посестер;
- за можливості, місцезнаходження.
У Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій радять скачати на телефони месенджер Signal. Це має покращити надійність і безпечність спілкування. Там можна передавати дані щодо себе та свого місцезнаходження.
Про що слід попросити:
- Вивчити ваш номер телефону напам’ять. Якщо з людиною або телефоном щось станеться — в слушний момент вам зможуть зателефонувати з інших номерів.
- Порадьте підписати форму з внутрішньої сторони. Запитайте, чи має людина жетон з вибитим прізвищем: кожен боєць та бійчиня повинні мати такий.
- Воїнам варто бути запасливими. Окрім додаткових набоїв, слід пам’ятати про аптечку, засоби гігієни, воду, шматочок чогось калорійного на перекус, коли немає змоги повноцінно поїсти.
- Не втрачати надії та здорового глузду в будь-якій ситуації.
Що слід запам’ятати:
На війні та в полоні виживає не найрозумніший і найсильніший, а той, хто пристосовується до ситуації та правильно оцінює нові обставини. Найбільші шанси — у того, хто має швидку реакцію та здатний ухвалювати нестандартні рішення. Тож не слід хвилюватися, якщо у друзів, рідних, які пішли воювати, військового досвіду недостатньо. Головне правило: не панікуйте, не обривайте телефони, якщо з військовими якийсь час немає зв’язку. Це війна, можливі різні ситуації. Зберігайте розум холодним до самої Перемоги.
