2024 рік для журналістської спільноти почався з обстрілів і постраждалих. Навіть новорічні свята пройшли неспокійно: 30 грудня росіяни обстріляли готель Kharkiv Palace, в якому перебували журналісти. Також внаслідок ударів постраждали офіси Суспільне.Харків і Українського радіо. Міська адміністрація наголошує, що всі удари були завдані лише по цивільним об’єктами.
Цього місяця постраждали не лише готелі, а й домівки медійників Харкова. Зокрема, під час ударів 30 грудня від ворожого дрона постраждала домівка журналістів Гвара Медіа і Суспільне.Харків. В коментарі представниці ІМІ вони розказали про деталі вибуху. “Обстріл відбувся 30 грудня о 00:58 годині ночі. До цього повідомляли в телеграм-каналах про «Шахеди» в районі Салтівки та Жуків (сел. Жуковського, - ред.), але ми якось не сильно зважили на це, оскільки подумали, що дрони ж чутно здалеку, і вже були випадки, коли вони пролітають повз нас. Звуки БПЛА нас настрожили, але ми відчували себе у відносній безпеці, коли воно гуділо. І у момент, власне, прильоту, я визирнув у бік вікон і бачив, як ця машина влітає у будівлю. Все навколо затряслося, загуркотіло, у квартирі на мить стало дуже яскраво. Після прильоту квартира була прямо заповнена якоюсь бетонною пилюкою, відчувався неприємний запах горілого. На деякий час все затихло. Я вийшов ближче до вікон, щоб подивитися чи залишилися вони цілими. Два з них виявилися вибитими. Потім ми знайшли декілька уламків, якими, судячи з усього, побило вікна. Один з уламків пробив одну стіну та відскочив у протилежну, за якою ми й були”, - прокоментував представниці ІМІ Олександр Манченко, журналіст Гвара Медіа.
Така ситуація зараз може статись з кожним. Регіональна представниця ІМІ попитала харківських медійників, які речі вони завжди мають під рукою і наскільки вони готові до руйнувань, обстрілів і потенційних поренень.
Дмитро Кузубов, журналіст-фрилансер
“Війна постійно розмиває грань між роботою і життям, між професійним і особистим. Бути журналістом в Харкові останні майже два роки — це існувати на стику цих категорій. В Харкові через близькість до кордону з РФ фізично встигнути дістатися до укриття ледь можливо. Після прильоту ракети 2 січня у 500 метрах від мого будинку намагаюся не нехтувати тривогою і хоча б ходити в коридор. Я живу на останньому поверсі, тож, розумію, що у випадку прямого влучання це навряд чи мене врятує.
Я не новинник, тому не виїжджаю на прильоти. Під час тривоги завжди маю під рукою телефон — намагаюся читати тільки перевірені джерела, зберігати здоровий глузд та часом спростовувати ворожі ІПСО, які підхоплюють деякі знайомі. Також зазвичай забираю із собою в коридор ноутбук, бо це головний робочий інструмент і його імовірна втрата здається навіть страшнішою, ніж втрата шибок від вибухової хвилі. Якщо пощастить і до цього встиг заварити чай, намагаюся підхопити і чашку. Влаштовуюся на подушці, що вже давно лежить на підлозі, та чекаю на відбій”.
Ліна Плуженко, комунікаційниця пресцентру, Медіагрупа Накипіло
“Не завжди під рукою, але майже завжди на своїх місцях амуніція для собаки. Після останніх прильотів я стала все частіше залишати її на собаці вночі, через острах, що при прильоті він від страху збіжить, та переноска для кота. Тварини також завжди під рукою. Ще турнікет, ніж, міні-аптечка, повербанк, ліхтарики, документи на мене та тварин, прескарта, акредитація, каска та бронежилет. Ну і, звісно ж, телефон, ноутбук та зарядне, щоб працювати в будь-яких умовах”.
Віктор Пічугін, журналіст Медіагрупи Накипіло
“Завжди в кількох метрах від мене моя поясна сумка. В ній лежить турнікет, бинти, пластирі, медичні ножиці і армований скотч — все те, що може бути потрібним, щоб надати домедичну допомогу у випадку прильоту. Також там лежать документи — посвідчення особи і акредитація Збройних Сил, два ліхтарика, ручка, складаний ніж, маленький резервний повербанк і набір дротів для нього, брелок з клапаном для серцево-легеневої реанімації. Зазвичай там ще лежить шоколадний батончик — але свій останній я зʼїв два дні тому під час зйомки наслідків нічної ракетної атаки по Харкову цього тижня”.
Григорій Щербань, локальний продюсер та координатор напрямків у Kharkiv Media Hub
Документи завжди зі мною. А спорядження є як вдома, так і у Хабі.
Борис Шелагуров, фіксер
“Я ж завжди намагаюся бути легким, тому аптечка, каска і бронік. Може, ще є рюкзак з запасними речами, але вдома маю спальний мішок, ліхтарик, що заряджається від сонця і має функцію повербанка. Я взагалі стандартно маю з собою: бронік, шолом, аптечка, речі переодягнутися, повербанк. В машині: лопатка, трос, каністра, вогнегасник, компресор, комплект для заміни колеса, ліхтарик, аптечка водія.”
Олександр Манченко і Валерія Ємець, Гвара Медіа і Суспільне.Харків
“Ми в якийсь момент подумали, що, дійсно, необхідно мати наплічники з необхідними речами на випадок наземних бойових дій/прильотів/блекаутів тощо, бо все ж таки в такий час живемо і так близько до кордону. Повний склад речей у нас наступний: зібрана аптечка, спиртові горілки, вода, енергетичні батончики та сублімована їжа на пару днів, свічки, термоковдра, сухе пальне, дорожній посуд, зубна щітка, серветки, сірники, запальнички, антисептик і медичні маски. Ще докупили по додатковому турнікету. Про всяк випадок, є армований скотч та усілякі дрібниці. Наприклад, у нас в кімнаті є окрема аптечка, якщо завалить нас там, запас свічок, продуктів довгого зберігання, питної води 20 літрів, технічної води ще більше (близько 100 літрів), у кожній кімнаті ліхтарики.
Документи ми тримаємо в куртках/сумках, вони, як і рюкзаки, лежать на виході з квартири, щоб швидко схопити і побігти.
Для кішечки у нас є спеціальна сумка через плече, в якій вона досить нормально себе почуває, може там сховатися, якщо буде страшно. Також там її особистий рушничок, пелюшки, сміттєві пакети, корм, ємність для водички та повідець. Якщо шо, переноска в легкій доступності, там навіть її іграшки, смаколики та інші дрібниці лежать”.
У регіональної представниці ІМІ завжди із собою документи, турнікет, базовий набір ліків і ніж. В машині - бронежилет і шолом, лопата, газова горілка і балони з пальним. Ноутбук завжди лишаю в коридорі як найбільш безпечному місці квартири. Там же і ховаюсь, коли чую вибухи.
ІМІ веде моніторинг злочинів Росії проти медіа та журналістів в Україні. За рік і десять місяців з початку повномасштабного вторгнення Росія скоїла 548 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. Першочергове завдання кожної людини нині - вижити, тож, не варто нехтувати правилами особистої безпеки вдома і під час польової роботи.
Юлія Напольська, регіональна представниця Інституту масової інформації у Харківській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
